Спеціальні потреби

Актуально

Розумніші та креативніші: П`ять цікавих фактів про єдину дитину в родині

У США довгий час вважалося, що бути єдиною дитиною в родині – хвороба. Вона так і називалася – Синдром єдиної дитини. Так її охрестив впливовий наприкінці 19-го століття психолог Гренвил Голл, який заснував перші в США лабораторії психологічного аналізу. Єдину дитину він описав як «потворну, з поганою поведінкою та тупу», зробивши висновок, що «бути одним в родині - вже само собою захворювання». Хоча його методи аналізу не витримують жодної критики, а діти, яких він вивчав, росли на фермах і не ходили до дитячого садочка, а часом і школи, стереотип прижився.

У мене - в силу суб`єктивних та об`єктивних причин – дитина одна. І мені, звичайно, цікаво, чи відрізняються такі діти від тих, що виростають в родинах із братами та сестрами. Читачам, які в усьому бачать пропаганду, зазначу: ані свій життєвий вибір, ані погляди не нав`язую - ділюся тією інформацією, що знайшла сама. І цей виклад не претендує на всебічне та вичерпне висвітлення теми.

Одна дитина в родині стає все більш популярним вибором батьків

Кількість жінок у США, які до завершення репродуктивного віку народжують тільки одну дитину, росте. У 1976 році таких було тільки 11 %, у 2015 – 22%. Демографи вказують на наступні причини такого тренду.

Батьки можуть очікувати витратити понад 233 тисячі доларів на дитину, народжену в 2015-му році до її повноліття.

Жінки пізніше виходять заміж і мають, як наслідок, коротше вікно фертильності і менше дітей загалом. Рівень народжуваності у США зріс на 0.1% минулого року після стабільного падіння з 2008-го і становить 1,7 дітей на жінку.

Виростити дитину у США – дороге задоволення. Навіть не враховуючи витрат на коледж, батьки можуть очікувати витратити понад 233 тисячі доларів на дитину, народжену в 2015-му році до її повноліття.

У США жінкам важко поєднувати повноцінну роботу, кар’єру і догляд за новонародженим, оскільки на державному рівні не існує відпустки із догляду за дитиною. Я була змушена вийти на роботу через три місяці після народження сина, хоча була готова залишатися вдома навіть без оплати.

В опитуванні проекту «Єдина дитина», в якому взяли участь 5 тисяч родин, серед причин, чому вони обмежилися єдиною дитиною, 25% родин сказали, що саме так вони і хотіли, 21% назвали неможливість завагітніти і виносити дитину, 17% - фінансові побоювання, вік матері – 16% та інші медичні проблеми – 12%.

Для порівняння у Великобританії, 40% одружених пар мають одну дитину. В Україні ж ця цифра ще вища – 76%, тоді як тільки 17% молодих людей кажуть, що саме стільки дітей вони і хотіли. Однією з головних причин соціологи назвали бідність.

За даними ООН, в Україні народжуваність, впавши до дуже низького рівня в 2003, досить стрімко зростала до 2014, після чого знову почала падати і тепер становить 1.4 дитини на жінку. (Подібний до України рівень народжуваності в Польщі, Греції, Португалії та Іспанії, найнижчий – 1 дитина на жінку – в Південній Кореї).

Провідна дослідниця цієї теми Тоні Фалбо, психологиня Техаського Університеті в Остині, до якої я звернулася за поясненнями, говорить, що на рішення родин впливають також й суспільні норми. Вона вказує на те, що серед міського населення Китаю, навіть після скасування політики обмеження народжуваності, родини продовжують мати переважно одну дитину.

«Хоча норма однієї дитини в родині досі була рідкісним явищем, вона, я думаю, буде більш поширеною, особливо, враховуючи наші дії у відповідь на кліматичні зміни», - каже вона.

У єдиних дітей ближчі відносини з батьками

У своєму дослідженні, опублікованому у 1986-му році, дослідивши понад 200 дітей – з братами і сестрами і без – Фалбо побачила, що одинаків від решти відрізняли міцніші і кращі відносини з батьками. (У випадку цього і інших досліджень, які наводяться у статті, мова йде про статистично значущу різницю, а не про те, що кожна людина, яка виросла без братів та сестер, ближча до батьків, ніж усі інші).

