Актуально
Вони зламали ГУЛАГ: як українці знищили радянську репресивну машину
Міністри УНР, митці «Розстріляного відродження», «класово ворожі елементи», науковці‑«шкідники», учасники українського визвольного руху, дисиденти та священнослужителі. Усі вони за часів СРСР були на особливому контролі в радянської влади, а багатьом із них ще й довелося пройти репресивне пекло ГУЛАГу – системи спеціальних виправно-трудових таборів. Їх намагалися «виховувати» тяжкою працею і нелюдськими умовами ув’язнення, утім, вони не скорились і, зберігши гідність, спільними зусиллями змогли розвалити цю систему. Про тріумф цих людей та їхню боротьбу проти радянського репресивного режиму розповідає тематична виставка, відкрита у Києві 8 травня, у день День пам’яті і примирення.
«Вони тріумфували, хоча їхня боротьба і розтягнулась на 74 роки, поки існував комуністичний тоталітарний режим та система його концтаборів. Вони тріумфували 24 серпня 1991 року, коли Чорновіл, Лук'яненко та інші політв'язні вносили до зали Верховної Ради синьо-жовтий прапор!»
Так керівник академічних програм Центру досліджень визвольного руху (ЦДВР) Володимир Бірчак розповідає про українців, котрі потрапили до ГУЛАГу і замість того, щоб зламатись, самі зламали репресивну систему Радянського Союзу.
Саме про них ЦДВР спільно з колегами з Українського інституту національної пам’яті, Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького» та Галузевого державного архіву СБУ вирішили детально розповісти українцям у виставці «Тріумф людини. Мешканці України, які перемогли ГУЛАГ».
«Через систему ГУЛАГу пройшло понад 20 мільйонів людей. У 1953 році, коли помер кат-Сталін, більшість її в’язнів були саме українцями», – наголошує директор Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович.
За його словами, табірна система сприймалась радянською владою як інструмент остаточного упокорення, тому значну частину в’язнів складали учасники ОУН та УПА.
«Саме українські повстанці принесли на територію ГУЛАГу «бацилу бунту». Ті масові повстання, які відбулися на територї таборів у Воркуті, Норильську, Кенгіріпо, зламали цю систему», – зауважує Володимир В’ятрович.
Окрім повстанців, радянські табори змушені були пройти різні групи українців: від звичайних селян до інтелігенції. Їм доводилось валити ліс, брати участь у «комуністичних будівництвах», працювати у копальнях за Полярним колом, опинятися у секретних дослідних установах («шарашках») чи тюремних психлікарнях.
Однією з тих, кого спіткала така доля, була, зокрема, рідна сестра Лесі Українки Ізидора Косач.
Вперше жінку заарештували за доносом у вересні 1937 року. Один з її студентів стверджував, що Ізидора «націоналістично налаштована» і розповідає, що «Україною та її багатством розпоряджається Москва», «видатні українці сидять», а «людям нема за що купити одяг».
Своє покарання сестра Лесі Українки відбувала в Онезькому таборі Архангельської області. Там вона валила ліс. Згадуючи ті роки, жінка зауважувала, що найтяжча робота діставалась зазвичай політичним в’язням, яких там була переважна більшість.
На початку 1940-го, незадовго до святкування 70-річчя від дня народження Лесі Українки, Ізидора Косач вийшла на свободу. Досягти цього допомогли численні клопотання.
Але вже незабаром, з початком Другої світової, вона знову потрапила в неволю. І хоч цього разу її арештували вже нацисти, утім, підстава була та сама – проукраїнська діяльність.
Опинившись на волі восени 1943-го Ізидора Косач разом із сестрою Ольгою втекли з СРСР на Захід, а звідти до Америки.
«Не поїду в Україну, поки там панує неволя і заарештовують невинних людей», – наголошувала вона.
А от київський баптистський пастор Георгій Вінс двічі постраждав у СРСР за свої релігійні переконання. Спершу три роки йому довелось провести на Північному Уралі, а після свій термін він поїхав відбувати вже до Якутії.
Табірне керівництво суворо стежило за тим, аби Вінс не вів жодних розмов на релігійні теми з іншими в’язнями, а за найменшої підозри його переводили до іншого місця утримання.
