Спеціальні потреби

Актуально

«Що можна побачити, можна вбити»: Генерал Девід Петруес - про уроки війни в України, армію РФ та прогноз на зиму

Генерал США у відставці Девід Петруес не передбачає значного уповільнення військових дій взимку.

Значного уповільнення військових дій протягом зими не буде - українські збройні сили продовжуватимуть наступати, звільняючи від ворога свою територію, вважає генерал США у відставці Девід Петреус. Також він припускає, що удари по російській території триватимуть, але не будуть вирішальним фактором у цій війні, на відміну від процесів, які відбуватимуться всередині російської армії. Крім того, сказав він, Пентагон та воєначальники усього світу уважно вивчають перебіг бойових дій в Україні, який змінює розуміння війни на планеті. Голос Америки поспілкувався з Петреусом минулого тижня під час Аспенського безпекового форуму у Вашингтоні.

Генерал Петреус – колишній командувач міжнародними об’єднаними збройними силами в Іраку, пізніше - голова Центрального командування Збройних сил США та командувач об'єднаними Збройними силами коаліції в Афганістані. З вересня 2011 по листопад 2012–го - обіймав посаду директора ЦРУ в уряді президента Барака Обами, але пішов у відставку, після того як стало відомо про його позашлюбний зв'язок із жінкою, яка писала його біографію, та звинувачень у тому, що він надав їй певні секретні матеріали для роботи над книгою.

Сьогодні Петреус – віце-президент Королівського об'єднаного інституту оборонних досліджень (RUSI). Нещодавно інститут видав доповідь, присвячену попереднім висновкам щодо ходу війни Росії проти України у перші 5 місяців.

«Вражає, що Україна - країна, розміром менше однієї третини Росії, і без усього природного газу, нафти, вугілля та інших корисних копалин, зараз має більшу та більш боєздатну армію, ніж Росія. І вона продовжуватиме відвойовувати свою територію, звільняти територію, захоплену Росією з 24 лютого», - говорить він.

В умовах зими українська армія матиме перевагу, переконує генерал:

"Українці, звичайно, воюють за свою державу і у своїй країні. Громадяни зроблять усе можливе, щоб підтримати своїх солдатів. Якщо солдат постукає в двері громадянина України і скаже: "Привіт, чи можу я погрітися і з’їсти миску супу?" Очевидно, що відповідь буде: "Так, будь ласка".

Також, говорить він, українці краще оснащені, одягнені та знають місцевість. Натомість Росія, говорить Петреус, використовує своїх погано підготовлених солдат як гарматне м`ясо, що може з часом викликати проблеми для РФ.

«Будь-хто з автоматом може створити проблеми, але це не ті організовані, злагоджені та боєздатні підрозділи, які виставляє Україна», - підсумовує генерал.

Петреус вважає, що Україна має право завдавати удари по військових цілях в Росії, навіть якщо це викликає певні побоювання на Заході.

«Я думаю, що й надалі тут буде небажання, аби Україна використовувала надану Заходом зброю щоб атакувати Росію, через страх якоїсь Третьої світової війни чи чогось подібного. Я не вважаю, що це зовсім безпідставно. Однак, я думаю, цілком закономірно, аби Україна відповідала Росії на її дії зброєю, яку має, і вони роблять це дуже вражаюче», - говорить він.

Втім, на його думку, ці атаки не стануть визначальним фактором, який вплине на розвиток протистояння.

«Більшим фактором є величезні втрати, яких Росія зазнає в Україні, і ці тіла повертаються додому. Повертаються тяжкопоранені, які поступово починають викликати запитання серед російського населення - і можна це побачити в російських опитуваннях - про природу цієї війни, як вона йде і чи варто її продовжувати. В якийсь момент Володимиру Путіну доведеться визнати, що це не може далі продовжуватися. Він поки що цього ще не бачить», - передбачає генерал у відставці.

Російська армія має цілий ряд недоліків, які впливають на її боєздатність, вказує Петреус.

«Вони показали дуже серйозну відсутність логістичної структури, спроможностей і можливостей. Жахливий стан їхніх комунікацій, які є високочастотними, не зашифрованими та одноканальними. Будь-хто, хто має поліцейський сканер, може знайти та заглушити їх розмови або записати, якщо солдати критикують своїх офіцерів, а потім завантажити це в соціальні мережі», - каже він.

Петреус говорить, що усі зусилля росіян вражають своєю некомпетентністю: навіть коли вони мали змогу та час підготувати війська перед вторгненням 24 лютого, вони цього не зробили. В якийсь момент, каже генерал, російська армія може почати розвалюватися зсередини. Але коли це станеться – передбачити важко.

