Спеціальні потреби

Актуально

ТЕРМІНОВО: У Нью-Йорку невідомий здійснив наїзд на людей

У Нью-Йорку невідомий спрямував авто на людей, які перебували на велодоріжці у нижньому Мангеттені. Автомобіль вразив кількох людей на своєму шляху, є кілька смертельних випадків, численні люди поранені, - повідомляє Нью-Йоркська поліція у Твіттері.

Повідомляється, що нападник вигукував "Аллаху Акбар!"

Поліція Нью-Йорка також повідомила, що підозрюваний знаходиться під вартою, та зазначає, що це попередня інформація.

Вісім людей загибли, ще 12 людей поранені, - повідомив у Твіттері мер Нью-Йорка Білл де-Блазіо. Він також назвав трагедію "актом терору".

Всі новини дня

Чому країнам НАТО бракує зброї для України - екс-заступник помічника генсека НАТО Гордон Дейвис

До обов’язків Гордона Дейвиса на посаді заступника помічника генсека НАТО входив розвиток  військового потенціалу країн-союзників та розробка політики Альянсу щодо озброєнь, авіації, протиповітряної та протиракетної оборони,

Чому НАТО, створене для протистояння Радянському Союзу, виявилося не готовим всебічно підтримати Україну для оборони від основного стратегічного противника Альянсу та як ситуацію на полі бою змінять танки, що мають незабаром надійти в Україну.

Про це Голос Америки спілкувався із Гордоном Дейвисом, який до недавнього часу обіймав посаду заступника помічника генерального секретаря НАТО з питань інвестицій у оборону. До його обов’язків входив розвиток військового потенціалу країн-союзників та розробка стратегії Альянсу щодо озброєнь, авіації, протиповітряної та протиракетної оборони, комунікацій, інновацій, технології, сумісності та відносини з промисловістю. Дейвис почав роботу в апараті НАТО після 37 років служби в Сухопутних силах США та виходу у відставку в чині генерал-майора.

Згідно із його офіційною біографією, він, зокрема, служив на посадах заступника начальника штабу з операцій та розвідки Верховного штабу Об’єднаних сил НАТО в Європі (2013-2015), командувача Об’єднаного перехідного командування з безпеки в Афганістані, а також заступника начальника штабу з питань безпеки для штабу, «Рішуча підтримка» (2015-1016), а також був директором з операцій J3, Європейського командування США (2016-2018).

У середу, 8 лютого, речник федерального уряду Німеччини заявив, що перші німецькі танки, Leopard 2 і Leopard 1, мають бути в Україні вже наприкінці березня – на початку квітня. Про готовність долучитися до танкової коаліції також заявляли Данія, Норвегія, Фінляндія і Нідерланди. США, Польща та Велика Британія вже оголосили про плани відправити танки до України.

Тетяна Ворожко: Наскільки змінюють ситуацію на полі бою ті танки, які вже пообіцяли Україні?

Гордон Дейвис: Польща вже надає понад 200 відремонтованих Т-72, у них є власні невеликі танки T-72 польської модифікації, невелика кількість – 14 – танків Leopard, які вони надають, інші Leopard, які надає Німеччина. Можливо, буде кілька інших країн-союзників, які виконають зобов’язання. Ми побачимо це під час засідання наступної Контактної групи з оборони України. І, звичайно, є 31 M1 Abrams, потім, я думаю, ще 12-14 британських танків Challenger. Тож це велика кількість. Вони самі могли б сформувати, мабуть, три броньовані батальйони, але, швидше за все, їх об’єднають з іншими бойовими машинами піхоти, які були заявлені, - понад 100 Bradley, близько 90 моторизованих машин Striker, а потім Marder і Puma та інші, які пропонують різні країни. Вони могли б сформувати три і більше моторизованих бригади і мати реальний вплив на майбутній контрнаступ.

Головне питання - як швидко вони дістануться України? Ми почули кілька тривожних новин, що знадобляться місяці для відправки, тому що хочуть переконатися, щоб був забезпечний весь необхідний логістичний пакет і щоб екіпажі та групи техінчого обслуговування пройшли все належне навчання, щоб Україна могла не лише їх використовувати, але й підтримувати. Але, знаєте, це війна і час має значення. Я сподіваюся, що і Україна, і країни-союзники, які обіцяють ці транспортні засоби, знайдуть шляхи скоротити час, потрібний для підготовки екіпажів і відправлення їх до бою.

Т.В.: Важко повірити, що потрібно шість місяців, щоб навчити керувати танком вже досвідченого танкиста.

Г.Д.: Відверто кажучи, водії, ймовірно, не найважча посада для навчання. Думаю, що ми говоримо про тижні, а не про місяці, щоб навчити фахового водія. І, звичайно, той, хто вже керував танком, навчиться використовувати нові, різні типи механізмів рульового керування. Більш складні вимоги - до навідника та до командира, який повинен навчитися використовувати ефективно зброю, всі датчики, нічне та денне бачення, а також системи націлювання - це трохи складніше. І ми говоримо, ймовірно, про пару місяців, навіть для досвідчених екіпажів танків.

Я сподіваюся, що наші лідери достатньо залучені та віддані боротьбі, щоб надати все, що потрібно Україні, вчасно для ефективного контрнаступу цієї весни

І тоді питання, щоб доставити їх на поле бою. Якби ми розгортали запаси, які США мають в Європі, вони могли б бути там за кілька днів, а не місяців. США вирішили використати Ініціативу сприяння безпеці України, USAI, яка є окремим фінансуванням для речей, які зараз надходять у промисловість. Це означатиме, що вони отримають нове обладнання, але чи буде це вчасно? Я сподіваюся, що наші лідери достатньо залучені та віддані боротьбі, щоб надати все, що потрібно Україні, вчасно для ефективного контрнаступу цієї весни.

