Спеціальні потреби

Актуально

Збудували армію, відбудують і економіку. Експерти про повоєнну реконструкцію України

На думку деяких оглядачів, саме час провести реформи, відразу орієнтуючись на те, щоб вони сприяли інтеграції з Європейськими Союзом, кандидатом на вступ до якого Україна стала вже під час війни.

Поки російські ракети та дрони продовжують спустошення української економіки та інфраструктури, економісти у Києві та за кордоном намагаються окреслити шляхи, якими піде післявоєнна реконструкція України. Вона обіцяє стати наймасштабнішим проектом відбудови в Європі після закінчення Другої світової війни.

Як підрахували в агентстві Associated Press, нині майже половина витрат України іде на військові потреби та безпеку. Ця стаття становить 43% бюджету. Сам бюджет у 2,6 трильйона гривень має дефіцит у 50%, тобто уряду постійно бракує від 3 до 5 мільярдів доларів на місяць, щоб покрити цей дефіцит. Падіння економіки очікується цього року на 45%.

Президент України Володимир Зеленський каже, що країна потребує 38 мільярдів доларів прямої допомоги від західних союзників, таких як США та 27 країн ЄС, а також 17 мільярдів доларів для фонду відновлення збитків від війни.

Поточні потреби у десятки мільярдів доларів покривають США та ЄС

Великі нові зобов’язання ЄС є приємною подією, враховуючи важливу роль цієї війни для європейської безпеки
Крістоф Требеш

Згідно з даними, які зібрала програма Ukraine Support Tracker Кільського інституту, за станом на кінець листопада країни ЄС та інституції Євросоюзу надали майже 52 мільярди євро військової, фінансової та гуманітарної допомоги. Ще 18 мільярдів було узгоджено в якості макрофінансової підтримки. Американський центр стратегічних та міжнародних досліджень підрахував, що загальні кошти, які США передбачили, через війну в Україні, становлять 68 мільярдів доларів, На наступний рік Білий дім попросив у Конгресу ще 37,7 мільярда доларів.

«Великі нові зобов’язання ЄС є приємною подією, враховуючи важливу роль цієї війни для європейської безпеки», – каже у заяві Крістоф Требеш, керівник групи, яка розробляє Ukraine Support Tracker.

Близько 3 мільярдів допомоги Україна отримала від Міжнародного вадютого фонду на екстренну підтримку та на компенсацію втрати експеорту харчових товарів. Але, як зауважують експерти, з якими говорило агентство AP, для того, щоб видавати Україні більші позики, МВФ доведеться переглянути свої правила, за якими гроші не надавалися країні, «яка не контролює своїх кордонів».

Експерти кажуть, що поки іде війна, неможливо оцінити економічні втрати України. Влітку уряд України назвав вартість реконструкції в 750 мільярдів доларів, але вона росте з кожним бомбардуванням.

Як зауважує газета New York Times (NYT), економісти, пов’язані з Київською школою економіки, кажуть, що на початок 50 мільярдів доларів від донорів було б достатньо, щоб витримати Україну протягом наступного року.

Реконструкція разом з інтеграцією в ЄС

Але оцінка потреб реконструкції залежить від того, які плани на неї має український уряд. І тут лунають найсміливіші пропозиції та точаться найзапекліші дискусії.

Економіка, яку Україна успадкувала від СРСР понад 30 років тому вже тоді потребувала докорінних реформ. Тож зараз, на думку економістів, саме час їх провести і при цьому відразу орієнтуватися на те, щоб ці реформи сприяли інтеграції з Європейськими Союзом, кандидатом на вступ до якого Україна стала вже під час війни. Бо після перемоги, в яку вірять понад 90% українців, найбільшим торговельним партнером Києва стане Європейський Союз.

Як кажуть економісти, з якими у Лондоні спілкувалася авторка статті у NYT, продукція, яка раніше надходила з Росії, тепер буде надходити переважно з Євросоюзу. Це стосується, за словами її співрозмовників, всього спектру товарів – «від холодильників до ядерних реакторів».

