Спеціальні потреби

Блоги "Моя Америка"

четвер 16 Серпень 2018

Calendar
2018
Січень Лютий Березень Квітень Травень Червень Липень Серпень Вересень Жовтень Листопад Грудень
Серпень 2018 р.
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
30 31 1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30 31 1 2

Думки, висловлені в рубриці «Моя Америка», передають погляди самих авторів і не відображають позицію «Голосу Америки».

За статистикою, близько 40% американців винаймають житло, і цей показник зростає з 1965 року. Серед причин – менші, ніж у випадку купівлі, щомісячні виплати, небажання, особливо молоді, прив’язуватися до певного місця, а також – зручність проживання у квартирних комплексах. До речі, в Україні, за офіційними даними, житло орендує дещо менша частка населення - до 10%.

Як чимало новоприбулих у США, ми з дружиною теж поки що знімаємо квартиру. Наш будинок та досвід проживання, думаю, є досить типовими для Америки, хоча певні деталі будуть і дещо відрізнятися, залежно від міста та кожного окремого квартирного комплексу. Також наш випадок, думаю, - ближче до вищого щабеля квартирних будинків. Можна знайти будинки із кращим сервісом та умовами проживання, але більше таких, які значно скромніші.

Хтось живе у колишньому приміщенні банку, інші – пошти

Левову частку на ринку оренди житла в США займають квартирні комплекси, які можуть складатися з одного чи кількох будинків. Вони часто будуються як “фортеця”, прямокутної чи квадратної форми, з декількома суспільними зонами під відкритим небом всередині та майже “суцільним муром” із будинків зовні. Зазвичай, подібні комплекси мають паркінг, кімнати для зберігання майна, велосипедів, тощо.

Ми живемо в будівлі, що раніше належала банку, а наші знайомі - в колишній пошті.

Іноді в такі комплекси перебудовують готелі чи колишні бізнес-установи. Наприклад, ми живемо в будівлі, що раніше належала банку, а наші знайомі - в колишній пошті.

Переважно, володіє всім комплексом компанія, хоча деякі квартири, якщо їх, за статутом, дозволено продавати, можуть мати окремих власників.

Як правило, на першому поверсі чи в окремій будівлі знаходиться так званий “Офіс оренди”, схожий на стійку в п’ятизіркових готелях. Ми домовилися про зустріч з менеджером заздалегідь, який пригостив нас кавою та провів невелику екскурсію, розказав про плюси та мінуси комплексу.

Втім, бажання жильця поселитися в конкретному квартирному комплексі часто – не єдина умова. Інколи, щоб з вами підписали контракт на проживання, треба відповідати цілій низці фінансових та юридичних критеріїв, таких як кредитний рейтинг чи візовий статус. Є квартирні комплекси, де не дозволяється селитися з дітьми, в інших – заборонені тварини.

Сам контракт налічує з десяток чи більше сторінок, де оговорюються усі аспекти вашого життя та життя вашої тварини, якщо вона у вас є. При цьому, за тварину ви повинні сплатити спочатку одноразовий внесок, а потім платити щомісячну плату. Окремо в контракті прописані штрафні санкції за несвоєчасну оплату чи пошкодження власності комплексу, тощо.

Посудомийна машина, духовка та … голі стіни

Коли шукаєш у США житло, треба зразу зважати на те, що тут кількість кімнат рахують по-іншому – за кількістю спалень. Українська двокімнатна квартира тут стає “one bedroom apartment” або квартира з однією спальнею.

І здаються вони, у більшості випадків, порожніми. Голі стіни, підлога, двері. Як правило, обладнана лише ванна кімната та кухня. З побутової техніки - кухонна плита, духова шафа, посудомийна машина, мікрохвильова та холодильник. У нашому випадку не було навіть витяжки.

У перший тиждень ми жили у майже порожній квартирі, а нашим кухонним столом була валіза.

Це для нас стало певним шоком. Нові меблі та техніку треба ще придбати, що є окремою статтею витрат, а потім чекати як мінімум кілька днів, поки їх доставлять. Отже в перший тиждень ми жили у майже порожній квартирі, а нашим кухонним столом була валіза.

У США за окрему плату можна взяти меблі та техніку у тимчасове використання. Але коштує це не дешево. З іншого боку, тут існує чимало варіантів недорого купити меблі, що були у використанні.

Справила на нас враження і американська “гігантоманія”: двері - до стелі, мікрохвильова і духовка - розміром під індичку. Відсутність люстр, підвісних стель та штор ще додає відчуття простору.