Т.В.: Яку зброю має Росія, щоб ефективно використовувати проти цих такнів?

Г.Д.: По-перше, у них є танки, тож вони мають наступальну оборонну здатність. У них є протитанкові системи, такі як керовані ракети, розвідувальне озброєння, у них є бронебійні артилерійські ракети і, звичайно, є безпілотники, які можуть завдавати ударів. У них є наземні перешкоди - танкові рови, тощо, щоб уповільнити або каталізувати будь-який тип бронетехніки в Україні. Але вони продемонстрували неспроможність ефективно боротися загальновійськовими силами та діяти спільно із повітря, землі тощо. Вони здійснюють неспровоковану агресію за межами своєї території без тієї моралі, керівництва та досвіду, і, звичайно, без тієї ж згуртованості та ефективної тактичної доктрини, яку використовують українці.

Т.В.: Якщо ви маєте оцінити загальні спроможності української армії, що було б тією зброєю, яка могла б суттєво її посилити, стати визначальним фактором?

Г.Д.: Здатність до боротьби — це, очевидно, рівняння з кількома змінними. Це дійсно поєднання. Вони повинні бути в змозі продовжувати забезпечувати людську силу тими ресурсами, які вони мають, швидко інтегрувати ресурси, які вони отримують із Заходу, а потім керувати неймовірно складним набором систем західного, російського та українського виробництва, отримати правильні боєприпаси і паливо до правильних транспортних засобів, систем озброєння тощо, у різних підрозділах у потрібний час, щоб вони могли оборонятися та переходити у наступ. І тому це й тактичний досвід, й мотивація військ, й оперативні навички логістиків і вищого командування, щоб доставляти потрібні речі в потрібні місця в правильний час для досягнення потрібного ефекту.

З точки зору певної зброї, це - масив вогню та маневру, наземні системи, бойові машини, непрямий вогонь, безумовно, допоможе більша кількість та більш далкеобійні HIMARS, невеликі бомби для наземних пускових установок із радіусом дії 150 кілометрів. Це мало б велике значення для враження цілей, які зараз росіяни тримають за межами радіусу дії у 80 кілометрів, на які зараз діють HIMARS та GMLRS. Це допомогло б продовжувати загрожувати тому, що Росія має в Україні, із більшими ударними можливостями, більш ефективним захистом і, зрештою, почати контрнаступ. І, звичайно, винищувачі.

Внутрішні фактори, притаманні зараз українським збройним силам, сильні. Це воля до бою, бойова майстерність і лідерство в управлінні оперативно-тактичними зусиллями. Якщо західним союзникам вдасться зберегти міцність і мати сміливість, необхідну для прийняття рішень, і навички, щоб забезпечити необхідну кількість обладнання, запчастини, паливо, тощо, Україна переможе. Багато залежить від Заходу.

Т.В.: Є дві основні причини неприйняття України в НАТО. Перша – політична, друга - невідповідність українських Збройних сил стандартам НАТО. Наразі, враховуючи все надане західне обладнання, яке отримала Україна, навчання та експертизу, де зараз вона знаходиться щодо відповідності стандартам НАТО?

Г.Д.: Зараз вони ще не сумісні. Але вони продемонстрували силу волі та готовність протягом останніх восьми років запроваджувати стандарти НАТО, брати участь у структурах і органах НАТО настільки, наскільки можуть. Під час моїх численних поїздок в Україну за останні два роки я побачив, що молодше керівництво і навіть найвище керівництво єдині у своєму бажанні інтегруватися до Заходу та прийняти стандарти ЄС і НАТО. Населення, керівництво, уряд, військові, цивільні – усі в цьому єдині. На мій погляд, вони можуть цього досягти. Так, є проблеми. Може знадобитися час, щоб виконати усі вимоги НАТО та ЄС, - з юридичної, фінансової, судової точки зору, а також регуляторної та військової. Але вони вже на шляху до цього.

Т.В.: Який найбільший урок НАТО виносить з подій на фронті в Україні?

Г.Д.: Їх багато. По-перше, давайте почнемо з Росії. Путін є агресором, дестабілізатором, він не бажає підкорятися порядку, який базується на міжнародних правилах. Якщо її не зупинити жорсткою силою, агресія триватиме. Отже, це перший урок.

Другий урок, я вважаю, походить від українського народу. Він продемонстрував вагу мужності, рішучості, бажання бути незалежними. А також, що для відстоювання незалежності та відновлення територіальної суверенітету потрібні оборонні витрати та міцна оборона. Це другий великий урок. НАТО має продовжувати свій шлях трансформації, щоб досягти того моменту, коли вони матимуть колективну оборону, здатність стримувати та відмовляти Росії в її потенційних цілях агресії проти союзників.

Неймовірні нововведення, які відбуваються серед військових, серед цивільних осіб, цивільно-військове майже злиття ідей і підтримка населення змінюють ситуацію в Україні

Третій урок, на мій погляд, полягає в тому, що неймовірні нововведення, які відбуваються серед військових, серед цивільних осіб, цивільно-військове майже злиття ідей і підтримка населення змінюють ситуацію в Україні. Це дозволило дуже невеликій армії, повітряним силам, флоту ефективно захищатися та зупиняти неймовірно великий наступ, помножений хвилями мобілізацій, але неефективно виконаний країною, збройні сили якої не мають сильного офіцерського чи сержантського корпусу і не мають тактичної доктрини, щоб змінити ситуацію в сучасній війні.

