Спеціальні потреби

Блоги "Моя Америка"

четвер 27 Червень 2019

Calendar
2019 2018
Січень Лютий Березень Квітень Травень Червень Липень Серпень Вересень Жовтень Листопад Грудень

Соцмережі можуть перетворитись на віртуальні цвинтарі

Думки, висловлені у рубриці «Моя Америка», передають погляди самих авторів і не відображають позицію «Голосу Америки».

Чи замислювалися ви, що відбувається із сторінками у соцмережах, господарі яких залишили цей світ? На момент появи основних соцмереж майже 10 років тому це не було проблемою. Але зі швидким зростанням кількості користувачів і розширенням вікової категорії аудиторії це делікатне питання ставало все більш актуальним.

Ще 2012-го кількість мертвих душ у Фейсбуці сягнула 30 мільйонів, і кожного дня до них додається майже 8000 акаунтів

У найближчі 50 років кількість акаунтів померлих людей може перевищити кількість активних користувачів, і цей відрив буде лише збільшуватися. Ще 2012-го, через кілька років після заснування мережі, кількість мертвих душ у Фейсбуці сягнула 30 мільйонів, і кожного дня до них додається майже 8000 акаунтів. Соцмережі можуть перетворитись на віртуальні цвинтарі.

Інтернет дарує нам цифрове безсмертя, всі наші пости, фотографії, репости рецептів, меми та відео з котами можуть бути навічно закарбовані у двоїчному коді, і такими нас побачать наші нащадки. Тож треба розібратися, що з цим усім робити.

Підхід компаній до цього питання і запропоновані опції дають зрозуміти ставлення кожної із соцмереж до своїх користувачів загалом.

Facebook

Фейсбук пропонує своїм користувачам обрати довірену людину, яка успадкує доступ до сторінки, та написати прощальний пост ще за життя.

Спадкоємець може робити нові пости, змінювати профільне фото та дозволяти позначати померлого на фото інших користувачів. Але буде обмежено доступ до повідомлень, редагування старих постів та можливості видаляти друзів. Акаунт померлого буде мати навпроти ім’я пам’ятний статус Remembering.

Якщо смерть користувача сталась несподівано, то спадкоємцем може стати член родини, який документально підтвердить родинний зв'язок та факт смерті людини. Фейсбук також може повністю видалити акаунт людини за запитом родичів померлого.

Instagram

Інстаграм перетворює сторінки померлих людей на пам’ятні галереї.

Після того, як акаунт меморіалізовано, ніхто не зможе залогінитись, опублікувати новий пост, історію, чи змінити профільне зображення.

Сторінка буде доступна для користувачів згідно з налаштуваннями приватності, встановленими ще за життя користувача. Меморіалізований акаунт також не буде з’являтись публічно у розділі пошуку Explore.

Twitter

Якщо деактивацію у Twitter не зробити, це наражає на небезпеку акаунт покійника

Твітер не такий гнучкий у цьому питанні, вони пропонують єдину опцію - деактивувати акаунт померлого, що повністю знищує всі твіти людини. Такий варіант не підходить тим, хто залишив великий спадок своїх публікацій. Але якщо деактивацію не зробити, це наражає на небезпеку акаунт покійника. У 2017-ому твітер-акаунт відомого журналіста Девіда Карра, який мав майже півмільйона підписників, несподівано почав постити непристойності, змінив ім’я на жіноче та профільне фото на селфі дівчини у спідньому. Історія привернула багато уваги до проблеми, про це написали The New York Times, підтримка твітера втрутилась і повернула акаунт у попередній вигляд. Але загалом це не змінило політику компанії щодо акаунтів померлих.

Google

У Google листування і документи можна заповісти спадкоємцям

Гугл делікатно уникає називати прямо налаштування на випадок смерті, і представляє це, як опцію для неактивного акаунту. Користувач може сам встановити період неактивності, по закінченню якого система сповістить, що буде виконана остання воля.

Все своє листування і документи можна заповісти спадкоємцям (максимум - 10 людей).

Ця зручна опція може стати у нагоді і за життя, у випадку якщо хтось забуде і не зможе відновити пароль до пошти. Важлива інформація буде доступна через акаунт “спадкоємця” через деякий час.

VK і OK

Першого червня 2017 року набув чинності указ колишнього президента Петра Порошенка про блокування діяльності російських компаній на території України, зокрема Вконтактє та Однокласники. Попри це багато українців обходять заборону через VPN і відвідуваність цих сайтів залишається високою.

ВК не пропонує можливості керування сторінкою родичам померлого, але вони можуть на вибір: деактивувати сторінку, заморозити на згадку чи залишити сторінку для перегляду тільки близькому колу, обмеживши загальний доступ.