Для цієї інтеграції, як кажуть європейські аналітики, Україні ще доведеться створити стійкі політичні інституції, які б підтримували стандарти управління, встановлені Європейським Союзом.

Менше уряду, більше ринку пропонують українські економісти

Але молодше покоління українських економістів, покладаючись на досвід, який дала війна, каже, що вертикальні структури – не найсильніша сторона українців, тому роль держави і уряду в процесі відновлення треба звести до мінімуму.

«Існує такий ідеалістичний погляд, що уряд може спрямовувати ресурси, а люди будуть слухати», цитує NYT слова Юрія Городниченка, економіста Каліфорнійського університету Берклі. Він додає, що як людина, яка виросла в Україні, може стверджувати, що там «це не так працює».

Він пояснює, що через радянський спадок та неповний перехід України до сучасної демократичної ринкової економіки після розпаду Радянського Союзу, «уряд не має можливості регулювати», бо «немає професійної, добре навченої бюрократії».

Як зазначає NYT, Городниченко належить до незалежної мережі економістів, які брали участь у доповідях про відбудову України та підготували план для Центру досліджень економічної політики в Лондоні. Серед рекомендацій групи є «радикальна дерегуляція», заклик до зменшення ролі держави, передачі ухвалення багатьох рішень від центрального уряду до місцевих, збільшення ролі ринку в розподілі ресурсів і управлінні економікою та послаблення трудового законодавства.

Але це якраз суперечить європейським тенденціям, коли Європейський Союз посилює законодавство щодо сприяння веденню колективних переговорів, наголошуть євроопейські економісти. Навіть деякі американські економісти з цим підходом категорично не погоджується.

«Я вважаю це просто жахливим», – сказав у розмові з NYT Джозеф Стігліц, професор Колумбійського університету та лауреат Нобелівської премії. Він стурбований тим, що ця модель у Сполучених Штатах призвела до нерівності, погіршення стану довкілля, браку доступного житла та медичного обслуговування. Він попереджає, що вибір моделі – це не лише рішення для нинішньої кризової ситуації, а питання довгострокового розвитку.

Говорячи про нещодавні зміни до трудового законодавства, ухвалені парламентом, Стігліц та інші критики попереджають, що якщо механізми захисту працівників демонтуються, а профспілки слабкі, то роботодавці можуть самочинно встановлювати умови праці, оплати та звільнення працівників, розповідає NYT.

Проте Тимофій Милованов колишній міністр, а нині професор Київської школи економіки, який також брав участь у аналітичних документах центру, сказав NYT, що для української економіки зараз потрібно вижити, тож питання попереджень про звільнення за два місяці, чи виплати допомоги після звільнення, не є актуальними, коли підприємства розбомблені, чи фінансово зруйновані війною.

Одник інший західний економіст, з яким говорила NYT, каже, що військовий та економічний успіх залежить від підтримки з боку громадян. Якщо люди не відчують, що їхні зарплати зроостають, а захист не відповідає європейському, їхня підтримка повоєнних реформ може ослабнути, попереджає Люк Купер, економіст Лондонської школи економіки.

Українські та європейські економісти тепер гадають про те, як поведуть себе ті майже вісім мільйонів людей, які в пошуках тимчасового притулку опинилися за межами країни. Вони, та ще сім мільйонів, які є переміщеними особами всередині країни, будуть потребувати роботи, освіти та медичних послуг, які державі потрібно будже відновлювати разом із фізичною інфраструктурою.

Мільйони людей за кордоном – не втрата, а майбутні інвестиції

Але там, де інші бачать проблему, американський економіст, Андерс Аслунд вбачає нові можливості. У серії твітів Аслунд пояснює, що українці згуртувалися, віднайшли свою національну ідентичність, зуміли реформувати армію, яка завдяки цьому тепер перемагає.