Консьєржка – це не система безпеки квартирного будинку

Коли ми жили в Києві, за безпеку у нас відповідала дуже приємна 50-річна жіночка. Вона була дуже мила, але не можна було очікувати від неї реальної протидії злочинцям, отже час від часу в нашому будинку крали велосипеди та дитячі коляски. Єдиним виходом захистити власну квартиру було встановити броньовані двері та сигналізацію.

Квартирний комплекс обладнаний десятками камер спостереження.

У нашому квартирному будинку у США безпека забезпечується дещо по-іншому. По-перше, усі мешканці комплексу мають унікальні електронні картки, які відкривають окремо двері до комплексу, окремо двері до будинку та паркінгу, лише з ними працює ліфт. Так само зайти у спільні приміщення можна лише, маючи цю картку.

По-друге, квартирний комплекс обладнаний десятками камер спостереження - на кожному поверсі, в ліфті – за якими цілий день спостерігає консьєрж, що сидіть при вході.

Утім, двері в окремі квартири, які схожі на готельні номери, не дуже міцні, а замки - найпростіші. Перші тижні засинав із думкою, аби хтось не вліз в нашу квартиру.

Також в американських квартирних комплексах щорічно відбуваються пожежні перевірки. В кожній квартирі знаходяться аудіо колонки сповіщення і детектори диму. До речі, відсутність витяжок у нашому будинку часто стає причиною приїзду рятувальників: хтось готує стейк вдома і від диму спрацьовують пожежні детектори.

А ще до нас приходить раз на квартал місцевий шериф і звітує за виконану роботу в районі.

За друзями далеко ходити не треба

Квартирні комплекси у США дещо подібні на елітні комплекси в Україні або європейські готелі. На підлозі у коридорах будинку постелений ковролін, грає класична чи лаунж-музика. Тут багато приміщень спільного використання: басейн, тренажерний зал, зона гриль чи відкрита кухня, велика спільна вітальня для вечірок, бізнес-центр з обладнанням та доступом до Інтернету, кімнати з більярдом і настільними іграми, іноді - кінозали, бібліотеки, тощо.

Менеджмент будинку часом організує спеціальні заходи для мешканців - вечірки на басейні, ланчі чи сніданки. Все це допомагає познайомитися з сусідами, побудувати місцеву громаду. Я не впевнений щодо “попросити у сусіда солі”, але запросити його на вечірку чи спільний ланч тут - звичайна практика.

Ключі від квартири – не тільки в його орендарів чи власників

Як правило, за обслуговування будинку відповідає його власник. Кожен поверх регулярно пилососять та миють. Раз на рік кожну квартиру перевіряють та, у разі потреби, чистять від комах. Щорічно чи двічі на рік у квартирах перевіряють сантехніку та кондиціонер, миють зовні вікна.

Шоком для нас стало те, що ключі від апартаментів є майже в кожного працівника будівлі. Вперше ми з цим зіткнулися, коли після переїзду в нас не працювали двері до вбиральні. Нам сказали, що пришлють майстра. Наше питання “коли його чекати?” в офісі не зрозуміли. Повернувшись додому після роботи, ми знайшли папірець на кухні, де було написано, що все виправлено. Так з'ясувалися дві речі.

Перша - будь-хто може вільно зайти в твою квартиру за твоєю вимогою щось полагодити.

Друга - орендуючи квартиру ти навіть не повинен сам змінювати лампочки! Їх безкоштовно замінить спеціальна людина. При цьому, зазвичай все робиться за декілька годин.

Одного разу нам була потрібна екстрена допомога з кондиціонером і до нас приїхали вночі.

За два роки ми неодноразово користувалися послугами сантехніків та електриків, нам лагодили кондиціонер та посудомийну машину. Ремонтували вікно та зливний бачок. Все це відбувалося вдень і без нашої присутності. Одного разу нам була потрібна екстрена допомога з кондиціонером і до нас приїхали вночі. Такий сервіс став для нас напевне головним здивуванням. Усе це не безкоштовно, але все одно вражає.

Можливо, саме ці особливості і зумовлюють популярність оренди в США. Людям не лише намагаються здати житлову площу, а і створити позитивні емоції від проживання в орендованих квартирах. Можливо, це спричинено конкуренцією, а, можливо, - ментальністю. Однозначно, відчуття того, що ти живеш у готелі, а інколи - і на курорті грають на руку орендодавцю. Особливо для молодих, бездітних та зайнятих професіоналів оренда у квартирному будинку може бути оптимальним вибором.

