Спеціальні потреби

Блоги "Моя Америка"

вівторок 22 Жовтень 2019

«Ти звідки, з Німеччини?» Я складала іспит із водіння, й мій інструктор-непалець виявився напрочуд балакучим. «Ні, я з України», - не повертаючи голови відповіла я.

Рівень стресу і без того зашкалював. Я нервово про себе повторювала мантру «стежити за знаками Stop-не перевищувати швидкість-крутити головою по дзеркалах». Раптом інструктор відповів українською: «Добре, добре», - і остаточно мене спантеличив.

Далі ми говорили про життя в Америці, а ще він порадив мені повертати рішучіше («бо інші водії можуть дратуватись»). Зрештою, іспит я таки склала. І нарешті відчула себе повноцінною, не «безправною» людиною у США!

Про те, що на відміну від Європи, за межами великих міст (а часто і в самих містах) у Сполучених Штатах майже не існує громадського транспорту, я дізналась лише після переїзду. І не просто не мала машини й водійського посвідчення, а взагалі ані дня не провела за кермом. Вчитись довелось уже тут.

Автошколи – для порушників

Щоб отримати права у США, необхідно скласти теоретичний іспит та практику водіння. При чому, в автошколи (driver’s clinics) дорослим ходити не обов'язково, але туди на «переатестацію» відправляють злісних водів-порушників. Натомість чимало американських підлітків часто вчать водити їхні батьки, тож ці навички вони мають із ранніх років.

Із теорією все просто – вивчаєш правила штату, в якому складаєш (у мене – Вірджинія), далі у додатку на телефоні тренуєшся проходити пробні тести, і потім складаєш іспит у найближчому відділку DMV (department of motor vehicles – департаменті з транспортних засобів).

Звісно, у черзі на подачу документів доводиться відстоювати по кілька годин, але це виявилось простим етапом. Із 35 запитань я зробила лише одну помилку у нетиповій для України ситуації: «Якщо збиваєш оленя на дорозі, куди повідомляти?» Я чомусь помилково обрала не поліцію, а DMV.

А от уся складність була в тому, аби власне навчитись водити! Я мала із десяток «уроків» по годині-дві від абсолютно різних «вчителів» - друзів, колег і знайомих із авто, різних за віком і габаритами.

Іспит – лише на власному авто

Непросто було й знайти «волонтера», хто б зголосився дати мені свою машину на півдня, щоб скласти іспит. В Америці у DMV для цього немає спеціальних машин – треба приїхати на власному авто, орендоване не дозволяють. Мені пощастило, і мій друг якраз перед моїм іспитом придбав новеньку SUV, й погодився допомогти.

На іспит варто записатись по телефону. Але кількагодинного очікування в DMV все одно уникнути неможливо: в одній черзі отримуєш номер, потім - чекаєш, поки викличуть подавати документи у конкретне віконце. Там перевіряють зір, роблять фото й відправляють чекати, поки звільниться інструктор.

Хоча чимало послуг американські державні установи надають онлайн, бюрократична тяганина у DMV залишається предметом глузувань. Найкраще атмосферу передає анімаційний фільм "Зоотрополіс", де в установі працюють лінивці.

Сам іспит тривав 10-15 хвилин і виявився напрочуд простим. Виїхати зі стоянки, проїхатись вулицею, зробити кілька поворотів на світлофорі, повернутись. Жодних паралельних паркувань, складних маневрів, виїзду на швидкісну трасу (highway). Про те, що у правовій державі про жодні хабарі йтися не може, думаю, не варто говорити.

Без автохамів на дорогах

Хоча у мене поки немає потреби купувати власну машину, наявність водійських прав подарувала мені неймовірну свободу пересування. Зараз я вже «накатала» понад тисячу миль, переважно, під час подорожей. А в деяких частинах країни, як-то у Техасі чи Пуерто-Ріко, я б узагалі не змогла майже нічого побачити, не маючи змоги орендувати авто.

В Україні я сиділа за кермом лише двічі. Але колеги й знайомі наполягають, що американські водії набагато вихованіші й спокійніші. Можу підтвердити, як пішохідка і пасажирка у США я почуваюсь набагато безпечніше.

З мого досвіду в Америці, водії начастіше пропускають одне одного, переважно дозволяють змінювати лінію, не підрізають і не об'їжджають по тротуарах затори. А якщо водій пізно загальмував на червоне й виїхав за стоп-лінію чи на «зебру», то часто «здає» назад, щоб не заважати пішоходам перейти дорогу.

