Спеціальні потреби

Блоги "Моя Америка"

п'ятниця 23 Лютий 2018

Calendar
2018
Січень Лютий Березень Квітень Травень Червень Липень Серпень Вересень Жовтень Листопад Грудень

Думки, висловлені в рубриці «Моя Америка», передають погляди самих авторів і не відображають позицію «Голосу Америки».

Наша дитина у третьому класі однієї з державних (public) шкіл у Вірджинії отримує завдання на дім відразу на тиждень. Це – математика та складання списку прочитаних книжок, в якому він має зазначити назву, автора та тривалість читання. Чомусь у третьому класі йому задають на дім менше, ніж минулого та позаминулого року.

У другому класі майже уся домашня робота була на комп’ютері - в I-Ready та DreamBox. Це - спеціальні навчальні програми, які діагностують рівень готовності дітей і, у формі відеоігор, дають їм відповідні до їхнього рівня завдання. Крім оцінок, батьки отримують роздруківки з діаграмами прогресу дитини.

Звичайно, синові робити це подобалося і з нашого боку потрібно було лише слідкувати, аби він не засиджувався. Але мене, як і інших батьків, дещо турбувало, що це додавало до його часу перед комп’ютером, який і так важко обмежувати.

Ще у США люблять в школах давати на дім проекти, які треба виконувати раз на тиждень чи навіть на місяць. Найскладніше було у нульовому класі (kindergarten), коли щомісяця треба було робити якісь мистецький проект. Я, тоді малодосвідчена мама школяра, про нього згадувала в ніч напередодні здачі і ми всією родиною панічно різали, писали, клеїли і розмальовували. Одного разу при виконанні композиції «Індійка, яка ховається у квітах», я так заповзято різала квіти з кольорового паперу, що потім тиждень не могла стиснути праву руку в кулак.

У нульовому класі на батьківських зборах класний керівник закликала нас не силувати дітей – головне не вбити в дітях бажання вчитися.

У першому класі чотири рази на тиждень треба було готуватися з дитиною до диктанту; раз в місяць - здавати список прочитаних книжок; а ще два рази на тиждень – робити прості проекти.

Все це вимагає від батьків добрих організаційних навичок, але якщо щось забудете – не проблема. За незроблене час від часу завдання вчителька сварити дитину не буде і двійку не поставить. У нульовому класі на батьківських зборах класний керівник закликала нас не силувати дітей – головне не вбити в дітях бажання вчитися.

Самі ж оцінки ставлять за результатами тестів і прогресу дитини. Також вчителі, щонайменше, у молодших класах, з мого досвіду, не чіпляються до покреслень. Головне, аби відповідь була правильною.

Чи потрібна дітям домашня робота? Дебати тривають

Дебати, чи мають діти робити домашню роботу і, якщо так, як багато, у США тривають вже понад століття. На початку минулого сторіччя «Домашній журнал леді» розгорнув кампанію проти домашньої роботи, переконуючи, що дітям після школи краще гратися чи дивитися на хмари. Їхні зусилля виявилися настільки вдалими, що в 1901 році в штаті Каліфорнії «домашнє» законодавчо заборонили (пізніше цю заборону скасували).

Homework on the beach
Homework on the beach

Загалом публічна думка в США щодо обсягу домашньої роботи коливається циклічно: на початку минулого століття вважалося, що розум – це м’яз, який треба «накачувати» і робота на дім в цьому допомагає. У 40-х роках почали переосмислювати саму систему освіти і домашню роботу побачили як пережиток 19-го століття. Але, після того, як Радянський Союз, випередивши США, вивів на орбіту супутник, американці заметушилися і знову заговорили про важливість домашньої роботи для школярів. Але тривало це не довго – у 60-х, під впливом «культурної революції», у США залунали голоси, що дітям треба більше гратися, малювати та творити. У 80-х знову згадали про світову конкуренцію, а тепер поширена думка, що домашня робота є джерелом надмірного індивідуального та родинного стресу.

У той же час сам обсяг роботи, яку дають дітям на дім, залишається більш-менш стабільним, цитує веб-сайт для батьків greatschools.com дослідника корпорації Ренд Браяна Гілла.

45% учнів 3-12 класів витрачають на домашню роботу більше, ніж годину в день.
дослідження Метлайф, 2007 року.

