Спеціальні потреби

Актуально

Українську книгу про війну на Донбасі видали у Великобританії

Книга українського автора Максима Бутченка «Художник війни», що вперше вийшла в 2015-му, а наступного року була перевидана в Чехії, з’явилася друком у Великобританії в липні під назвою War Artist. Роман присвячений війні на сході України, в основі художнього твору – історії реальних людей. Книга вийшла у видавництві Kalyna Language Press і продається через інтернет-магазин Amazon.com.

«Голос Америки» поспілкувався Максимом про ідею його книги, плани щодо англомовної версії та українське питання в міжнародному контексті.

Бажаєте дізнаватися про співвітчизників, які зуміли досягти успіхів в Україні та закордоном? Приєднуйтеся до групи "Голосу Америки" у Facebook "Українці – ​історії успіху"!

Аліна Голіната-Слота: Максиме, що спонукало Вас написати книгу?

Максим Бутченко: Я родом із Луганська. У 2014 році приїхав до Києва займатися журналістською діяльністю. До цього 12 років працював гірником на шахті.

Коли почалися події 2014-го, для багатьох людей було незрозуміло, що таке Донбас. Особливо протягом перших місяців люди в Україні та світі не могли зрозуміти, що відбувається. Стало очевидно, що Донбас – це така собі «терра інкогніта»: усі розуміють, що вона існує, але не знають, як це все відбувається.

У перші місяці почалися захоплення будівель, і в наступні місяці почали приходити козаки. Я писав у статті, як вони встановлювали владу, що відбувалося з місцевим населенням, як люди реагували. Я пропускав події через призму власного світобачення та менталітету.

Після виходу статті мій приятель сказав мені: напиши про це книгу. Я почув історію свого родича, який хотів стати художником, був творчою особистістю, і в нього не виходило через те, що регіон був промисловий, не було можливості для самореалізації, і коли почалася війна, він почав реалізовувати себе у війні. Такий сильний був перепад між творчим і деструктивним началом.

На початку не було великого вторгнення військ чи поставки зброї – усе відбувалося на рівні козаків, добровольців, спецпідрозділів. З перших місяців події відбувалися в двох площинах: площині простої людини і площині міждержавній, на рівні невизнаної війни. Якраз про це і книга – вона пояснює менталітет цих людей і зовнішній вплив на них.

А. Г.-С.: Яку основну ідею чи послання Ви хотіли донести до читача своїм романом?

М. Б.: Перше – це те, що мені хотілося пояснити, як стала можливою війна в центрі Європи і що цьому передувало.

Взагалі вважається, що для того, щоб мати гарну рефлексію про війну, війна повинна закінчитися і має пройти з десяток років, щоб люди дещо охололи і забули про події минулого. Я хотів, щоб у книзі було якомога менше автора і звучало багатоголосся. Тому там є голоси людей з іншого боку.

Наприклад, головний герой Антон, який хотів стати художником, але пішов воювати проти України в гібридних військах. І багато інших факторів, які зафіксують цю історію, пояснять її на ментальному рівні – як можна було обманути людей, які живуть в епоху інформації? Як можна було ввести війська, а потім робити вигляд, що цього не відбувалося?

Важливо було зрозуміти кілька моментів: культурно-метальний фактор – як це відбулося, військовий фактор, оскільки без військового втручання Росії все це закінчилося б максимум мітингами чи невдоволенням, але ніколи не було б великої війни, і фактор інформаційної війни, один із вирішальних.

Мені хотілося, щоб це не була якась історія з новин, а щоб людина прочитала, і відчувала себе причетною до цього. Художня література здатна не тільки змінювати свідомість, але й захоплювати емоційно.

Для багатьох людей, насамперед у Західній Європі, я підозрюю, це буде дещо екзотична історія – події розвиваються в промисловому регіоні, я багато описую того, що відбувається на шахтах, які люди там працюють. Але воно все дуже показове, оскільки не секрет, що подібне могло дуже легко статися в Балтійському регіоні, і про це неодноразово висловлювалася російська влада.

