Сестри з України відкрили кав'ярню у Вашингтоні, де збирають пожертвування на допомогу рідній країні.
Аромат здобної випічки та свіжозавареної кави, живі квіти на столах, легка музика, іноді із загального гулу можна розібрати фрази англійською, російською та українською. Господині "D light Café & Bakerty" у модному столичному районі Адамс Морган - Віра та Анастасія Дерун.
Сестри кажуть, що «з дитинства печуть. Їхня бабуся була шеф-кухаркою, у неї завжди був ресторан». «Цей запах випічки… я дивилася на неї, вона для мене була ідеалом», – ділиться Настя.
Бабуся Віра Петрівна, на честь якої назвали молодшу із сестер, сьогодні живе із ними у Вашингтоні. Однак, замість радості за успіх онучок, у неї болить серце за сина, який залишився в Україні, в Білій Церкві. 15 березня, разом із невісткою Віра Петрівна була вимушена покинути країну.
«Діти не пускають назад, онуки кажуть: «Бабусю, пересидьте з мамою тут»! Але там же – син. І там начебто з нашого боку вщухло трішки. Вони стояли 20 км. від Києва, але їх відкинули на 70 км. Я ніколи не думала, що Росія нападе на Україну. Я би очі видряпала, щиро вам кажу. Мій другий син живе у Москві, там невістка і там онуки; онук вже одружений, правнучці 3 роки. Але я не можу до них поїхати. Зараз скрізь важко, їм там теж. І санкції наклали. Не знаю, але російські люди дуже налаштовані проти України, дуже. 70% за війну з Україною, кажуть, що їхній президент гарний, він знає, що робить. А він убиває дітей, мирне населення. Це жах, що робиться! Я б ніколи не подумала, що таке може бути. Зрівняли із землею Маріуполь, зруйнували Херсон, Харків, це ж друга столиця України, що вони зробили, Боже», - розповіла бабуся Віра Пондо.
Молодшій, Вірі – 21 рік. Її старша сестра Анастасія закінчила школу управління готельним бізнесом у Люцерні, Швейцарія. Разом, дівчата втілюють мрію про власний ресторан. Їхня кав'ярня відкрилась трохи менше року тому і, незважаючи на високу конкуренцію в дорогому районі Вашингтона, заклад швидко став популярним серед місцевих. На вихідних відвідувачі стоять у чергах не лише щоб відвідати ресторан, але й щоб підтримати сестер, які збирають допомогу та відправляють на Батьківщину.
«Протягом останніх трьох тижнів черга починалась о 7-й ранку, а закінчувалась о 4-й дня, бо вже не було, що продавати. Колосальна підтримка. Раніше, у нас сталась пожежа і наш район дуже допомагав грошима. Зараз нам приносять багато ліків, речей для жінок, для дітей, дуже допомагають морально, плачуть, обіймають. Іноді приходять люди і сміються, мовляв, ви стали такими популярними. Але причина популярності – це не та причина, яка може нас потішити. Навіть безглуздо говорити таке. Краще розвиватися тихенько, але мирно, ніж за таких обставин і збирати допомогу», - діляться сестри Дерун.
«Мені подобається місце, подобається працювати за комп'ютером тут, тут приємна атмосфера, смачна кава, їжа чудова та сестри-господарки чудові. Коли почалася війна в Україні, я сприйняла це близько до серця. Моя сім'я у Палестині. Я знаю, що таке гноблення, втрата будинку, війна. Я принесла дівчатам квіти, коли все це сталося, щоб трохи підбадьорити їх. Приємно бачити, як інші місцеві жителі згуртувалися, приходять сюди і підтримують, роблять пожертвування та просто допомагають», - розповіла одна із відвідувачок кав'ярні, Джинан Діна.
У мирній атмосфері кав’ярні ніби нічого не нагадує про війну, але водночас вона усюди: в очах та думках сестер, у прапорах на випічці, у підтримці місцевої громади, у зборі коштів на допомогу українському народу.
До статті додано публікації із соціальних медіа кав'ярні "D light Café & Bakerty".