"Це залежить від кількох різних факторів, зокрема від того, чи зможе Росія отримати додаткові безпілотники від Ірану, додаткові ракети, боєприпаси з Ірану чи Північної Кореї. Інший фактор полягає в тому, наскільки серйозними є втрати для Росії. Що станеться, коли російські солдати почнуть говорити: "Це божевілля - вони, українці, воюють за незалежність, за свою землю, а ми навіть не впевнені, чому ми тут, це погано йде", - вказує генерал.

У свою чергу, на настрої в російській армії також впливає низка факторів, включно із погодою взимку.

«Чи, наприклад, ґрунт твердий і мерзлий, щоб українські танки могли об'їжджати ті перешкоди, які росіяни мають на дорогах, наприклад на Херсонщині? Чи можуть вони досягти такого прогресу, який вплине на російських солдатів, спричинивши масову здачу в полон, дезертирство?» - каже він.

У той же час, Захід буде продовжувати значно нарощувати військове виробництво та постачання зброї Україні, переконує Петреус.

Перебіг військових дій в Україні, говорить він, змінює розуміння сучасної війни в усьому світі. Із Голосом Америки він поділився двома із багатьох уроків цієї війни. Перший з них – лідерство на найвищому рівні має значення.

«Президент Зеленський - чудовий стратегічний лідер, який блискуче виконав чотири завдання стратегічного лідерства. А саме – генерування правильної головної ідеї чи стратегії, ефективне її донесення, контроль за реалізацію та визначення, що потрібно удосконалити, щоб робити це знову, і знову, і знову», - підсумовує Петреус.

А от Путін, каже він, з цими чотирьома завданнями лідера не впорався:

«Президент Володимир Путін продемонстрував жахливу здатність приймати рішення. Очевидно, він приймав катастрофічно погані рішення, комунікація була жахливою, виконання було жахливим, і вони, здавалося, мало чому вчилися, роблячи ті ж самі помилки на полі бою та на міжнародному рівні».

По-друге, каже Петруес, ця війна, яка ведеться із найбільшою кількістю засобів розвідки та артилерії в історії, змінює розуміння, що є, а чого немає в зоні досяжності противника. Він розповідає, що коли він був офіцером піхоти на внутрішньому німецькому кордоні, побутувало прислів’я: «По тому, що можна побачити, можна влучити, а якщо можна влучити, можна вбити», правдивість якого була більш доведена під час сьогоднішньої війни між Росією та Україною.

«Бо в нас не було безпілотників, не було всіх засобів розвідки, спостереження, які дозволяють ідентифікувати, бачити штаби противника, його матеріально-технічні засоби, його казарми, його виробничі потужності. У глобальному вимірі, ви починаєте думати, що можна було б зробити, скажімо, в гіпотетичному театрі в Індо-Тихоокеанському регіоні, коли ви можете усе побачити, всього досягнути, все вбити», - говорить генерал.

І над цим, говорить він, працює Пентагон та збройні сили країн світу.

«Це справді досить драматичний приклад того, чому ми маємо переосмислити нашу структуру сил, платформи, які ми маємо, як ми можемо посилити стійкість і інші важливі компоненти. І це те, чим зараз займається Пентагон».

У Вашингтоні Петреус взяв участь в Аспенському безпековому форумі, який є одним із провідних зібрань з національної безпеки та зовнішньої політики в США. У ньому беруть участь члени уряду США та інших країн, керівники компаній, провідні науковці та відомі журналісти. Вже 14 років форум відбувається влітку в місті Аспен у Колорадо та вже другий рік – у Вашингтоні взимку.

Дивіться також: У США є апетит постачати Україні ефективне озброєння - полковник армії США у відставці. Відео

Всі новини дня

Саміт Євросоюз-Україна – підсумки зустрічі лідерів ЄС у Києві. Відео

Саміт Євросоюз-Україна – підсумки зустрічі лідерів ЄС у Києві. Відео
please wait

No media source currently available

0:00 0:04:05 0:00

У Києві відубувся саміт Євросоюз-Україна. Попри повітряні тривоги та загрози обстрілів, високопосадоці вирішили приїхати до української столиці, аби запевнити у своїй непохитній підтримці. Протягом саміту президентка Єврокомісії оголосила про підготовку нового, десятого раунду санкцій проти Росії.

Пентагон - про ракети GLSDB: це дасть українцям здатність вести вогонь на більшій відстані. Відео

У США оголосили новий пакет озброєнь для України. До нього увійшли додаткові боєприпаси для HIMARS та артилерії, бронемашини із захистом від мін, Джавеліни, системи протиповітряної оборони HAWK та інше. CША вперше надають Україні ракети більшої дальності

Джон Кірбі: нова допомога Україні спрямована на перемогу в нинішній битві. Відео

Джон Кірбі: нова допомога Україні спрямована на перемогу в нинішній битві. Відео
please wait

No media source currently available

0:00 0:01:44 0:00

Джон Кірбі: нова допомога Україні спрямована на перемогу в битві, яку вони ведуть нині, і яка очікується у наступні тижні. Координатор стратегічної комунікації Ради з нацбезпеки США у інтерв'ю Голосу Америки також відповів на питання про надання Україні винищувачів та тренування українських пілотів.

