Спеціальні потреби

Актуально

Сучасні умови, дикість російських солдатів, справжня війна. Іноземні журналісти поділилися враженнями від роботи в Україні

Журналісти тікають у прикриття після потужних обстрілів єдиного шляху евакуації місцевих жителів в Ірпіні, поблизу Києва, Україна, 6 березня 2022 року. REUTERS/Carlos Barria

Чимало журналістів зі всього світу охоче їдуть висвітлювати війну в Україні. Крім досвідчених воєнних кореспондентів, які пройшли гарячі точки, в Україні працює й чимало тих, хто робить це вперше.

«Цей конфлікт проходить дуже близько до серця Європи, тому це відкриває можливості для багатьох молодих журналістів, які можуть репортажами з України створити собі ім’я в професії».

Про це під час організованого Українською службою “Голосу Америки” круглого столу “Журналіста на війні: висвітлені України в світі” сказав легендарний британський фотограф Пол Конрой. За його словами, умови роботи іноземних журналістів в Україні є досить комфортними, щонайменше порівняно із війною у Сирії.

«У Сирії, наприклад, ситуація була протилежною. Будь-що, що ми робили, було небезпечним. Наприклад, проїхати 50 метрів. Ми з Марі (журналістка газети «Sunday Times» Марі Колвін – ГА) таємно прокрадалися вночі через мінне поле. А тут є всі сучасні приміщення та засоби, все здається досить простим».

Дивіться програму:

Конрой - член ради опікунів лондонського «Фронтлайн Клуб» та один із засновників відділення організації у Львові, де він тренує українських журналістів, продюсерів та іноземних фрілансерів, які не мають підтримки великих організації, навичкам безпеки, у тому числі наданню першої медичної допомоги, у фронтових умовах. У 2012 році в Сирії, важко поранений, Конрой пережив напад, у результаті якого загинула його колега, легендарна військова кореспондентка Марі Колвін. За його мемуарами “Під дротом” про події в Сирії зняли голлівудський фільм «Приватна війна» та однойменний документальний фільм.

Втім, це почуття безпеки в Україні, каже він, - оманливе.

«Проте ви також стикаєтеся з іншим типом ворога. Це ситуація тотальної війни на фронтах, на передовій. Ви стикаєтеся з великою зброєю масового ураження на полі бою. У масштабах, що лише з часом наростають до масових, як-от у Сирії, люди звикають до цього. Тут обмежень не було з самого початку. Тому ви маєте хибне відчуття, у вас є багато нормальності в житті. Однак у місцях фронту це справжня війна», - наголошує Конрой.

Змінилися умови роботи журналістів і порівняно із тими, які вони були під час висвітлення Операції об'єднаних сил на Донбасі, розповів воєнний кореспондент телеканалу ICTV Олег Корнієнко, який також підключився до круглого столу. По-перше, сказав він, лінія фронту стала набагато ближчою до столиці, а, по-друге, стало важче розуміти, де саме вона проходить.

«Порівняно з війною на Донбасі, ти розумів, де ворог, де можна сховатися і можна було зрозуміти приблизно ситуацію лінію фронту. На початку повномасштабного вторгнення було важко зрозуміти. До того зараз, при повторному наступ на Україну, Росія уже відкрито задіяла свою живу силу і інше озброєння ніж у 14-му, 15-му і усі ці роки».

Воєнний кореспондент телеканалу ICTV Олег Корнієнко
Воєнний кореспондент телеканалу ICTV Олег Корнієнко

На відміну від багатьох попередніх конфліктів до послуг журналістів, які працюють в Україні, - інтернет, інші засоби зв'язку, соціальні мережі.

«Це добре для редакторів у Лондоні, тому що вони можуть мати цілий масив інформації перед собою. І це справді щось відносно нове. Я думаю, коли ми були в Лівії, такі можливості й комунікація тільки починалися. Це чудовий інструмент для фокусування своїх ресурсів. Коли я працював у газеті «Sunday Times» у редакції постійно думали, куди нас з Марі відправити. Тепер це не є проблемою, тому що загалом ви можете побачити, куди вислати журналістів», - говорить Конрой.

Але також, додав він, це може спрацювати проти журналістів, яких можна вирахувати за допомогою даних стільникового зв’язку, що й сталося з Полом та Марі у Сирії.

Інша небезпека - потрапляння в мережу та в ефір інформації, якою може скористатися ворог. Із початком війни в Україні, як журналісти, так й цивільні особи, навчилися відповідальніше ставитися до того, як і коли повідомляти інформацію про обстріли та воєнні тривоги, розповів Корнієнко. У перші дні війни ця інформація широко розходилася соцмережами, потрапляла на вебсайти та в прямий ефір телеканалів.

«Протягом цих двох місяців і цивільне населення, і журналісти зрозуміли, що так не потрібно робити. Нажаль, вже на другому місяці масштабної війни нарешті Мінкульт, Міноборони і Спілка журналістів України виробила цей механізм, що, наприклад, якщо ракета потрапляє в цивільний об'єкт, ми можемо їхати працювати на місце події, але в ефір про це говорити публічно можемо через 3 години. Якщо потрапляння у військовий об'єкт, то ми можемо говорити лише через 12 годин. У нас дуже часто повітряні тривоги і теж є таке правило, доки не завершиться повітряна тривога, ми не говоримо, куди був обстріл».

