Спеціальні потреби

Блоги "Моя Америка"

В Америці закінченням літа офіційно вважають не 31 серпня, а 20-ті числа вересня, в осіннє рівнодення. Однак підсумки літа-2020 можна підбити уже тепер: воно, з очевидних причин, також пройшло під знаком "розвиваємо внутрішній туризм".

Список країн, в яких цього літа чекають американських туристів: Мексика, Туреччина, іще кілька країн… та й по всьому. Таку карту із майже суцільно червоних "стоп-країн", що через коронавірус забороняють в’їзд для американців, перепостило кількадесят моїх друзів у фейсбук та інстаграм. Схожа карта була й для українців.

Тож навіть більшою мірою, ніж українці, американці цього курортного сезону мимоволі брали участь у проекті "Мандруй Америкою".

Здавалося б, вибирай – не хочу: тут тобі й секвої Каліфорнії, і пляжі Маямі, і каньйони Аризони, і пустелі Техасу, і гори Західної Вірджинії, й озера штату Нью-Йорк… Але є парадокс: країна ця настільки велика, що варіанти, куди можна доїхати на авто, без літака, обмежені місцем проживання.

Якщо всю Україну можна проїхати за 11 (з півночі на південь), ну максимум 16 годин (із заходу на схід), то з берега Атлантики до Тихого океану поїздка швидкісними хайвеями світить захоплюючими 39 годинами у машині – і це без зупинок.

При чому ці хайвеї мають переважно дуже одноманітний пейзаж: асфальт, машини, дерева, дорожні знаки – жодної романтики "роад-тріпу". А щоб справді побачити містечка, парки, чудові ліси й поля, треба обирати мальовничі місцеві дороги, а це забере ще більше часу.

Звісно, серед моїх знайомих є сміливці, які гордо долали відстань "від берега до берега", і навіть із дітьми, але це або довго, або виснажливо. Тому в умовах, коли сідати у літак я поки остерігаюсь, мені, як і багатьом, залишився лише місцевий туризм, у межах 3-8 годин на авто.

Для жителів Вашингтона й кількох прилеглих штатів є, по суті, два основні варіанти: такі собі "Карпати" - гори Аппалачі, або щось схоже на "Одещину" - узбережжя штатів Делавер, Мериленд, Вірджинія, Нью-Джерзі, Північна й Південна Кароліни (порівняння – умовні!). Користуючись унікальною нагодою неможливості поїхати за кордон, цього літа я спробувала обидва варіанти.

Гори Аппалачі – справді схожі на Карпати: за висотою, ландшафтом, - і місцевими людьми. Напевно, вперше за чотири роки життя в Америці, від’їхавши всього три години від Вашингтона, я добре роздивилась, як живе провінційна Америка. Неймовірні краєвиди – й купа закинутих будинків, гарна туристична інфраструктура – й люди, які не звикли до чужинців, шикарні гірські дороги – й брак місць, де можна гуляти пішки чи кататись на велосипеді, а не лише їхати машиною.

Там смачна й проста їжа: я вперше за роки їла відбивну із картоплею-пюре, що була на смак як у їдальні Могилянки, тільки подавали це у маленькій гірській харчівні, де ми були єдиними немісцевими відвідувачами. Такі ж прості там і розваги: прогулянки верхи, екскурсії печерами, кемпінг. Але найбільше мені сподобалось те, що там можна справді відпочити від людей, які масово кинулись окуповувати пляжі.

Першу ідею зробити те саме я відкинула на 4 липня, День незалежності США. Як і в Україні, свята для американців – святе, а початок і кінець "довгого вікенду" знаменується традиційними заторами: спершу "звільненням" Вашингтона із подальшим його "взяттям" за два дні.

За кілька тижнів до 4 липня забронювати якесь житло біля пляжу у США просто неможливо, до того ж, я якраз робила сюжет про ситуацію з коронавірусом і побачила відео із пляжів… лишенько, стільки людей – наче Ялта в кращі часи!

Тому другий "захід" на штурм пляжів "американської Одещини" ми взяли у серпні. Що скажеш: дійсно людей багацько, як на пляжі, так і на набережних і вуличках приморських, а точніше приокеанських міст. Проте гарні враження залишила місцева їжа: свіжі морепродукти, смаженина "каджун", "креольська" кухня, гарне барбекю.

