Актуально
Сучасні умови, дикість російських солдатів, справжня війна. Іноземні журналісти поділилися враженнями від роботи в Україні
Чимало журналістів зі всього світу охоче їдуть висвітлювати війну в Україні. Крім досвідчених воєнних кореспондентів, які пройшли гарячі точки, в Україні працює й чимало тих, хто робить це вперше.
«Цей конфлікт проходить дуже близько до серця Європи, тому це відкриває можливості для багатьох молодих журналістів, які можуть репортажами з України створити собі ім’я в професії».
Про це під час організованого Українською службою “Голосу Америки” круглого столу “Журналіста на війні: висвітлені України в світі” сказав легендарний британський фотограф Пол Конрой. За його словами, умови роботи іноземних журналістів в Україні є досить комфортними, щонайменше порівняно із війною у Сирії.
«У Сирії, наприклад, ситуація була протилежною. Будь-що, що ми робили, було небезпечним. Наприклад, проїхати 50 метрів. Ми з Марі (журналістка газети «Sunday Times» Марі Колвін – ГА) таємно прокрадалися вночі через мінне поле. А тут є всі сучасні приміщення та засоби, все здається досить простим».
Дивіться програму:
Конрой - член ради опікунів лондонського «Фронтлайн Клуб» та один із засновників відділення організації у Львові, де він тренує українських журналістів, продюсерів та іноземних фрілансерів, які не мають підтримки великих організації, навичкам безпеки, у тому числі наданню першої медичної допомоги, у фронтових умовах. У 2012 році в Сирії, важко поранений, Конрой пережив напад, у результаті якого загинула його колега, легендарна військова кореспондентка Марі Колвін. За його мемуарами “Під дротом” про події в Сирії зняли голлівудський фільм «Приватна війна» та однойменний документальний фільм.
Втім, це почуття безпеки в Україні, каже він, - оманливе.
«Проте ви також стикаєтеся з іншим типом ворога. Це ситуація тотальної війни на фронтах, на передовій. Ви стикаєтеся з великою зброєю масового ураження на полі бою. У масштабах, що лише з часом наростають до масових, як-от у Сирії, люди звикають до цього. Тут обмежень не було з самого початку. Тому ви маєте хибне відчуття, у вас є багато нормальності в житті. Однак у місцях фронту це справжня війна», - наголошує Конрой.
Змінилися умови роботи журналістів і порівняно із тими, які вони були під час висвітлення Операції об'єднаних сил на Донбасі, розповів воєнний кореспондент телеканалу ICTV Олег Корнієнко, який також підключився до круглого столу. По-перше, сказав він, лінія фронту стала набагато ближчою до столиці, а, по-друге, стало важче розуміти, де саме вона проходить.
«Порівняно з війною на Донбасі, ти розумів, де ворог, де можна сховатися і можна було зрозуміти приблизно ситуацію лінію фронту. На початку повномасштабного вторгнення було важко зрозуміти. До того зараз, при повторному наступ на Україну, Росія уже відкрито задіяла свою живу силу і інше озброєння ніж у 14-му, 15-му і усі ці роки».
На відміну від багатьох попередніх конфліктів до послуг журналістів, які працюють в Україні, - інтернет, інші засоби зв'язку, соціальні мережі.
«Це добре для редакторів у Лондоні, тому що вони можуть мати цілий масив інформації перед собою. І це справді щось відносно нове. Я думаю, коли ми були в Лівії, такі можливості й комунікація тільки починалися. Це чудовий інструмент для фокусування своїх ресурсів. Коли я працював у газеті «Sunday Times» у редакції постійно думали, куди нас з Марі відправити. Тепер це не є проблемою, тому що загалом ви можете побачити, куди вислати журналістів», - говорить Конрой.
Але також, додав він, це може спрацювати проти журналістів, яких можна вирахувати за допомогою даних стільникового зв’язку, що й сталося з Полом та Марі у Сирії.
Інша небезпека - потрапляння в мережу та в ефір інформації, якою може скористатися ворог. Із початком війни в Україні, як журналісти, так й цивільні особи, навчилися відповідальніше ставитися до того, як і коли повідомляти інформацію про обстріли та воєнні тривоги, розповів Корнієнко. У перші дні війни ця інформація широко розходилася соцмережами, потрапляла на вебсайти та в прямий ефір телеканалів.