В дослідженні Франкфуртського університету соціологи знайшли, що з 20 тисяч німецьких школярів 25% єдиних дітей вважають, що у них дуже добрі відносини з батьками. Але так само думають і трохи менше 24% старших дітей, 20% - середніх і 18% - молодших.

Різниця, як ми бачимо, невелика, і це, безперечно, більше залежить від батьків, а в поодиноких випадках – і самих дітей.

У той же час, коли у нас гостює племінниця, такого ж віку як і наш син, ми негайно бачимо зміну у внутрішній динаміці: наша єдина родинна одиниця, де для сина ми – головні партнери по іграм і спілкуванню - розпадається на дві складові, дорослі і діти. З останніми, які повністю зосереджені один на одному, ми починаємо розмовляти командами: «йдіть їсти», «приберіться у кімнаті», «10 хвилини і щоб усі спали».

Звичайно, це не чистий експеримент – мало хто має дітей з різницею в 9 місяців, наші діти не змагаються за увагу батьків та ресурси родини і не встигають один одному набриднути. Тим не менш, таку саме структуру – дорослі та діти – мала і родина, де я росла. У нас із сестрою був свій світ і інтереси.

Єдині діти мають не гірші соціальні навички ніж діти, що ростуть з братами і сестрами

Але чи можна навчитися встановлювати і підтримувати близькі відносини із іншими людьми, якщо не було змоги потренуватися на братах та сестрах? Дослідники кажуть, що так.

У дослідженні 13 500 дітей з 7-го по 12-ий клас попросили назвати 10 кращих друзів. У цих списках єдині діти зустрічалися не рідше ніж інші.

Психологиня Лорі Креймер пояснює це тим, що встановлювати і підтримувати відносини діти вчяться в садку, школі або на дитячому майданчику. Адже брат або сестра, як їх не мучити, нікуди не зникнуть, а друзі можуть від тебе і відвернутися. Креймер говорить, що головним показником, чи добре старший брат чи сестра будуть ставитися до молодшого, є якість їх відносин з кращим другом.

Стосунки з братами і сестрами прищеплюють не лише позитивні комунікаційні навички, а й негативні, яких пізніше може бути нелегко позбутися. До того ж цькування з боку брата чи сестри може нанести довготермінову психологічну травму.

Втім є певні показники, які вказують на те, що єдині діти менш толерантні, менш здатні до співпраці та сприйняття точки зору іншого. Такого висновку дійшли вчені в Китаї, де виросло вже два покоління єдиних дітей.

Єдині діти розумніші

Дослідниці Тоні Фалбо і Деніз Політ, проаналізувавши 115 досліджень щодо родин та дітей в США та Канаді між 1925 та 1988 роками, встановили, що єдині діти краще вчаться у школі та більш впевнені у собі.

Інше дослідження, опубліковане у 2004 році, виявило, що підлітки, які виросли без братів та сестер, більш успішні в навчанні та менш схильні вживати алкоголь. Але трохи вищий інтелект та амбіції характеризують і старших дітей в родині.

Психологи пояснюють це тим, що батьки приділяють їм більше уваги, а самі діти проводять більше часу та спілкуються з дорослими, що стимулює їхній розвиток. Мій 11-річний син із задоволенням дивіться разом зі мною лекції на наукові теми (TED talks), документальні фільми та любить брати участь у розмовах з дорослими.

Втім Фалбо звертає увагу на те, що інтелектуальні переваги єдиних дітей помітніші у малят, але з віком вони зменшуються.

Єдині діти більш креативні

Те ж китайське дослідження, яке встановило, що єдині діти менш толерантні, виявило, що вони, натомість, більш креативні. Наприклад, дорослі, що виростали без братів та сестер, були здатні запропонувати більше способів використання звичайних об’єктів та винайти оригінальніші рішення гіпотетичних проблем.

Свої висновки вчені підкріпили даними сканування мозку: у єдиних дітей ділянки мозку, пов'язані із гнучкістю мислення, уявою та плануванням, відрізняються від аналогічних ділянок мозку інших дітей.

Дослідники пояснюють це довгими годинами гри на самоті, коли діти були змушені самостійно вигадувати ігри та вирішувати проблеми.