Т.В.: Одна з причин, чому Україні не надається певна зброя, полягає в тому, кажуть деякі лідери, що ця зброя їм потрібна для себе. У них скорочуються запаси. Але альянс НАТО був створений для протистояння Радянському Союзу, який включав й Росію, й Україну, і ще 13 тепер незалежних країн, який мав партнерів за соціалістичним табором. Сьогодні ми говоримо лише про Росію. Що сталося? І справді не вистачає запасів, щоб допомогти Україні захиститися від Росії?

З 2014 року відбувся поворот: повільне, але зростаюче визнання того, що Європі та європейським союзникам потрібно витрачати більше та створювати боєздатні сили оборони. Але, чесно кажучи, я думаю, що вони зробили ставку на найпозитивніші результати, а не на найімовірніші.

Г.Д.: Це справді питання до кожної окремої країни. Важко дати узагальнену відповідь, але, скажімо, в сукупності, ви знаєте, Захід, безперечно, має економічну силу, щоб відновити все, що йому потрібно з точки зору обороноздатності. І він поставив собі оборонні цілі та взяв політичні зобов’язання щодо цього. Отже, це справді брак виконання політичними лідерами протягом останніх кількох десятиліть. Проте з 2014 року відбувся поворот: повільне, але зростаюче визнання того, що Європі та європейським союзникам потрібно витрачати більше та створювати боєздатні сили оборони. Але, чесно кажучи, я думаю, що вони зробили ставку на найпозитивніші результати, а не на найімовірніші. Ось де вони помилилися. Вони також не вклали достатньо грошей у страхування від найгірших сценаріїв.

Подумайте про кліматичні катастрофи, які ми бачили. Але тут випадок великої країни, як-от Росії, яка вирішила розпочати агресію проти сусіда в сучасні дні, коли люди вважали насильство Другої світової війни чимось із минулого. Але Путін доводить, що ми багато в чому помиляємося. Я думаю, що зараз вони бачать потребу у витратах на оборону, інвестиціях в оборону, оборонних можливостях і силах оборони. Багато хто мав визнати ці потреби, ймовірно, навіть не 10, а, можливо, 20 років тому.

Країни, яким найбільше загрожує Росія, це країни, які, я вважаю, зробили найбільше для відновлення своєї колективної оборони. Маю на увазі Польщу, Румунію, країни Балтії, але також - претендентів на вступ в НАТО, Фінляндію та Швецію. Крім цього - Норвегію, Данію, Україну. Чеська Республіка мала похвальні програми модернізації. Стратегічні планувальники збройних сил і фахівці із придбання нового обладнання в Угорщині були найбільш освіченими, далекоглядними та орієнтованими на НАТО з усіх людей на цих посадах в інших країнах, з якими я мав нагоду працювати.

Франція довгий час мала сильну армію, але це була експедиційна армія, для участі, насамперед, у конфліктах низької, а не високої інтенсивності. Тож навіть деякі з великих країн, як-от Велика Британія, Франція, Італія, Іспанія, Німеччина, не витрачали достатньо коштів. Велика Британія, ймовірно, безумовно витратила більше, ніж решта групи, як й Франція, але не обов’язково на потенціал колективної оборони, великі військові формування, види повітряних сил, які їм потрібні, тощо. Тож це те, у що потрібно інвестувати.

Але є також багато нових можливостей з точки зору автономних систем, штучного інтелекту, космічних технологій, які можуть зменшити загальні витрати, але примножити ефект. Це види інвестицій, до яких наразі найбільший інтерес.

«Шлях України до Європи є шляхом додому», – проголосив Зеленський у Брюсселі

У Європейському парламенті. Брюссель. 9 лютого 2023 р.

Президент України Володимир Зеленський виступив у Європейському парламенті і взяв участь у засіданні саміту керівників 27 держав Європейського Союзу, офіційно відвідуючи Брюссель вперше за рік після лютневого російського вторгнення.

Європо, ми захищаємося від найбільшої антиєвропейської сили сучасного світу.
Володимир Зеленський

Депутати Європейського парламенту вітали українського президента оплесками стоячи, а потім вислухали його пояснення того, чому Україні треба більше потужнішої зброї, щоб протистояти агресії Росії.

«Тут вам не треба переконувати нікого в тому, наскільки життєво важливою є потреба підтримувати Україну», - зауважила голова Європарламенту Роберта Метсола.

Зеленський наголосив, що Україна є частиною Європи і буде членом Європейського Союзу, в якому поважається людське життя, панує верховенство права, «кордони непорушні, але їх перетин не відчувається».

«Європо, ми захищаємося від найбільшої антиєвропейської сили сучасного світу. Ми – українці – захищаємося на полі бою разом з вами», - заявив український лідер, сказавши, що Москва натомість намагається насадити своє «верховенство насильства».

Це європейського турне президент Зеленський використав для того, щоб подякувати європейським партнерам за вже надану підтримку і наголосити на потребі більшої збройної допомоги, оскільки Москва не відмовилася від спроб підкорити Україну.

Особливо він наголошував на потребі бойової авіації для України, а також більш далекобійних ракет та іншого озброєння.

8 лютого в Лондоні британський прем’єр-міністр Ріші Сунак оголосив українському президентові, що Британія розглядає можливість постачання Україні літаків - винищувачів і вже зараз почне курс навчання українських пілотів для використання «літаків стандартів НАТО».

Пізніше у середу Володимир Зеленський вечеряв у Парижі з президентом Франції Еммануелем Макроном та канцлером Німеччини Олафом Шольцем, які підкреслили готовність допомагати Україні і надалі.

Дивіться також:

Що означали слова Байдена про Україну - на промову "Про стан держави" реагують оглядачі та законодавці США

Промова президента США "Про стан справ в країні" 7 лютого 2023 року 

Промова президента США Джо Байдена “Про стан справ в країні”, яку у США називають “найважливішою промовою року”, була здебільшого присвячена питанням внутрішньої політики.