Спати йому дозволяли лише біля входу в барак, лише на спині і лише з відкритим обличчям. Але навіть за дотримання ним цих умов, чоловіка по кілька разів на ніч будили і ставити питання, засліплюючи ліхтарем.
Вдень було не легше: що дві години його чекали з перевіркою на вахті, адже в одному з таборів йому на півроку дали «червону лінію», як схильному до втечі в’язню.
Утім, суворий контроль не завадив Вінсу пронести до ГУЛАГу у підборах чобіт 15 глав Євангелія від Івана і Євангеліє від Марка, розміром із сірникову коробку – пришитим до майки.
Але радянській владі було недостатньо просто заслати Вінса до ГУЛАГу: адміністрація таборів кілька разів дозволяла «кримінальним» в’язням вчиняти на нього замахи, обіцяючи їм за це дострокові звільнення.
І поки у таких умовах Вінс відбував своє покарання, українська Гельсінська група, міжнародна організація Amnesty International та навіть Конгрес США вимагали його звільнення.
Цього вдалося досягти лише у 1979 році, коли Вінса та ще чотирьох політичних в’язнів обміняли на двох чекістів. Так він опинився у США.
Математик і філософ Леонід Плющ ще один із тих, кого міжнародній спільності вдалося вирвати з рук Кремля у другій половині 1970-х років.
Радянська влада, «зважаючи на особливу соціальну небезпечність його антирадянських дій», утримувала чоловіка у так званій «шарашці» – психіатричній лікарні, – яка була гіршою за концтабір через невизначеність терміну примусового «лікування» та загрозу набуття справжнього божевілля внаслідок застосування різних «лікувальних методів».
«Вялотекущую шизофрению» Плюща, «виявлену» спеціальною «комісією»,«коригували» не лише за допомогою багатогодинного прив’язування до ліжка, але і за допомогою галоперидола, інсуліна та трифтазина, після яких його тіло сковували судоми і сам він не міг говорити навіть на побаченнях із дружиною.
Історії Леоніда Плюща, Георгія Вінса та Ізидори Косач одні з кількох десятків, про які розповідає виставка «Тріумф людини. Мешканці України, які перемогли ГУЛАГ».
«Це історії насамперед про тих, хто зміг встояти психологічно, тому що Радянському Союзу було мало зламати людину фізично, він хотів її насамперед змусити говорити своєю мовою і шанувати його цінності», – підсумовує Наукова співробітниця Центру досліджень визвольного руху та Національного музею-меморіалу «Тюрма на Лонцького» Олеся Ісаюк.
Дізнатися більше про цих людей та їхній опір радянській репресивній машині можна біля столичної будівлі Головпошти за адресою Хрещатик, 22.
| Передрук з "Радіо Свобода" |
Дивіться також: День пам'яті і примирення: найбільш почесний рейс у США
Всі новини дня
«Митці у війні». Відео
Власний досвід проживання війни змушує до пошуку нової мистецької мови. «Митці у війні» - програма, започаткована у Львові, існує завдяки донатам, підтримує митців, які працюють в Україні та заохочує їх повертатися до творчості.
"Готові відповісти подальшими санкціями" - ЄС про ядерні заяви Путіна
Розміщення російської тактичної ядерної зброї у Білорусі означатиме "безвідповідальну ескалацію та загрозу європейській безпеці", і Євросоюз "готовий відповісти подальшими санкціями". Про це заявив верховний представник ЄС із закордонних справ і політики безпеки Жозеп Боррель. Він додав, що "Білорусь ще може це зупинити, це їхній вибір".
Намір Кремля засудила й Франція. Там закликали Москву проявити "відповідальність" і скасувати "дестабілізуюче" рішення. "Після порушення Росією... договору New START, ця угода є додатковим елементом підривання міжнародної архітектури контролю над озброєннями та стратегічної стабільності в Європі", - йдеться у заяві МЗС країни.
Міністерство закордонних справ Німеччини заявило, що заява президента Путіна є "спробою залякування". "Порівняння, проведене президентом Путіним щодо розподілу ядерних сил НАТО, вводить в оману і не може бути використане для виправдання кроку, оголошеного Росією", – заявили у Берліні і нагадали про зобов'язання Білорусі за Договором про нерозповсюдження ядерної зброї.