Речниця Білого дому про заклик призупинити участь Росії та Білорусі в Олімпіаді. Відео

«Сполучені Штати підтримали рішення призупинити діяльність національних спортивних керівних органів Росії та Білорусі у міжнародних спортивних федераціях», – речниця Білого дому Карін Жан-Пʼєр

У нас вдома вбили 298 людей, ми маємо висловитися — Роман Любий про фільм «Залізні метелики»

Роман Любий, український кінорежисер і учасник об’єднання «Вавилон’13»

Роман Любий — український кінорежисер і учасник об’єднання «Вавилон’13», яке утворилось на початку Революції Гідності. Його фільм «Залізні метелики» дебютував цього року на фестивалі незалежного кіно "Санденс". Стрічка розповідає про пасажирський рейс MH17, збитий на Донеччині російським «Буком» у 2014 році. Тоді у катастрофі загинули всі пасажири й екіпаж — 298 людей. На місці злочину знайшли фізичні докази — осколки у формі метелика, які характерні для російської ракетної установки.

Фільм поєднує факти, архівні кадри та кінохроніку із театральними фантазійними елементами-рефлексіями; розповідає про реалії цього нападу і його вплив на ескалацію війни Росії проти України; а також досліджує механізми роботи російської пропаганди.

Журналістка Голосу Америки Марія Ульяновська поспілкувалась з режисером Романом Любим про роботу над фільмом, "Санденс" та перестороги, які транслює стрічка.

Інтерв'ю було відредаговане для плинності та ясності.

Марія Ульяновська, Голос Америки: Романе, одна з важливих тем фільму - дослідження російської пропаганди, хроніки з російських новин перегукуються з реальними кадрами подій. Розкажіть, як ви збирали матеріали.

Роман Любий: Це найбільший міжнародний воєнний злочин російсько-української війни, і Росія створила навколо нього дуже багато міфів. Нам цікаво було побачити та показати, як працює ця машина зсередини. Ми зібрали відео пропаганди й підсилили їх одне одним. [Наприклад, у фільмі є сцена, де у російських новинах говорять, що сепаратисти збили українській літак, і в наступному кадрі та сама ведуча розповідає, що літак збили українські військові - ред.]

На пресконференції для родичів загиблих в Нідерландах, коли ми вже все відзняли, мені стало цікаво подивитися, як працюють російські журналісти. Я хотів знайти, як вони перекручують контекст. І нам пощастило знайти, як інтерв’ю, яке ми бачили на власні очі, потім потрапило в ефір російських телеканалів. З усього, що сказав наш герой Робі, росіяни дали лише вирвану з контексту фразу: «Шкода, що Росія не представлена в слідчій групі». Але, якщо послухати, що він каже далі на нашому відео — зрозуміло, що щось не так.

М.У.: А як ви знайшли цього героя? Розкажіть про нього.

Р.Л.: Так ми його і знайшли [герой давав коментар російським журналістам - ред.] Згодом виявилося, що він їздив на місце падіння літака. Він - колишній військовий, музикант, дуже відкритий, і я запропонував йому взяти участь в художній частині нашого фільму. Далеко не всі родичі загиблих можуть розмовляти. А Робі може. Його племінниця Дейзі загинула в MH17, і він вважає медіаактивність своєю місією.

М.У.: Серед архівних відео у фільмі ви показуєте хроніки з місця подій, де місцеве населення радіє тому, що літак збили. Як на це реагує іноземна аудиторія?

Російська пропаганда настільки потужна, що її можна порівняти із впливом радіації.

Р.Л.: Звичайно, нам гірко і боляче показувати це, бо ці люди — наші співгромадяни. Але я собі пояснюю таку реакцію впливом пропаганди. Російська пропаганда настільки потужна, що її можна порівняти із впливом радіації. Тобто ці люди ніби опромінені. Ми також пояснюємо, що з початком війни з Донбасу багато адекватних людей виїхали, а ті, хто залишився — радіють збитим літакам.

Постер "Залізних метеликів" для фестивалю Sundance. Babylon13/TRIMA
Постер "Залізних метеликів" для фестивалю Sundance. Babylon13/TRIMA

М.У.: У фільмі стирається грань між ігровим і документальним кіно. Розкажіть про його художню частину.

