Спеціальні потреби

Блоги "Моя Америка"

неділя 5 Липень 2020

Calendar
Липень 2020 р.
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
29 30 1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30 31 1 2
Office Mentoring

У США я переїхала у 2016 році і вже три роки працюю у Кремнієвій долині у сфері управління кадрами. Менеджмент та підхід до професійного розвитку у Сполучених Штатах дещо відрізняється від України. Одним із його популярних елементів є розвинена система менторства.

Ментори або наставники – це професіонали, які передають свій досвід людям, що знаходяться на нижчих щаблях професійної кар’єри. Останніх називають менті. Для мене особисто було відкриттям, що є люди, які готові добровільно і безкоштовно витрачати свій час та допомагати часто незнайомим людям.

Навіщо потрібен ментор?

У житті кожної людини настає момент, коли треба визначатися щодо свого подальшого кар’єрного і особистого росту, коли не знаєш, чи залишатися у своїй ділянці чи шукати нову, як перейти у компанії, де працюєш, на лідерські позиції чи підняти власний бізнес на нові висоти. І про все це можна запитати в людини, яка вже пройшла через подібні труднощі і досягла певних висот.

менторство
менторство

Три типи менторів

Загалом існує три типи менторів. Перший тип - кар’єрний тренер. Це новий тип професії. Ними, як правило, стають рекрутери або спеціалісти, що мають досвід роботи з людьми (часто із сертифікатом із коучингу). Вони можуть допомогти обрати кар’єру, побачити ваші таланти та спрямувати у напрямку кращого застосування ваших навичок. До таких людей варто звертатися на початку вашої кар’єри або коли ви думаєте про обрання нового шляху.

Другий тип - старший професіонал. Це людина, що відбулася у тій же професії, що ви для себе обрали. Як правило, такий ментор може підказати, як уникнути помилок і швидше просунутися в роботі, а також – як побудувати мережу професійних контактів.

Третій тип - стартап-радник. Якщо ви будуєте свою компанію, вам необхідні поради ззовні. Не тільки користувачів вашого продукту, а й того, в кого є багатий досвід побудови компаній і хто може бути вашим “адвокатом диявола” - ставити питання, які б критикували ваші дії, змушували дивитися на свої дії та рішення під новим кутом, бо часто, коли працюєш над власним проектом, маєш лише власну правду і своє “правильно”.

Як знайти свого ментора?

Спочатку треба зрозуміти, навіщо вам потрібен наставник, які цілі ви переслідуєте. Далі, подумайте, хто з вашого оточення може вас вислухати та допомогти. Зайдіть на Linkedin і подивіться сторінки досвідчених людей, кар’єра яких вже відбулася, не соромтесь писати ним, розкажіть, що ви шукаєте поради, запрошуйте на віртуальну або реальну каву.

Не очікуйте, що ментор зробить за вас всю роботу, можна допомогти тільки тому, хто дійсно відкритий отримувати поради і буде їх застосовувати.

Можна шукати ментора й у власній компанії. Так само йому чи їй варто відразу пояснити, для чого ви шукаєте наставника. Якщо ви шукаєте нову роботу, не просить вашого ментора влаштувати в його компанію. Запитайте краще поради, як підготуватися до співбесіди, які навички необхідні для того, аби отримати бажану посаду.

Бути менті

Якщо ви знайшли наставника, ви зобов’язуєтесь бути менті - тобто учнем. Не очікуйте, що ментор зробить за вас всю роботу, можна допомогти тільки тому, хто дійсно відкритий отримувати поради і буде їх застосовувати. Ментор не переробить ваше портфоліо за вас, але розкаже, як це зробити. Поважайте час один одного, не пропускайте сесій, готуйте питання, виконуйте завдання, які дає ваш вчитель, і не забувайте, яка у вас мета.

В Україні інститут наставництва лише розвивається, але швидко набирає обертів. Менторство - це двосторонній процес і допомагаючи іншим, ми допомагаємо собі, бо менторство підштовхує до розвитку лідерських якостей, збагачує професійне і соціальне коло. Адже кажуть: “Ти не зрозумієш сам, поки не поясниш комусь так, аби він зрозумів”.

Думки, висловлені в рубриці «Моя Америка», передають погляди самих авторів і не відображають позицію «Голосу Америки».