Він каже, що трансформація, якої зазнала армія, може повторитися і в інших сферах, бо крім антикорупційного законодавства, корупцію в Україні стримують «більша прозорість, відкриті електронні закупівлі та електронний уряд». Як наголошує Аслунд, допомагають і децентралізація та сильне громадянське суспільство.

На його думку, Україна з часу Революції Гідності 2014 року сильно змінилася, але зміни були широкими і поступовими, а тому мало помітними для іноземців.

Аслунд нагадує, що, зокрема, польським реформам дуже допомогло те, що поляки могли їздити на Захід, де вони працювали, навчалися та через власний досвід дізнавалися, як працюють західні суспільства.

Експерт з «Атлантичної Ради» і радник багатьох урядів каже, що тепер, коли мільйони українців опинилися в Європі, Україна може пережити подібний досвід, який допоможе повоєнній трансформації суспільства та економіки.

Всі новини дня

Саміт Євросоюз-Україна – підсумки зустрічі лідерів ЄС у Києві. Відео

Саміт Євросоюз-Україна – підсумки зустрічі лідерів ЄС у Києві. Відео
please wait

No media source currently available

0:00 0:04:05 0:00

У Києві відубувся саміт Євросоюз-Україна. Попри повітряні тривоги та загрози обстрілів, високопосадоці вирішили приїхати до української столиці, аби запевнити у своїй непохитній підтримці. Протягом саміту президентка Єврокомісії оголосила про підготовку нового, десятого раунду санкцій проти Росії.

Пентагон - про ракети GLSDB: це дасть українцям здатність вести вогонь на більшій відстані. Відео

У США оголосили новий пакет озброєнь для України. До нього увійшли додаткові боєприпаси для HIMARS та артилерії, бронемашини із захистом від мін, Джавеліни, системи протиповітряної оборони HAWK та інше. CША вперше надають Україні ракети більшої дальності

Джон Кірбі: нова допомога Україні спрямована на перемогу в нинішній битві. Відео

Джон Кірбі: нова допомога Україні спрямована на перемогу в нинішній битві. Відео
please wait

No media source currently available

0:00 0:01:44 0:00

Джон Кірбі: нова допомога Україні спрямована на перемогу в битві, яку вони ведуть нині, і яка очікується у наступні тижні. Координатор стратегічної комунікації Ради з нацбезпеки США у інтерв'ю Голосу Америки також відповів на питання про надання Україні винищувачів та тренування українських пілотів.

Речниця Білого дому про заклик призупинити участь Росії та Білорусі в Олімпіаді. Відео

«Сполучені Штати підтримали рішення призупинити діяльність національних спортивних керівних органів Росії та Білорусі у міжнародних спортивних федераціях», – речниця Білого дому Карін Жан-Пʼєр

У нас вдома вбили 298 людей, ми маємо висловитися — Роман Любий про фільм «Залізні метелики»

Роман Любий, український кінорежисер і учасник об’єднання «Вавилон’13»

Роман Любий — український кінорежисер і учасник об’єднання «Вавилон’13», яке утворилось на початку Революції Гідності. Його фільм «Залізні метелики» дебютував цього року на фестивалі незалежного кіно "Санденс". Стрічка розповідає про пасажирський рейс MH17, збитий на Донеччині російським «Буком» у 2014 році. Тоді у катастрофі загинули всі пасажири й екіпаж — 298 людей. На місці злочину знайшли фізичні докази — осколки у формі метелика, які характерні для російської ракетної установки.

Фільм поєднує факти, архівні кадри та кінохроніку із театральними фантазійними елементами-рефлексіями; розповідає про реалії цього нападу і його вплив на ескалацію війни Росії проти України; а також досліджує механізми роботи російської пропаганди.

Журналістка Голосу Америки Марія Ульяновська поспілкувалась з режисером Романом Любим про роботу над фільмом, "Санденс" та перестороги, які транслює стрічка.

