Прем’єр-міністр Борис Джонсон опинився під хвилею критики через рішення призначити до британської Палати лордів сина російського олігарха, а також свого брата й інших політичних союзників, але палкі обговорення відбуваються переважно у колах політичних коментаторів.
Хоча нещодавній звіт парламентського Комітету з питань безпеки та розвідки вказав на небезпеку російського втручання в демократичні процеси в Британії, пропозицію Джонсона зробити лордом Євгенія Лебедєва, народженого в Росії лондонського медіамагната, засуджують радше як прояв ваги грошей і особистих зв’язків у політиці, а не як підтвердження впливу Москви.
...Ми є свідками нормалізації в британській політиці такого рівня корупції, який наша країна упродовж років засуджувала в інших.Алістер Кемпбелл, колишній речник прем’єр-міністра Тоні Блера.
Євгеній Лебедєв разом з батьком Олександром контролюють лондонську газету Evening Standard, видання Independent і телеканал London Live.
Колишні і чинні журналісти там досить переконливо доводять, що власники не втручаються у роботу редакторів і ніколи навіть не натякали на потребу пом’якшення критичних щодо Москви матеріалів.
Найбільше уваги 40-річний син колишнього агента КДБ приваблює своїми зв’язками серед знаменитостей і політиків та схильністю яскраво одягатися, а також грандіозними приватними вечірками, на яких впливові знайомі (включно з Джонсоном) із задоволенням з’являються.
На думку британського коментатора Марка Ґалеотті, «чимале обурення викликало рішення титулувати Лебедєва, людини, як стверджують, більш відомої своїм марнославством, претензійністю та розкішними вечірками, а не внеском у суспільство».
«Я побоююся, що ми є свідками нормалізації в британській політиці такого рівня корупції, який наша країна упродовж років засуджувала в інших країнах», - заявив лондонські радіостанції LBC Алістер Кемпбелл, колишній речник прем’єр-міністра Тоні Блера.
Але навіть Кемпбелл, представник опозиційної лейбористської партії і ідейний ворог лідера консерваторів Бориса Джонсона, не може сказати, що прем’єр-міністр порушив якийсь закон.
Він також лише натякає на російське походження Євгенія Лебедєва, але не говорить, що магнат може проштовхувати інтереси Москви чи Путіна.
Якщо Лебедєв отримає звання лорда, то це не обов’язково означає, що він скористається правом власне законотворчої роботи у верхній палаті британського парламенту, яка має другорядну вагу після Палати громад.
І раніше прем’єр-міністри використовували своє право майже свавільно висувати кандидатів на лицарство, або титули лорда/леді й місця у Палаті лордів.
«Уся ця справа повністю смердюча», - обурювався Кемпббел, вказуючи на те, що Джонсон номінував на місце лорда свого брата, колишнього депутата – консерватора в Палати громад та інших політичних союзників.
Найпомітнішим критиком оголошеного списку 36-ти нових членів Палати лордів став голова – спікер тієї палати Лорд Фавлер, який назвав подію «втраченою можливістю» реформувати палату.
Але і його, як виглядає турбує не питання про те, кого уряд винагороджує місцями, а те, що так званих перів так багато, що якби вони усі прийшли на засідання, то не помістилися б на оббиті червоною шкірою м’які лави.
«Результатом стане те, що Палата (лордів) незабаром матиме 830 членів – майже на 200 більше, ніж Палата громад», - бідкається лорд Фавлер в своїй офіційній заяві.
Палата лордів британського парламенту не виборна і складається з приблизно 90 членів, які успадкували свої місця, 26 архієпископів та єпископи Англіканської церкви, та членів, яких пропонує прем’єр-міністр і затверджує монарх за системою, що сформувалася приблизно у 14 сторіччі.
Вимоги реформувати Палату лордів і зробити її виборною лунають віддавна. Але як виглядає, уряди не поспішають відмовлятися від свого права винагороджувати політичних союзників гучними титулами і, потенційно, роллю в законотворчих процесах країни.
Дивіться: Британський парламентський комітет з питань розвідки і безпеки оприлюднив звіт, в якому прямо звинувачує Росію у втручанні
