Спеціальні потреби

Як мого собаку на 10 діб під “домашній арешт” відправили


Один з аргументів прихильників ідеї розформування чи зменшення фінансування поліції, яка зараз активно обговорюється в американському суспільстві, - те, що поліція виконує забагато функцій в громадах.

У своїй статті у Washington Post прихильниця цієї ідеї, професорка права Джорджтаунівського університету Крісті Лопез наводить приклади, коли поліцію викликають, щоб забезпечити дисципліну в школі, прибрати безхатька з вулиці чи зарадити суперечці між членами родини.

У США й справді на поліцейських, крім ловлі злочинців, покладається дуже багато інших обов’язків, наприклад, забезпечення швидкого реагування та допомоги під час стихійних лих. Поліцейські також беруть участь в різноманітних проектах і кампаніях, покликаних побудувати довіру і єдність в громадах, яким вони служать.

Мені у зв’язку із цим негайно спадає на думку інцидент, який трапився зі мною на початку березня і в якому, крім мене, взяли участь дві собаки, два бігуна, кілька поліцейських, 3-4 медики швидкої допомоги і один представник служби контролю за тваринами.

Одного весняного вечора, коли мій чоловік був у відрядженні, а дитина – вдома, я пішла вигуляти свого собаку - чотирирічного здорованя на ім’я Закк єнотової гончої породи із домішками. Ми вже поверталися, треба було лише перейти міст перед нашим будинком, коли я побачила, що нам на зустріч біжить пара із собакою трохи більшою за Закка.

Закк вдома
Закк вдома

Далі все сталося за пару секунд: собаки, обидва на поводках, але недостатньо коротких на вузькому мосту, кинулися одна на одну, в середині їхньої сварки опинився чоловік, якого мій собака – а, може, й його – хапнув за ногу.

«Він мене вкусив», - закричав чоловік, якому, як я потім дізналася, було 46 років. Його дружина, що йшла за ним, почала негайно викликати поліцію.

«Не треба викликати поліцію», - зауважила я. У критичних ситуаціях я завжди зберігаю крижаний спокій – стресую вже потім. «Я страшно вибачаюся, що так сталося, але ми в однакових умовах – наші собаки були на повідках і кинулися один на одного. Ось мій будинок, давайте пройдемо туди, я вам дам усе необхідно, щоб обробити ранку, покажу щеплення собаки і залишу свої координати», - намагалася я урезонити жінку. Але поліцію вона викликала і ми всі разом залишилися на неї чекали.

Наші собаки, тим часом, товариські сиділи поруч, ніби вони до всього цього  не причетні.

Тим часом жінка продовжувала обурюватися – як мені, так й своїм знайомим, яким вона телефонувала. Покусаний чоловік і я вивчали його ранку, обговорювали необхідність купити йому нові шорти для бігу – він відкинув мою пропозицію – та налагоджували людський контакт, що ще більше дратувало його жінку. Наші собаки, тим часом, товариські сиділи поруч, ніби вони до всього цього не причетні.

Незабаром приїхала поліція – відчуття часу на той час в мене було втрачено і як довго це зайняло, сказати не можу. Поліцейський обробив ранку, взяв у нас свідчення і мої координати. Я зазирнула, що він там пише, і зраділа: дрібна подряпина, надана перша допомога (не пряма цитата). Це не лише було правдою, й означало безперспективність можливого судового процесу з боку цієї пари.

Слідом за поліцією, приїхала швидка і Служба контролю за тваринами. Увесь цей гармидер сильно нервував мого собаку, який вже лежав на узбіччі і скиглив. Санітари всадили чоловіка на лавку, втрьох міряли йому пульс і надавали ще якусь першу допомогу. Чоловік почувався ніяково, ми взаємно вибачалися і радили в подальшому бути обережнішими з собаками на вузьких мостах та провулках.

Я не знала, коли все це закінчиться, і повідомила поліцейському, що маю достатньо розваг насьогодні і мені треба йти, бо в мене вдома дитина одна. Мама вийшла на 10 хвилин і її вже годину немає.

«Скільки дитині років?» - напружився поліцейський.

«11». Розпружився.

До мене підійшов привітний чоловік зі Служби контролю за тваринами і сказав, щоб я йшла до дому – він сам до мене прийде за кілька хвилин. Наказав знайти довідки про щеплення собаки і чекати.

Вдома син дійсно був наляканий. Я вигнала собаку, який продовжував неадекватно поводитися, в обнесений парканом двір, трохи прибралася і приготувала довідки про щеплення. Чекаю.