Передрук та інше використання матеріалів, розміщених на цьому веб-сайті, дозволяється за умови посилання на джерело.

Дивіться також: Кока-Кола, Старбакс і Хонда доєдналися до компаній, які бойкотують Фейсбук. Відео

Лише вдруге в Україні офіційно 21 червня відзначитимуть День батька. Згідно із розпорядженням Кабміну від 8-го травня 2019-го року, це свято припадає на третю неділю червня і його відзначення "сприятиме забезпеченню сприятливих умов для всебічного розвитку сім’ї як основи суспільства і підвищенню статусу чоловіка як батька в процесі виховання дітей."

Того ж дня День батька відзначають і в США. Федеральним святом, яке також припадає на третю неділю червня, День батька став у 1972-му році. Саме ж свято з’явилося ще у середні віки.

Як виявилося, роль батька у вихованні дітей в американській родині протягом останніх десятиліть дещо змінилася, про що я довідалася як на власному досвіді, на досвіді друзів, знайомих, так і з результатів досліджень. (Версія цієї колонки виходила у 2018-му році. Уся інформація залишається актуальною).

Коли, 12 років тому, я була вагітна, я чітко знала, чого мені очікувати від свого чоловіка після народження дитини. З українських журналів, Інтернету, розмов з подругами та так званих «культурних норм», я для себе встановила, що чоловіки починають цікавитися дітьми, коли ті вже вміють говорити і можуть сказати щось варте уваги. Отже очікувати допомоги з немовлям чи малюком немає сенсу. Коли прийде час, зразковий тато піде з дитиною на спортивну подію чи риболовлю. Також я знала, що матиму потужний зв’язок з дитиною, який залишить мало місця для чоловіка. Він буде з цього приводу переживати, злитися, і моїм обов’язком стане приділяти йому достатньо уваги, аби він не почувався обділеним. В журналах та в Інтернеті не бракувало статей з порадами жінкам, як подолати цей складний період у подружніх відносинах.

З немовлям було стільки роботи для нас обох, що почуватися обділеним увагою просто не було часу.

Нічого з цього не трапилося. Навіть близько. З першого дня мій чоловік багато займався сином. Він навіть показав мені, як змінити підгузки, бо, на відміну від мене, робив це раніше. З немовлям було стільки роботи для нас обох, що почуватися обділеним увагою просто не було часу. І, як з’ясувалося, встановлення глибокого емоційного зв’язку з дитиною - родинна справа.

І поведінка мого чоловіка не є унікальною. Більшість наших друзів - іммігрантів з України, Ізраїлю, Індії, Куби, Південної Кореї, інші країн та американців були активно залучені зі своїми дітьми з самого народження. В наших ясла дітей привозили приблизно стільки ж татів, як і мам. Хтось робив більше, хтось менше, але з розмов та власного досвіду, я зрозуміла, що це більше залежить від обсягу інших обов’язків та робочого розкладу, ніж від статі.

батько і син
батько і син

Оцінюючи свої очікування вже постфактум, я не можу не дивуватися, що чоловік в принципі може відмовити жінці, яку він любить, у підтримці в час, коли вона потребує її найбільше, змагатися за увагу своєї змученої дружини з абсолютно безпомічною істотою, власною дитиною, та ще і ображатися, коли, на його думку, його дружина йому чогось не додає! Що, дійсно, такі чоловіки існують?

Сучасні американські чоловіки більш господарські за своїх батьків

Звичайно, у Сполучених Штатах є різні мами та тати. Достатньо прочитати лише кримінальну хроніку, аби знайти різноманітні випадки знущання та недогляду за дітьми.

Сьогодні чоловіки в США приділяють на 4.4 години більше дітям та на 4.6 години хатнім справам, ніж це робили чоловіки у 1965-му році

Втім, в середньому, американські чоловіки проводять більше часу зі своїми дітьми, ніж це свого часу робили їхні батьки. Щотижня вони приділяють на 4.4 години більше дітям та на 4.6 години – хатнім справам, ніж це робили чоловіки у 1965-му році, відповідно до дослідження Ради економічних радників Білого дому. Так звані міленіуми найбільше з усіх вікових категорій займаються дітьми та мають найвищі очікування від самих себе в якості батьків від попередніх поколінь.