Якщо ж в цілому порівнювати з чорноморськими курортами, то в Америці дуже радує чистота піску, наявність туалетів, душів, парасольок і пляжних крісел в оренду.

Цікаво, що саме Атлантичне узбережжя набагато довше, ніж всі Одеська-Херсонська-Миколаївська області разом узяті, але по-суті пляжі у Делавері й Джорджії дуже однотипні й відрізняються лише тим, що південніше вода набагато тепліша. А починаючи із Південної Кароліни, у пейзажах починають визирати пальми, досягаючи апогею у Флориді.

Третій варіант відпочинку, якщо говорити про Вашингтонщину, був доступний тим щасливцям, які живуть у будинках із басейнами. Хоча і там свої обмеження.

Наприклад, наш басейн відкрили на місяць пізніше (оплату за нього, що включена в оренду, ніхто повертати не планує), скоротили години роботи, на дві третини зменшили кількість шезлонгів і столиків, а для їхньої дезінфекції ввели обов’язкові півгодинні перерви (мені це дещо нагадує погодинний розклад піонерського табору), і на цей час усіх людей виганяють не лише з води, а з території басейну. Також лімітували кількість відвідувачів, ввели онлайн-запис на конкретну годину (із перевірянням "талончика" і спеціального браслетика на вході). Плюс заборонили приводити гостей.

У порівнянні з минулими роками відпочивальників біля басейну дійсно поменшало. Мені здається, тому, що більшості людей стало ліньки виконувати всі ці вимоги. Але тих, хто ходив, моя бурхлива уява ділить на кілька категорій.

1. "Профі". Жоден м’яз на їхньому обличчі не видасть радість із приводу диспозиції "літо-сонце-і-вода". За будь-якої погоди і температури води для них головне – результат. Вони граційно пірнають "щучкою" і на крейсерській швидкості виконують свою норму у 20-40-80 басейнів.

2. "Підготовані". Щоб не згоріти, вони першим ділом мастять кожну частинку своєї шкіри товстим шаром соцезахисного крему. Навіть якщо +25. Навіть якщо хмарно. Щоб не потягнути м’яз, перед плаванням 15 хвилин старанно розминаються, присідають і махають руками. Навіть якщо зроблять 6 басейнів. Вони знають всі правила обережного поводження на воді і не відступлять від них ні на крок. Навіть якщо глибина басейну – 1,5 метри. Підковані й обізнані, такі люди не дадуть себе заскочити і готові поділитись мудрістю з іншими.

3. "Невгамовні". Дорослі діти, які стрибають бомбочкою, бризкаються на пів басейну, пірнають, залишаючи ноги у повітрі, спльовують воду, наче верблюди. В їхньому погляді читається: на відміну від решти, вони справді знають, як весело проводити час у басейні.

4. "Тусовочні". Вони не можуть ось так взяти й прийти у басейн без компанії, їжі, напоїв і колонки, з якої верещать модні цього літа виконавці. В басейні не плавають, натомість сидять у воді й теревенять, намагаючись перекричати власну музику. Щоб компенсувати відсутність клубів і вечірок цього літа, ідуть на все, аби провести у басейн побільше друзів і гарно "повідкисати".

5. "МамИ (з варіацією "татИ")". Якби їхня воля, вони провели б цей час корисніше, але басейн дарує їм дорогоцінні миті, коли дитину не треба розважати. Тож "мамИ" (або "татИ"!) можуть перепочити від хатніх турбот, зрідка кидаючи втомлений погляд у бік малюка, який влаштовує морський бій із однолітком, і сподіваючись, що у разі чого, підстрахує рятувальник.

6. "Обсмажені". Кольору їхньої шкіри позаздрила б навіть курка-гриль. Щоб досягти оптимально рівної засмаги, вони обирають купальник-бікіні або мікро-плавки (у США їх вважають непристойними) і проводять довгі дні під палючим сонцем. Найчастіше це люди старшого віку, а отже для сонячних ван вони мають і час, і натхнення.