«Мене не здивувало, що китайські дослідники виявили, що мозок одинаків відрізняється від мозку інших дітей. Але залишається питання, наскільки ця різниця впливає у дорослому віці», - прокоментувала це дослідження Фалдо, зазначивши, що їй хотілося б побачити більше подібних досліджень.

Тим не менш, діти, що виростають без братів та сестер, у дорослому віці часто про це шкодують. До того ж, погоджуються практично усі дослідники, кількість дітей в родині є лише одним з багатьох факторів, який визначає, наскільки успішною та щасливою буде людина. Більшу вагу мають характер та освіта батьків, скільки часу та ресурсів вони вкладають у дитину, генетичні фактори та середовище, в якому вона росте.

Думки, висловлені в рубриці «Моя Америка», передають погляди самих авторів і не відображають позицію «Голосу Америки».

Передрук та інше використання матеріалів, розміщених на цьому веб-сайті, дозволяється за умови посилання на джерело.

Дивіться також: Місто Киїф у Північній Дакоті: як живе поселення, засноване українцями понад 100 років тому. Відео

Всі новини дня

Голос Америки в Ізюмі. Відео

Голос Америки в Ізюмі. Відео
please wait

No media source currently available

0:00 0:01:38 0:00

Українські чиновники оголосили в п'ятницю, що понад 400 тіл було ексгумуванно із місця масового поховання поблизу Ізюма Харківської області, звідки російські війська нещодавно відступили у результаті українського контрнаступу.

Спроба швидко зміцнити фронт, здобути лояльність тих у Росії, хто підтримує війну. Навіщо Путіну мобілізація, розмірковують аналітики

Фото: Російська поліція затримує протестувальників, які виступили проти мобілізації, Санкт-Петербург, Росія, 24 вересня 2022 року. В суботу акція протесту проти мобілізації пройшла і в Москві.

Минулого тижня російський президент Володимир Путін оголосив часткову мобілізацію в країні, а в суботу підписав зміни до Кримінального кодексу, які посилюють покарання за неявку на службу, дезертирство, мародерство, тощо.

В Росії відбулись протести проти мобілізації, на кордонах на виїзд з країни вилаштувались черги, а авіаквитки з Росії швидко розкуповували. Цього тижня протести відбулись в Дагестані, Бурятії, на тлі повідомлень про те, що російська влада найбільш активно мобілізує національні меншини. В суботу протести проти мобілізації відбулись в Санкт-Петербурзі та Москві.

Український президент Володимир Зеленський звернувся до росіян: "Ми бачимо, що люди в Дагестані, в Бурятії, в інших національних республіках і областях Росії розуміють, що їх просто кинули. Кинули на смерть", - заявив він. У вечірньому відеозверненні 23 вересня Зеленський закликав мешканців окупованих територій України ховатись від мобілізації, саботувати її і за першої нагоди - переходити на українські позиції.

Своїм рішенням про мобілізацію Путін показав, що він не збирається відступати у війні проти України, говорить професор британського Kings College Сем Грін в інтерв'ю New Yorker.

Успішний контрнаступ в Україні у минулі тижні викликав невдоволення серед оглядачів в Росії, але це не був протест проти війни, вказує Грін, а, скоріше, оглядачі хотіли б щоб Росія билася більше. "Путін відчув, що він має відповісти на це. Йому потрібна прихильність цих людей", - вказує Грін.

Він, однак, заявляє, що здобувши прихильність тих, хто хотів би бачити більш активні бойові дії Росії, Путін ризикує створити опозиційних рух, особливо серед молоді, яка раніше утримувалась від критики війни.

Путін сподівається, що мобілізація, яка має залучити 300 000 людей до лав російських збройних сил, вплине на ситуацію на фронті, кажуть аналітики.

Російське військо в розпачі намагається кинути більше людей, що пройшли мінімальне тренування, на фронт, вважає Майкл Кофман, аналітик Центру воєнно-морського аналізу США.

Як видається, початково мобілізовані пройдуть два тижні навчань, твітує Майкл Кофман, посилаючись на різні джерела. Він вважає, цей час "надзвичайно коротким, особливо з огляду на те, що процес фактично більше схожий на поступову загальну мобілізацію. Це вказує на відчайдушні спроби російського війська стабілізувати лінію, кидаючи людей на фронт".