Інтерв'ю було відредаговане для плинності та ясності.

Марія Ульяновська, Голос Америки: Романе, одна з важливих тем фільму - дослідження російської пропаганди, хроніки з російських новин перегукуються з реальними кадрами подій. Розкажіть, як ви збирали матеріали.

Роман Любий: Це найбільший міжнародний воєнний злочин російсько-української війни, і Росія створила навколо нього дуже багато міфів. Нам цікаво було побачити та показати, як працює ця машина зсередини. Ми зібрали відео пропаганди й підсилили їх одне одним. [Наприклад, у фільмі є сцена, де у російських новинах говорять, що сепаратисти збили українській літак, і в наступному кадрі та сама ведуча розповідає, що літак збили українські військові - ред.]

На пресконференції для родичів загиблих в Нідерландах, коли ми вже все відзняли, мені стало цікаво подивитися, як працюють російські журналісти. Я хотів знайти, як вони перекручують контекст. І нам пощастило знайти, як інтерв’ю, яке ми бачили на власні очі, потім потрапило в ефір російських телеканалів. З усього, що сказав наш герой Робі, росіяни дали лише вирвану з контексту фразу: «Шкода, що Росія не представлена в слідчій групі». Але, якщо послухати, що він каже далі на нашому відео — зрозуміло, що щось не так.

М.У.: А як ви знайшли цього героя? Розкажіть про нього.

Р.Л.: Так ми його і знайшли [герой давав коментар російським журналістам - ред.] Згодом виявилося, що він їздив на місце падіння літака. Він - колишній військовий, музикант, дуже відкритий, і я запропонував йому взяти участь в художній частині нашого фільму. Далеко не всі родичі загиблих можуть розмовляти. А Робі може. Його племінниця Дейзі загинула в MH17, і він вважає медіаактивність своєю місією.

М.У.: Серед архівних відео у фільмі ви показуєте хроніки з місця подій, де місцеве населення радіє тому, що літак збили. Як на це реагує іноземна аудиторія?

Російська пропаганда настільки потужна, що її можна порівняти із впливом радіації.

Р.Л.: Звичайно, нам гірко і боляче показувати це, бо ці люди — наші співгромадяни. Але я собі пояснюю таку реакцію впливом пропаганди. Російська пропаганда настільки потужна, що її можна порівняти із впливом радіації. Тобто ці люди ніби опромінені. Ми також пояснюємо, що з початком війни з Донбасу багато адекватних людей виїхали, а ті, хто залишився — радіють збитим літакам.

Постер "Залізних метеликів" для фестивалю Sundance. Babylon13/TRIMA
Постер "Залізних метеликів" для фестивалю Sundance. Babylon13/TRIMA

М.У.: У фільмі стирається грань між ігровим і документальним кіно. Розкажіть про його художню частину.

Р.Л.: Журналістських фільмів про MH17 є дуже багато, і не хотілося робити ще один. Але мені чогось бракувало — тема не закрита, в першу чергу, для нас, українців. У фільмі є частина традиційного розслідування, але це не головне. У ньому також є поезія, яка притаманна українському кіно. Коли ми почали працювати над фільмом, було зрозуміло, що матеріали справи, доки іде судовий розгляд, будуть закриті, і ми почали працювати з відкритими джерелами. Щоб надати всьому цьому форму, я собі дозволив подумати про театр і хореографію, хоча людям це здавалося абсолютним божевіллям. Але наша команда прийняла мою ідею. Для мене це зручна форма комунікації, бо слова часто заважають, і жестом буває простіше виразити думку.

М.У.: Ці рефлексії — вони ваші особисті, чи з'явилися після розмов із жертвами?

У нас вдома вбили 298 людей і ми маємо якось про це висловитися.