Згідно з дослідженням Метлайф 2007-го року, 45% учнів 3-12 класів витрачають на домашню роботу більше, ніж годину в день, включно з 6%, які витрачають понад три години. Понад половини учнів витрачають менше, ніж годину в день на «домашнє».

Національна Асоціація батьків та вчителів, а також Національна освітня асоціація рекомендують дітям у першому класі давати домашню роботу, яку можна зробити за 10 хвилин, збільшуючи її з кожним навчальним роком на 10 хвилин. У нашій школі, як і в багатьох інших навчальних закладах США, ці рекомендації перевищують, інколи – втричі та більше.

Чи йде домашня робота дітям на користь? Згідно з дослідженням професора Університету Дюка Гаріса Купера, такий висновок однозначно можна зробити тільки для старшокласників. Існує деяка позитивна кореляція з досягненнями учнів середніх класів і … жодної – для наймолодших учнів!

Як батькам правильно допомогати дітям робити домашню роботу? Поради експертів

Дослідники також встановили, що найбільше суперечок та стресу навколо домашньої роботи виникає в родинах, де у батьків немає вищої освіти. Більш освічені батьки краще здатні оцінити, чи відповідає завдання рівню готовності дитини, і не вагаються висловлювати свою думку вчителю. Менш освічені схильні звинувачувати у всіх шкільних проблемах власного нащадка, бо «він бовдур і не зрозуміло, чим в школі займається».

Жодної кореляції між часом, який витрачається на домашню роботу учнями молодших класів та їх успіхами в школі, не існує.
Дослідження професора Університету Дюка Гаріса Купера

І у деяких школах в молодших класах від домашньої роботи взагалі відмовляються, в інших – в усіх класах - експериментують з новими підходами.

Один з новаторських методів, який шириться американськими школами, - «перевернутий клас» (flipped classroom). На дім вчителі задають подивитися відео-лекцію з новим матеріалом, яку вони або самі записали, або підготовлену Khan Academy чи Ted Talks. А практичні завдання діти роблять в класі, де їм може допомогти вчитель чи однокласник. Ідея мені подобається. Всі з нас мали вчителів, які в класі переказували главу з підручника, а потім, замість спеціально підготовлених людей вчити, як вираховувати відсотки чи писати оповідання мають батьки. А батьки, може, і не вміють.

А допомога ровесникам – взагалі найкращий спосіб засвоїти матеріал. Я пам’ятаю, як в класі 8-9 показувала однокласникам, як роботи січення куба, - на третьому кубі чи то однокласникові і сама зрозуміла.

Батькам же психологи, зокрема Джессіка Лейгі, радять наступне. Дати дітям самим вирішувати, коли їм робити домашню роботу – відразу після школи чи навіть зранку, бо усім потрібна якась автономія і контроль. А також - не виправляти помилки дитини, не говорячи вже про те, щоб робити домашні завдання за них. Діти мають навчитися робити помилки, вміти впоратися з поразкою та самостійно мотивувати себе на досягнення успіху.

Передрук та інше використання матеріалів, розміщених на цьому веб-сайті, дозволяється за умови посилання на джерело.

Дивіться також: Експериментальна школа імені Хана: щоб підготувати дітей бути успішними, вчителі звертаються до практик минулого

Думки, висловлені в рубриці «Моя Америка», передають погляди самих авторів і не відображають позицію «Голосу Америки».

Думки, висловлені в рубриці «Моя Америка», передають погляди самих авторів і не відображають позицію «Голосу Америки».

Are you salty about my playlist? («Тебе дратує моя музика?») – усміхаючись, питає знайомий подругу. Ми вп’ятьох сидимо у нього вдома й граємо у настільні ігри, їмо легкі снеки і п’ємо сидр, більше схожий на лимонад. Він з Каліфорнії, у Вашингтоні працює і знімає квартиру разом із ще двома хлопцями у модному серед молоді районі.

Господар цього game night вечора і ця його знайома – випускники Єльського університету, тож за розмовою вони згадують навчання. «Spanish department had some drama» («В іспанському департаменті кипіли пристрасті»), - згадували вони. У їхній мові було стільки несподіваних і соковитих ідіом, що я вирішила почати записувати ті, що сподобались мені найбільше.

За освітою я журналіст, не лінгвіст, тому не претендую на бездоганну грамотність цих словосполучень. Але це – жива мова, якою тут і користуються, принаймні, мої знайомі-колеги, носії англійської.

Найчастіше значення зворотів можна легко вгадати, хоча мені ніколи б навіть не спало на думку використати ці слова в такій комбінації.