Р.Л.: Журналістських фільмів про MH17 є дуже багато, і не хотілося робити ще один. Але мені чогось бракувало — тема не закрита, в першу чергу, для нас, українців. У фільмі є частина традиційного розслідування, але це не головне. У ньому також є поезія, яка притаманна українському кіно. Коли ми почали працювати над фільмом, було зрозуміло, що матеріали справи, доки іде судовий розгляд, будуть закриті, і ми почали працювати з відкритими джерелами. Щоб надати всьому цьому форму, я собі дозволив подумати про театр і хореографію, хоча людям це здавалося абсолютним божевіллям. Але наша команда прийняла мою ідею. Для мене це зручна форма комунікації, бо слова часто заважають, і жестом буває простіше виразити думку.

М.У.: Ці рефлексії — вони ваші особисті, чи з'явилися після розмов із жертвами?

У нас вдома вбили 298 людей і ми маємо якось про це висловитися.

Р.Л.: Коли ми розробляли цей проєкт і представляли його на міжнародних платформах, у нас часто питали: «Який ваш особистий стосунок до того, що відбулося»? Після повномасштабного вторгнення це питання пропало. Всім стало очевидно, у чому наш зв'язок із темою. У нас вдома вбили 298 людей, і ми маємо якось про це висловитися.

М.У.: Фільм майстерно показав зв’язок між трагедією MH17 і повномасштабним вторгненням Росії в Україну. Які сенси ви у це вкладали?

Р.Л.: Ми почали роботу над фільмом у 2019 році, й весь час до повномасштабного вторгнення він мав функцію перестороги для міжнародної спільноти. Непокаране зло завжди ростиме, це неймовірно небезпечно. А коли відбулося повномасштабне вторгнення, то пропав сенс цієї перестороги. На деякий час я втратив сенс цього фільму і будь-яке бажання робити кіно. Згодом ми віднайшли сенс і вирішили додати епізод із 2022 року — він зв’язаний фразою голландського прокурора, який, цитуючи Солженіцина, говорить: «Насильство може бути виправдане тільки брехнею, а брехня має бути виправдана насильством. Саме тому треба розібратися у цій справі, щоб не допустити нового насильства у майбутньому». На слові «майбутнє» ми показуємо епізод евакуації цивільних з Ірпеня. У цій склейці — весь фільм.

М.У.: В одному з інтерв’ю ви казали, що фільм покликаний прояснити, хто є хто. Чи вдалося досягти цієї мети? Чи розуміє світ, хто правий, а хто неправий?

Росіяни самі прояснили, де чорне, а де біле, розпочавши вторгнення.

Р.Л.: Війна сильно змінилась. У 2014 році це була гібридна війна, у якій значення ЗМІ та збройного протистояння були однакові. Після 24 лютого інформаційна війна відійшла на другий план. Росія більше заклопотана інформаційним впливом на свою аудиторію. Вони вже самі все прояснили. Ми лише розказали свою точку зору. А вони самі, розпочавши вторгнення, прояснили, де чорне, а де біле. Тепер вже ясно, хто тут злочинець.

Постер фільму "Залізні метелики" на Sundance, Babylon13/TRIMA
Постер фільму "Залізні метелики" на Sundance, Babylon13/TRIMA

М.У.: Розкажіть, як сприймають фільм на "Санденсі".

Р.Л.: Прем’єра була у старому кінотеатрі. Нам не дуже сподобався звук, і аудиторія реагувала досить дивно. Це була здебільшого професійна спільнота. А пізніше був інший показ — для звичайних людей, і вони були в захваті від фільму, залишились з нами спілкуватися, питали про війну. Людей дуже надихає, що вони мають можливість поспілкуватися зі справжніми українцями.

Я думав, що дивно почуватимусь тут, бо це далеко від дому. І взагалі, це гірськолижний курорт. Ми ж приїхали з протилежної сторони реальності. Але я щиро відчуваю, що ми тут робимо свою важливу роботу. Люди надихаються зустріччю з нами, ми дякуємо за допомогу, розповідаємо, за що ми боремось, хто наш ворог, і є відчуття, що ми зараз на своєму місці.

М.У.: Останнє питання хочу поставити про сцену з меблевого магазину — вона вразила мене найбільше. Розкажіть про неї, і чому ви її включили?

Р.Л.: Це моя улюблена сцена. Архівний фільм 1960-70 років про те, як влаштована система «БУК», ми клеїмо разом із сучасним російським телесюжетом про меблеву компанію із Санкт-Петербурга, яка зробила дитяче ліжечко у формі цієї системи. Це така шизофренія. Але виробник цих меблів, у якого беруть інтерв’ю, не розуміє, що не так. Він говорить «ми не журналісти, не політики, ми не підтримуємо насильство, ми просто меблярі». Цей шматочок — діамант, він добре змальовує, як росіяни абсолютно не сприймають себе громадянами своєї країни, вони виключені від реальності.

Більше

Відео - найголовніше

XS
SM
MD
LG