В одній із груп ПК адміністратори публікують скріншот останнього посту померлої людини і пишуть причину смерті

Тема смерті, особливо несподіваної, завжди цікавила людей. Тому у ВК є великі спільноти досить простого формату. Адміністратори публікують скріншот останнього посту померлої людини і пишуть причину смерті. Здебільшого останній пост це якась нісенітниця: репост кулінарного рецепту, фото з шашликів, рибалка з трофеєм чи позування на фоні клумби. Така випадковість і доказ непідготовленості людини до переходу в інший світ збирає купу вподобайок і коментарів. Часто родичі померлих починають боротьбу проти таких публікацій, але нічого не можуть зробити, бо такі спільноти не порушують загальних правил соцмережі.

Однокласники, серед оглянутих, є найменш гнучким до питання смерті користувачів ресурсом. Навіть попри те, що аудиторія сайту - це переважно літні люди, яких тема зустрічі із творцем може хвилювати більше. Свідоцтво про смерть у цій мережі - не достатній юридичний доказ для передачі будь-яких прав на сторінку родині померлого.

В Однокласниках тільки рішення суду чи нотаріально завірений заповіт на акаунт може дозволити видалити чи змінити профіль покійного

Тільки рішення суду чи нотаріально завірений заповіт на акаунт може дозволити видалити чи змінити профіль покійного. Сама адміністрація сайту це пояснює тим, що користувачі можуть використовувати вигадане ім’я для акаунту, і вони не можуть перевірити достовірність цієї інформації.

Думки про те, що правильно робити зі сторінкою дорогою серцю людини, яка залишила цей світ, розходяться. Поки я збирав цей матеріал, то знаходив історії, де син ретельно видаляв усі акаунти і публікації померлої мати, бо будь яка згадка про неї завдавала сильній біль. Або - протилежна реакція - історія сестри, яка берегла сторінку брата, що стала меморіалом, куди часто заходили друзі і родина померлого, писали пости, публікували спогади і залишали привітання з днем народження. Так само, як люди залишають недоторканою кімнату померлого, де всі речі залишаються на місцях з моменту останнього візиту власника.

Потойбіччя крапка ком

Щоб пережити біль втрати і почути бодай якесь повідомлення з того світу, люди готові звертатись до ворожок чи екстрасенсів. Наразі технології пробрались і в цю сферу.

Штучний інтелект створює бота померлої людини: завантажує і обробляє всю доступну інформацію про людину з соцмереж

У першій серії другого сезону серіалу “Чорне Дзеркало” - “Be Right Back” - розповідається історія молодої дівчини, хлопець якої загинув в автокатастрофі. Сумуючи за ним, вона замовляє робота, який є копією загиблого. Штучний інтелект наслідує його поведінку на основі аналізу соцмереж. І дівчина поступово пристосовується до такої форми продовження стосунків.

Ця історія вже перестає бути фантастикою. Багато компаній розробляє подібні технології. Щоправда поки доступною формою спілкування є тільки чат. Вже зараз сайт Eterni.me створює бота, який реагує і відповідає на повідомлення в режимі реального часу як жива людина. Для цього штучний інтелект завантажує і обробляє всю доступну інформацію про людину з соцмереж. І це тільки початок.

Нові технології, окрім нових можливостей, несуть нове бачення світу і дають змогу заново переглянути навіть такі сталі поняття, як смерть. Соцмережі - це перший крок в цій перебудові. Лайк, репост, многая літа.

Дивіться також: Музей історії ГУЛАГу у Пермській області - під загрозою знищення

Real estate in Washington, D.C.

Думки, висловлені у рубриці «Моя Америка», передають погляди самих авторів і не відображають позицію «Голосу Америки».

Це був ідеальний варіант квартири. Мені підходило абсолютно все: місце , ціна, умови. Єдине — на цю квартиру я дивився в інтернеті. Власниця просила надіслати їй гроші на картку, і лише після цього вона змогла б передати мені ключі. Добре, що я цього не зробив.

Пошук житла — один із перших викликів, з яким зустрічаються люди, що переїжджають в іншу країну. Зрештою, квартиру у Вашингтоні я таки знайшов. І на подив, це виявилось зробити легше, ніж у Києві.

Перші кроки

У Вашингтоні я практично нікого не знав, тому завдання знайти житло тут для мене було із зірочкою. Пошуки почав ще в Україні: хотів розібратись із цінами, вивчити мапу міста, зрозуміти, що тут пропонують взагалі. Де шукати? Знайомі з Америки підказали декілька варіантів. Перший і найбільш очевидний —​ Airbnb, а також сайти Craigslist та Zillow. Ще мені порадили додатись у місцеві Facebook-групи (щось на зразок київських “Пошук житла без ріелторів”), де можна знайти кімнату чи квартиру без посередників.

