Єпископальна церква, заснована у США після революції, завжди була елітарною. Серед її прихожан було більше президентів Сполучених Штатів, ніж серед будь-якої іншої конфесії. Ця церква завжди займала активну позицію у громадському житті країни. Ще наприкінці ХІХ-го сторіччя її послідовники приєднались до руху інтелігенції, яка поміж іншого переймалась питаннями соціальної несправедливості, расової дискримінації, експлуатації дітей. У середині минулого сторіччя Єпископальна церква виступала проти смертної кари, активно підтримувала рух за громадянські права. У наш час церква виступає за рівні права геїв та підтримує гомосексуальні шлюби. Однак, саме цього випробовування англіканська церква США не витримала і розкололась.
Церква у передмісті американської столиці має довгу історію. Свого часу тут молився і навіть був членом парафіяльної ради сам Джордж Вашингтон. Шість років тому її прихожани проголосували вийти зі складу Єпископальної церкви. Причиною стало посвячення у сан єпископа Джина Робінсона, відкритого гея. Церква у передмісті Вашингтона є однією з багатьох, які відмежувалися від Єпископальної церкви США і приєднались до Американської Англіканської ради, куди входять консервативні єпископи і парафії в Африці та Південній Америці.
Пастор Джон Єйтс вважає, що в основі конфлікту лежить протиріччя з приводу традиційного вчення церкви про подружнє життя і гомосексуалізм:
«Ми відчували, що нас підштовхують все ближче до межі. Ми помітили, що церквою керує все більше людей, які не вірять у те, що сповідуємо ми».
Рішення вийти зі складу церкви призвело до суперечки з вищим духовенством щодо прав власності на цю історичну пам’ятку. Єпископальна англіканська церква, яку очолює жінка-єпископ Кетрін Джеффертс Шорі, виграла у суді боротьбу за право власності на майно парафій. Як наслідок, прихід його святості Джона Єйтса повинен звільнити церковне приміщення до 30-го квітня. На проповіді священик часто нагадує прихожанам, що Бог не залишить їх, він допоможе їм, як свого часу допоміг юдеям:
«Господь сказав Ісаї, я закладаю основи нового творіння. І це буде світ, позбавлений несправедливості».
Його святість Роджер Ферло викладає у Вірджинській духовній семінарії, де готують англіканських священиків. Починаючи з 60-их років минулого століття громада постійно зменшується, – каже професор. Цього року, уперше, налічує менше 2-ох мільйонів віруючих. Утім професор переконаний, що їх віра відродиться:
«Мене підбадьорює те, що в аудиторіях повно людей, і половині ще немає 35 років».
Мелані виросла у єпископальній родині. Дитиною щонеділі ходила до церкви. Потім перестала:
«Мені було важко думати про Бога, який не любить моїх друзів-геїв».
Згодом Мелані повернулася: «Те, що Єпископальна церква опинилася у центрі скандалу, виступивши за права геїв, насправді, привабило мене та багатьох моїх друзів».
Професор релігії Дейвид Рузен, який вивчає тему зменшення популярності протестантських церков, вважає позитивним розкол у Єпископальній церкві США:
«Стільки енергії було затрачено на міжусобні суперечки, стільки ресурсів, які повинні були б піти на важливі речі».
Однак енергія і ресурси продовжують витрачатися на суперечки, зокрема, на поділ церковної нерухомості, що оцінюється у десятки мільйонів доларів. Ректор Вірджинської семінарії Ієн Марком зауважує, що священики парафій не є власниками землі і будівель, де вони служать:
«Тільки тому, що хтось є харизматичним проповідником, не можна одного ранку прокинутись і сказати: «Так, хлопці, забираємо цю парафію, будівлю і все що належить Єпископальній церкві». Все працює інакше».
Після ранкової проповіді Джона Єйтса прихожанка Шерон Найт стала вірити, що їхня парафія переживе втрату:
«Ми ж віримо не в будівлю, а у Бога».
Виглядає, що навіть втрата парафії не змусить багатьох прихожан та служителів Єпископальної церкви змінити свої погляди.
Інше за темою
Вибір читачів
1