У нашій околиці чоловіки з дитячими візочками та малюками на дитячому майданчику є цілком звичним явищем. На запит з’являється і пропозиція. Сьогодні видається все більше книг із порадами щодо виховання дитини, спрямованих саме на чоловіків. В Інтернет-крамниці Amazon таких найменувань – сотні. От, наприклад, - як накачувати м’язи та одночасно зміцнювати емоційний зв'язок зі своїм нащадком. Називається – «Дитина-гантелі».

батько із немовлям
батько із немовлям

Кожен раз, коли я буваю в Україні, бачу все більше чоловіків зі дітьми. Деякі гіпстери навіть носять немовлят в слінгах. Але, відповідно до дослідження Українського центру соціальних реформ, 36% українських чоловіків вважають, що вони просто не здатні піклуватися про немовля. Понад половини, 63%, думають, що купання, зміна підгузків та годування дитини є обов’язками виключно матерів. І лише трохи більше половини опитаних чоловіків вірять, що домашні обов’язки мають порівну ділитися між чоловіком та жінкою.

Більшість досліджень демонструють, усі – діти, мами, тати, суспільство - виграють від зростання залучення чоловіків у родинні справи.

Уважний тато – популярна в класі дитини

Кілька досліджень показали, що діти, чиї тати поділяють з подружжям виховання та хатні справи, є щасливішими, мають менше проблем з емоціями та поведінкою, а також краще вчаться.

Коли чоловіки роблять хатню роботу, це вчить дітей співробітництву та демократичним родинним цінностям.
Скотт Колтран, дослідник

Діти, які разом з татами прибирають, гуляють з собакою чи готують, навіть більш популярні серед своїх однолітків. Скотт Колтран та Мішель Адамс встановили, що школярі, які разом з татами займаються хатніми справами, мають більше друзів та менше проблем із вчителями. «Коли чоловіки роблять хатню роботу на користь інших, це вчить дітей співробітництву та демократичним родинним цінностям», - пише Скотт Колтран.

Дружини чоловіків, які дотримуються рівноправності в сім'ї, більш задоволені своїм сімейним життям, менше страждають від депресії та загалом здоровіші. Одразу по переїзду в США я любила дивитися програму «Міняю жінку» (“Wife Swap”): вона відкривала мені вікно у внутрішній мир американських родин. Дуже скоро я могла з перших кадрів вгадати, в якій з двох родин панують більш рівноправні відносини – там, де мама була у кращій фізичній формі.

Щоправда, у жінок з активними вдома чоловіками є одна невеличка проблема - вони більш схильні ставити під сумнів свої батьківські здібності, з’ясувало одне дослідження.

Час з дітьми корисний для здоров’я чоловіків

Для чоловіків, крім вигод у вигляді дітей, які добре навчаються, та щасливіших дружин, активне батьківство несе з собою додаткові дивіденди. Такі чоловіки фізично та психологічно здоровіші: вони позбавляються шкідливих звичок, рідше зволікають, у разі потреби, з візитом до лікаря, менше ризикують здоров’ям, менше п’ють та курять. Безперечно, прогулянка в парку з дитиною куди корисніша для здоров’я, ніж розпивання міцних напоїв з друзяками.

В індустріально розвинених країнах, де жінки міцно закріпилися на робочих місцях, участь чоловіка в сім'ї – один з факторів, що сприяють вищій народжуваності.

​І ці чоловіки кажуть про емоційне задоволення від виховання своїх чад, часто невідоме попереднім поколінням чоловіків. У світі чимало людей старшого покоління, які відкрили для себе радощі батьківства, лише коли стали дідами. Так, мій дід міг мало часу приділяти моєму батькові, коли той був дитиною. Але вже зі мною та моєю сестрою, його онуками, він вкладався по повній, коли нас відправляли до них на літо.

Демографи вказують, в індустріально розвинених країнах, де жінки міцно закріпилися на робочих місцях, участь чоловіка в сім'ї – один з факторів, що сприяють вищій народжуваності. Згідно з даними Світового банку, у Швеції, де тати навіть беруть відпустку з догляду за дитиною, на одну жінку припадає 1.9 дитини. В Італії, де панують більш мачистські настрої, - 1.4. В Україні – 1.5.