Політолог та доцент університету “Бейлор” у Техасі Сергій Куделя розповідає, що мета Байдена в цій промові була - переконати законодавців, що в нього досить сил для впровадження подальших реформ. Зокрема, своїми пріоритетами він окреслив боротьбу з насильством із використанням вогнепальної зброї, боротьбу проти перевищення повноважень правоохоронцями, боротьбу зі смертельними хворобами, як то рак та ВІЛ/СНІД.

“Для Байдена цей виступ був дуже важливим. Він мав, фактично, переконати насамперед демократів, що він досі є надзвичайно енергійним, попри свій вік, що він має чітке бачення, що треба зробити на наступні 3-4-5 років, що він має дуже чітку платформу для подальшої політичної діяльності, і окреслити ті питання, де він збирається досягнути прогресу. Тому не дивно, що 80% його виступу було присвячено саме питанням внутрішньої політики”, - розповідає оглядач в коментарі для "Голосу Америки".

Україна - досі у фокусі

Водночас Сергій Куделя здивований, що президент Байден про Україну говорив значно менше, ніж минулого року.

“Якщо ми порівняємо виступ Байдена рік тому і сьогодні, ми побачимо, що про Україну чи про українсько-російську війну Байден згадав минулого року вже у третьому чи четвертому реченні. І присвятив дуже багато часу поясненню позиції США щодо цієї війни і засудженню російської агресії. Про Україну в цьому виступі він згадав лише наприкінці, він присвятив лише кілька речень Україні. Так, він представив посолку України у США, але окрім цього, він практично нічого про війну не говорив. І для мене це було певною несподіванкою, я вважав, що він присвятить більше часу аналізу внеску США в боротьбу з російською агресією", - не приховує здивування американський оглядач українського походження Сергій Куделя.

Як припускає політолог, Джо Байден переконаний, що Конгрес повністю підтримує Україну, а відтак президент не відчував потреби звертатись до законодавців з цього питання.

“Увагу в Конгресі це не послабить, – переконаний Сергій Куделя. – Ми бачили символічні прояви солідарності з Україною, ми бачили стрічки у багатьох конгресменів, ми бачили, що колишній лідер республіканської більшості у сенаті Мітч Макконел вдягнув синьо-жовту краватку, для мене це було несподіванкою побачити його з такою краваткою. Він є дуже впливовим республіканцем, і це демонструє насправді, що республіканці як і демократи об'єднані у підтримці України, переважна більшість з них. І мені здається, частково, обмежений час, який Байден присвятив Україні, він пов'язаний з тим, що він впевнений, що двопартійна підтримка існує, що вона сильна, що навряд чи можна очікувати якусь дезінтеграцію цієї коаліції, тому це питання для нього є вирішеним, тому він рухається в інших питаннях”.

Спроба зміцнити підтримку України

Водночас політична оглядачка каналу ABC з питань зовнішньої політики Марта Раддац вважає, що, згадавши у промові про Україну, президент Байден намагався зміцнити підтримку питання допомоги Україну як всередині США, так і серед союзників:

«Він справді відчуває, що підтримка в країні дещо слабшає, люди, очевидно, підтримують Україну і хочуть, щоб Україна перемогла, але в Україну йде стільки грошей, майже 30 мільярдів доларів з 2014 року, тому він хоче це підкріпити, він хоче говорити про об’єднання союзників і ... зміцнити підтримку всередині США», - зазначила оглядачка, аналізуючи промову президента Байдена.

Дослідницький Центр Pew минулого місяця провів опитування, яке показало, що близько чверті американців вважають, що США надають надто багато допомоги Україні. Кількість опонентів допомоги Україні останнім значно зросла здебільшого серед прихильників Республіканської партії, звертають увагу дослідники.

Неоднозначна реакція законодавців

Вірним союзником України назвала президента Байдена конгресвумен від штату Огайо Марсі Каптур, реагуючи на промову президента "Про стан держави".

"Слова президента сьогодні ввечері були бажаними словами зцілення, для заспокоєння розтерзаних війною спраглих свободи в Україні, які через так багато пройшли”, - зазначила Каптур.

​"​Зі свободою на порядку денному, президент залишається вірним союзником України, особливо в час її великих потреб. Президент Байден і демократи в Конгресі зроблять все можливе, щоб продовжити надавати потужні ресурси та підтримувати нашу відданість свободі в усьому світі", - додала конгресвумен.

“Україна - на передовій свободи у всьому світі. - пише сенатор-демократ від штату Делавер Кріс Кунс, реагуючи на промову президента Байдена. - Робота, яку виконав президент США, із формування глобальної коаліції та підтримки України, стане однією з найкращих речей, які він зробив”.

“Дуже важливе повідомлення від президента США: те, що відбувається в Україні, має значення для США та світу. Ми повинні підтримувати Україну, коли вона захищає свій суверенітет і несе факел демократії по всьому світу. Слава Україні”, - відреагувала на слова Байдена про Україну сенаторка від Демократичної партії Джин Шагін.

Головний кореспондент видання NBC у Конгресі Сагіл Капур у Twitter звертає увагу, що лідер республіканської меншості у Сенаті Мітч Макконнелл цього вечора одягнув краватку з кольорами українського прапора. “Лідер Макконнелл одягнений у яскраву жовто-синю краватку - кольори України - коли заходить у залу Палати представників напередодні промови Президента”, - написав журналіст NBC.

У травні цього року року Макконнелл заявляв: “Ми всі погоджуємось, що найважливіша річ, яка сьогодні у світі відбувається, це війна в Україні”.

