Спеціальні потреби

Історик Володимир В'ятрович про гуманітарну політику Януковича

  • Голос Америки

Історик Володимир В'ятрович про гуманітарну політику Януковича

Володимир В’ятрович, науковець, історик, директор Центру досліджень визвольного руху. З жовтня 2008-го року по березень 2010-го був директором Галузевого державного архіву Служби безпеки України в Києві.

На даний момент Володимир В’ятрович у Гарвардському університеті досліджує архів одного з керівників Організації українських націоналістів, Миколи Лебедя.

У рамках нашої рубрики «Веб-конференція» Ви мали можливість поставити пану Володимиру свої запитання. Публікуємо відповіді на деякі із них.

Мороко Влад: Як і де можна ознайомитися з архівами СБУ щодо соціально-політичної ситуації в УРСР у 1986-1990 рр?

В.В.: Документи, які стосуються останніх років радянської історії знищені найбільше. Тим не менше, частково вони збереглися і є опубліковані. Наприклад, у журналі «З архівів ВЧК ГПУ НКВД КГБ» опубліковані матеріали, які стосуються Чорнобильскої аварії, документи про національно-демократичний рух в Україні кінця 80-их – початку 90-их. Є також інформаційні повідомлення КДБ керівництву партії про ситуацію в Україні, в яких відображались різноманітні аспекти – соціологічної, культурної, політичної ситуації.

Анатолій: Американські архіви це добре. Коли будете досліджувати архіви в Москві і де більше документів? Чи не думаєте, що московські архіви добре почистили, знищивши документи про переодягнених у форму УПА енкаведешників, які творили звірства на західних землях? Та й чи допустять Вас туди? Ще живі ті хто творив звірства в цих загонах – чи можна притягнути їх до відповідальності?

В.В.:
Безперечно, в Москві більше матеріалів, які розповідають про функціонування каральних органів Радянського Союзу. На жаль, Росія, яка на початку 90-их активно відкривала свої архіви, змінила цю політику і вже понад 10 років російські архіви, особливо документи КДБ практично недоступні для дослідників. Тим не менше, в Україні є достатньо багато матеріалів для висвітлення не тільки історії України, але і Радянського Союзу в цілому. Зокрема, в архіві СБУ віднайдено велику кількість документів, які стосуються діяльності так званих «агентурно-бойових груп НКВД» в 40-50-ті роки. У 2008-2010-их роках ці документи готувалися до друку. Нажаль реалізацію цього проекту на даний момент призупинено керівництвом СБУ.

Andrey Nedzelnitsky: Що Ви думаєте про сучасну СБУ? що Ви думаєте про колег з якими працювали? Які недоліки і плюси «бути співробітником»? Які події, сторінки характеризують КДБ – український відділ – неупереджено?

В.В.:
На жаль, СБУ займається не тими питаннями, якими має займатися спецслужба сучасної держави. Переслідування громадських активістів, журналістів, міжнародних експертів, істориків – це робота достойна КДБ, а не спецслужби незалежної держави. Що стосується колег і співробітників, з якими довелося працювати – на жаль дуже багатьох із них звільнили. Причому це було зроблено за перші кілька тижнів нового керівництва СБУ. Багато звільнених не мали жодного стосунку до історичної чи політичної роботи.

Щодо питання діяльності КДБ УРСР то воно надто широке і потребує серйозних досліджень, які можливі лише за умови відкритих архівів. Можу лише додати, що «українське» КДБ було лише філією центрального і говорити про якусь його самодіяльність чи особливість – не доводиться.

Василь: Пане Володимире, що Ви можете сказати про долю Юрія Горліса-Горського, бо досі ніхто так і не знає хто його вбив...

В.В.: Як відомо Юрія Горліс-Горського було вбито у Західній Німеччині після Другої світової війни. Вбивство приписувалось членам ОУН(б). Наскільки є достовірною ця інформація зараз сказати однозначно важко. Потрібні додаткові дослідження. Безперечно відомо про факти політичних вбивств на еміграції здійснені радянськими органами безпеки задля поширення ворожнечі в середовищі української діаспори. Цілком можливо, що саме таким було і вбивство Юрія Горліс-Горського.

Larysa Mala: Пане Володимире, вітання із Запоріжжя! «У роки Громадянської війни Хортиця стала свідком нищівної боротьби за владу між більшовиками, врангелівцями та військами УНР»... От, власне, і все, що відомо запоріжцям «про національно-визвольний рух на Південному Сході». То ж, наскільки потужним був такий рух на Запоріжжі? Як розвивалися події?