Передрук та інше використання матеріалів, розміщених на цьому веб-сайті, дозволяється за умови посилання на джерело.

Дивіться також: Патріархом Української помісної церкви не повинен стати демагог – митрополит Антоній. Відео

Думки, висловлені в рубриці «Моя Америка», передають погляди самих авторів і не відображають позицію «Голосу Америки».

В якийсь момент, кілька років тому, я перестала дивуватися багатьом людським вчинкам. Я вже не вигукувала в праведному гніві «Та як так можна? А де ж у людини совість?», «А от якби з ним так?», «Як так можна брехати без докорів совісті?».

Просто в один момент зрозуміла, що в природі існують люди, у яких немає совісті, вони не в змозі відчувати почуття співпереживання, правда для них не абсолют – а та інформація, оприлюднення якої вигідне в даний конкретний момент. Причому, такі люди можуть бути дуже привабливими і володіти неабияким інтелектом.

Такі люди, пише Кліклі, просто не в змозі зрозуміти багато почуттів, які відчувають інші люди, адже їм самим ці емоції чужі.

Психологи називають їх психопатами або соціопатами і оцінюють, що в будь-якому суспільстві їх не більше 1-2%. Такими типажами зацікавилися ще стародавні греки. Філософ Теопрастус у III столітті до нашої ери писав про «нечистоплотну людину», яка позичає гроші і не віддає, бреше і шахраює.

Сучасний опис психопата з'явився у книзі «Маска нормальності» американського лікаря Гірві Кліклі в 1941 році. Його він описав як людину з розвиненим інтелектом, але бідністю емоцій, який зовсім не зважає на те, як його дії позначяться на інших людях. Такі люди, пише Кліклі, просто не в змозі зрозуміти багато почуттів, які відчувають інші люди, адже їм самим ці емоції чужі.

Сучасним же гуру в справі вивчення психопатів є канадський психіатр Роберт Харе, автор однойменного опитування для їх виявлення.

Ось кілька розпізнавальних ознак психопата (перелік неповний і в довільному викладі), які пропонує Харе. Має безладні сексуальні зв'язки. Промишляє криміналом. Паразитує на рідних і близьких. Володіє поверхневим шармом. Вірить у власні унікальність і зверхність. Не думає про завтрашній день. Будь-яка справа на нього швидко наганяє нудьгу. Бреше і не червоніє. Любить розвести на гроші. Не замислюється про наслідки власних дій. У всіх його бідах завжди винен хтось інший. Не здатний покаятися і виправитися. Черствий душею. Не може себе контролювати, імпульсивний. На нього абсолютно неможливо покластися!

Якщо якась риса відсутня, то психіатр присуджує пацієнту 0 балів, трохи є – 1, і 2 – якщо цвіте буйним цвітом. При 30 балах і більше – психопат, тобто наявність усіх гріхів відразу необов'язково. Правда, сам Харе дуже переживає, коли його опитувальником користуються в домашніх умовах, і просить цього не робити, щоб не образити невинних людей.

А ось американський психіатр Майкл Левенсон з цього приводу не комплексує – кожен бажаючий може знайти в Інтернеті його тест для самодіагностики. Я його пройшла і тепер маю незаперечний доказ своєї доброти і душевності.

Головна фізіологічна відмінність психопата від нормальної людини – відсутність страху і тривожності.

Психопати відрізняються від звичайних людей і на фізіологічному рівні. Боб Харе провів цікавий експеримент у канадській в'язниці. Він давав піддослідним електричний шок (тоді це ще було можна), приєднавши їх до приладів, що вимірюють рівень стресу.

Так от виявилося, що психопати зовсім не напружувалися з приводу больового шоку, навіть коли цей експеримент проводили повторно, і вони точно знали, чого чекати. Не пітніли, у них не частішало серцебиття. До речі, Боб просить цей досвід у домашніх умовах теж не проводити.

У журналі «Наука», куди він надіслав звіт про експеримент, не повірили, що надані ним ЕЕГ головного мозку належали живим людям, пише англійський журналіст Джон Ронсон у книзі «Тест на психопата». Річ у тім, що амігдала, частина головного мозку і лімбічної системи, що бере участь у формуванні емоцій, у психопатів практично не діяла. Головна фізіологічна відмінність психопата від нормальної людини – відсутність страху і тривожності. Вони не думають про наслідки, тому що вони їх не бояться.