Цікаво також, що стиль водіння відрізняється у різних штатах. Наприклад, як на мене, на східному узбережжі загалом всі їдуть й повільніше, й спокійніше, ніж на півдні. Також від штату залежить ліміт швидкості на трасах – від 60 миль (97 км) до 85 миль (137 км) на годину – у Техасі.

Знайти десять відмінностей

Взагалі, американські правила дорожнього руху загалом дещо відзірняються від європейських. Наприклад, чимало знаків дорожнього руху позначено не символами, а словами – замість «цеглини» - напис «не в’їжджати» (do not enter), не чоловічок з лопатою, а напис «дорожні роботи» (road works).

Повертати направо тут можна навіть за червоного світла, якщо немає пішоходів і знаків, що це забороняють. А на деяких нерегульованих перехрестях працює правило: хто перший під'їхав, той має пріоритет. Навіть колір світлофора, що дозволяє переходити дорогу пішоходам, - білий, а для руху машин – звичний нам зелений.

До речі, із закордонними водійськими правами у США можна їздити лише кілька місяців, залежно від штату, а щоб отримати американське посвідчення, необхідно складати практичний іспит з водіння, навіть якщо у водія багато років досвіду.

Також цікаво, що найбільші витрати на автівку у США може складати страхівка – в середньому $120 на місяць. А от бензин в Америці дуже дешевий – $2-3 за галон (3,8 літрів). Й витрату палива американці вимірюють не «кількість літрів палива на 100 кілометрів», а «кількість миль, які машина проїде на одному галоні палива».

А ще американці дуже незвичні до механічної коробки передач, натомість великих автівок – від SUV і пікапів до фур – на місцевих дорогах набагато більше, ніж у Європі. Також тут значно ширші смуги, особливо, на великих автострадах.

А який у вас досвід отримання прав і водіння за кордоном? Пишіть у коментарях.

Дивіться також: Фіма Чупахін: український піаніст у Нью-Йорку. Відео

Фіма Чупахін: український піаніст у Нью-Йорку. Відео
please wait

No media source currently available

0:00 0:04:42 0:00

З кількома аргументами міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України Тимофія Милованова про те, чому він не читає книжок, я погоджуюсь.

При підготовці наукових статей, дійсно, повністю роботи інших авторів, які пишуть на цю ж тему, читати не потрібно. В Університеті штату Огайо, де я навчалася на магістерській (Master) програмі у Школі журналістики нас вчили спочатку подивитися витяг чи синопсис (abstract) і, якщо тебе там все влаштувало з точки зору задачі і методу, негайно йти до опису результатів. На початку розвитку теми варто читати і опис попередньої літератури, бо це допоможе виокремити інші дослідження, які ближче до твоєї праці. Але повністю читати наукові статті, з детальним викладом методології, реально сенсу немає, особливо, якщо мова йде про студентську роботу на рівні аспірантури.

Так само нам радили не читати повністю усі книги, які нам задавали, бо на це просто не вистачить часу: потрібно ж і до тестів готуватися, і писати велику кількість письмових робіт. Нам радили практикувати skimming – читати тільки перше речення у кожному абзаці, а також пропускати деякі глави, які не є важливими. На мене ця порада спочатку зробила неприємне враження - це якась неповага до автора – але з часом я навчилася це робити. І до речі, цей метод вимагає важчих ментальних зусиль, ніж прочитати текст повністю, бо інформація засвоюється щільніше, але, однозначно, це швидше.

Також нас вчили і писати таким чином, щоб інша людина могла швидко прочитати твій текст: головне на початку, перше речення кожного абзацу подає думку, усі наступні її розвивають. Якщо читач відразу із твоєю тезою погодився, то чого його переконувати? Якщо ні - то ось вони, аргументи.

Я погоджуюсь також з тим, що знання, набуте з книг, швидко забувається і інтерактивна форма навчання, така як семінари, презентації, дебати, тощо, які активно практикуються у навчальних закладах США, - сприяє кращому засвоєнню матеріалу.

Але читати книги все одно потрібно. І ось чому.

Книги роблять з вас кращу людину – людину, яка може поставити себе на місце іншого, зрозуміти думки та почуття незнайомця, співпереживати, має глибші і різноманітніші емоції.


Кіт Отлі, канадський психолог та письменник, вивчив сотні досліджень про психологічні наслідки читання художньої літератури. Він прийшов до висновку, пише Washington Post, що читання історій, вигаданих іншими людьми, покращує емпатію і мислення.

