Спеціальні потреби

Чорнобиль пришвидшив розпад СРСР, вважають історики


26 квітня 1986-го року відбулася найбільша в історії техногенна катастрофа. Тисячі людей померли від наслідків радіоактивного випромінювання, сотні тисяч втратили здоров’я. Аварія на ЧАЕС мала і політичні наслідки.

Історик Іван Патриляк каже, що, на його думку, якщо б Чорнобильська катастрофа не сталася, Радянський Союз проіснував би трохи довше:

«Економічний резерв був би розтягнутий на більший період. Це по-перше, а по-друге на території України продовжувався б летаргійний сон. Те, про що в Москві в 85-86-му вже писали в журналах, в Україні за те ще викликали в КДБ. Тобто Щербицький зробив такий заповідник застою. Власне Чорнобиль був таким поштовхом, який цей заповідник застою остаточно повалив».

Але тоді, 25 років тому, навіть тодішнє радянське керівництво не усвідомлювало масштабів катастрофи. Американець українського походження Олександр Січ був першим і довгий час єдиним західним дослідником, який працював в Чорнобильській зоні.

«Я зрозумів з документів, що Політбюро не знало 36 годин після інциденту, наскільки він був значним. Причина цього у тому, що працівники, директор АЕС просто не хотіли в це вірити. Чисто психологічно вони не могли усвідомити те, що робота ядерного реактора могла закінчитися такою катастрофою», – каже він.

Новини почали надходити до Києва і містом поширювалися чутки та наростала паніка. Люба Шара, яка зараз мешкає з родиною у штаті Вірджинія, 25 років тому закінчувала київську школу. Про Чорнобиль вона вперше почула від сестри, адже офіційної інформації тоді не можливо було отримати:

«Через кілька днів пішли чутки про так звані міністерські садки, школи на Печерську. Говорили про те, що всі діти евакуйовані і тільки самі дурні і їхні діти залишилися в Києві».

Біл Кортні на той момент працював у Державному департаменті США та готувався до відбуття у Київ. У 1985-му році після саміту Рейгана та Горбачова у Женеві була домовленість про відкриття Консульства США у Києві та Радянського консульства у Нью-Йорку. Кортні вчив тоді українську мову та готувався стати першим американським консулом в Україні. Аж стало відомо про Чорнобиль.

«Перша інформація надійшла зі Швеції, і Сполучені Штати та інші країни використовували різні механізми, аби оцінити шкоду. Ми спостерігали за катастрофою в Чорнобилі за допомогою різних джерел в Європі. Ми мали інформацію, але не від Радянського Союзу», – зазначає Біл Кортні.

Тим часом, розповідає історик Іван Патриляк, радянське керівництво радилося у Москві, що казати людям:

«Горбачов, Лігачов і інші, як тоді казали «ответственние товарищі», радилися, яку інформацію дати своєму суспільству, яку дати соцкраїнам і яку дати Сполученим Штатам, Британії і іншим західним державам. Зокрема, така фраза звучала, начебто, у Рейгана, мабуть, вже фотографії на столі лежать. Не можна сказати, що не було ніякого вибуху. Треба щось таке, інформацію якусь подати. Вирішено було подати три правди. Три правди означає, що була подана фактично брехня. А так як це була брехня, то це підірвало довіру населення, довіру громадян до партії і органів влади».

Люба Шара відчула це особисто: «Чорнобиль був великим поштовхом у тому, що я зрозуміла, що цій системі довіряти не можна, і що керівники, які керують державою, не дбають про людей».

Лише 14 травня лідер СРСР Михайло Горбачов виступив на центральному телебаченні, офіційно визнавши трагедію на ЧАЕС. Ось так він пояснив свої дії через 20 років після трагедії:

«Треба було терміново давати інформацію, тому що у Швеції раптом відгукнулися тим, що там опади. А перша інформація наша – де б ви її не перевіряли і не дивилися – була така, що сталася аварія, але про вибух котла ніхто не казав», – пояснив він кореспонденту американського телеканалу.

