Цього тижня у США родина та друзі на поминальній службі вшанували пам'ять волонтера, колишнього військовослужбовця морської піхоти США, 33-річного американця Піта Ріда, який загинув унаслідок атаки росіян в Україні 2 лютого, коли надавав допомогу пораненій жінці у Бахмуті на Донеччині.
Останні секунди життя Піта Ріда в Україні випадково зняв на телефон його товариш, естонський волонтер з організації Frontline Medics Ерко Лайдінен, який був поруч із Пітом у момент атаки. Естонець дивом урятувався, ще двоє норвезьких медиків зазнали поранень. Вони впевнені, що росіяни цілеспрямовано, а не випадково обстріляли команду волонтерів-медиків. Після аналізу відео, наданого Лайдіненом, такого ж висновку дійшли і журналісти видання New York Times.
Свідок подій у Бахмуті, волонтер з Естонії Ерко Лайдінен розповів Українській службі Голосу Америки про роботу іноземних волонтерів в Україні, останній день життя та мрії Піта Ріда, а також про те, чому цивільний українець із Бахмута почувається винним у загибелі американця, смерть якого на совісті росіян.
Ірина Шинкаренко, Голос Америки: Розкажіть про свою роботу в Україні та знайомство з Пітом Рідом.
Ерко Лайдінен, волонтер з Естонії: Я в Україні з березня, був у складі різних гуманітарних організацій, допомагав доставляти допомогу, зокрема у Київ та Харків, коли вторгнення було в розпалі. І влітку я зустрів Саймона, медика з Норвегії. Ми почали працювати разом, я став водієм швидкої допомоги та його асистентом, і так потрапив у медичне коло українського волонтерства. Відтоді я працюю, навіть коли вдома, допомагаю збирати кошти, діставати оснащення. І ми продовжуємо це робити навіть після тієї жорстокої атаки.
Я, на жаль, не дуже добре знав Піта, тому що він був зайнятий своєю організацією (Global Outreach Doctors - ред.), а ми - своєю (Frontline Medics, - ред.). Але ми зустрічалися кілька разів, говорили про співпрацю, бо волонтерили в одному регіоні, і коли були потрібна допомога, як-от більша евакуація, ми обговорювали питання розміщення людей. Тож я не знав його добре, але з наших розмов і зустрічей я розумів, що він був хлопцем із великими планами, завжди
Він був хлопцем із великим серцем. Допоміг тисячам людей у зонах конфліктів.
попереду. Коли хтось лише подумав, що щось потрібно виправити, Піт уже працював над цим, та мав чудові ідеї, як усі волонтери можуть кооперуватися. Було так добре чути його ідеї, вони дуже потрібні волонтерській спільноті в Україні. Тепер ми хочемо продовжити справу Піта, ми знаємо, про що він мріяв. Він був хлопцем із великим серцем. Допоміг тисячам людей у зонах конфліктів. Він просто герой.
І.Ш.: Чи був у вас досвід роботи в країнах у стані війни до цього?
Е.Л.: Ні-ні! Всі війни були ніби так далеко від нас. Я не сприймав їх як свою війну. Але війна з Росією, я вважаю, це наша війна також! Естонія також є близьким сусідом Росії, і ми завжди маємо якісь загрози від них. Це моя перша війна, і це тільки тому, що у нас спільний ворог. Я електрик, не маю нічого спільного з медициною. Всі знання я отримав в Україні. Я просто вважаю важливою роботу з медиками, важливим навчатися цьому, дізнаватися більше щодня і використовувати мої нові знання в зоні бойових дій.
І.Ш.: Розкажіть про день, коли Піт Рід загинув.
Е.Л.: У нас був звичайний лікарняний день у Бахмуті, ми з нашою командою, Саймоном і Сандером (норвезькі волонтери Сандер Сьорсвен Трельвік і Саймон Джонсен, - ред.), перевіряли різні бомбосховища, стан здоров’я людей, деякі пацієнти потребували вітамінів, зневоднення було великою проблемою.
Тож у нас був звичайний день, і в одному з укриттів ми зустріли Піта, адже він працював у міжнародній організації, яка також надає медичну допомогу цивільним, та гуманітарну допомогу. Ми просто вели невимушену дружню розмову про плани, аж раптом зупинилася військова машина. Вибіг військовий і покликав медиків, сказав, що ймовірно після російської атаки є кілька поранених цивільних. Він не уточнив, скільки поранених та що саме сталося, тому ми з Пітом вирішили, що поїдемо двома автомобілями, двома групами: Піт зі своєю командою та ми зі своєю. Перед нами їхало ще одне авто, в якому було кілька людей із команди Піта, здається, перекладач, ще один медик і водій.
Ми почали рухатись колоною, дотримуючись безпечної відстані. Ми приїхали на місце події, це був великий простір на дорозі, з якого проглядалися східні райони Бахмута, де зараз ідуть бої. Працювали російські групи. Тож ми були там дуже обережними. Там було підірване авто. Піт їхав переді мною і зупинився біля потерпілої, пораненої жінки. На засніженому асфальті були сліди, хтось відтягнув цю жінку, щоб укрити.
Піт і його команда вийшли з машини і пішли перевірити стан потерпілої, ми зупинили нашу машину трохи далі, я залишився, бо хотів перепаркуватися. Після того, як Піт і Саймон вийшли з машин, я проїхав лише дві-три секунди, і стався вибух, я хотів зробити фото, але випадково увімкнув камеру, і вона почала знімати. Ось чому я маю цей запис.
