Спеціальні потреби

Україна вустами Грищенка відхрестилася від ПРО


Костянтин Грищенко і державний секретар Гілларі Клінтон у Державному департаменті США 15 лютого, 2011р.

Україна не розглядає можливості розміщення на своїй території елементів протиракетної оборони (ПРО). Про це заявив міністр закордонних справ України Костянтин Грищенко.

«На сьогоднішній день питання про розміщення таких елементів на території України не розглядається», – сказав Грищенко, відповідаючи на запитання журналістів на брифінгу в Києві у четвер. При цьому міністр зауважив, що надійний захист від загрози балістичних ракет, оснащених боєголовками зі зброєю масового ураження, є вкрай важливою темою, яка має бути предметом обговорення усіх зацікавлених країн.

Раніше Грищенко заявляв, що Україна може взяти участь у розробці європейської системи ПРО, якщо Сполучені Штати і Росія домовляться між собою.

У різний час речники української держави робили різні, часом взаємовиключні заяви з цього приводу. Так, у листопаді 2010 року секретар Радбезу Раїса Богатирьова стверджувала, що Україна готова не тільки взяти участь у побудові європейської ПРО, але й запропонувати для використання свої радари.

Натомість у червні цього року президент України Віктор Янукович заявив у Страсбурзі, що Україна не братиме участі в створенні європейської системи протиракетної оборони. «Що стосується ПРО, то ми не збирались, не збираємось і - переконаний - не братимем участі в побудові цієї системи», – наголосив глава держави.

Нинішню позицію України політологи називають такою, що грунтується на реаліях доби. Обравши позаблоковий статус та відмовившись від курсу на вступ до НАТО, Україна тим самим сама позбавила себе можливості долучитись до участі в програмі ПРО на правах союзника, з яким діляться технологіями, - каже експерт в галузі зовнішньої та безпекової політики Григорій Перепелиця.

«Заява Грищенка базується на сьогоднішніх реаліях. Ми поки що ніяким чином не можемо долучитися до цієї безпекової програми - хіба що станемо частиною російського сегмента в цій програмі. А судячи з нинішніх напружених відносин між Україною і Росією, гадаю, що тепер сама влада в Україні не дуже хоче демонструвати себе перед Європою і Сполученими Штатами як частину російського сегмента. Зараз в України немає жодної зацікавленості в участі в ПРО. Єдина зацікавленість могла бути в умовах членства України в НАТО. Адже система ПРО - це новітні воєнні технології, які є дуже засекреченими. Хто ж вам дасть ці технології, якщо ви не є воєнним союзником?», – ставить риторичне запитання Перепелиця.

За словами експерта, за нинішніх умов Україна може взяти участь у європейській системі ПРО лише як територія, географічний майданчик, а не як учасник військово-промислової кооперації. В інтерв’ю «Голосу Америки» політолог змалював політичне тло, на якому сформувалась нинішня позиція України в питанні ПРО:

«Тема ПРО не є ініціативою України. Це ініціатива НАТО в реалізації нової стратегічної концепції глобальної відповідальності за міжнародну безпеку. Ідея ПРО виникла з намагань НАТО все-таки досягти розуміння певної спільності стратегічних інтересів США, НАТО і Росії в забезпеченні глобальної безпеки. Це була реакція на такі виклики, як розповсюдження ядерної зброї, оволодіння ракетними технологіями такими країнами, як Іран, Північна Корея, ракетні ядерні програми яких розглядаються як загроза не тільки Сполученим Штатам, але й глобальній безпеці. Отож на цьому тлі НАТО намагалося знайти певне порозуміння з Росією. І от якраз система ПРО це була та проблема, яка зацікавила і НАТО, і Росію, і на платформі якої можна досягти якоїсь кооперації.

Тобто це не є українська тема. Це є тема російсько-натівських чи російсько-американсько-натівських відносин. Україна мала тільки дотичне відношення до цієї проблематики.

Що могла запропонувати Україна? Дуже мало. Розвинутих елементів технології у неї немає, хоча українські підприємства будували такі станції раннього попередження, як у Мукачево, в Севастополі. Але це технології 60-70-х років, вони вважаються застарілими. Новітніх технологій в галузі ПРО в Україні не існує, і єдине, чим ми могли бути привабливі, так це своєю територією. Так зараз розглядається Польща, Румунія - саме як майданчик для розміщення цих протиракетних систем. І в цьому сенсі не передбачалося ніякої кооперації НАТО ні з Польщею, ні з Румунією. Просто США цікавив географічний майданчик, який обирався не тільки в залежності від лояльності до США, а від траєкторії польоту цих ракет, які б мали вражати ракети з Ірану. Адже траєкторія польоту балістичних ракет з Ірану якраз перетинає територію України, Польщі і далі по параболі, виходячи з геометрії Земної кулі, досягає території США. Тому, власне, Польща й була вибрана як територія, найбільш зручна для нанесення зустрічного удару по боєголовках балістичних ракет. Грузія, Азербайджан теж підходили, але термін реагування на запуск ракет з території Ірану з Азербайджану і Грузії дуже короткий. А якщо в Польщі розмістити, то є час реагування. Час дозволяє зреагувати, здійснити ціленаведення. Тому Польща була привабливою територією. Отоже, головне в участі у цих протиракетних справах це не технології, а територія.

Саме тому Україна могла би бути привабливою територією для розміщення таких ракет. Більш привабливою, ніж навіть Румунія. Тому що вона ближча до траєкторії польоту ракет з Ірану (йдеться про ймовірні траєкторії, тому що Іран поки що не має достатньо розвинутих технологій, які б мали міжконтинентальну дальність; але іранська програма розвивається). І саме тому, власне, Україна є дуже привабливою, бо ці ракети будуть летіти через територію України, як і через територію Польщі. Тобто я веду до того, що Україна приваблива не своїми технологіями, не можливістю долучитись до воєнно-промислової кооперації, а саме територією.

Так, Україна могла б розраховувати на кооперацію. Але це було б можливо в тому разі, якби була політична воля на інтеграцію з країнами НАТО і США. Тоді НАТО могло б профінансувати замовлення для того ж таки «Південмашу» і українських ракетних заводів. Але для цього потрібна воєнно-політична інтеграція, від якої Україна демонстративно відмовилась, проголосивши свій позаблоковий статус. І ось тепер виникає проблема, що ми ніяким чином не можемо долучитись ні до воєнно-промислової кооперації, ні до розміщення протиракетних систем на нашій території, тому що це тягне за собою воєнно-політичні зобов’язання. Що абсолютно суперечить принципу нашої позаблоковості.

І виходячи з цього, Грищенко і зробив таку заяву, що в нас тепер нема ніяких шансів долучитись до цієї програми», – сказав Перепелиця «Голосу Америки».

Нагадаємо: 13 вересня Сполучені Штати і Румунія уклали угоду про розміщення на території Румунії бази американських ракет-перехоплювачів. 14 вересня США і Туреччина підписали угоду про розміщення на турецькій території радіолокаційної системи ПРО. Сполучені Штати планували також включити до системи протиракетної оборони Польщу і Чехію. Ці плани різко критикувала Москва, обіцяючи відповідь у вигляді розташування ракетних комплексів у Калінінградській області.

XS
SM
MD
LG