Історик Наталія Баранівська вивчає Чорнобильську катастрофу 15 років. Вона каже, що хоча чимало людей були незадоволені радянським режимом роками, саме ядерна катастрофа, її наслідки та невдалі спроби керівництва СРСР применшити масштаби трагедії, вплинули на політичну активність людей:

«Кристалізація цього невдоволення Чорнобильська аварія підштовхнула. І звичайно виникло розуміння, що найкраще був би варіант – це бути незалежними, вирішувати самим, які станції будувати чи не будувати і взагалі як розвиватися».

Перші громадські організації, розповідає вона, почали формуватися саме навколо теми аварії на Чорнобильській АЕС. Незабаром такі дві організації як «Зелений світ» та Союз «Чорнобиль» перетворилися у потужну політичну силу.

Чорнобиль також остаточно підірвав економічні підвалини існування Радянського Союзу.

«Історики оцінюють, що від 20% до 30% ВВП тодішнього Радянського Союзу було кинуто на ліквідацією наслідків Чорнобиля. Це могло ударити сильно по економіці, якщо врахувати, що в той період радянська економіка і так була в стані стагнації, відбувалося фактично перманентне падіння вже кілька років, що перебило обидві ноги слабкій радянській економіці, поховало її остаточно», – пояснює Патриляк.

Тим часом розвивалися інші події, які підточували потужність радянської системи.

«Я думаю, що комбінація військової кампанії в Афганістані, рух «Солідарність» у Польщі та тиск міжнародної громади після прийняття Гельсінського заключного акту щодо дотримання прав людини в Радянському Союзі – все це відігравало серйозну роль», – вважає колишній посол та експерт з Радянського Союзу Вільям Кортні.

Історики також вказують на падіння світових цін на нафту та започатковану Горбачовим гласність, яка відкрила багатьом людям очі на злочини радянського режиму. Політична перебудова підвищила політичну активність, а невдалі економічні реформи зробили мільйони людей ще біднішими.

«А це теж налаштовувало опозиційно населення і відповідно в населення з’являлися думки, що буде незалежність, буде покращення і матеріального життя», – вважає Патриляк.

Першими незалежність від Радянського Союзу проголосили три Прибалтійські республіки. Останньою краплиною стала спроба комуністичного перевороту 19-го серпня 1991-го року. І в Україні 24 серпня позачерговою сесією Верховної Ради УРСР був прийнятий Акт проголошення незалежності України. 99% населення України підтримали незалежність на всенародному референдумі 1 грудня 1991-го року.

«Коли відбувся референдум ось все це бродіння, вся ця пропагандистська робота, все це обмірковування, пов’язане з Чорнобильською аварією, воно і спричинило те, що люди проголосували за вихід України з СРСР. Я думаю, що вплив Чорнобильської аварії на ці процеси був абсолютно визначальний», – переконана історик Баранівська.

Лише через тиждень після референдуму були підписані Біловезькі угоди, які поклали край існуванню Радянського Союзу. Так закінчилася історія колись могутнього та нерушимого Союзу Радянських Соціалістичних Республік.

До аварії Чорнобильська АЕС була одним із символів економічної потуги Радянського Союзу. Після – стала символом нехтування керівництвом безпекою та здоров’ям власного населення. А також викликом, відповісти на який Радянський Союз зміг лише ціною власного існування.

  • 16x9 Image

    Тетяна Ворожко

    Ведуча програми «Студія Вашингтон», журналіст та редактор. Фокусується на висвітленні українських питань у Конгресі, прямих включеннях із місця подій, американській політиці. Працювала репортером газети «Киевские Ведомости» та програми «Погляд у світ» (УТ-1), сценаристом та журналістом культового шоу «Без Табу з Миколою Вереснем» (1+1). Дописувала до десятка газет і журналів. Співпрацювала з CNN та BBC. Після навчання у США обійняла посаду радника Координатора проектів ОБСЄ в Україні з питань мас-медіа, де протягом двох років запустила десятки проектів, спрямованих на розвиток вільних ЗМІ та зменшення напруги між регіонами країни. Автор двох книг та документального фільму (канал СТБ). Здобула диплом магістра історії КНУ імені Тараса Шевченка та магістра журналістики Університету штату Огайо (Атенс). Мама сина.

XS
SM
MD
LG