Тобто це проблема не тільки українська, не тільки локальна, це проблема загальнокультурна, загальноєвропейська, дуже сучасна і злободенна.

А. Г.-С.: Як журналіст і письменник, як Ви вважаєте: що має більшу силу впливати на свідомість людей, формувати погляди – журналістика фактів чи художнє слово?

М. Б.: Журналістика фактів, безумовно, впливає на розум, у той час як художня література впливає на душу. Тому поєднання цих двох факторів, звичайно, важливе. Література змушує вірити, а журналістика змушує думати.

А. Г.-С.: Героями твору стали реальні люди – яку реакцію викликала в них Ваша книга?

М. Б.: Коли я розповів своєму родичу, який став прототипом героя роману Антона, що буде книга, він нормально сприйняв. Він же ж дуже хотів стати художником і прославитися, тож я йому сказав: якщо не художньою творчістю, то таким способом.

Я написав про людину, яка волею долі, історії, життя, зовнішніх факторів, потрапила в гущу цих подій. Мені хотілося написати, що таких насправді – більшість. І до сих пір я спілкуюся з такими людьми. Більшість із них – спостерігачі, і лише дуже маленька частка діє, і то не за власною волею і нічого не вирішує. Тому коли запитують, чому люди на Донбасі не проводять мітинги – це тому, що це неможливо в тих умовах.

Я мав намір показати таку людину, не виправдовуючи її. Менше за все мені хотілося бути адвокатом цих людей. Я впевнений, що у певний момент вони зобов’язані визнати свою вину, як зробила Німеччина після Другої світової війни, і настільки сильно розкаятися в тому, що вони погодилися з цим усім, щоб не допустити подібного на наступні десятиліття. Але щоб це відбулося, потрібно пояснити, в тому числі і їм, і росіянам, і українцям, і закордону – які основні фактори, які двигуни того, що відбулося.

А. Г.-С.: Що спонукало Вас видати книгу англійською мовою? Яка цільова аудиторія в англомовної версії?

М. Б.: Мені хотілося б, щоб питання України не було тільки дипломатичним чи інформаційним, а щоб було також культурним. У цій книзі я уникав пропаганди, намагався абстрагуватися і передавати дійсність як вона є. Автора там мало, навіть кожна глава починається з новинного повідомлення з різних сайтів. Тобто є дві іпостасі: інформаційна, яка була публічно всім відома, і непублічна, яку ніхто не знав, історія маленької людини у великій війні. Я думаю, книга бути цікавою тим людям, які вивчають культуру та історію.

Також мені хотілося, щоб це була масова література, щоб вона давала інформацію про нашу країну, яка б не затухала на рівні новин, а укорінювалася, і щоб люди, які прочитають роман, набагато глибше сприйняли Україну і зрозуміли, що відбувається в країні.

Насамкінець, я стараюся розмовляти з дипломатами, щоб по дипломатичній лінії це також просувалося як рівень інформаційного просвітництва тих людей, які безпосередньо впливають на ухвалення рішень у певних країнах, у даному випадку Великобританії, де видана книга.

А. Г.-С.: Що б Ви хотіли, щоб світ знав про події на Сході України?

М. Б.: Насамперед, ситуація настільки складна, що неможливо відповісти одним реченням на те, що відбувається. Це складність промислового регіону, складність пострадянського суспільства і складність взаємовідносин із нашим східним сусідом, із тим режимом і світоглядом, який пропагується. Ми не воюємо проти нації, ми воюємо проти людей, які говорять, що імперіалізм – це знову в моді, ми можемо вирішувати за народи, визначати, чи забрати волю. Мені б хотілося, щоб світ знав, що Україна – це складна, але європейська країна.

Друге – те, що відбувається, було вміло використане путінським режимом, нинішньою владою Росії.