Сенатор-республіканець Міт Ромні, реагуючи на промову президента, назвав Джо Байдена “патріотом, який щиро вірить у ті речі, про що говорить”.

“Я задоволений тим, що він згадав Україну і про нашу відданість зберегти демократію там і в усьому світі, зберегти суверенітет країн. Сподіваюсь, це буде уроком, який ми засвоїмо: якщо країна є відносно слабка, або якщо її сприймають слабкою, це сприяє тому, що їхні сусіди можуть на них напасти. Це одна з причин, чому ми тримаємо Америку сильною. Дуже сильною. Сподіваюсь, настільки сильною, що ніхто не захоче випробувати наші сили. То ж давайте продовжувати виділяти ресурси, щоб наше військо залишалось найсильнішим світі”, - сказав сенатор Мітт Ромні.

Сенатор-республіканець Джим Ріш заявив, що не вважає позицію президента Байдена щодо країни достатньою сильною. “Ще один рік слабкої зовнішньої політики Байдена”, - так він назвав свою заяву-відповідь на промову президента.

Сенатор від штату Айдахо висловив розчарування тим, що Байден не запропонував більше і сильнішої підтримки Україні.

“Адміністрація Байдена постійно відкладала надсилання критичної підтримки українцям, маючи страх засмутити Путіна. Цей шаблон повинен припинитися. Чим швидше ми дамо Україні техніку, необхідну для перемоги над Росією, тим швидше закінчиться війна і тим дешевше це буде”, - наголосив законодавець.

Конгресвумен від Республіканської партії Марджорі Тейлор Грін висловила невдоволення, що Байден у промові “Про стан держави” згадав про Україну, в той час як американські кордони, на думку законодавиці, потребують кращого захисту.

“Байден обожнює захищати українські кордони, але відмовляється робити що-небудь, аби зупинити потік через мексиканський картель китайського імпортованого фентанилу, який вбиває американців кожного дня. Терористи перетинають наш кордон, і він хоче надсилати мільярди доларів щомісяця в Україну”, - написала у Twitter конгресвумен від штату Джорджія.

Марджорі Тейлор Грін була однією з республіканських законодавців, які викрикували образливі слова на адресу президента Байдена під час його промови. Зокрема, як повідомляють американські ЗМІ, вона вигукувала слово “брехун”, а коли Байден говорив про Україну, конгресвумен, на відміну від інших законодавців, не аплодувала і залишилась сидіти.

"Допомога зброєю, яку надають США та понад 50 інших країн, призначена для самозахисту України. Це її невід'ємне право", - представник США

Брифінг Ради Безпеки ООН скликала Росія, аби обговорити «перспективи мирного врегулювання кризи довкола України в контексті збільшення поставок західної зброї»

Вже вдруге на цьому тижні Рада Безпеки ООН провела засідання, присвячене Україні. У середу брифінг скликала Росія, аби обговорити "перспективи мирного врегулювання кризи довкола України в контексті збільшення поставок західної зброї".

Ключовими доповідачами були заступниця генсека ООН та верховна представниця з питань роззброєння Ісумі Накаміцу, а також британський музикант, один з лідерів гурту Pink Floyd та активіст Роджер Вотерс.

У своєму виступі Накаміцу відзначила, що зброю отримує не лише Україна, а й Росія. Вона не називала конкретні країни, проте зазначила, що мова йде про бойові дрони. Також, за її словами, деякі звіти свідчать і про передачу конвенційного озброєння, зокрема ракет, для використання «приватною військовою компанією, яка залучена у конфлікт».

У той же час, вона відзначила: масштабне надходження зброї у будь-який конфлікт посилює занепокоєння щодо його ескалації. Тому, аби запобігти цьому потрібна прозорість та підзвітність.

Вона також закликала обидві сторони до захисту цивільних. Адже, лише за даними офісу Верховного комісара ООН з прав людини, майже 19 тис. українців стали жертвами цього конфлікту, серед них більше 7 тис. загинуло. Реальні же цифри, вочевидь, більші.

Поява та неоднозначний виступ музиканта Роджера Вотерса, який позиціонує себе активістом та борцем за мир, привернули значну увагу
Поява та неоднозначний виступ музиканта Роджера Вотерса, який позиціонує себе активістом та борцем за мир, привернули значну увагу

Другий доповідач, якого запросила Росія, один з лідерів гурту Pink Floyd Роджерс Вотерс, засудив війну, проте заявив, що вона не була неспровокованою. Він зазначив, що представляє «голоси миру». За його словами, Рада Безпеки – «беззуба». Тому він закликав президентів США, Росії та України негайно оголосити перемир’я та зупинити бойові дій за будь-яку ціну.

Посол Росії при ООН Василь Небензя, у своєму виступі багато посилався на Вотерса, називаючи його відомим борцем за мир, що відображено у його піснях. Головний лейтмотив його виступу, проте, полягав у звинуваченнях США та європейських країн та їхніх виробників у отриманні прибутків на постачанні зброї.

«Окрім того, у американських ділків з’явився справжній полігон для випробовування зброї, де ціною життя росіян та українців нові види озброєння проходять тестування з модифікації та покращення», - заявив він.

Російський посол Василь Небензя звинуватив західні країни у тому, що вони заробляють на війні
Російський посол Василь Небензя звинуватив західні країни у тому, що вони заробляють на війні

Небензя також додав, що Росія зробить так, щоб більше ніколи з території України не виходила загроза, ані Росії, ані її союзникам, ані російській культурі, ані російській мові. «І це має бути основа для перемовин, а так звана формула миру Зеленського – це просто глузування з мирного плану», - заявив дипломат.

