Спеціальні потреби

Російська церква має визнати свою співучасть у розв'язанні геноцидної війни проти українців — Хосе Казанова. Інтерв'ю


«Всі церкви в Україні повинні показати себе патріотрами України, а не Роосії», — Хосе Казанова, соціолог релігії, почесний професор Джорджтаунського університету.

Слідчі Служби безпеки України, які перевіряють храми Української православної церкви (Московського патріархату), УПЦ (МП), повідомляють, що під час обшуків виявляють прокремлівську літературу, на звільнених територіях виявляють колишні склади окупаційної влади, російську символіку.

Російська православна церква під прооводом патріарха Кирила фактично підтримала російське вторгнення в Україну. Вітаючи з Різдвом, президент Росії Володимир Путін сказав, зокрема, що російські церковні організації підтримують учасників спеціальної воєнної операцій в Україні, як у Росії нахивають війну проти України.

У травні УПЦ (МП) на знак незгоди з позицією патріарха Кирила, проголосила самостійність та незалежність від Московського патріархату. При цьому літургійне спілкування між УПЦ (МП) та РПЦ збереглося. Оглядачі кажуть, що від'єднання було суто формальним.

Протягом 4-27 грудня 2022 року Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) провів опитування, яке показало, що 78% українців вважають, що держава має втрутитися в діяльність УПЦ (МП), а 54% — що цю церкву мають повністю заборонити в Україні. Комітет гуманітарної політики Верховної ради підтримав законопроект, який може заборонити діяльність УПЦ (МП) в Україні. Тепер за нього має проголосувати парламент.

Про те, яке майбутнє в УПЦ (МП), чи варто забороняти церкву та чому “рускій мір” — це нехристиянська теологія, розповів «Голосу Америки» соціолог релігії, почесний професор Джорджтаунського університету Хосе Казанова. Американський науковець іспанського походження не один рік присвятив дослідженню взаємин української та російської церков, вивчив українську мову та видав в Україні дві книжки про релігію в сучасному світі.

Інтерв'ю було відредаговано для плинності та ясності.

Марія Ульяновська, Голос Америки: Пане Казанова, коли Україна отримала томос, в одному з інтерв'ю, ви казали, що проти заборони Української Православної Церкви Московського Патріархату. Чи змінилася ваша думка зараз?

Хосе Казанова: Я вважаю, що у довгостроковій перспективі краще вирішити це питання діалогом та примиренням. Держава не повинна забороняти церкву. Але коли відбувається війна, то має бути гарантія, що ця церква не має ніякого фінансового, політичного, економічного контакту з православною церквою Московського патріархату в Росії.

За даними останніх соціологічних опитувань, 4-5% населення вважають себе приналежними до цієї церкви. Але навіть цей малий відсоток — це багато людей. Те, що люди є членами цієї церкви, не обов’язково означає, що вони не є українцями, не підтримують Україну, чи вболівають за Росію. Ми мусимо це поважати. Вони є громадянами України і мають ті самі права, що й інші. Держава має захищати релігійну свободу усіх громадян України і не надавати пріоритет одній церкві проти іншої. Але в умовах війни держава також має гарантувати національну безпеку. Я думаю, що є інший спосіб, як це забезпечити, ніж забороняти церкву, але головне, щоб ця церква не стала троянським конем Росії.

М.У.: У ситуації повномасштабної війни, чи може держава дозволити собі мати афілійовану з агресором релігійну організацію?

Я сподіваюсь, що церкву не заборонятимуть, бо це означає піти проти людей.

Х.К.: Я сподіваюсь, що церкву вцілому не заборонятимуть, бо це означає піти проти людей. Але питання у тому, як церква себе позиціонуватиме — чи вони дійсно за Україну, за свободу, демократію, суспільство та націю. У цьому питанні не може бути нечіткостей. Очевидно, що вони афілійовані з російською православною церквою [РПЦ] — вони не можуть самі собі надати автокефалію. Це глобальне релігійне питання — як вони себе бачать у контексті глобального православ’я. УПЦ (МП) можуть, наприклад, казати, що пов’язані з російською церквою євхаристично [тобто єдині в догматах, причасті — ред.]. Але вони мають ясно показати, що між ними та РПЦ немає ніяких фінансових, політичних чи ідеологічних контактів, що вони на боці України та проти Російської агресії. І в такому діалозі з державою, Православною церквою України та усіма іншими релігійними інституціями їм треба себе представити. Якщо УПЦ (МП) хочуть, щоб їх поважали, то вони мають чітко заявити, що все, що говорить Кирил — це анафема, не християнство і єресь.