Третє – українці завжди боролися за те, щоб називатися українцями. Мені хотілося показати, що Україна на геополітичній карті існує як нація і що українці дуже відрізняються від росіян, тому що в нас свій менталітет людей, які борються не тільки за свободу, а й за самовизначення.

Дивіться також: Експерти розповіли про наступні цілі агресії Росії та порадили, як зупинити Путіна

Експерти розповіли про наступні цілі агресії Росії та порадили, як зупинити Путіна. Відео
please wait

No media source currently available

0:00 0:03:35 0:00

Всі новини дня

Байден відповів "Ні" на питання, чи США нададуть Україні літаки F-16 

На запитання журналістки "Голосу Америки" Юлії Ярмоленко, чи нададуть США винищувачі F-16 Україні, президент Байден  відповів ""Ні" . 

Президент США Джо Байден коротко відповів "ні" на запитання про можливість постачання літаків-винищувачів F-16 для України.

На запитання журналістки "Голосу Америки" Юлії Ярмоленко, чи нададуть США винищувачі F-16 Україні, президент Байден відповів "Ні". Жодних інших деталей він не додав.

Раніше в Білому домі заявляли, що обговорюють питання щодо постачання додаткових озброєнь для України, в тому числі, винищувачів F-16.

“Не дивно, що українці просять надати винищувачі, а саме F-16, це не новий запит... Вони очевидно хочуть мати стільки можливостей, скільки можливо. Скажу лише, що ми постійно обговорюємо, розмови з українцями відбуваються майже щодня - про їхні потреби", - сказав напередодні Джон Кірбі, координатор стратегічної комунікації Ради з нацбезпеки США.

Деякі європейські країни, зокрема, Нідерланди та Польща, також заявляли, що не проти надати Україні зі своїх арсеналів американські винищувачі.

«Захищати сім’ю, дітей і Україну». Історія журналіста, який став мінометником. Відео

З початку повномасштабної агресії Росії журналіст Петро Шевченко пішов на фронт і став мінометником. Його відправили на Донецький напрямок, де зараз точаться одні з найгарячіших боїв. Про життя на передовій він розповів Анні Костюченко та Павелу Суходольському.

Українські танкісти прибули до Великої Британії для навчання на танках Челленджер-2. Відео

Українські танкісти прибули до Великої Британії для навчання на танках Челленджер-2. Екс-прем'єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон розповів, що Путін перед вторгненням в Україну у лютому натякав йому про можливість ракетного удару по Британії. Деталі - від Богдана Цюпина.

МОК відкидає звинувачення у пропаганді війни Росії в Україні

Олімпійські кільця на тлі Ейфелевої вежі у Парижі після того, як Франція отримала право проводити Олімпійські ігри 2024. 16 вересня 2017. REUTERS/Benoit Tessier

Міжнародний олімпійський комітет відкинув звинувачення з боку України в розпалюванні війни і назвав заяви українських посадовців наклепом, повідомляє Reuters.

У понеділок радник глави Офісу президента Михайло Подоляк написав у Твіттер, що МОК фактично став промоутером війни, убивств та руйнувань: «Міжнародний Олімпійський комітет із задоволенням спостерігає, як Росія знищує Україну, а потім пропонує Росії платформу для пропаганди геноциду та подальших вбивств. Очевидно, що російські гроші, за які купують олімпійське лицемірство, не пахнуть українською кров'ю», - зазначив Подоляк.

Свою чергою, Міжнародний олімпійський комітет назвав такі заяви наклепом. «МОК рішуче відкидає цю та інші наклепницькі заяви. Вони не можуть слугувати основою для будь-якої конструктивної дискусії», - йдеться в повідомленні комітету, яку цитує Reuters.

Напередодні президент України Володимир Зеленський у традиційному вечірньому зверненні засудив імовірні наміри МОК про допуск російських спортсменів до участі в Олімпійських іграх, і повідомив, що звернувся з відповідним листом до президента Франції Еммануеля Макрона.

