Перший голова парламенту незалежної Литви Вітаутас Ландсберґіс коментує вступ України до НАТО та питання земельної реформи в ексклюзивному інтерв’ю Мирославі Ґонґадзе
Мирослава Ґонґадзе: Україна щойно прийняла закон, визначивши курс до вступу до НАТО. На Вашу думку, чи Європа та США усвідомлюють важливість України і готові прийняти Україну до НАТО?
Мені хотілося б бачити, щоб Україна стала справжньою ринковою економікою на основі поваги до права на приватну власність і свободи економічних рішень. Вітаутас Ландсберґіс
Вітаутас Ландсберґіс: Як правило, - а це було і в нашому випадку і в інших випадках, - питання вступу до НАТО не обмежується тим, чи хочете ви стати членами НАТО, але торкається того, чи ви готові, чи ви провели реформи? Який у вас стиль управління та життя, чи ставитесь ви до своєї країни як до європейської демократії? Це не так просто, адже ви можете бажати змінитись, але чи ви здатні, чи є політична воля, щоб змінити стиль управління і відносин? Я не добре знаю, яким є законодавство і реальність в вашому сільському господарстві. Я хочу запитати – чи є приватна власність на землю, чи власники є новими, чи це частково залишились колишні власники?
М.Ґ.: Земельна реформа ще не розпочалась.
В.Л.: Тоді не можна просуватись далі. І ви на це погоджуєтесь!?. Чому!? Звичайно, це буде дуже суперечливе питання, конфлікт інтересів, можливо, який наближатиметься за гостротою до громадянської війни.
Це (відсутність реформи прав власності - ГА) відкидає нас назад до великих землевласників, олігархів, можливо, кріпацтва, коли працівники економічно залежать від власників, а не тільки працюють на зарплату.Вітаутас Ландсберґіс
Земля – це основоположне питання. Литві було нелегко, але нам вдалось його вирішити, отримавши дуже незначну перевагу в парламенті. Важливо, щоб визнавалась приватна власність - законна приватна власність на землю. В Литві існували впливові голоси, які говорили: «Не робіть цього. Всі будуть битись з усіма. Краще вважати, що вся земля нікому не належить, а потім розділити її і віддати тим, хто хоче, або здатний працювати на землі». Але ми не занурились в цей безлад. Все ж таки, було багато неефективного управління, корупції, розчарувань, критики. Все було. Реформа, яка визнала і підтвердила право приватної власності на землю, уповільнилась і навіть зараз вона не повністю вирішилась через питання прав на землю у великих містах. Питання з сільською місцевістю і аграрною землею вирішене досить добре.
М.Ґ.: Ви вважаєте земельну реформу основою майбутніх перетворень?
В.Л.: Так, це одне з фундаментальних питань, особливо для такої аграрної країни як Україна. Якщо Україна не визначиться, не досягне вирішення цього питання, не варто очікувати на прогрес.
М.Ґ.: Як Ви вважаєте, як зміниться Європа і, зокрема, Україна за п’ять років.
В.Л.: Мені хотілося б бачити, щоб Україна стала справжньою ринковою економікою на основі поваги до права на приватну власність і свободи економічних рішень.
Я б закликав політиків і політичні партії докладно розробити питання права власності на землю та аграрної реформи в своїх програмах.Вітаутас Ландсберґіс
Якщо в країні багато ще належить державі, то, як правило, це не працює. Але, якщо українці і ті, хто пов'язані з сільським господарством, з цим погоджуються, можливо вони звикли до минулого, системи колгоспів і готові працювати на не своїй землі. Це відкидає нас назад до великих землевласників, олігархів, можливо, кріпацтва, коли працівники економічно залежать від власників, а не тільки працюють на зарплату. Все може бути набагато гірше. Це треба вирішувати.
Політичні партії чи партія в Україні мають включити до своєї програми заходи з вирішення питання економіки та те, як підняти рівень життя на селі. Розібратись, чи це справжні фермери і їх сім’ї працюють на селі, чи вони лише орендують землю на якийсь час без чіткого бачення що буде в майбутньому. Я б закликав політиків і політичні партії докладно розробити питання права власності на землю та аграрної реформи в своїх програмах. Як це можна зробити і що люди підтримують під час парламентських виборів.
М.Ґ.: Ви кажете, що майбутнє України залежить від українців, як завжди казав Бжезінський.
В.Л.: Звичайно, українці потребують незалежної України. Це потрібно і для Європи, але ні Європа, ані хтось ззовні не може змінити українців. Вони мусять це зробити, і тоді ми побачимо – О! Це Україна!
Дивіться також: Час-Time: Трамп відреагував на свідчення колишнього директора ФБР Комі
-
Мирослава Ґонґадзе
Ведуча, головний редактор і керівник Української служби «Голосу Америки». На додаток до праці на «Голосі Америки», часто виступає як експерт із питань України, Східної Європи та свободи слова на пострадянському просторі. Статті Мирослави друкуються на шпальтах таких світових видань, як Wall Street Journal, Washington Post, NPR, Journal of Democracy. Мирослава є співавтором науково-публіцистичної роботи «Розірваний нерв» про протестний рух в Україні 2000-2004 років.
З освітою правника, здобутою у Львівському державному університеті, має великий досвід роботи в галузі журналістики та зв'язків із громадськістю. Працювала журналістом, редактором, продюсером, керівником медія-кампаній в Україні та США у низці політичних і медійних організацій, у тому числі RFE/RL, Інтерньюз, IRI, NDI.
Серед іншого - Мирослава також була дослідником Університету Джорджа Вашингтона (2003) та володарем стипендії Рейгана-Фасела Національного фонду за демократію (2001). «За видатний внесок у розвиток журналістики, активну громадянську позицію та професійну майстерность» Мирослава Ґонґадзе нагороджена Орденом княгині Ольги.
Інформувати, поєднувати й об’єднувати людей та ідеї, надихати – такою Мирослава бачить свою місію.
У вільний від роботи час, якщо такий з’являється, захоплюється подорожами, мистецтвом, фотографією.
Виховує доньок-близнюків Нану та Саломе.
Facebook Forum