Адміністрація Барака Обами та демократи в Конгресі розпочали активно просувати реформу в галузі продажу вогнепальної зброї. Після трагедії у маленькому містечку Ньютаун наприкінці минулого року, жертвами якої стали маленькі діти, прихильники контролю над зброєю вимагають запровадити суворі перевірки та обмеження. Проте частина суспільства чинить запеклий опір.
Сполучені Штати – найбільш озброєна країна світу. Американці звикли купувати зброю так саме легко, як, скажімо, меблі чи побутові товари. Питання розділило країну на два табори, по обидва боки барикад опинилися навіть представники духовенства.
Маріан Баді – пастор Єпископальної церкви та ініціатор проведення мітингу духовенства у Вашингтоні. За її словами, служителі Бога не повинні стояти осторонь збройного насильства, оскільки саме на них лежить відповідальність за духовну підтримку родичів загиблих:
«І, на мою думку, ми втомилися від похоронів, чесно кажучи».
Цей мітинг лише один з 20 проектів, які представники різних конфесій започаткували у грудні минулого року, коли після стрілянини у містечку Ньютаун загинуло 20 маленьких дітей.
Священик Метью Кребін і рабин Шауль Прейвер були у той трагічний день з батьками, які отримали страшну звістку про смерть їх рідних. Метью Кребін каже:
«Чому ми повинні погоджуватися з тим, що кожного року від вогнепальної зброї гине 30 тисяч людей і ще сотні тисяч отримують поранення унаслідок збройного насильства. Чому ми сприймаємо ці речі як статус-кво? Якщо б це була війна і гинули військові чи люди, ми би з цим не мирилися».
Американське суспільство поділене у ставленні до прав приватних осіб на володіння зброєю. Духовенство не є винятком. У той час, як одні цитують Ісуса, який засуджував насильство, інші вірять у дане Богом право на самозахист. До таких належить пастор Євангельської церкви у штаті Мериленд Дейвид Вітні. Він так пояснює цю складну дилему:
«Христос не проповідував насильство. Христос учив: «підстав другу щоку». Але тут є різниця. Якщо я вас вдарю, я вас ображу, присоромлю, я завдаю вам травму, можливо навіть зроблю синець на вашій щоці, але я не погрожую вас убити. Христос не вчив, якщо хтось витягне меч і ударить вас, ви повернетеся і дозволите цій людині встромити меч ще раз».
Після трагедії містечко Ньютаун стало епіцентром національної дискусії на тему володіння зброєю. Безглузда загибель дітей вкотре привернула увагу до проблеми і зокрема з боку представників різних конфесій. Питання тепер у тому, чи зуміють вони переконати можновладців у прийнятті жорсткіших правил щодо контролю над вогнепальною зброєю.
Пастор Маріан Баді зверталася до опонентів суворих законів, коли процитувала присутнім слова матері загиблого у Ньютауні шестирічного Ної Познера:
«Він нерухомо лежить у землі назавжди. Він ніколи не буде вчитися, не закінчить школу, не поцілує дівчину, не обере професію, не закохається, не одружиться, не матиме дітей».
Родина Познерів належить до синагоги рабина Прейвера.
Шауль Прейвер каже:
«Листи співчуття надходили з усіх куточків країни».
Люди надсилали також подарунки. «Плюшеві ведмедики, у нас їх було під саму стелю», – каже рабин.
Рабин додає, що древні юдейські мудреці навчили його багатьом речам – одна з них злочинам можна запобігти лише шляхом жорсткого контролю.
«У Талмуді є досить цікава історія про мишу, яка намагається дістати сир. Однак дістати цей сир миша може тільки у тому випадку, якщо у стіні є шпарина».
Равин постійно молиться за примирення і злагоду, каже, що не хоче, аби Ньютаун пам’ятали за трагедію, а радше за те, що містечко стало мостом до кращого майбутнього.
Сполучені Штати – найбільш озброєна країна світу. Американці звикли купувати зброю так саме легко, як, скажімо, меблі чи побутові товари. Питання розділило країну на два табори, по обидва боки барикад опинилися навіть представники духовенства.
Маріан Баді – пастор Єпископальної церкви та ініціатор проведення мітингу духовенства у Вашингтоні. За її словами, служителі Бога не повинні стояти осторонь збройного насильства, оскільки саме на них лежить відповідальність за духовну підтримку родичів загиблих:
«І, на мою думку, ми втомилися від похоронів, чесно кажучи».
Цей мітинг лише один з 20 проектів, які представники різних конфесій започаткували у грудні минулого року, коли після стрілянини у містечку Ньютаун загинуло 20 маленьких дітей.
Священик Метью Кребін і рабин Шауль Прейвер були у той трагічний день з батьками, які отримали страшну звістку про смерть їх рідних. Метью Кребін каже:
«Чому ми повинні погоджуватися з тим, що кожного року від вогнепальної зброї гине 30 тисяч людей і ще сотні тисяч отримують поранення унаслідок збройного насильства. Чому ми сприймаємо ці речі як статус-кво? Якщо б це була війна і гинули військові чи люди, ми би з цим не мирилися».
Американське суспільство поділене у ставленні до прав приватних осіб на володіння зброєю. Духовенство не є винятком. У той час, як одні цитують Ісуса, який засуджував насильство, інші вірять у дане Богом право на самозахист. До таких належить пастор Євангельської церкви у штаті Мериленд Дейвид Вітні. Він так пояснює цю складну дилему:
«Христос не проповідував насильство. Христос учив: «підстав другу щоку». Але тут є різниця. Якщо я вас вдарю, я вас ображу, присоромлю, я завдаю вам травму, можливо навіть зроблю синець на вашій щоці, але я не погрожую вас убити. Христос не вчив, якщо хтось витягне меч і ударить вас, ви повернетеся і дозволите цій людині встромити меч ще раз».
Після трагедії містечко Ньютаун стало епіцентром національної дискусії на тему володіння зброєю. Безглузда загибель дітей вкотре привернула увагу до проблеми і зокрема з боку представників різних конфесій. Питання тепер у тому, чи зуміють вони переконати можновладців у прийнятті жорсткіших правил щодо контролю над вогнепальною зброєю.
Пастор Маріан Баді зверталася до опонентів суворих законів, коли процитувала присутнім слова матері загиблого у Ньютауні шестирічного Ної Познера:
Безглузда загибель дітей вкотре привернула увагу до проблеми і зокрема з боку представників різних конфесій. Питання тепер у тому, чи зуміють вони переконати можновладців у прийнятті жорсткіших правил щодо контролю над вогнепальною зброєю.
Родина Познерів належить до синагоги рабина Прейвера.
Шауль Прейвер каже:
«Листи співчуття надходили з усіх куточків країни».
Люди надсилали також подарунки. «Плюшеві ведмедики, у нас їх було під саму стелю», – каже рабин.
Рабин додає, що древні юдейські мудреці навчили його багатьом речам – одна з них злочинам можна запобігти лише шляхом жорсткого контролю.
«У Талмуді є досить цікава історія про мишу, яка намагається дістати сир. Однак дістати цей сир миша може тільки у тому випадку, якщо у стіні є шпарина».
Равин постійно молиться за примирення і злагоду, каже, що не хоче, аби Ньютаун пам’ятали за трагедію, а радше за те, що містечко стало мостом до кращого майбутнього.