Зрештою, на перший період я вирішив знімати кімнату. У Вашингтоні її місячна оренда коштує в середньому від 800 до 1200 доларів, а однокімнату квартиру-студію можна знайти за 1500-2000. Прив’язка до столиці була не такою важливою — тут багато людей живе у передмісті в штатах Вірджинія чи Меріленд, але відстані не такі великі — туди навіть ходить метро. Щоб було зрозуміліше, це щось наче Ірпінь, Вишгород чи Бровари біля Києва.

Вулиця одного з районів Вашингтона
Вулиця одного з районів Вашингтона

Часто власники віддають перевагу підписанню контракту на півроку чи рік, однак я не хотів прив’язуватись до одного місця на стільки часу і шукав помісячну оренду. А раптом, через місяць я зрозумію, що мені не подобається район? Або виявиться, що умови житла не такі комфортні, як здавалося спочатку? Або сусід по квартирі виявиться надокучливим чи неохайним? В новому місті мені було важливо залишити для себе простір для маневру.

Після того, як визначився з основними критеріями, почав реальні пошуки. В найбільшій Facebook-групі написав про те, що шукаю кімнату. На Craigslist переглянув усі до останнього оголошення й надіслав повідомлення тим, хто мене зацікавив. І вже в перший день отримав декілька пропозицій.

Спершу я був переконаний, що постійне житло конче треба знайти ще до мого переїзду — але зрештою зрозумів, що це марна справа.

Найкращий варіант

Спершу я був переконаний, що постійне житло конче треба знайти ще до мого переїзду — але зрештою зрозумів, що це марна справа. По суті, я летів у США, ще не маючи квартири. Така невизначеність трохи лякала — але краще так, ніж купувати кота в мішку. Власне, я ледь цього і не зробив.

Однією з перших відписала власниця двокімнатної квартири, що з усіх оголошень сподобалась мені найбільше. Центр Вашингтона, новобудова, до Білого дому — 10 хвилин пішки, до роботи — 15. Ціна за кімнату — 900 доларів включно з комуналкою, дуже вигідна пропозиція як для таких умов.

В листі все було розписано дуже детально. Я б сказав, аж надто детально. Власниця розповіла, що раніше вона довіряла питання оренди своєму ріелтору, однак він виявився нечесним і обманув її, тому вона вирішила зайнятись цим сама. Жінка сказала, що зараз мешкає у сусідньому штаті й займається відновленням сімейного бізнесу, який минулоріч постраждав від урагану. Спочатку вона хотіла продати свою квартиру у Вашингтоні, однак потім вирішила здавати її в оренду комусь порядному. Для цього вона попросила розповісти детально про себе. Все це спершу викликало довіру, але разом із тим подив. Для чого стільки інформації, що не має прямого стосунку до справи?

Після того, як я розповів про себе, листування продовжилось. Жінка розповіла, що в іншій кімнаті житиме дівчина, яка планує заїзд в квартиру на два тижні пізніше за мене. За приємним збігом обставин, нею виявилась також журналістка, до того ж мого віку. Орендаторка сказала, що вона дуже охайна й припустила, що в нас з нею буде багато спільних інтересів. Поки що все виглядало дуже непогано.

Далі власниця квартири запропонувала підписати договір через електронну пошту. Але з єдиною умовою: після цього я маю переслати їй на картку 900 доларів за перший місяць + таку ж суму завдатку, і тоді вона вишле ключі від квартири на будь-яку зручну адресу. Сказала, що на помешкання я можу подивитись на фотографіях, або ж прийти під будинок і оглянути новобудову ззовні. І ні, побачити кімнату всередині на власні очі, поки не скину грошей, неможливо.

Кіт в мішку

Це мене насторожило. З одного боку — скидувати таку суму наперед дуже ризиковано. З іншого — я не знав, як це працює в США. Можливо, тут це нормальна практика і хвилюватись не варто? Тим більше, ми підпишемо договір, в мене будуть усі її дані. Ну і американці, мабуть, порядніші, та й правоохоронна система тут працює по-іншому. Словом, я опинився у ситуації, в якій потрібно було зробити вибір: або ризикнути заради ідеального варіанту, або продовжувати пошуки житла, які могли затягнутись невідомо на скільки.

Маєток у Вашингтоні
Маєток у Вашингтоні

Все ж, вирішив запропонувати власниці квартири компроміс. Я готовий орендувати кімнату, але з можливістю переднього огляду. Спитав, чи може вона вислати ключі своїм друзям чи сусідам, аби вони показали мені квартиру. Або в крайньому разі, можу почекати, коли туди заселиться сусідка - і прийти на оглядини тоді.