Окрема увага у його виступі була зосереджена на позиції Швейцарії. Він зазначив, що влада країни зараз розглядає можливість відмовитися від нейтрального статусу та дозволити експортувати своє озброєння до України. «2022 рік став одним з найбільш прибуткових для швейцарського ВПК. У гонитві за цим прибутком сучасні швейцарці не відстали від своїх попередників, коли швейцарськими зенітними системами та гарматами були озброєні ПВО та війська третього Рейху та мілітаристської Німеччини», - додав він.

Не може бути нейтралітету, коли порушується міжнародне право або коли порушується статут ООН
Паскаль Берісвіль, постійна представниця Швейцарії при ООН

Паскаль Берісвіль, постійна представниця Швейцарії при ООН, відповідаючи на закиди російського посла, заявила, що нейтралітет Швейцарії не може бути поставлений під сумнів. «Не може бути нейтралітету, коли порушується міжнародне право або коли порушується Статут ООН. Не може бути тривалого миру без притягнення до відповідальності. Якщо з безкарністю не боротися, це заохочує подальші порушення в Україні та інших країнах. Швейцарія підтримує національні та міжнародні зусилля з документування та притягнення до відповідальності воєнних злочинців», - додала вона.

Заступник постійного представника США при ООН, посол Річард Міллс, реагуючи на заяви Волтерса, сказав, що він поважає його, як співака та митця, проте, сумнівається в його експертизі говорити про контроль за озброєнням чи європейську безпеку, або він має право говорити від імені «так званих братів та сестер в Україні».

Міллс зазначив: захист Статуту ООН – це не просто слова, написані на папері. Це принципи, які є його основою та дії для підтримки. «Для когось це – дипломатичний захист України під час голосування в Генасамблеї ООН. Для інших це підтримка зусиль України щодо захисту від жорстокої неспровокованої агресивної війни», - зазначив дипломат.

Невід'ємне право на індивідуальну та колективну самооборону відображено в Статуті ООН. За словами Міллса, це незручна реальність для Росії, яка відчайдушно хоче знайти будь-який новий наратив.

«Допомога у сфері безпеки, включаючи зброю, яку надають і продовжуватимуть надавати Сполучені Штати та понад 50 інших країн, призначена для самозахисту України. Це визначення – ключове. Україна використовує цю зброю, щоб дати відсіч російським військам, які вчиняють військові злочини на території України. Ця зброя призначена для того, щоб припинити невпинні обстріли міст Росією та знищити ракети, які налітають на літаки та інші цілі, які не мають військового значення», - переконаний дипломат.

У той же час, за його словами, Росія знову і знову намагається використати Раду Безпеки, щоб відвернути увагу міжнародної спільноти від власної збройної агресії проти країни-члена ООН. «Сьогоднішнє засідання Ради Безпеки проходить на тлі повідомлень про те, що Росія готується до подальших широкомасштабних наступальних дій проти України», - додав він.

Сергій Кислиця запитав у присутніх, чи готові вони, нарешті, покарати Росію
Сергій Кислиця запитав у присутніх, чи готові вони, нарешті, покарати Росію

Посол України при ООН Сергій Кислиця, який виступав останнім, відповідаючи на заклики припинити війну, заявив: «Тепер дозвольте відповісти тим, хто закликає припинити війну за будь-яку ціну, в тому числі й за територію України, за ціну прощення втрачених українських життів і землі. Гуру ненасильства – Махатма Ганді – сказав: «Утримання є прощенням лише тоді, коли є влада покарати. Воно безглузде, коли прикидається, що походить від безпорадної істоти». Дозвольте мені запитати тих, хто робить ці заклики, а також усіх вас, присутніх тут: «Чи ви готові й здатні продемонструвати цю владу покарати?»

За його словами, якщо Рада Безпеки залишається знерухомленою злочинцем і не може покарати його, «давайте ми та всі відповідальні нації виконаємо цю роботу для Ради та для нашого спільного блага, як сказано в перших рядках Статуту ООН: «…щоб врятувати наступні покоління від лиха війни…»

Під час виступу Кислиці і Небензя, і його заступник Дмитро Полянський залишили залу засідання Ради Безпеки.

Франція має дивитися на схід Європи для майбутніх альянсів – французький політолог

Президент України Володимир Зеленський і канцлер Німеччини Олаф Шольц потискають руки під час спільної заяви з президентом Франції Еммануелем Макроном у Єлисейському палаці в Парижі, Франція, 8 лютого 2023 року. REUTERS/Sarah Meyssonnier/Pool

Вперше президент України Володимир Зеленський бере участь у саміті країн ЄС, який розпочався у четвер, 9 лютого в Брюсселі. Перед прибуттям до Бельгії Зеленський відвідав Париж, де він зустрівся з президентом Франції Еммануелем Макроном та німецьким канцлером Олафом Шольцем.

Франція останнім часом активно включилася в процес військової підтримки України у її спротиві російській агресії, хоча ще кілька тижнів тому президент Макрон висловлювався за те, щоб вирішувати конфлікт переговорами, в реузьтаті яких Росія мала отримати «гарантії безпеки».

Про те, що може означати така позиція Франції, про перспективи України в Європейському Союзі та про зміни, які можуть відбутися у самому ЄС у зв'язку з російською агресією, кореспондентка «Голосу Америки» Наталія Чурікова говорила з одним із провідних французьких аналітиків, керівником Центру досліджень та аналізу політичної діяльності (CERAP), фахівцем із питань політичних ризиків Ніколя Тензером.

Позиція Франції еволюціонує, але є непослідовною

Наталія Чурікова, «Голос Америки»: Президент Франції Еммануель Макрон впродовж кількох тижнів здивував українців двічі – спочатку тим, що пропонував знайти мирне рішення, яке би давало Росії «гарантії безпеки», а вдруге, коли запропонував Україні легкі танки. Як можна пояснити такі зміни?