В здатності Росії швидко навчити 300 000 мобілізованих сумнівається колишній командувач сил НАТО Марк Гертлінг. Він ділиться своїми враженнями від двох візитів на базові тренування солдатів в Росії.

"Це було жахливо, - твітує Гертлінг. - Ознайомлення, а не кваліфіковане навчання з рушницями, початкова перша допомога, дуже мало симуляціх із збереження ресурсів і ... найбільш важливо... жахливе керівництво "сержантів навчання".

Згідно з оцінками Пентагону, оголошена Кремлем мобілізація може вирішити проблеми Росії з нестачею особового складу, але не усуває проблеми, які стали вагомою причиною поразки російських сил під Києвом а також неспроможності Росії досягнути прогресу на Донбасі, вважають в Пентагоні.

"Невідомо, чи це може значно вплинути на питання командування та контролю, логістики, поставок і, що важливо, бойового духу, з якими, як ми бачили, російські сили зіткнулись в Україні", - заявив речник Пентагону Пет Райдер під час брифінгу в четвер.

Райдер додав: "Якщо є значні виклики, а стратегічні системні питання, які роблять великі збройні сили боєздатними, не вирішено, то ніщо не вказує, що ситуація покращиться, якщо до рівняння додати більше змінних".

Україна просить скликати термінове засідання Ради Безпеки ООН через «референдуми» на окупованих територіях 

У листі президенту Ради Сергій Кислиця попросив, щоб Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш поінформував членів Ради про ситуацію.

Посол України в ООН звернувся до Ради Безпеки ООН з проханням про термінове засідання для обговорення голосувань щодо анексії, які проводяться на контрольованих Росією частинах України.

У листі президенту Ради Сергій Кислиця попросив, щоб Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш поінформував членів Ради про ситуацію, повідомляє кореспондентка Голосу Америки в ООН Маргарет Бешер.

У п’ятницю російська окупаційна влада розпочала проведення так званих "референдумів" у контрольованих Росією регіонах України. Україна, НАТО та союзники висловили обурення діями Кремля і назвали це незаконною спробою анексувати території та ескалацією.

Президент США Джо Байден заявив, що ці "референдуми" є "хибним приводом для спроби силової анексії частин України, шляхом зухвалого порушення міжнародного права, включаючи Статут ООН".

Американський президент запевнив, що США відкинуть будь-який сфабрикований результат, який оголосить Росія, а також заявив, що підтримка України триватиме.

На думку деяких західних аналітиків, якщо Росія дійсно анексує окуповані території, Захід на рівні ООН реагуватиме швидко. Дипломати розраховують «отримати більшість для резолюції в Генеральній Асамблеї», навіть попри вето Росії в Раді Безпеки, мовиться у дослідженні брюссельської міжнародної аналітичної групи Crisis Group.

Американські хасиди вчать українську і збираються до Умані, попри воєнні загрози

Cурмити у шофар, баранячий ріг, є частиною єврейських ритуалів біля могили рабина Нахмана, правнука засновника хасидизму, у місті Умань, за 200 кілометрів на південь від столиці України Києва,  17 вересня 2009 рік.

На свято Рош ха-Шана, єврейський новий рік, помолитися у святі місця хасидів до Умані збираються тисячі прочан з Америки, попри загрози війни та попередження американського уряду утриматися від поїздок в Україну.

Американський щоденник New York Post пише про те, що ніякі загрози не зупинять представників місцевої хасидської громади на шляху до могили праведника їхнього релігійного руху кінця ХVІII – початку XIX століття, рабина Нахмана з Брацлава.

«Володимир Путін, можливо, подвоїв свою останню серію ядерних загроз у війні проти України, але це не перешкодить побожним американським євреям поїхати в Умань на Рош ха-Шана», – пише кореспондент New York Post.

Свято приходу нового, 5783 року за єврейським календарем, починається в неділю, 25 вересня на заході сонця і закінчується з заходом сонця у вівторок, 27 вересня. У минулі роки на гучні святкування до Умані з’їжджалося до 50 тисяч вірян. Нині, за словами кореспондента газети, який посилається на організаторів, очікується близько 25 тисяч прочан.