«Протягом цих двох місяців і цивільне населення, і журналісти зрозуміли, що так не потрібно робити. Нажаль, вже на другому місяці масштабної війни нарешті Мінкульт, Міноборони і Спілка журналістів України виробила цей механізм, що, наприклад, якщо ракета потрапляє в цивільний об'єкт, ми можемо їхати працювати на місце події, але в ефір про це говорити публічно можемо через 3 години. Якщо потрапляння у військовий об'єкт, то ми можемо говорити лише через 12 годин. У нас дуже часто повітряні тривоги і теж є таке правило, доки не завершиться повітряна тривога, ми не говоримо, куди був обстріл».
Третій учасник дискусії Майкл Вейс відзначив, наскільки уважно його колеги, з якими він працював під Києвом, дотримуються вимог уряду.
«Коли я був у Києві та Бородянці, дорогою як репортер я хотів фотографувати та знімати. І в ту хвилину, коли моя камера націлювалася на українське КПП, мій водій, мій фіксер, усі в машині говорили: «Не роби цього, тебе заарештують». Тому це нагадування, наскільки такі речі є чутливими», - сказав він.
Вейс - журналіст, директор News Line Magazine, який понад 10 років висвітлює міжнародні теми із фокусом на Близькому Сході та Росії, та є співавтором бестселера за версією газети «New York Times» «ІДІЛ: В середині Армії терору» та автором «Загроза нереальності: як Кремль використовує інформацію, культуру та гроші».
Висвітлення війни в України становить певний виклик для іноземної преси й у дотриманні стандартів журналістки, який вимагає повідомляти обидві точки зору.
«Як вам скаже будь-хто, хто працює у західних ЗМІ, складність полягає в зобов’язанні бути об’єктивним або здаватися об’єктивним. Я часто стикався з цим, висвітлюючи сирійську війну. Багато інформаційних організацій повторювали тези російського МЗС, включно з теоріями змови, без жодного сумніву та скепсису. Тоді як ці теорії можна було легко спростувати лише за допомогою мінімального розслідування», - сказав Вейс.
Втім, із часом, вважає він, ЗМІ покращили своє вміння працювати із офіційною позицією урядів, яка є відверто неправдивою.
«Я помітив різке перекалібрування багатьох відомих медіа-організацій у тому, як вони мають справу із заявами російського уряду щодо війни в Україні. Тобто зараз вони працюють із цим значно краще, ніж із заявами російського уряду щодо війни в Сирії».
«Неупередженість іноді може бути досить неприємною, коли вона переобтяжує. Не обов’язково існує інша, рівна їй протилежна та збалансована точка зору. Я думаю, що намагатися знайти цей баланс складно, але це не є неможливим. І я особисто сказав би комусь, хто бачив убивства: «Не вигадуйте приємнішу назву. Якщо вони вбивають немовлят, вони вбивають немовлят, і це вбивство», - зазначив Конрой.
Усі учасники погодилися, що робота журналістів в Україні має й додатковий аспект – зібрані свідоцтва стануть у нагоді під час розслідування воєнних злочинів росіян в Україні.
«Коли почалися спроби окупувати Україну, зокрема захопити Київ, у нас у всіх була можливість виїхати зі столиці, але ми залишилися тут, бо прекрасно розуміли свою відповідальність, свою місію. Це - наша професії. Що стосується відео доказів, ми це все знімаємо і передаємо в офіс Генпрокуратури», - сказав Корнієнко.
«Наразі Україна співпрацює з міжнародними партнерами у проведенні розслідувань воєнних злочинів і злочинів проти людства. І я, безумовно, вважаю, що журналісти відіграють у цьому вирішальну роль, - сказав Вейс. - Не лише ті, хто, на місцях опитує свідків, фотографує та знімає відео. Це також розслідувачі відкритих джерел, як-от Bellingcat. Вони проробили неймовірну роботу не лише стосовно України, а й інших тем, просто перевіряючи інформацію, яка поширюється інтернетом. Тож так, я вважаю, що журналісти мають моральний обов’язок вести хроніку звірств».