Зазвичай жінка відписувала на мої листи протягом декількох годин. Але після цього повідомлення вона просто зникла. Через два дні я написав знову. Жодної реакції. На оголошення вирішив глянути мій знайомий, який живе у США вже багато років й сам здає квартири в оренду. “Адреса квартири — в новобудові, але в цьому будинку не може бути такого планування та інтер’єру. На фотографіях — приватний або старіший будинок, і точно не за тією адресою. Скоріш за все, це шахрайство”, — сказав він.

“Власниця” квартири так і не відписала: оголошення виявилось фейком. Як мені пояснили пізніше, в США таке може трапитись.

“Власниця” квартири так і не відписала: оголошення виявилось фейком. Як мені пояснили пізніше, в США таке може трапитись. Шахраї навмисне пропонують привабливі умови за дуже помірну ціну — закидають вудочку з приманкою. Ідеальні кандидати для них - іноземці, які переїжджають в Америку, і не маючи досвіду в пошуку житла тут, клюють на вигідну пропозицію. На щастя, я не став одним із них. Зберіг 1800 доларів і свої нерви.

Підводні камені

На що ще слід звертати увагу, щоб уникнути неприємних сюрпризів? Передусім, завжди приходити на оглядини квартири особисто. Це означає, що житло краще шукати вже на місці. Тим більше, так можна побачити не лише помешкання, а й район — а тут це часто грає більшу роль, ніж в Україні.

Так було в мене під час пошуків: на фотографіях — дуже затишна квартира, а квартал виявився одним з найбільш криміногенних у Вашингтоні. В США існують бази даних з описом кожного району. Інформацію можна перевірити, наприклад, за поштовим індексом. Демографія, рівень злочинності, ціни — в повністю незнайомому місті ці дані допомогли зрозуміти, яке місце є хорошим для життя, а яке краще оминати.

Житло може бути без меблів — попередні мешканці при виїзді можуть забрати звідти своє ліжко, крісла, шафу, стіл. При чому це вважають самоочевидним.​

Позначення кількості кімнат в США відрізняється від українського. Однокімнатна квартира називається studio. Двокімнатна — one bedroom apartment, трикімнатна — two bedroom apartment, і так далі. Люди тут загалом мобільніші, ніж в Україні, й не вкорінюються в одне місце: вони часто переїжджають з штату в штат і з квартири в квартиру. Тому житло може бути без меблів — попередні мешканці при виїзді можуть забрати звідти своє ліжко, крісла, шафу, стіл. При чому це вважають самоочевидним і не завжди згадують в оголошеннях. І вже коли приходиш на оглядини, тобі кажуть: “А, і до речі, всі ці меблі ми забираємо, тому кімната буде пустою. Лишаємо тільки тумбочку. Ні, ціна за оренду не зміниться”.

Окремий момент — комунальні послуги. Зазвичай для кімнати чи невеликої квартири у Вашингтоні це коштує додаткових 100-150 доларів. Іншими словами, приблизно 10% від ціни за оренду — у Києві за комналку я платив приблизно таку ж частину.

Вулиця у центральній частині Вашингтона
Вулиця у центральній частині Вашингтона

Якщо в Україні орендарі часто вимагають плату одразу за перший і останній місяць, тут це працює трохи по-іншому. В США просять заплатити deposit, тобто завдаток, який повертають після виїзду з квартири. Зазвичай він дорівнює сумі місячної оренди. Тож якщо в ціні вказано 1000 доларів — за перший місяць слід буде заплатити близько двох тисяч. Звісно, все це індивідуально, і бувають винятки. Взагалі, орендарі дивляться на ваш кредитний рейтинг у банку: чим він вищий, тим нижчою буде сума завдатку і навпаки.

Та попри всі ці моменти, знайти житло у Вашингтоні виявилось простіше, ніж у Києві. По приїзду в США я витратив для цього чотири дні — за цей час відвідав шість квартир в різних районах міста, а на п’ятий день вже заселився. В Києві деякі мої знайомі не могли знайти помешкання цілий місяць, а то і два. То не було хороших пропозицій, то ажіотаж був надто високим, то власники ставили неадекватні умови й ціни. Протягом цього періоду їм доводилось жити у хостелах. В Штатах це б виявилось суттєво дорожче, ніж у Європі — у Вашингтоні ніч у шестимісній кімнаті коштує біля 30 доларів, у Нью-Йорку не менше 50.

Перед переїздом в США одна лиш думка, що тут доведеться самому шукати житло, викликала в мене неприємні відчуття. Та виявилось, не все так страшно. Якщо розібратись, бути готовим і не кидатись на найперший хороший варіант.

Більше

XS
SM
MD
LG