За словами речника Міністерства закордонних справ Ізраїлю Алона Лаві, тільки з Ізраїлю вже прибуло близько 4000 паломників і очікується, що їхнє число зросте до 5000.

Як повідомляє New York Times, оцінити кількість прочан, які прибувають до Умані, важко цього року, бо прямих літаків немає і прочани добираються через сусідні країни: Польщу, Румунію, Молдову.

Тих, хто планує подорож до центральної України, не відлякують не лише бойові дії в країні, але і складність самої поїздки і її вартість.

Зараз подорож з Нью Йорка до Києва триває щонайменше 35 годин, кажуть відвідувачі, які нещодавно повернулися з України.

До Умані прочанам доведеться добиратися кілька днів. Якщо раніше Йоель Ґлік, художник зі штату Нью-Йорк міг прилетіти до Києва і звідти їхати на орендованому авто прямо близько 200 км до Умані, то тепер йому доводиться летіти через Краків, а далі добиратися на таксі до кордону, який потрібно переходити пішки, і знову на таксі до Умані.

Як каже прочанин в коментарі для New York Post, для нього і двох його синів кілька днів в Умані обійдуться у п’ять тисяч доларів.

Також на перешкоді святкуванням, які тривають цілу ніч, може стати комендантська година, яка у воюючій країні триває з 11 вечора до 5 ранку. Найголовніші молитви напередодні свята промовляються між 2-ю і 3-ю годиною ночі, пояснюють прочани.

Деякі американські євреї, в родинах яких ще говорили російською мовою, кажуть, що вивчають кілька фраз українською, щоб «не завдавати болю» місцевим українцям нечутливою поведінкою.

При цьому сама газета публікує мапу України без території окупованого Криму.

Державний департамент США не рекомендує американцям подорожувати в Україну, пояснюючи, що не може забезпечити там їхню безпеку. Тим, хто попри все, збирається до воюючої країни, Держдепартамент рекомендує «скласти заповіт», «залишити зразки ДНК у лікаря» і «розробити власний особистий план безпеки» перед поїздкою в Україну.

Раніше цього місяця МЗС Ізраїлю попередило своїх громадян не їздити в Україну.

Посольство України в Ізраїлі також просить прочан залишитися цього року вдома. У своєму дописі у Facebook від 11-го вересня посольство попередило, що російська армія продовжує обстрілювати густонаселені райони, а одну з ракет було збито неподалік Умані.

«Росія може все втратити і нічого не виграє». Західні аналітики про російські погрози ядерною зброєю

Україна та її партнери «не поступилися минулим ядерним загрозам Путіна» і, ймовірно, не схиляться перед новими», кажуть аналітики.  Фото: міжконтинентальна балістична ракета в Росії (Russian Defense Ministry Press Service via AP)

Українська армія продовжує контрнаступ на північному сході та півдні, щоб звільнити території, контрольовані росіянами, незважаючи на так звані «референдуми», організовані російською окупаційною владою.

«Україна відкидає погрози Москви анексувати територію та захищати її як російську землю», – пише кореспондент газети New York Times (NYT).

Газета цитує президента України Володимира Зеленського, який заявив, що не має наміру сповільнювати контрнаступ проти російської армії.

NYT повідомляє, що в суботу, коли російська окупаційна влада проводила другий день голосування в чотирьох регіонах України, бої тривали у Луганській, Донецькій, Запорізькій і Херсонській областях.

Українська армія заявила в суботу, що за минулу добу українські військові підірвали російські танки і артилерійські установки, збили літак і гелікоптер, повідомляє NYT. Газета посилається на повідомленняукраїнського штабу, в яких йдеться, що у п'ятницю та вранці суботи українські військові знищили 8 танків, 11 одиниць бронетехніки та 6 артилерійських систем. Газета зазначає, що власні втрати українська армія не розголошує, а її заяви неможливо було незалежно перевірити в умовах бойових дій.

Референдуми, як очікується, завершаться спробою анексії території, більшої за Португалію, пише NYT. Газета нагадує, що західні офіційні особи назвали ці референдуми «фіктивними», але сам факт їхнього проведення, викликав занепокоєння в західних країнах.