Ніколя Тензер, політолог: Я би сказав, що нічого радикального не сталося. Зміни є дуже поступовими, дуже повільними. Ще під час виборів Макрон говорив «з одного боку, з іншого боку», це є його стиль – він намагається балансувати між різними думками, задовольняти різні позиції одночасно – він каже, що потрібно модернізуватися, але одночасно потрібно зберігати традиції, він виступає за соціальний захист і за вільний ринок одночасно.

Макрон заявив, що Росія напала на Україну, але він каже, що «ми не маємо принижувати Росію»

Те саме і в зовнішній політиці – він з одного боку каже, що Україна зазнала нападу, їй потрібно допомагати подолати агрерсію диктатури, а з іншого боку, він намагається зберегти стосунки з Росією. Він каже, що Франція – це країна, яка зберігає баланс.

Треба сказати, що на початку вторгнення у лютому минулого року Макрон дуже чітко заявив, що Росія напала на Україну, він підтримав санкції, але зберігаючи відданість своїй «збалансованій позиції» він каже, що «ми не маємо принижувати Росію». Він не каже, що ми маємо «не принижувати Путіна», але каже про Росію, і при цьому продовжує говорити про українців та росіян як про «братні народи», тобто підтримувати путінську пропаганду.

Він говорить, що війна має закінчитися за столом переговорів, але не зрозуміло, чи він має на увазі переговори з режимом Путіна, чи про Росію після Путіна, він говорить про «гарантії безпеки для Росії» і про кордони 2022 року, замість того, щоб говорити про кордони 2014 року.

І при цьому він надає згоду на постачання броньованих машин AMX10, гаубиць Caesar, і натякає на можливість відправлення літаків Mirage 2000. Але я добре пригадую, коли я говорив з ним на початку вторгнення і намагався переконати його відправити все, що може допомогти Україні відбити напад, він казав, що його позиція є «ані танків, ані літаків». Тобто позиція є дуже непослідовна.

Н.Ч.: Ця позиція про переговори не є унікальною для президента Макрона, президент України Володимир Зеленський також говорить про те, що війна закінчиться за столом переговорів. Але питання в іншому: якщо переговори будуть з президентом Росії, то як можна сподіватися на відповідальність Росії за скоєні в Україні злочини?

Для того, щоб відповідальність настала, нам потрібно повністю перемогти Росію

Н.Т.: Моя позиція чітка, і я написав на цю тему десятки статей – не може бути переговорів з путінською Росією, бо тоді не буде жодної відповідальності за злочини. Для того, щоб відповідальність настала, нам потрібно повністю перемогти Росію. Це є моя позиція, але, на жаль, це не є позицією Франції. Я вважаю, що від самого початку нам потрібно було активніше діяти, допомагати Україні, і вживати всі засоби, крім хіба своїх військ в зоні війни.

Але з іншого боку, коли Макрон у грудні був у Вашингтоні, і коли його запитав журналіст, чи Путін має заплатити за свої злочини, він відповів «Так!» Ще у жовтні Макрон був проти створення спеціального трибуналу для засудження російських злочинів, але вже за місяць-півтора він підтримав ідею створення спеціального міжнародного трибуналу для злочину агресії з боку Росії.

Тобто ми бачимо, що певна еволюція відбувається, але серед французьких експертів досі немає згоди щодо того, чи прийняв Макрон позицію, що ми маємо повністю перемогти Росію, не лише заради України, а тому що без цього не буде вільної Європи та безпечнішого світу.

Для Франції важливо не лише те, що відбувається в Європі, доля України, Грузії, Молдови, де Росія сіє нестабільність, але і те, що путінський режим робить в Африці, коли він підтримує режими в Нікарагуа, на Кубі, у Венесуелі.

Потрібно також зауважити, що еволюцію за цей час пройшов не лише Макрон, але і багато європейських лідерів, і президент Джо Байден у США і його радники, такі люди як Джейк Салліван, та інші. Але питання, яке для мене залишається відкритим, це питання про те, чи вони мають якусь послідовну і всеосяжну стратегію щодо Росії.

Франція має створювати новий альянс на сході Європи

Н.Ч.: Питання стратегії зараз стоїть особливо гостро. Цього тижня відбудеться саміт ЄС, на який запросили і президента України Володимира Зеленського, чия країна минулого року стала кандидатом на членство в ЄС. І багато оглядачів говорять, що після того, як Україна вийде переможницею з війни з Росією, а вони в цьому не сумніваються, центр ваги ЄС пересунеться на схід Європи – в бік Польщі та України, яка стане членом Євросоюзу. Тобто традиційна пара, яка вважалася мотором післявоєнного розвитку Європи – Франція та Німеччина, поступово втрачатимуть свій вплив. Як Ви ставитеся до таких прогнозів?

Н.Т.: Моя позиція залишалася незмінною впродовж багатьох років, я висловлював її публічно і в розмовах з президентом – Франція має дистанціюватися від Німеччини, якщо вона хоче зберегти лідерство у Європі. Бо якщо вона залишиться у цій зв’язці з Німеччиною, вона втратить лідерські позиції. І я про це почав казати не з часу нинішньої російської агресії, я казав про це і в 2017-18 роках. Я добре знаю Німеччину, знаю канцлера Олафа Шольца і його радників, з якими мав можливість брав участь у дебатах ще до того, як вони стали його радниками.

