Спеціальні потреби

Американські церкви отримують від держави мільйони доларів на допомогу бідним

  • Голос Америки

Американські церкви отримують від держави мільйони доларів на допомогу бідним

Релігійні установи у США щороку отримують сотні мільйонів доларів від держави на програми соціальної допомоги бідним. Уряд стверджує, що таким чином економить державні гроші і ефективніше розповсюджує допомогу. Критики вважають це порушенням американських принципів.

До церкви Назарянина у містечку Коліндейл, штат Пенсільванія, прибув гуманітарний вантаж з продуктами. Харчі призначені для малозабезпечених родин, які приходять до храму за допомогою. Дехто навіть залишився, щоби з’їсти гарячу їжу. Ліса Ен Ґалі спочатку втратила роботу, потім помешкання. Тепер не вистачає і на продукти.

«Ми лишилися без хати, ми втратили все. Тому я приходжу до Бога. Нас тут годують і ще дають зі собою», - говорить прихожанка Ліса Ен Ґалі.

Це передмістя Філадельфії мало відрізняється від інших приміських районів, що потерпають від економічної кризи і високого безробіття. Церква Назарянина входить у мережу релігійних організацій, що піклуються нужденними у США. Частина харчів, які вони роздають, фінансуються з бюджету федерального уряду. Пастор Донна Сероґ нагадує: її церква відкрита для всіх.

«Ми не змушуємо їх читати Євангеліє, аби вони могли поїсти, зовсім ні», - запевняє вона.

Утім, прихожани церкви не бачать проблеми у тому, щоби зачитати молитву нужденним під час обіду. Вони кажуть, що таким чином діляться своєю вірою. Не всі поділяють їх погляди. Для декого це є порушенням принципу відокремлення церкви від держави.

При міністерстві сільського господарства США працює відділ, що наглядає за співпрацею між церквами та державними програмами допомоги. Його директор Макс Фінберг не бачить проблем у тому, щоби релігія і годування нужденних урядом переплітатися, але до певної межі.

«Ця лінії поділу є досить невизначено у певних аспектах, але про це зазначено у правилах. І якщо людину змушують молитися, аби вона отримала їжу чи якісь інші послуги, це є перетинанням цієї межі», - говорить директор урядової програми Макс Фінберг.

Церкви та інші релігійні заклади мають свої представництва у всіх куточках Америки. Тому вони здатні доставляти їжу у значно більше місць і з меншими витратами, аніж урядові агентства.

«Це найкращі розподільні мережі, які можна собі уявити», - стверджує урядовець.

Такий підхід не влаштовує Бері Ліна, прихильника свободи релігії та віросповідання. Чоловік нагадує, відокремлення церкви від держави є основою американської демократії.

«Мене бентежить, коли люди кажуть, ми можемо зробити добро і зробити його трохи дешевше завдяки «а», «б» і «в», і забути про принцип невтручання церкви чи держави», - говорить він.

Лін, який також є проповідником, вважає, що голод робить людей вразливими до прозелітизму – тобто вербування.

«Людина, опинившись під тиском, в момент уразливості, здатна робити те, що просить інша, яка дає йому бутерброд», - говорить він.

Тут у церкві Назарянина нужденні не відчувають жодного тиску приєднатися до церкви, яка їх годує. Ліса Ен Ґалі говорить лише добрі слова про місце, де вона може безкоштовно поїсти.

XS
SM
MD
LG