Р.Л.: Коли ми розробляли цей проєкт і представляли його на міжнародних платформах, у нас часто питали: «Який ваш особистий стосунок до того, що відбулося»? Після повномасштабного вторгнення це питання пропало. Всім стало очевидно, у чому наш зв'язок із темою. У нас вдома вбили 298 людей, і ми маємо якось про це висловитися.

М.У.: Фільм майстерно показав зв’язок між трагедією MH17 і повномасштабним вторгненням Росії в Україну. Які сенси ви у це вкладали?

Р.Л.: Ми почали роботу над фільмом у 2019 році, й весь час до повномасштабного вторгнення він мав функцію перестороги для міжнародної спільноти. Непокаране зло завжди ростиме, це неймовірно небезпечно. А коли відбулося повномасштабне вторгнення, то пропав сенс цієї перестороги. На деякий час я втратив сенс цього фільму і будь-яке бажання робити кіно. Згодом ми віднайшли сенс і вирішили додати епізод із 2022 року — він зв’язаний фразою голландського прокурора, який, цитуючи Солженіцина, говорить: «Насильство може бути виправдане тільки брехнею, а брехня має бути виправдана насильством. Саме тому треба розібратися у цій справі, щоб не допустити нового насильства у майбутньому». На слові «майбутнє» ми показуємо епізод евакуації цивільних з Ірпеня. У цій склейці — весь фільм.

М.У.: В одному з інтерв’ю ви казали, що фільм покликаний прояснити, хто є хто. Чи вдалося досягти цієї мети? Чи розуміє світ, хто правий, а хто неправий?

Росіяни самі прояснили, де чорне, а де біле, розпочавши вторгнення.

Р.Л.: Війна сильно змінилась. У 2014 році це була гібридна війна, у якій значення ЗМІ та збройного протистояння були однакові. Після 24 лютого інформаційна війна відійшла на другий план. Росія більше заклопотана інформаційним впливом на свою аудиторію. Вони вже самі все прояснили. Ми лише розказали свою точку зору. А вони самі, розпочавши вторгнення, прояснили, де чорне, а де біле. Тепер вже ясно, хто тут злочинець.

Постер фільму "Залізні метелики" на Sundance, Babylon13/TRIMA
Постер фільму "Залізні метелики" на Sundance, Babylon13/TRIMA

М.У.: Розкажіть, як сприймають фільм на "Санденсі".

Р.Л.: Прем’єра була у старому кінотеатрі. Нам не дуже сподобався звук, і аудиторія реагувала досить дивно. Це була здебільшого професійна спільнота. А пізніше був інший показ — для звичайних людей, і вони були в захваті від фільму, залишились з нами спілкуватися, питали про війну. Людей дуже надихає, що вони мають можливість поспілкуватися зі справжніми українцями.

Я думав, що дивно почуватимусь тут, бо це далеко від дому. І взагалі, це гірськолижний курорт. Ми ж приїхали з протилежної сторони реальності. Але я щиро відчуваю, що ми тут робимо свою важливу роботу. Люди надихаються зустріччю з нами, ми дякуємо за допомогу, розповідаємо, за що ми боремось, хто наш ворог, і є відчуття, що ми зараз на своєму місці.

М.У.: Останнє питання хочу поставити про сцену з меблевого магазину — вона вразила мене найбільше. Розкажіть про неї, і чому ви її включили?

Р.Л.: Це моя улюблена сцена. Архівний фільм 1960-70 років про те, як влаштована система «БУК», ми клеїмо разом із сучасним російським телесюжетом про меблеву компанію із Санкт-Петербурга, яка зробила дитяче ліжечко у формі цієї системи. Це така шизофренія. Але виробник цих меблів, у якого беруть інтерв’ю, не розуміє, що не так. Він говорить «ми не журналісти, не політики, ми не підтримуємо насильство, ми просто меблярі». Цей шматочок — діамант, він добре змальовує, як росіяни абсолютно не сприймають себе громадянами своєї країни, вони виключені від реальності.

Більше

Відео - найголовніше

XS
SM
MD
LG