Зовнішньополітичне відомство Литви заявило, що "в якості одного із заходів у відповідь [заяві Кремля] Литва закликатиме до введення нових санкцій". "Разом зі своїми євроатлантичними партнерами Литва вирішить, як реагувати на ці мілітаристські плани російського та білоруського режимів", - йдеться в заяві міністерства.
Раніше у відповідь на заяву Кремля МЗС України звернулось до держав Групи Семи та ЄС "попередити білоруську владу про далекосяжні наслідки для Білорусі у разі її згоди прийняти на своїй території тактичну ядерну зброю від Росії".
"Україна очікує на ефективні дії щодо протидії ядерному шантажу Кремля з боку Великої Британії, Китаю, США та Франції, зокрема і як постійних членів Ради Безпеки ООН, які несуть особливу відповідальність за недопущення погроз агресії з використанням ядерної зброї", - йдеться у заяві Києва поряд із вимогою негайно скликати позачергове засідання Ради Безпеки ООН.
Як повідомляв Голос Америки, НАТО назвало ядерну риторику Москви "небезпечною та безвідповідальною", але там додали, що "не помітили жодних змін у ядерній позиції Росії, які б змусили їх скоригувати нашу власну". В Білому домі заявили, що не бачать ознак переміщення російської ядерної зброї в Білорусь. Також міністерство оборони США заявило, що немає ознак того, що Росія готується застосувати ядерну зброю, а також пообіцяли далі "стежити за цією ситуацією".
У статті використано матеріали AFP, Reuters
Jam Factory – центр сучасного мистецтва. Відео
Jam Factory – це центр сучасного мистецтва у будівлях фабрики, зведених у ХІХ столітті. Попри війну, його будівництво відновили у Львові. «Цей неоготичний стиль старої фабрики несе у собі дивовижний шарм», - каже історик та засновник арт-центру Гаральд Біндер.
- Голос Америки
У Білому домі не бачать ознак переміщення російської ядерної зброї в Білорусь
Відповідаючи на запитання журналістки каналу CBS про обіцянку президента Росії Володимира Путіна розмістити тактичну ядерну зброю в Білорусі, координатор зі стратегічних комунікацій Ради національної безпеки Джон Кірбі сказав: «Ми повинні за цим стежити та побачити, куди це піде».
«Ми не бачили жодних ознак того, що він виконав цю обіцянку або перемістив ядерну зброю. Насправді ми не бачили жодних ознак того, що він має будь-який намір застосувати ядерну зброю всередині України. Очевидно, ми погоджуємося, що ядерну війну не слід вести, жодну ядерну війну неможливо виграти. Очевидно, що це перетне важливий поріг. Я також хотів би вам сказати, що оскільки ми стежимо за цим, і ми стежимо за цим щодня, адже ми повинні, зважаючи на риторику, що лунає з Москви, і риторику, яка лунає з початку війни, - ми не бачили нічого, що змусило б нас змінити нашу стратегічну позицію стримування», - заявив Кірбі в програмі «Обличчям до нації» в неділю.
Як раніше повідомляв Голос Америки, Пентагон заявив, що немає ознак того, що Росія готується застосувати ядерну зброю.
«Ми бачили повідомлення про оголошення Росії і продовжуватимемо стежити за цією ситуацією, - йдеться у суботній письмовій заяві прес-служби Міністерства оборони, яку цитує агентство Reuters. - Ми не бачили жодних підстав коригувати нашу стратегічну ядерну позицію, а також жодних ознак того, що Росія готується застосувати ядерну зброю. Ми залишаємося відданими колективній обороні альянсу НАТО».
Про свій намір розмістити тактичну ядерну зброю у Білорусі Путін заявив в інтерв'ю, показаному на телеканалі «Россия-24» 25 березня.
За словами Путіна, білоруський керівник Олександр Лукашенко уже довгий час просив його розмістити таку зброю в країні. Як заявив російський президент, до 1 липня має завершитися будівництво в Білорусі сховища для тактичної ядерної зброї. Крім того, Білорусі передано ракетний комплекс «Іскандер», який може використовувати цю зброю, та літаки, які можуть нести ядерні ракети.
Вивчив українську через соцмережі: поради від американця. Відео
Американець Зак Нельсон вивчив українську мову через соцмережі. Він каже: "Я дуже-дуже люблю українську мову і дуже цікавлюся діалектами".
Форум