Тому в західному світі психопата найлегше знайти в тюрмі. У Великобританії їх там 20%, причому серед тих, хто вчинив особливо тяжкі злочини - 50%, пише Кевін Даттон у книзі «Мудрість психопатів». Виправні роботи на них не діють, їхній рівень рецидивізму, порівняно зі звичайними злочинцями, стратосферний.

При цьому 85% популяції в'язниць володіють так званим антисоціальним розладом особистості. Це ніби як «психопат лайт» – тип, який теж думає тільки про себе, але якісь емоції у нього все-таки є. (У всіх психопатів є антисоціальний розлад особистості).

Ось, здавалося б, якщо психопатів можна вирахувати по ЕЕГ, по тесту – то чому б не перевіряти всіх і не садити психопатів до в'язниці після досягнення ними 18-річного віку?

85% популяції в'язниць володіють так званим антисоціальним розладом особистості.

Проблема в тому, що серед видатних людей – президентів, телезірок, керівників великих підприємств, хірургів, солдатів спецназу, юристів – теж багато людей з психопатичними рисами особистості. І, якщо вони злочинів не вчиняють, то від них суспільству може бути величезна користь.

Даттон виявив, що більш за все люди з високим рівнем психопатії люблять займатися бізнесом. Чимало їх і в політиці та ... на телебаченні. А ось серед вихователів дитячих садків, медсестер, терапевтів, народних умільців і робітниць салонів краси людей з неактивною амігдалою практично немає.

І, як переконує автор, щоб досягти успіху в деяких професіях, риси характеру, притаманні психопатам, - величезна підмога. Наприклад, той же хірург. Якщо людина буде відчувати співчуття щодо хворого, переживати, думати про можливі наслідки кожного руху скальпелем, то успішну операцію провести складно. А психопат - чік-чік і готово. А про солдатів спецназу годі й казати.

Проте, у США до питання виявлення психопатів ставляться зі знанням справи. Журнал для кадровиків наполегливо рекомендує своїм читачам простудіювати книгу «Змії в костюмах: Коли психопати виходять на роботу» Пола Бабяка і того ж Харе. В ній детально описується, як відсіяти кандидата, готового піддати ризику всю фінансову систему світу, заради грошей на нову яхту. Оскільки саме це і сталося у 2008-му, можна припустити, що кадровики книгу читали неуважно.

Про те, чому одні психопати стають маніяками-вбивцями, а інші – космонавтами, вчені все ще сперечаються. Одна з версій полягає в тому, що маніяки-вбивці - психопати з важким дитинством. За іншою - «успішні психопати», на відміну від злодіїв-рецидивістів, володіють вродженою внутрішньою дисципліною, а також перебувають у середовищі, яке вимагає певних правил поведінки.

Усі психопати знають, що вони відрізняються від звичайних людей (всі – слабаки, а у них – нерви зі сталі!), але змушені вдаватись до мімікрії, маскуватись - з міркувань пристойності вичавлювати сльозу на похороні й утримувати свій порив поцупити сумочку у розсіяної удови. Якщо суспільство має моральні канони і справедливі закони, то психопати великої шкоди йому не завдають.

Одна з версій полягає в тому, що маніяки-вбивці - психопати з важким дитинством.

Система дає збій, коли психопатам не можна дати ради, вони зосереджуються на самому верху і починають диктувати суспільству свої цінності. Тоді злодійство і паразитичний спосіб життя вважаються не ганебним явищем, а предметом гордості. Тоді вміння визнати свої помилки і вибачитися розглядаються не як сила духу, а як слабкість характеру.

Тоді винними автоматично стають жертви, тому що вони самі дали себе розвести або просто тому, що опинилися не в тому місці у невідповідний час. Тоді абсолютно аморальні дії однієї держави щодо іншої називаються «геополітичними інтересами». Люди можуть і не бути психопатами самі, але в деформованому суспільстві вони будуть приймати і поділяти ці цінності.

Передрук та інше використання матеріалів, розміщених на цьому веб-сайті, дозволяється за умови посилання на джерело.

Дивіться також: Це Яна. Вона живе з ВІЛ від народження. Вражаюча історія.

Це Яна. Вона живе з ВІЛ від народження. Вражаюча історія.
please wait

No media source currently available

0:00 0:01:39 0:00

Більше

XS
SM
MD
LG