Оглядачі пояснюють, що анексувавши цю територію, Москва могла б твердити, що напад на Херсонщину, чи Донеччину є рівносильним нападу на саму Росію, для захисту якої керівництво Росії, за словами президента Росії Володимира Путіна, готово використати усі засоби, включно з ядерною зброєю.

Президент Росії Володимир Путін наполягав, що загроза захистити те, що можна назвати російською землею після анексії, «не є блефом».

NYT посилається на слова аналітиків, які кажуть, що Кремль піднімає ставки перед обличчям програшу в останньому українському контрнаступі.

«Путін зробив багато ставок», – каже в інтерв’ю газеті Кліфф Купчан, голова вашингтонської компанії Eurasia Group, що займається оцінками політичних ризиків. Якщо Росія анексує територію, яку вона лише частково контролює в чотирьох українських провінціях, і Україна продовжить просуватися, «ми опинимося в абсолютно новому світі», –вважає експерт.

Брюссельські аналітики з міжнародної Crisis Group погоджуються, що війна проти України входить у нову фазу. «Після значних перемог українських військ на півдні Херсонської та північному сході Харківської областей Москва дала зрозуміти, що у відповідь піде на ескалацію, а не на компроміс», – мовиться у статті, опублікованій на сайті організації у п’ятницю.

Аналітики наголошують, що мобілізація та погрози застосування ядерної зброї, на думку Путіна, «можуть підкорити Україну його волі та змусити Захід відступити». Але розрахунок явно не виправдовується, кажуть вони.

«Війська, які мобілізуються, навряд чи зможуть змінити хід битви, особливо враховуючи час, потрібний армії, щоб їх належним чином підготувати», – кажуть вони. А Україна та її західні прихильники «не поступилися минулим ядерним загрозам Путіна і не виявляють жодних ознак схилитися перед новими».

Ця позиція, на думку аналітиків, є правильною. Вони вважають, що країни НАТО повинні і надалі балансувати між підтримкою України зброєю та коштами та уникненням ескалації через риторику чи практичні кроки, які живлять наратив Путіна про те, що він воює зі Заходом.

Таким чином, у Росії залишиться простір для пошуку врегулювання, «якщо вона зрозуміє, що зазнала невдачі і в цій останній спробі отримати перевагу».

Аналізуючи можливість використання ядерної зброї, європейські аналітики кажуть, що у «небезпека ядерної ескалації реальна», але у випадку завдання ядерного удару, «Росія може все втратити і нічого не виграє».

«Ядерні удари у відповідь на українські контратаки не мають військового сенсу. Вони також створили б радіаційний ризик для російських військ і самої Росії», – пояснюють аналітики.

Ба більше, ядерний удар, на їхню думку, ймовірно, є єдиною дією, яка могла викликати «пряму відповідь Заходу».

Кремль може піти на такий сценарій, якщо бачитиме загрозу своєму існуванню, вважають аналітики. «За відсутності такої загрози Москва, схоже, усвідомлює, як такі кроки обернуться для неї катастрофічними наслідками».

Європейські експерти з безпекових питань кажуть, що навіть у відсутності гострої ядерної загрози зараз, «наступні тижні та місяці будуть небезпечними».

Рішення Кремля піти на ескалацію, а не шукати угоди, у поєднанні з продовженням риторики Путіна про конфлікт із Заходом і неонацистами в Києві вказують на те, що він готовий йти далі, «намагаючись запобігти військовому провалу, якого він явно боїться». Але, чим довше триватиме війна без пропивів для Росії, тим важче буде Кремлю підтримувати наратив про те, що він досяг своїх цілей, кажуть дослідники.

Якщо Росія дійсно анексує окуповані території, захід, на думку аналітиків, реагуватиме швидко – дипломати готові шукати підтримки територіальній цілісності України в ООН, і розраховують «отримати більшість для резолюції в Генеральній Асамблеї», навіть попри вето Росії в Раді Безпеки.

«Додаткові військові невдачі можуть зрештою змінити розрахунки Москви та зробити її більш відкритою для врегулювання, прийнятного для України», – сподіваються аналітики.

Більше

Відео - найголовніше

Голос Америки в Ізюмі. Відео
please wait

No media source currently available

0:00 0:01:38 0:00
XS
SM
MD
LG