«Намагання Міжнародного олімпійського комітету повернути російських спортсменів на змагання та Олімпійські ігри – це намагання сказати всьому світу, ніби терор може бути чимось прийнятним. Ніби можна заплющити очі на те, що Росія робить із Херсоном, із Харковом, із Бахмутом та Авдіївкою», - наголосив президент України.

Водночас міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба у повідомленні у Twitter пригадав, що під час літніх Олімпійських ігор у Токіо росіяни завоювали 71 медаль. При цьому 45 із них виграли спортсмени, які є членами Центрального спортивного клубу російської армії. Тому, наголосив міністр, абсолютно неприпустимо дозволяти участь росіян у міжнародних змаганнях. "Армії, яка чинить звірства, вбиває, ґвалтує і грабує. Ось кого несвідомий МОК хоче виставити під білим прапором і допустити до змагань", – зазначив Кулеба.

Президент Національного олімпійського комітету, міністр спорту України Вадим Гутцайт не відкидає, що Україна може бойкотувати Олімпійські ігри, якщо в них братимуть участь спортсмени з Росії й Білорусі. Про це він написав у Facebook 26 січня. "Наша позиція незмінна: допоки в Україні триває війна, російських і білоруських спортсменів не повинно бути на міжнародних змаганнях! Безперечно, наші національні спортивні федерації мають посилити комунікацію з міжнародними федераціями, аби заборона лишилася в силі,” - зазначив Гутцайт.

Польща разом з іншими країнами може висунути ультиматум керівництву Міжнародного олімпійського комітету, якщо росіян і білорусів допустять до Олімпійських ігор 2024 року. Про це 27 січня заявив міністр спорту Польщі Каміль Бортничук, повідомляє Polskie Radio.

"Ми вдаємося до низки заходів на міжнародній арені. Ідеться про міністрів спорту 40 країн, які підписували звернення, щоб створити певний тиск на керівництво Міжнародного олімпійського комітету. Тут має бути створення ефективної коаліції країн, без яких організація Ігор була б неможливою", – зазначив Бортничук.

Міжнародний олімпійський комітет закликав спортивні федерації допустити російських та білоруських спортсменів на змагання у нейтральному статусі, про це йдеться в заяві комітету від 25 січня.

"Спортсмени можуть брати участь у змаганнях як «нейтральні» і жодним чином не представляти свою державу чи будь-яку іншу організацію у своїй країні... Лише спортсмени, які повністю дотримуються Олімпійської хартії, можуть брати участь у змаганнях. Це означає, що, по-перше, змагатися можуть лише ті, хто не виступав проти миротворчої місії МОК, активно підтримуючи війну в Україні", – ідеться в заяві організації.

Міністерство закордонних справ Росії заявило, що будь-яка спроба витіснити Москву з міжнародного спорту приречена на провал.

"Не лише жертви, а героїні". У Держдепі відзначили роль жінок у російській війні в Україні

Українка військовослужбовиця у Херсоні, 11 листопада 2022 р. Фото: AP Photo/Dagaz

Сполучені Штати залишаються глибоко відданими захисту прав жінок і поширенню їхніх голосів, заявила Катріна Фотоват, керівниця Офісу Держсекретаря США з глобальних питань жінок під час віртуальної зустрічі, присвяченої жіночому лідерству в Україні, ролі українських жінок на шляху до перемоги у війні та їхній боротьбі за майбутнє України. Упродовж історії України жінки відігравали вирішальну роль у боротьбі за свободу, наголосила Фотоват.

У зустрічі взяли участь зокрема посолка США в Україні Бріджит Брінк, посолка України в США Оксана Маркарова, співачка Руслана Лижичко й журналістка Наталія Гуменюк.