Чоловік зі служби контролю за тваринами не забарився. Відразу мені повідомив, що вже сам знайшов інформацію про щеплення, вони як раз у нас були свіжі, і похвалив за гарний догляд за здоров’ям тварини. Я поцікавилася, чи можуть у цього інциденту для мене бути якісь наслідки кримінально-процесуального порядку. Раптом я захочу кудись балотуватися.

Ось з цією довідкою я мала уважно ознайомитися
Ось з цією довідкою я мала уважно ознайомитися

«Ні, - пояснив мені вбраний у форму, що нагадувала поліцейську, від чого я йому ще більше вірила, представник місцевих органів правопорядку. – От, якщо б твій собака був не на поводку або ти її на бігуна нацькувала, тоді так, це було б правопорушенням. У даному випадку тобі немає про що хвилюватися».

«Судовий позов?»

«Тут я сказати не можу, але навряд чи», - як і покусаний чоловік, він явно виявляв до мене симпатію.

Втім через секунду мені стало зрозуміло, що хвилюватися є через що. У нього запрацювала поліцейська рація, по якій жіночий голос кілька разів потворив: «увага усім підрозділам, чоловік, 30 років, направив пістолет на поліцейського, місто Фолс Черч, увага всім підрозділам…».

«А тут ми зі своїми собаками…», - я ще раз підкреслила малозначущість усього інциденту.

«Так, у цьому місті стаються справжні злочини… », - підкреслив він значущість роботи місцевих правоохоронних органів.

Далі ми взялися за те, заради чого він й приходив. Через агресивну поведінку Закка на мосту його відправили під "домашній арешт" на 10 діб. Я розписалася, що беру на себе відповідальність переконатися, що він відбуде увесь термін, повідомляти у відповідні органи про всі зміни в його поведінці та здоров’ї, та прозвітуватися на 10-ий день про його відбуття.

«Що, взагалі не можна виходити?» - перепитала я. У нас двір з парканом, а як інші власники тварин це роблять?

«Поруч з домом можна. Тільки далеко не ходить», - пояснив він.

Мета цього – не покарати собаку, бо до нього все одно не дійде - а переконатися, що вона здорова, і якщо у нього виникнуть ознаки сказу, щоб про це негайно повідомили постраждалому.

Чоловік вручив мені пам’ятку, яка детально пояснювала, що означає «10-деннне утримання вашої домашньої тварини», що розповсюджувалося також на котів і тхорів, із портретами "особливо небезпечних правопорушників".

Представник Служби контролю за тваринами розважив мене кількома історіями зі своєї роботи, кілька разів повторив головний меседж – уважно стежити за здоров’ям собаки – і пішов.

Як законослухняна громадянка, я відповідально поставилася до узятих на себе перед громадою зобов’язань. А коли, в середині березня, у Закка закінчився термін відбуття "домашнього арешту", він почався у всіх решти. Бо саме в цей день у Вірджинії оголосили початок дії карантинних обмежень.

Передрук та інше використання матеріалів, розміщених на цьому веб-сайті, дозволяється за умови посилання на джерело.

Думки, висловлені в рубриці «Моя Америка», передають погляди самих авторів і не відображають позицію «Голосу Америки».

Дивтіься також: "Вони ж про це й пошкодують..." За та проти позбавлення поліції фінансування. Відео

  • 16x9 Image

    Тетяна Ворожко

    Старша редакторка Української служби «Голосу Америки», ведуча, журналістка і продюсерка. Цікавиться політикою, відносинами України-США, соціальними питаннями та медициною, але найбільш любить розповісти гарну людську історію. Робить включення із місця подій, запускає нові проекти та програми, із 2017 року редагує та регулярно дописує до рубрики «Блоги» на веб-сайті служби. Працювала репортером газети «Киевские Ведомости» та програми «Погляд у світ» (УТ-1), сценаристом та журналістом культового шоу «Без Табу з Миколою Вереснем» (1+1). Дописувала до десятка газет і журналів. Співпрацювала з CNN та BBC. Після навчання у США обійняла посаду радника Координатора проектів ОБСЄ в Україні з питань мас-медіа, де протягом двох років запустила десятки проектів, спрямованих на розвиток вільних ЗМІ та зменшення напруги між регіонами країни. Автор двох книг та документального фільму (канал СТБ). Здобула диплом магістра історії КНУ імені Тараса Шевченка та магістра журналістики Університету штату Огайо (Атенс). Мама сина.

Facebook Forum

XS
SM
MD
LG