батько із донькою
батько із донькою

Особливо погано з цим справа у Сінгапурі. Тут на одну китаянку припадає менше ніж 1.1 дитини. Англійський демограф Фред Пірс описує Сінгапур як країну без дітей: тут дуже важко зустріти батьків з візочками чи навіть старших дітей. Прем'єр-міністр Сінгапуру Лі Сянь Лун, який має чотирьох дітей, закликає співвітчизників допомогати своїм дружинам: «Якщо чоловіки все скинуть на своїх дружин або дружини будуть змушені вибирати між роботою і материнством, вони підуть на страйк проти дітонародження». Він просить чоловіків не соромитися міняти підгузки: «Якщо я можу це робити, будь-хто зможе».

Як брак робочої сили допоміг жінкам у Швеції

Цікаво, що такі зміни в сучасних розвинутих країнах відбулися буквально за одне покоління. У своїй книзі «Ціна материнства» Енн Крітенден подає за взірець досвід Швеції. Один з її співрозмовників Грегер Хатт розповідає, що, коли він був дитиною, чоловіків не бачив взагалі: «Багато хлопчиків не зустрічали чоловіка протягом дня до того часу, поки їм виповнювалося 10 років. Це була справжня система апартеїду!» А вже ставши дорослим спічрайтером колишнього прем'єр-міністра країни, Хатт опинився зовсім в іншій реальності. Його шеф Інгвар Карлссон перед тим, як почати роботу над промовою, цікавився, чия сьогодні черга забирати дитину з дитячого садочка і підлаштовувався під сімейний графік підлеглого.

У цьому Крітенден бачить дві основні причини. По-перше, зіткнувшись у 60-х з браком робочих рук, уряд мав зробити вибір між іммігрантами та матерями. Стокгольм обрав матерів. Уряд мав виманити жінок з дітьми на роботу, створюючи для них привабливі умови: оплачувану відпустку для догляду за дитиною, субсидовані дитячі садочки, більше гнучкості на роботі. Цього ніколи не сталося у США, частково через постійно високій рівень імміграції.

У перерозподілі ролей в родині культурні традиції та національність мають менше значення, ніж економічні потреби.

По-друге, жінки з вищою освітою хочуть працювати і мати професійну самореалізацію. Родини змушені підлаштовуватися. Цей процес відбувається і у США. За незначними винятками, пише Крітенден, чим більше грошей заробляє жінка, тим серйозніше до неї як до професіонала ставиться її чоловік. В нього вже не виникає проблеми відвести дитину до лікаря, якщо дружина зайнята на роботі. У той же час жінки з нижчим рівнем освіти, не залежно від національності, більш схильні не підпускати чоловіка до дитини та відмовлятися ділитися домашнім тягарем, навіть якщо чоловік і готовий підставити плече, пише дослідниця.

батько з немовлям
батько з немовлям

І тут, пише Крітенден, культурні традиції та національність мають менше значення, ніж економічні потреби. Навіть чоловіки-іммігранти з таких патріархальних країн як Ліван чи Іран допомагають з дітьми, коли жінки починають заробляти гроші.

Активні тати втрачають тестостерон … але не надовго

Все це виглядає класно, але є одне дослідження, про яке, я так думаю, читачі мають теж знати. Дослідження Лі Геттера, Катерини Вайн-Едвардс та інших демонструють, що під час вагітності дружини та протягом певного часу після народження дитини рівень гормону тестостерону у чоловіків падає, а гормону стресу кортизону росте. І це стається тільки з тими чоловіками, які повноцінно беруть на себе роль батька. Причому, чим більше тато годує, качає і сповиває нетяму, тим нижчий рівень його чоловічого гормону.

Звичайно, можна по-різному реагувати на цю інформацію. Можна перейнятися своєю мужністю і триматися від власних нащадків подалі. Дослідник же переконує подивитися на його результати по-іншому – активне батьківство передбачене природою! Ще з доісторичних часів низький рівень тестостерону (тимчасово!) робив чоловіка більш чутливим до потреб свого немовляти і менш чутливим до залицянь брюнетки з сусідньої печери. Якщо це комусь стане втіхою, подібні фокуси з тестостероном стаються ще у птахів і мавп-мармозеток.

Думки, висловлені в рубриці «Моя Америка», передають погляди самих авторів і не відображають позицію «Голосу Америки».

Передрук та інше використання матеріалів, розміщених на цьому веб-сайті, дозволяється за умови посилання на джерело.

Більше

XS
SM
MD
LG