Обличчя майбутньої реконструкції також буде жіночим

Оксана Маркарова наголосила, що відсоток жінок в українській армії - один з найвищих у порівнянні із європейськими союзниками. Дипломатка згадала зусилля нобелівської лауреатки Олександри Матвійчук, а також дружини президента України Олени Зеленської, яка представляла Київ на багатьох заходах за кордоном. Також Маркарова нагадала, що попри війну перша леді США Джил Байден побувала в Ужгороді у День матері торік.

"Після перемоги у війні обличчя нашої майбутньої реконструкції також буде жіночим, - заявила українська дипломатка. - Тому ми повинні дякувати нашим жінкам і підтримувати їх, підтримувати одна одну".

Більше зброї для жінок

Співачка Руслана Лижичко під час зустрічі звернулася до усіх знаменитостей - співаків та політиків, людей з бізнесу з проханням бути ще більш активними для допомоги Україні: "Це не тільки про Україну. Це про нас всіх, увесь світ. Якщо ми хочемо мати “завтра”, то нам потрібно припинити цю війну сьогодні". Руслана наголосила, що Україні потрібно більше зброї, у тому числі для 60 тисяч жінок, які воюють в українській армії.

Очільниця "Лабораторії журналістики суспільного інтересу" Наталія Гуменюк говорила про безцінний внесок жінок-репортерок, журналісток, а також тих експерток, які сьогодні вислуховують і документують злочини російських сил в Україні. Окрім важкої та виснажливої роботи ці жінки, нагадала Гуменюк, продовжують бути головними піклувальницями у власних сім'ях, відповідають за безпеку власних дітей.

Цілі громади рятувалися саме завдяки своїм лідеркам

Експертка наголосила на важливій ролі старост - жінок, які очолюють величезну кількість громад, що перебували у небезпеці під час нападу російських військ. При цьому мери та сільські голови виконують аномально великий обсяг роботи за непропорційно низьку оплату їхньої праці, тож зазвичай цю роботу готові робити саме жінки, - зауважила Наталія Гуменюк.

За її словами, це і є неймовірний приклад жіночого лідерства. Нерідко цілі громади рятувалися саме завдяки своїм лідеркам. "Будьмо чесними, іноді їм доводилося домовлятися з окупантами, щоб рятувати своїх людей. Іноді жінки, звертаючись до загарбників, намагалися просто прикинутись матерями літнього віку, щоб, можливо, отримати більше поваги. Але для них самих це була неймовірна небезпека. І ви знаєте про випадки, коли жінок в Україні вбито саме через те, що були очільницями громад", - сказала Гуменюк.

На її переконання, локальні громадські лідерки можуть врятувати країну, зменшуючи страждання у своїх громадах, та сприяти перемозі у війні.

Журналістка також відзначила роль вчителів і вчительок, які фактично роблять подвійну роботу сьогодні - не тільки навчають учнів у своїх містах і селах, які залишилися вдома, але і підтримують навчальний процес онлайні для тих дітей, які виїхали за кордон чи розпорошені по всій Україні після російського вторгнення.

Допомога потерпілим, підтримка жіночого лідерства, а також гранти "жіночому бізнесу" в Україні від США

Посолка США Бріджит Брінк в Україні зауважила: "Я абсолютно впевнена, що Україна не могла б так, як це є сьогодні, дати відсіч жахливій, варварській війні Росії, якби не її жінки, які роблять свій внесок усіма можливими способами".

Посолка відзначила внесок жінок у розвиток українського законодавства - від початку війни українськими депутатками внесено вже понад 100 законопроектів.

Сполучені Штати, наголосила Брінк, постійно допомагають Україні розширити можливості жінок, що включає допомогу у різних професійних сферах, а також тим, хто постраждав від війни, зокрема і від сексуального насильства. Крім того, триває американська підтримка жіночого політичного лідерства та жінок у бізнесі. Зокрема, йдеться і про надання грантів підприємствам, якими володіють жінки.

Більше

XS
SM
MD
LG