Його власне дослідження продемонструвало, що чим більше імен письменників впізнавали учасники експерименту, тим вищою в них була емпатія і розуміння емоційного стану інших. Так, люди, які люблять усамітнитися із книгою, розбираються в людях краще!

Читання історій про інших людей допомагає розвинути так звану «теорію розуму», уявити, що відбуваються в голові інших людей, побачити світ під іншим кутом. І прочитання синопсису тут не допоможе. В одному досліджені, яке цитується в тій же статті, учасники, які прочитали історію про мусульманку, були менш схильними висловлювати стереотипи про всіх мусульман, ніж ті, хто прочитав короткий виклад.

Ми - соціальні істоти і наш прогрес здійснюється завдяки тому, що ми навчилися розуміти один одного і співпрацювати.

Іранська письменниця Азар Нафізі, яка мешкає у США, пише у книзі «Читаючи “Лоліту” в Тегерані», що саме те, що вони прочитали у своєму житті тільки Коран, робить мусульманських фанатиків такими жорстокими. Вони не можуть уявити думки, страждання, почуття інших людей, а отже не вміють і співпереживати. І це, додам, стосується і тих хто прочитав тільки Біблію, «Колобок» чи «Буквар».

І ці вміння лежать в основі розвитку людства. Ми - соціальні істоти і наш прогрес здійснюється завдяки тому, що ми навчилися розуміти один одного і співпрацювати.

Книги тренують увагу, розум, і сидіння в Твіттері чи Фейсбуці цього досвіду не замінить. Дослідник Ніколас Карр у книзі «Мілководдя» пише, що людство, перебуваючи в постійному потоці інформації, втрачає можливість зберігати увагу, «забувати себе» в авторській думці. Сама здатність читати книгу, не відволікаючись і на самоті, не є природним умінням Homo Sapiens. Людство цю навичку створювало протягом століть.

Вміння зосереджуватись і глибоко концентруватись на чомусь, на мою думку, у сучасному світі – одна з основних конкурентних переваг. Якщо геній постійно смикається між Фейсбуком, Твіттером і розмовами з колегами, то користі від його чи її геніальності?

Дослідження психолога Глена Вільсона продемонструвало, що у працівників, яких постійно відволікали телефонними дзвінками та емейлами, IQ падало на 10 пунктів. В іншому дослідженні, Ричард Нізбетт з Мічиганського Університету, встановив, що американські студенти з IQ в 120 балів досягали таких же результатів у навчанні, як китайські студенти з IQ в 100 балів. Просто китайці краще зосереджуються на своїй роботі, пояснює він.

А книга – кращий тренажер для вашої уваги!

Це гарний відпочинок і насолода, коли є час і можливість це робити.

Сама я читаю і художню літературу, і книги на базі наукових досліджень просто тому, що мені це подобається. Обидві книги Юваля Ноя Харарі«Sapiens: Коротка історія людства» і «Homo Deus»прочитала на пляжі під час відпусток, а антрополог і географ Джаред Деймонд – взагалі один із моїх улюблених авторів.

А нещодавно я з величезним задоволенням прочитала «Барву пурпурову» Еліс Волкер (вона входить у шкільну програму в США, але ж я не в США у школу ходила), і «Відомий світ» Едварда Джонса. А зараз читаю біографію колишньої посолки США в ООН Саманти Пауєр.

Це ж кайф, це розширює межі мого «відомого світу», це дає ідеї, про які цікаво думати і які цікаво обговорювати, це дає можливість відволіктися від своїх проблем і занепокоєнь, побачити, як воно відбувається у тій чи іншій ситуації з іншими людьми. Та і просто – посидити у спокої, коли тебе ніхто не чіпає. А також – показати гарний приклад своїй дитині, що для мене найпростіший, найприємніший і, як кажуть дослідники, найбільш дієвий спосіб виховання.

А Милованов – молодець. Хорошу тему підняв, цікаву. Пишіть ще.

Думки, висловлені в рубриці «Моя Америка», передають погляди самих авторів і не відображають позицію «Голосу Америки».

Передрук та інше використання матеріалів, розміщених на цьому веб-сайті, дозволяється за умови посилання на джерело.

Дивиться також: Через можливі пожежі у Каліфорнії анонсували відключення електроенергії. Відео

Більше

Відео дня

XS
SM
MD
LG