7. "Квіточки". Приходять в басейн, лише коли світить сонечко, відкисають лише у теплій водичці, ліниво лежать на шезлонгу або читають. Нікому не заважають і самі не висловлюють дратування, навіть якщо біля них дуркує сусідська дитина, після чого їхню забризкану книгу буде соромно повернути у бібліотеку.

А до якої категорії належите ви?

Загалом це літо я б назвала "можна й краще". Може, хоч наступного року відіграємось?

Думки, висловлені в рубриці «Моя Америка», передають погляди самих авторів і не відображають позицію «Голосу Америки».

Передрук та інше використання матеріалів, розміщених на цьому веб-сайті, дозволяється за умови посилання на джерело.

Дивіться також: Як пісні білоруською стали символом мирного протесту. Відео

Як пісні білоруською стали символом мирного протесту. Відео
please wait

No media source currently available

0:00 0:03:51 0:00

Новий навчальний рік у моєї доньки розпочався вдома - у нашому штаті Мериленд шкільні ради ухвалили рішення проводити навчання онлайн через пандемію коронавірусу.

І яким було наше здивування в перший навчальний день побачити, що у нашому класі, де в минулі роки було 23-25 учнів, цього року - лише 13 дітей. Краща подруга моєї доньки лишила школу і перейшла на домашнє навчання. Ще кілька родин також нам сказали, що забрали дітей зі шкільної системи і навчатимуть їх самі.

Більшість прихильників домашнього навчання висловлюють побоювання, що через пандемію їхнім дітям у початковій школі доведеться проводити близько 6 годин на день перед екраном комп’ютера. Онлайн-уроки в нас починаються о 9 ранку і тривають до 3:45 дня з перервою на обід.

І яким було наше здивування в перший день навчання побачити, що у нашому класі, де в минулі роки було 23-25 учнів, цього року - лише 13 дітей.

Наразі у США немає соціологічних даних - скільки родин у новому навчальному році лишили школу і перейшли на домашнє навчання. Традиційно у США близько 3% школярів навчалися вдома.

Цього року, за даними Національного дослідницького інституту домашніх освітян, ця цифра може зрости до 10%.

Я звернулась до українців у США в соціальних мережах з питанням, чи хтось забирає своїх дітей зі школи, щоб вчити на дому, і чому вони вирішили це зробити. Мені відповіли із різних штатів - Іллінойсу, Коннектикуту, Техасу, Каліфорнії, Індіанаполісу.

Не всі батьки погодились розповідати свою історію публічно, але ось що нам вдалось дізнатись після розмови із кількома з них.

Переваги домашнього навчання

Оксана Муррей - родом з Тернопільської області, живе в Іллінойсі. Почала навчати дитину на дому наприкінці липня цього року. Жінка розповідає, що “почалось все з пандемії, але коли я почала більше про це дізнаватись, мені цей спосіб навчання більш сподобався”.

“Виявляється, діти, які вчаться вдома, в середньому випереджають шкільну програму на два роки”, - розповідає жінка.

Оксану та її чоловіка приваблює ідея самодисципліни під час домашнього навчання.

“При домашньому навчанні дитина вчиться сама, ти підбираєш їй підручники, підбираєш матеріал, але вона знає, що має встати вранці, зробити все, що необхідно, і дитина веде себе сама. Цей підхід до навчання і до життя мене більш приваблює”, - розповідає Оксана, матір 7-річної доньки на домашньому навчанні.

Мама допомагає сину з навчанням
Мама допомагає сину з навчанням

Лілія Колстон із Техасу підтверджує - її донька навчалась вдома з 3 по 10 клас, хоча обоє батьків працювали повний робочий день.

“Я працювала і мій чоловік працював, з нами живуть батьки чоловіка, дочка перебувала вдома з ними і самостійно працювала. Коли їй було щось незрозуміло, вона питала”, - розповіла Лілія.

Крім того, для батьків важливим був вільний графік навчання вдома. “Може, ви хочете в неділю навчатися, можливо, зранку або в обід, а може ввечері, або може у вас така робота, що вам потрібно подорожувати”, - поділилась досвідом жінка.

Колстонів турбувало, що у школі, серед іншого, збирають від батьків кошти на різні потреби. При домашньому навчанні ця проблема відпала сама собою, розповідає Лілія.