Марія Ульяновська, Голос Америки: Пане Казанова, на вашу думку, чи є Українська православна церква (Московського патріархату) загрозою для безпеки держави і чи повинна Україна щось із нею робити?

Х.К.: Якщо є елементи цієї церкви, які виступають за Росію, чи співпрацюють з російською армією, то це кримінальна діяльність і Україна повинна переслідувати їх за законним процесом, це цілком легітимно. Водночас, керівництво церкви — Онуфрій та єпископи мають публічно засуджувати такі проросійські прояви.

Я би наполегливо радив не обирати шлях просто закриття цієї церкви — саме так православна церква Росії і Сталін вчинили з греко-католиками та автокефальною православною церквою після Другої світової війни. Водночас, ті церкви, які хочуть діяти на території України, мусять прийняти всі закони і правила співжиття для безпеки держави в контексті війни і мусять дуже чітко показати себе, патріотами України, а не Росії.

М.У: Ви досліджували Російську православну церкву. Наскільки держава і церква в Росії розділені? Яке майбутнє у цієї церкви — чи зможе вона повернутися від виправдання війни та геноциду до православ’я?

Московський патріарх використовує політичну теологію “рускій мір”, щоб не лише не протистояти цій війні, а й зробити її священною.

Х.К.: Очевидно, що Московський Патріарх використовує політичну теологію “рускій мір”, щоб не лише не протистояти цій війні, а й зробити її священною. Нещодавно Патріарх Кирил заявив, що Росія має допомогти світові, який “все більше поринає у духовно-моральну кризу”, знайти порятунок.

Для того, щоб всіх врятувати, вони влаштували геноцид і злочинну війну. Хто взагалі має право говорити, що весь світ поринає в кризу аморальности? РПЦ каже, що геноцид проти українського народу — це сакральний процес, що вони “повинні” його робити, щоб так само, як колись, врятувати планету від жахливої чуми фашизму.

Проблема російської церкви у тому, що вона ніколи не переглядала свою історію колаборації з радянським режимом і бачить себе як жертву, а не як колаборанта. Вони ні разу не перепросили за те, що допомагали ліквідувати всіх єпископів, відправити багатьох священиків до ГУЛАГу для того, щоб залишилась монопольна Московська церква в Україні. Зараз українці самі кажуть: “Ми тепер вільні, хочемо мати свою церкву, віддавайте нам храми назад”. А російська церква подає це як переслідування в Україні.

Якщо вони не бачать, що ця страшна колаборація є геноцидом, то очевидно, що цій церкві буде дуже важко себе реформувати.

Після повалення нацизму, німецькі церкви мусили перепросити і пройти свій процес рефлексії. Проблема у тому, що російська церква перейшла з колаборації зі сталінізмом, потім із радянським союзом та комунізмом до колаборації з Путіним. Вони вживають ті самі аргументи, що й під час Другої світової війни: “Сталін — це добре, бо він боронить націю від фашизму, тому ми можемо з ним співпрацювати”. А тепер все те саме: “Путін — це добре, бо він боронить “рускій мір” від українців-фашистів, які не хочуть бути його частиною і тому це добре, що ми їх ліквідуємо.

Якщо вони не бачать, що ця страшна колаборація є геноцидом, то очевидно, що цій церкві буде дуже важко себе реформувати. Щоб виправдати цей геноцид, вони звертаються до політичної теології. Проблема у їхньому месіанстві — вони бачать себе як добро проти зла. Цілий світ — є зло, а ми — ті, хто боронить добро, вчиняючи страшний геноцид. Їм доведеться відрефлексувати не лише все те, що вони зробили, а й переосмислити, що їхня теологія — не християнська.

Форум

XS
SM
MD
LG