Коли машина Піта вибухнула, а вона була дуже близько до хлопців, я подумав, що вони всі мертві. І це були, мабуть, найгірші дві-три секунди в моєму житті. Двері мого автомобіля розірвало вибухом, у мене виникли проблеми з диханням через ударну хвилю і я викотився на асфальт, просто дивився на машину і дим, і не бачив там нікого. Потім я відбіг, бо подумав, що моя машина буде наступною ціллю, адже удар по авто Піта був таким прямим, настільки прицільним, що ви просто знаєте: хтось дивиться прямо на вас.
Удар по авто Піта був таким прямим, настільки прицільним, що ви просто знаєте: хтось дивиться прямо на вас.
Ми врятувалися з нашою командою, я дізнався, що Саймон і Сандер живі. Але коли стався вибух, я не бачив іншої команди, не бачив Піта. Ми згодом знайшли членів його команди у шпиталі в Краматорську, всіх, окрім Піта. А зранку з’явилося перше відео з місця атаки, де видно машину. І мертве тіло Піта.
І.Ш.: Видання New York Times проаналізувало ваше відео і дійшло висновку, що найімовірніше це була цілеспрямована атака протитанковою керованою ракетою із системи «Корнет», яка є на озброєнні російської армії. Чи мав ваш автомобіль маркування? Чи знали росіяни, що ви волонтери?
Е.Л.: Не можна цілитися ні у волонтерів, ні у звичайних медиків, ні навіть у бойових медиків, якщо у вас є чіткі позначки. А вони були на машині, яка вціліла. З кожного боку автомобіля були великі-великі червоні хрести, навіть на капоті, їх можна було побачити з дрона. Крім того, коли ми їхали на виклик, головна дорога дуже чітко проглядалася збоку, був чіткий вигляд на боки нашої машини. А зброя, яку вони використовували, потребує дуже дорогих снарядів із лазерним наведенням. Це означає, що хтось має керувати ним. Це не просто вистрілити і забути, хтось мав вказати напрямок і прицілитися. Вони бачили нас, вони бачили боки авто, розмітку на машині. Авто Піта також було помарковане на капоті і з боків, але забруднилося через погані дороги. Проте якщо збільшити зображення, то чітко видно, що там також є червоний хрест.
І.Ш.: Як ви дізналися, яку саме зброю використовували росіяни під час цієї атаки?
Е.Л.: Спочатку я не знав, але було дещо дивне. Ми часто були в Бахмуті, і зазвичай я завжди чув міномет, артилерію, можна почути свист за кілька секунд до удару і зрозуміти, що вони атакують. Але в цьому випадку була повна тиша. Спочатку це здавалося дивним, але коли мій телефон знайшовся у пошкодженій вибухом машині і я його ввімкнув, побачив, що все записано, це було досить великим сюрпризом. Використали сповільнену зйомку, і я побачив, що нас вдарило. Це був справді дуже великий шок, коли через два дні після вибуху я побачив відео. Побачити снаряд, що летів горизонтально, було дійсно шоком, це означає, що він летів у ціль і дуже спрямовано.
Побачити снаряд, що летів горизонтально, було дійсно шоком, це означає, що він летів у ціль і дуже спрямовано.
І.Ш.: Ви вважаєте, що це була спрямована атака на волонтерів, медиків, чи іноземців?
Е.Л.: Я думаю, що це було націлено на тих, хто надає першу допомогу: чи українців, чи міжнародних волонтерів, - росіянам байдуже.
І.Ш.: Що сталося з тілом Піта Ріда?
Е.Л.: Це теж незвичайна історія. Того ж дня один місцевий хлопець, цивільний, також отримав поранення під час вибуху, саме він викликав допомогу і відтягнув поранену жінку з вулиці. Цей хлопець також був поранений уламками скла в обличчя. Але він не пішов до лікарні, а повернувся на те місце. Він відвіз наше медичне авто в безпечне місце. Тоді вночі пішов і сам забрав тіло Піта, у нас були носилки, він скористався ними. Наступного дня мені подзвонив британський волонтер, який був у Краматорську, він, дорослий чоловік, плакав. Сказав, що наша машина в Краматорську, що її привіз
Всю готівку, яку мав, хлопець віддав доглядачеві моргу. Ніхто не розумів чому. І згодом хлопець сказав, що почувається винним, що Піта вбили, бо саме він покликав медика. Це було так боляче, так сумно, коли хтось почувається винним у тому, чого не робив.
той місцевий хлопець, а всю готівку, яку мав, хлопець віддав доглядачеві моргу. Ніхто не розумів чому. І згодом хлопець сказав, що почувається винним у тому, що Піта вбили, бо саме він покликав медика. Це було так боляче, так сумно, коли хтось почувається винним у тому, чого не робив. Хлопець вчинив правильно. Він викликав медиків, допоміг пораненій жінці. Його ні в чому не можна звинуватити, він герой. Це була жорстока атака росіян.
Після ремонту автомобіля, пошкодженого внаслідок атаки росіян на волонтерів у Бахмуті 2 лютого 2023 р., естонець Ерко Лайдінен разом з іншими іноземними волонтерами планує далі працювати в Україні.
За даними видання Washington Post, Піт Рід став щонайменше шостим американцем, убитим на війні в Україні з 24 лютого 2022 року.
Дивіться також:
Форум