Франція має підштовхувати президента Байдена до того, щоб він усунув усі перешкоди для того, щоб послати в Україну АТАСMS чи бойові літаки F-16

З огляду на це, я вважаю, що Франція має створювати новий альянс в Європі – з Польщею, з країнами Балтії, Чехією та іншими країнами, щоб відновити свою політичну легітимність. Бо їй було завдано шкоди протягом останніх років, коли Макрон підтримав позицію Ангели Меркель в Європі, особливо в тому, що стосувалося Росії та економічної співпраці з нею. Рішення, ухвалені в ці роки, політика умиротворення Росії, заплямували імідж Франції.

І я вважаю, і я неодноразово говорив під час телевізійних дебатів і прямо президенту Макрону, що нам потрібно очолити коаліцію, яка має завдати поразки Росії. Я вважаю, що нам потрібно посилати в Україну зброю і Франція має підштовхувати президента Байдена до того, щоб він усунув усі перешкоди для того, щоб послати в Україну АТАСMS чи бойові літаки F-16 та інші. Певні кроки у цьому напрямку були зроблені, наприкінці грудня Франція та Польща підписали угоду про постачання військових супутників, щоб проводити спостереження на польському східному кордоні, але я думаю, що таких кроків має бути більше.

Н.Ч.: Чи для такої зміни політики у Франції є підтримка, чи готові до неї політичні експерти, дипломати, представники економічних кіл, які впродовж багатьох років мали зовсім інші орієнтири? Також громадська думка у Франції не дуже обізнана з проблемами сходу Європи, традиційні інтереси – південь Європи, африканські країни, Близький Схід для французів є набагато ближчими і зрозумілішими, ніж проблеми поляків, чи країн Балтії.

Н.Т.: Я би сказав, що в колах серйозних політичних експертів зі закордонної політики, такі зміни підтримала б більшість. Звично, її не підтримають ті, які радили мати діалог з Росією за всяку ціну. Але, я думаю, цю позицію поділяють і колишні військові, і представники наукових центрів, і молодше покоління французьких дипломатів. Бо і серед них поширена думка, що франко-німецьке партнерство перетворилося на бутафорію. Вони визнають, що в економіці це партнерство було корисним багато років, але для закордонної політики та політики безпеки воно пережило свою корисність.

До біженців з України французи поставилися дуже тепло. Мене це навіть приємно здивувало

Якщо говорити про політичну підтримку зміни політики Франції в Європі, то звичайно, ми маємо крайньо-правих та крайньо-лівих, які попросту підтримують Росію. Вони перестали робити це публічно, бо не можуть підтримувати воєнні злочини та злочини проти людяності, але достатньо того, що вони не підтримують відправку Україні нової зброї.

Але якщо ми розглядаємо центристські партії – партію самого Макрона, республіканців, соціалістів, консервативні сили є більш поділені щодо цього питання, але і в їхніх лавах знайшлася б переважна підтримка таким змінам і руху вперед.

А щодо підтримки населення, то в питаннях зовнішньої політики громадські настрої не відіграють такої важливої ролі. Я би навіть сказав, що до біженців з України французи поставилися дуже тепло. Мене це навіть приємно здивувало. Звичайно, пропутінська пропаганда діє і тут, але на відміну від, наприклад, Чехії, у нас не було якихось великих демонстрацій проти підтримки України. Було таке, що збиралося 100-200 крайньо правих активістів, але не більше.

Франція взагалі дуже обережно ставиться до розширення ЄС

Н.Ч.: Україна сподівається на швидке членство в Європейському Союзі, прем єр-міністр Денис Шмигаль сказав, що розраховує на два роки, президент Франції Макрон говорить, що Києву буде потрібно для цього два десятиліття. Канцлер Німеччини Шольц нещодавно уникнув відповіді про терміни, але раніше натякав, що тепліше ставиться до ідеї членства України в ЄС. Якою є довготермінова стратегія Франції щодо членства України в ЄС і в НАТО?

Н.Т.: Я думаю, що ви вже зрозуміли, що слова «довготермінова стратегія» не є зі словника нинішніх радників президента Макрона. Стратегії немає. Її немає щодо Росії, її немає щодо України. Перед війною Франція би заветувала кандидатський статус для України в ЄС, але зараз вона його підтримує.

Але Франція має перестороги. Вони стосуються не лише самої України, а цілого процесу розширення. У Парижі дуже незадоволені тим, що сталося в нових країнах-членах. Я маю на увазі Угорщину, Польщу, багато проблем з корупцією в Болгарії, на Кіпрі, на Мальті. Є багато питань щодо захисту прав людини, міграції, демократії. Тому Франція взагалі дуже обережно ставиться до розширення ЄС, Париж завжди підтримував ідею поглиблення зв’язків у ЄС, і набагато менше ідею розширення.

Щодо України, то блокувати її вступ Франція не буде, особливо зараз, після російського вторгнення, яке дуже багато змінило. Але Франція буде хотіти виконання всіх умов членства. І я думаю, що в Україні це також розуміють, принаймні мої співрозмовники у Києві, міністерка євроінтеграції Ольга Стефанишина, яка каже, що має бути прозорий процес, який буде давати відчуття довіри з обох боків. Я думаю, що тут не йдеться про 20 років, як сказав раніше Макрон, це буде менше, але умови мають бути дотримані.

Щодо НАТО, тут ситуація інакша. Макрон все ще сподівається на якусь співпрацю з Росією в майбутньому. І він думає, що будь-який новий уряд в Росії буде проти розширення НАТО, і вже напевно проти вступу в НАТО України чи Білорусі, коли прийде час. З іншого боку, він говорив, що кожна країна має право обирати, до якого безпекового альянсу вона хоче належати. У будь-якому разі, не можна допустити тієї помилки, яка була зроблена у 2008 році в Бухаресті, коли Україні та Грузії пообіцяли членство в НАТО, але не сказали, як його досягти.

Більше

XS
SM
MD
LG