У тої же час, зазначають журналісти, звичайні українці є відкритими до спілкування з іноземною пресою.
«Я робив інтерв’ю з декількома очевидцями подій у Бородянці, які охоче поділилися тим, що вони побачили за понад 40 днів російської окупації. Вони хочуть, аби про ці факти знали. Вони розуміють важливість того, щоб їхню історію почули у світі», - говорить Вейс.
Голоси мирних мешканців є важливі ще й тому говорить журналіст, що це не є звичайним зіткненням двох армій - це війна спрямована, у першу чергу, проти цивільного населення. Вейс поділився тим, що його вразило найбільше із побаченого у Бородянці, де були зруйновані об’єкти цивільної інфраструктури.
«Магазини, ресторани та квартирні будівлі зруйновані вщент. Коли я був там, екстрені служби витягували людей з-під завалів, піднімаючи тони бетону. Вцілілі будівлі були просто розграбовані російськими окупантами. Я заходив у багатоквартирні будинки, де були спустошені коробки з прикрасами, одяг витягнутий із гардеробу, фотоальбоми розірвані. Весільні фотографії однієї пари були розкидані по всій спальні як акт осквернення. Найгірше, що я бачив, це сліди дефекації російського солдата на підлозі кухні молодої пари, прямо на чоловічий халат. Тут немає нічого військового. Це просто акт дикості. Це акт чистої патологічної ненависті. І на заході це мають розуміти, що це не звичайна війна. Використовується дуже брудна і нелюдська тактика».
У тому числі завдяки чисельним голосам українців, які лунають в усьому світі, Росія програла інформаційну війну, погодилися учасники дискусії.
«У контексті цього конфлікту, я гадаю, вам буде важко знайти когось, хто просував би лінію Путіна. Тому що 20 років нас годували цим наративом, що Путін – майстер пропаганди, темного мистецтва. А на ділі це не так», - вважає Конрой.
Вейс зазначив, що навіть якщо українці вважають, що західна преса не завжди правильно добирає слова, описуючи події в Україні, на загал висвітлення є проукраїнським.
«Загальний моральний імператив, наратив, на Заході є дуже проукраїнським. Дуже важко знайти будь-яку велику новинну організацію, за винятком одного чи двох ведучих на Fox News - але репортажі на Fox News досить хороші – які були б справжніми апологетами Путіна. Мабуть, це вже сам по собі тріумф української нації та українського народу», - сказав Вейс.
Дивіться також: Американські школярі зібрали гроші для фонду "Голоси дітей", що допомагає українським дітям. Відео
Всі новини дня
- Голос Америки
Литва: контрнаступ України розпочнеться незалежно від катастрофи, спричиненої підривом ГЕС
Україна вже підтвердила строки контрнаступу і "він почнеться незалежно від катастрофи, спричиненої окупантами". Про це в твіті заявив міністр оборони Литви Арвідас Анушаускас.
Посадовець додав, що через тиждень учасники засідання Контактної групи з оборонної підтримки України в форматі "Рамштайн" ще раз підтвердять військову підтримку, "щоб нічого не бракувало в боротьбі проти окупантів".
ЗМІ в четвер повідомили про активізацію контратакувальних дій Збройних Сил України. The Washington Post повідомляє, з посиланням на джерела в ЗСУ, про значний рух в бік окупованих Росією територій на південному сході країни.
Міноборони Великої Британії в щоденному звіті повідомило, що операційна картина є дуже складною, а важкі бої ведуться на декількох ділянках фронту. В більшості регіонів Україна утримує ініціативу, додали в британському відомстві.
У Нью-Йорку влаштували показ стародавнього українського вбрання. Відео
У Нью-Йорку організували показ автентичного українського вбрання. Волонтери показали вишиті строї з усіх регіонів України, щоб познайомити американців із глибокою, багатогранною і давньою українською культурою. Так вони вирішили розвінчувати міфи російської та радянської пропаганди.