I caught you right mid-bite – означає, що людину заскочили зненацька, перебили буквально на пів-укусі.

Same old stuff, тобто «все по-старому», - це проста відповідь на питання про те, що нового, якщо це просто small-talk, а не щире зацікавлення.

He knows this stuff! - «він знається на цьому». При чому stuff – універсальне слово, яке можна вжити для характеристики буквально всього.

She nailed it - буквально «вона забила цвях», що дуже логічно значить «вона чудово впоралась».

To have a crush on someone, - як на мене, дуже вдалий спосіб сказати про легке відчуття закоханості.

Pain in the rear, - один з моїх улюблених евфемізмів – дослівно означає «біль у одному місці» та вживається, коли говорять про якусь триваючу проблему чи складного колегу.

Still in plastic, синонім до brand new, - кажуть про щось новісіньке, буквально ще в фабричному пакуванні.

He is golden, – аналог нашого «він у шоколаді».

Does that make any sense? Do you follow me? - «Чи це зрозуміло? Чи ти слідкуєш за думкою?» - перепитують, коли хочуть упевнитись, що до співрозмовника вдалось достукатись.

Her parents did really good on her – ще один варіант сказати, що «її добре виховали батьки».

She rains on your parade, - буквально «вона ллє дощ на твій парад», тобто «усю радість псує».

У своїй вимові спрощують все, що можливо, і це зрозуміло. Сказати про пластику носа «nose job» легше, ніж «rhinoplasty» чи «plastic surgery».

Коли американці зроблять манікюр, то скоріше скажуть: «I got my nails done», а не щось зі важковимовлюваним «manicure».

Про колесо, що спустило, скажуть flat tire, дослівно «плоска шина».

To bug smb. - «дратувати когось, надокучати», наче комар у темряві літньої ночі.

You bite off more than you can chew – «відкусити більше, ніж можеш проковтнути» - це ж взагалі інтуїтивно зрозуміло!

Американці постійно створюють нові слова. I’m longboarding home – почула я якось черговий неологізм від підлітка, який їхав на різновиді скейтборда - лонгборді.

Venmo me – каже подруга, кажучи про переказ грошей через однойменну програму.

Або от назвати людей, які ходять на концерти, одним лаконічним словом – concertgoers – це ж так просто!

Millenials – дуже точне визначення для «сучасного покоління» молоді, народженої приблизно між 1982 і 2004.

А ще знайомі навчили мене кількох висловів, значення яких я б не здогадалась.

Наприклад, fresh off the boat – так у трохи образливому тоні кажуть про вихідців з Азії, які нещодавно приїхали до США.

А от new off the boat – це вже про англійців, які приїхали в Америку, й не має негативного відтінку.

Слово loaded має два переносні значення – «п’яний» і «при грошах».

Інші побутові слова, які я до Америки не чула, а тепер здаються цілком природніми: garments та apparel – синоніми до одягу, blinds – жалюзі, comforter – ковдра. Glasses – називають окуляри, навіть якщо зроблені із пластику, й навіть склянки, навіть якщо вони теж не зі скла, а звичайні пластмассові. Seasoning – спеціальне слово, що об’єднує сіль, спеції, приправи, трави. Ще не варто плутати pantry – комора, і pastry – кондитерські вироби.

І ще дві поради з моїх особистих спостережень. Домашні улюбленці в американці ніколи не it, не «середній рід», домашні коти-собаки – лише «він» чи «вона». А ще не гребуйте прийменниками – prepositions і postpositions. Бо наприклад, американці не забудуть сказати «out» у словосполученнях «check it out!» («подивись!») або «it is nice out there» («там гарно»).

Американська англійська - дуже різноманітна й значною мірою залежить від соціального прошарку, освіти, етнічного походження, віку мовців і, звісно, регіону. Мої спостереження переважно базуються на освіченій молоді зі Східного узбережжя. А які цікаві ідіоми ви почули у США чи від американців?

Передрук та інше використання матеріалів, розміщених на цьому веб-сайті, дозволяється за умови посилання на джерело.

Дивіться також: День Валентина: Майстер-клас від шеф-кухаря чи романтична вечеря для двох?

День Валентина: Майстер-клас від шеф-кухаря чи романтична вечеря для двох? Відео
please wait

No media source currently available

0:00 0:03:24 0:00

Більше

XS
SM
MD
LG