В.В.: На жаль, справді бракує досліджень про історію українського визвольного руху у південних та східних областях України. Докумнти КДБ засвічують, що він активно розвивався до другої половини 20-их років. Остаточний злам наступив у результаті Голодомору 32-33-их років. Нова хвиля визвольного руху на цих теренах припадає вже на 40-50-ті, коли тут діяли підпільні клітини ОУН.

У 2009-му році я був опонентом на захисті кандидатської дисертації Юрія Щура присвячені діяльності ОУН на території запорізької області. Тоже рекомендую вам ознайомитись з його публікаціями.

Євген Сойкін: (Одеса) Який концепт майбутнього України можна побудувати на основі дослідження і популяризації історії ОУН? Чи не лякає те, що в умовах існування української держави, ідеологія ОУН може закладати матрицю руйнування, а не будування?

В.В.: Історя формування ідеологічної основи ОУН хороший приклад того як можуть розвиватися і еволюціонувати програмні засади визвольного руху. ОУН ніколи не намагалася дотримуватися якоїсь закостенілої ідеології, а була готова до її змін. Найважливіше і найцінніше, що ми можемо взяти з цієї ідеології – це поєднання вимог національного визволення з боротьбою за права і свободи окремих громадян.

Слоган «Свобода народам – свобода людині» 1940-го року може бути актуальним і сьогодні.

Sergii Sarapuloff: Добре відомо, що особи винні у злочинах проти людства, повинні бути засуджені та покарані незалежно від терміну після злочину. Відомо також, що співробітники НКВС, гестапо та інших подібних служб винні в подібних злочинах. Чи був зроблений за останні 20 років відповідний перелік радянських злодіїв (for public domain!), або все було обмежено лише констатацією «реабілітації» загиблих невинних осіб самим злочинним формуванням під назвою СРСР? Чи не є «реабілітація» жертв злодіїв лише іншою формою знущання? Наприклад, мій прадід який був засуджений у 1932 р. та помер у 1946 р. був «реабілітований» комуністами на початку 90-их. Може більш коректно було би розглядати всіх їх і далі як ворогів їх радянської влади, бо майже всі освідченні та просто нормальні люди ними й були?

В.В.: На жаль в Україні за 20 років незалежності не проводилося серйозної системної роботи з фіксації, вивчення та засудження злочинів комуністичного минулого. Цю фунацію виконували окремі ентузіасти, чи громадські організації. Через це сьогодні в Україні на відміну від інших пост-комуністичиних країн Східної Європи маємо недоподолане тоталіатрне минуле. Що стосується реабілітації, це справді були процеси ініційовані радянською владою в останні роки її існування і оцінка діяльності тих чи інших осіб засуджених НКВД-КДБ здійснювалось з точки зору радянської держави. Через те реабілітовані на сьогодні в більшості люди, які випадково потрпили під жорна репресій. Ті ж, хто свідомо боролися проти радянської влади, не пройшли процедури реабілітації. Загалом, вважаю, що мова має йти не про реабілітацію учасників анти-радянських рухів, а про засудження радянського комуністичного режиму як тоталітарного.

Sergey Malts: Чи згодилися б Ви знов посісти «посаду» директора архіву СБУ і за яких умов?

В.В.: Так, на дуже короткий період. Для того, щоб завершити передачу цього архіву від СБУ в окремий архів, як це зроблено в інших країнах Східної Європи.

Святослав Мухин: С конца 1943-го начала 1944-го года отряды УПА взаимодействовали с германскими войсками и полицией и действовали в интересах германских спецслужб гестапо и абвера. Так ли это?!

В.В.: На сьогодні опубліковано сотні німецьких, радянських і українських документів, які розповідають про боротьбу УПА проти німців. Багато таких документів є в архіві СБУ в колекції матеріалів, які збирало КДБ для компрометації визвольного руху. Проте зібрані чекістами документи показувати іншу картину – антинацистський рух опору. Через це вони були засекречені багато років.

Святослав Мухин: Что вы можете рассказать об уничтожении этнической группы русских которые находились на службе в УПА?

В.В.: Не знаю такого факту. Якщо він вам відомий – готуйте публікацію, я з радістю з нею ознаймолюсь.

Владимир Кудрицкий: Владимир, только не сводите свой рассказ к благородству помыслов «свидомых»' патриотов. Расскажите о сотрудничестве УПА с Гестапо, о боевых действиях УПА против партизан – борцов с фашизмом, о геноциде поляков и евреев в Галичине. И ,вообще, расскажите правду об этих INGLOURIOUS BASTERDS!

В.В.: Читайте відповідь Святославу Мухіну.

XS
SM
MD
LG