“Це нам не подобалося. Ми як батьки вважали, що ми платимо податки і багато грошей вже йде з цих податків на бюджет шкільної системи”, - ділиться досвідом українка з Техасу.

Щоб компенсувати соціальне життя, дівчинка волонтерила у місцевому театрі - менеджером сцени.

Донька Колстонів в останні два роки навчання повернулась на стаціонар і закінчила навчання зі статусом valedictorian - найкраща випускниця школи.

Лілія Колстон: “От як в нас, в Україні, є медалісти, і їх може бути декілька, вчителі і дирекція вирішують, кому дати медаль. В Америці є одна дитина, яка йде за всіма оцінками і балами перша. І може бути лише один валедикторіан”.

Як перейти на домашнє навчання і хто це контролює

У частині американських штатів, щоб перевести дитину на домашнє навчання, достатньо написати заяву на ім'я директора і вказати, що у вас є план. При цьому, ви нікому не звітуєте, як саме плануєте навчати.

“Ми приходимо у державну школу і кажемо: ми хочемо забрати дитину зі школи, що ми повинні для цього зробити? Вони нам дали таку форму загального стандарту, де було написано: чи у вас є програма, за якою ви будете навчатися? Ми написали, що так, в нас є програма. Я підписалася, і практично все”, - розповіла Лілія Колстон з Техасу.

Вона додає: “Я як матір дитини несу відповідальність за її освіту, і мого слова достатньо. Основні вимоги в Техасі - щоб у вас навчальні засоби були візуальні: підручники, щоб ваша програма включала читання, писання, граматику і обов'язково математику”.

Домашня освіта
Домашня освіта

Коли донька Колстонів повернулась в традиційну школу, її прийняли без запитань, “їй нічого не треба було перездавати”, розповіла мама.

Схожа процедура і в Іллінойсі. Оксана Муррей розповідає: “Програму я склала сама. В різних штатах різні правила, у нас в Іллінойсі потрібно просто написати лист, тут домашня школа прирівнюється до приватної школи”.

В Іллінойсі немає обов’язку звітувати про успішність дитини. Оксана розповідає, що батьки, аби перевірити результат своєї педагогічної роботи, можуть купити спеціальний тест на перевірку знань.

Ви маєте абсолютний контроль, що ваша дитина вивчає, як вона вивчає, як швидко, на якому рівні, і взагалі як цей процес відбувається.

“У нашому штаті не потрібно тестування здавати, тут ви можете просто купити тест …. щоби впевнитись, чи від чого вона не відстає”, - каже Оксана Муррей.

Схоже - у Техасі: “Ви маєте абсолютний контроль, що ваша дитина вивчає, як вона вивчає, як швидко, на якому рівні, і взагалі як цей процес відбувається”, - розповіла Лілія Колстон.

Лілія вважає домашнє навчання “максимальною свободою”:

“Американська держава не забороняє вам робити хороші, чудові, позитивні речі, навіть у плані виховання і освіти вашої особистої дитини. Залежно від того, хто ви, які ваші переконання щодо освіти, як це має відбуватися, як ви це робите. Звичайно, ви можете нічого не робити, як і не робити нічого в житті, або ви можете працювати максимально на власний розсуд, створити власну ідеальну освіту”.

Варто додати, що у США є штати із суворішими вимогами до домашнього навчання. До прикладу, у Пенсильванії закон зобов'язує батьків зберігати усі записи, які стосуються навчання, зокрема, дані про те, скільки часу присвячено навчанню, зразки виконаних робіт, результати тестів, щорічне оцінювання знань дитини, і подібне.

Є штати, де вимоги до батьків, що забезпечують домашнє навчання, суворіші.

У Пенсильванії, аби пересвідчитися, що дитина отримує вдома адекватну освіту, її знання щорічно перевіряє спеціальна комісія з вчителів та психологів. Також у 3-му, 5-му та 8-му класах діти, що вчаться вдома, мають складати стандартизовані тести із рештою учнів. До речі, Пенсильванія – один з небагатьох штатів, де дитина, яка навчалася вдома, може отримати диплом про закінчення школи.

Домашнє навчання було дозволене у 1980 році і повністю регулюється місцевою владою кожного штату. Отже, вимоги до дітей та батьків, система підтримки та перевірки може відрізнятися.