- Голос Америки
Підрив Каховської ГЕС значно ускладнив розмінування, кажуть доброчинні організації
Підрив Каховської дамби значно ускладнив зусилля з розмінування в регіоні, а змиті повінню міни становитимуть загрозу для населення, служб допомоги та сільського господарства на роки наперед, заявляють в Міжнародному комітеті Червоного хреста та інших доброчинних організаціях.
Ерік Толлефсен, голова служби МКЧХ з подолання наслідків воєн заявив пресі: "Раніше, ми знали де небезпека. Зараз ми не знаємо. Нам лише відомо, що це є вниз за течією".
Він наголосив, що кількість мін наразі є невідомою, але додав, що "відомо, що кількість є значною", а небезпека зберігатиметься роками.
Британська доброчинна організація Halo, що розчищає територію від вибухових пристроїв, через повінь призупинила роботу, повідомляє голова організації Жасмін Данн виданню The National. Її організація виявила більше 5 000 мін в Миколаївській області лише за минулий місяць, 460 з них виявили поблизу річок.
"Наша команда розмінування регулярно переправляється через річку, щоб дістатись мінних полів, але три з них тепер під водою і ми мали призупинити роботу на інших полях поруч", - каже Данн про розмінування навколо річки Інгулець.
Раніше речниця пресцентру Сил оборони Півдня України Наталія Гуменюк заявила в ефірі українського ТБ про те, що багато протипіхотних мін було змито "вони становлять значну небезпеку", зокрема тому, що можуть вибухнути, якщо наштовхнуться на перешкоди.
Мінагрополітики України повідомило у середу, що руйнування Каховської дамби призведе до затоплення десятків тисяч гектарів сільськогосподарських угідь на півдні України та залишила без зрошення щонайменше 500 тисяч гектарів землі.
Зеленський закидає міжнародним організаціям «відсутність», але Червоний хрест каже, що працює
Президент Володимир Зеленський гостро скритикував недостатню участь міжнародних організацій у допомозі цивільному населенню на півдні України, де принаймні 600 квадратних кілометрів території залиті водою внаслідок руйнування Каховської гідроелектростанції.
Український Червоний Хрест не має доступу до територій непідконтрольних Україні.
Українські представники кажуть, що особливо важке становище склалося на окупованому російськими військами лівому березі Дніпра на Херсонщині, де українські рятувальники потрапляють під вогонь окупантів.
8 червня Володимир Зеленський був у Херсоні, а напередодні він заявив: «Навіть неможливо встановити достеменно, скільки людей на тимчасово окупованій території Херсонщини можуть загинути без порятунку, без питної води, без їжі, без медичної допомоги».
«…Потрібні масштабніші зусилля. Потрібно, щоб міжнародні організації, як-от Міжнародний комітет Червоного Хреста, негайно долучилися до рятувальної операції й допомогли людям саме на окупованій частині Херсонщини. Кожна загибла людина там – це вирок наявній міжнародній архітектурі, міжнародним організаціям, які розучилися рятувати життя. Якщо зараз міжнародної організації немає в зоні цієї катастрофи, значить, її взагалі немає, значить, вона недієздатна», - заявив Зеленський.
Товариство Червоного Хреста України наполягає, що його активісти беруть участь в допомозі потерпілим на залитих територіях, але підкреслює, що не може діяти в окупованих росіянами районах.
«Український Червоний Хрест не має доступу до територій непідконтрольних Україні, оскільки ми українська гуманітарна організація, яка може проводити свою діяльність згідно з українським законодавством і виключно на території підконтрольній Україні», - стверджує організація, осередок якої міститься у Києві.
Товариство Червоного Хреста України називає своїми партнерами міжнародні організації: Міжнародний Комітет Червоного Хреста, Міжнародну Федерацію Товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця та інші національні товариства.
Організації Червоного хреста діють на основі міжнародних Женевських конвенцій підписаних після Другої Світової війни і передбачають надання доступу представникам Червоного хреста для допомоги цивільним у зонах війни і зокрема доступ до військовополонених.
Американський ветеран заснував організацію для допомоги українським захисникам. Відео
Американський ветеран, який воював в Україні і втратив там товариша, заснував організацію для допомоги українським захисникам. Карл Ларсон досі зберігає одяг із кров’ю побратима з Іноземного легіону.
Форум