Недоліки домашньої освіти та виклики для школи

Самоосвіта - не для всіх

Втім освітяни застерігають: домашня освіта - не для всіх. Юлія Шадиря, вчителька старших класів зі штату Вашингтон, знає з власного досвіду, що дуже мало дітей спроможні навчатися самостійно. А для батьків навчання вдома є важкою щоденною роботою, - каже вона.

“Зараз я бачу такий масовий рух, батьки переживають за навчальний рік, хочуть, аби дитина навчалася вдома, радяться. Я просто хочу застерегти, що батьки не повинні очікувати, що діти будуть вчитися самі, дуже мало дітей мають таку зрілість і відповідальність” , - розповідає вчителька.

забезпечення домашньої освіти може вимагати від батьків чималих зусиль
забезпечення домашньої освіти може вимагати від батьків чималих зусиль

Крім того, батькам не завжди вдається правильно оцінити знання своєї дитини. Чимало дітей, каже Шадиря, після домашнього навчання повертаються у школу і демонструють значні прогалини у знаннях:

“Вони настільки відстають від програми, що їм потім дуже важко наздогнати програму, - ділиться досвідом Юлія Шадиря, вчителька старших класів.

Брак терпіння

Неабиякий виклик для батьків також - терпіння з власною дитиною.

Збільшується кількість випадків дитячого насильства, багато дітей страждають через брак доступу до їжі через те, що не ходять до школи
Професор Джим Дваєр

У серпні Гарвардський університет опублікував статтю про дослідження проблеми можливого домашнього насильства щодо дітей, яке може зрости в країні через перехід багатьох родин на навчання на дому.

"Збільшується кількість випадків насильства щодо дітей і багато дітей страждають через брак доступу до їжі через те, що не ходять до школи. У нас є також причини підозрювати, що збільшуються випадки недогляду за дітьми, що не завжди помітно медикам швидкої допомоги", - розповів Гарвардський професор Джим Дваєр.

Крім того, батьки часто не усвідомлюють, наскільки сучасна освіта відрізняється від тієї, якій навчалися вони.

Освоєння сучасних тенденцій освіти

Юлія Шадиря: “В сучасному світі на нас ллється величезний обсяг інформації, що відрізняє наших дітей від того як ми виростали. Зараз стає все важливішим вміння обробити інформацію, аналізувати, чи це правда, чи неправда, чути якісь інші думки і сформувати якесь критичне мислення”.

За словами вчительки Шадирі, діти часто схильні повторювати позицію батьків замість того, щоб сформувати власну думку. У школі ж учні мають можливість почути різні думки на проблему і потім виробити своє уявлення про те чи інше питання.

Переведення учнів на домашнє навчання погіршує якість шкіл

У США школа зацікавлена мати максимально дозволену кількість учнів, а відвідування перевіряється дуже пильно. Все тому, що фінансування шкіл прив’язане до відвідуваності дітей, - розповідає вчителька Шадиря.

Відтак зменшення кількості дітей у школі може значною мірою вплинути на якість послуг, якими школа забезпечує.

Якщо в час пандемії батьки масово почнуть забирати дітей зі школи, в першу чергу, це відчують не вчителі, але ті, хто забезпечує комфорт навчального процесу, - розповідає Юлія.

“Це двірники, працівники кафетерії, їдальні, бібліотеки, ті, що допомогають дітям, яким потрібна додаткова допомога, - це все важливі речі, і державні школи тут роблять непогану роботу”, - зауважує Шадиря.

Батьки, які забирають дитину зі школи, мають бути готовими платити додаткові кошти на підручники і навчальні матеріали впродовж року, постійно адаптувати власні знання до новітніх тенденцій, витрачати значну кількість часу на вивчення програм з різних предметів, і головне - бути готовим роками постійно відповідати на одне й те ж саме запитання від знайомих - чому ви обрали навчання з дому?

Думки, висловлені в рубриці «Моя Америка», передають погляди самих авторів і не відображають позицію «Голосу Америки».

Передрук та інше використання матеріалів, розміщених на цьому веб-сайті, дозволяється за умови посилання на джерело.

Дивіться також: Як у США допомагають вирішувати технічні проблеми із навчанням з дому. Відео


Більше

XS
SM
MD
LG