Третій учасник дискусії Майкл Вейс відзначив, наскільки уважно його колеги, з якими він працював під Києвом, дотримуються вимог уряду.

«Коли я був у Києві та Бородянці, дорогою як репортер я хотів фотографувати та знімати. І в ту хвилину, коли моя камера націлювалася на українське КПП, мій водій, мій фіксер, усі в машині говорили: «Не роби цього, тебе заарештують». Тому це нагадування, наскільки такі речі є чутливими», - сказав він.

Майкл Вейс, журналіст, директор News Line Magazine
Майкл Вейс, журналіст, директор News Line Magazine

Вейс - журналіст, директор News Line Magazine, який понад 10 років висвітлює міжнародні теми із фокусом на Близькому Сході та Росії, та є співавтором бестселера за версією газети «New York Times» «ІДІЛ: В середині Армії терору» та автором «Загроза нереальності: як Кремль використовує інформацію, культуру та гроші».

Висвітлення війни в України становить певний виклик для іноземної преси й у дотриманні стандартів журналістки, який вимагає повідомляти обидві точки зору.

«Як вам скаже будь-хто, хто працює у західних ЗМІ, складність полягає в зобов’язанні бути об’єктивним або здаватися об’єктивним. Я часто стикався з цим, висвітлюючи сирійську війну. Багато інформаційних організацій повторювали тези російського МЗС, включно з теоріями змови, без жодного сумніву та скепсису. Тоді як ці теорії можна було легко спростувати лише за допомогою мінімального розслідування», - сказав Вейс.

Втім, із часом, вважає він, ЗМІ покращили своє вміння працювати із офіційною позицією урядів, яка є відверто неправдивою.

«Я помітив різке перекалібрування багатьох відомих медіа-організацій у тому, як вони мають справу із заявами російського уряду щодо війни в Україні. Тобто зараз вони працюють із цим значно краще, ніж із заявами російського уряду щодо війни в Сирії».

«Неупередженість іноді може бути досить неприємною, коли вона переобтяжує. Не обов’язково існує інша, рівна їй протилежна та збалансована точка зору. Я думаю, що намагатися знайти цей баланс складно, але це не є неможливим. І я особисто сказав би комусь, хто бачив убивства: «Не вигадуйте приємнішу назву. Якщо вони вбивають немовлят, вони вбивають немовлят, і це вбивство», - зазначив Конрой.

Пол Конрой, британський фотограф
Пол Конрой, британський фотограф

Усі учасники погодилися, що робота журналістів в Україні має й додатковий аспект – зібрані свідоцтва стануть у нагоді під час розслідування воєнних злочинів росіян в Україні.

«Коли почалися спроби окупувати Україну, зокрема захопити Київ, у нас у всіх була можливість виїхати зі столиці, але ми залишилися тут, бо прекрасно розуміли свою відповідальність, свою місію. Це - наша професії. Що стосується відео доказів, ми це все знімаємо і передаємо в офіс Генпрокуратури», - сказав Корнієнко.

«Наразі Україна співпрацює з міжнародними партнерами у проведенні розслідувань воєнних злочинів і злочинів проти людства. І я, безумовно, вважаю, що журналісти відіграють у цьому вирішальну роль, - сказав Вейс. - Не лише ті, хто, на місцях опитує свідків, фотографує та знімає відео. Це також розслідувачі відкритих джерел, як-от Bellingcat. Вони проробили неймовірну роботу не лише стосовно України, а й інших тем, просто перевіряючи інформацію, яка поширюється інтернетом. Тож так, я вважаю, що журналісти мають моральний обов’язок вести хроніку звірств».

У тої же час, зазначають журналісти, звичайні українці є відкритими до спілкування з іноземною пресою.

«Я робив інтерв’ю з декількома очевидцями подій у Бородянці, які охоче поділилися тим, що вони побачили за понад 40 днів російської окупації. Вони хочуть, аби про ці факти знали. Вони розуміють важливість того, щоб їхню історію почули у світі», - говорить Вейс.

Голоси мирних мешканців є важливі ще й тому говорить журналіст, що це не є звичайним зіткненням двох армій - це війна спрямована, у першу чергу, проти цивільного населення. Вейс поділився тим, що його вразило найбільше із побаченого у Бородянці, де були зруйновані об’єкти цивільної інфраструктури.

«Магазини, ресторани та квартирні будівлі зруйновані вщент. Коли я був там, екстрені служби витягували людей з-під завалів, піднімаючи тони бетону. Вцілілі будівлі були просто розграбовані російськими окупантами. Я заходив у багатоквартирні будинки, де були спустошені коробки з прикрасами, одяг витягнутий із гардеробу, фотоальбоми розірвані. Весільні фотографії однієї пари були розкидані по всій спальні як акт осквернення. Найгірше, що я бачив, це сліди дефекації російського солдата на підлозі кухні молодої пари, прямо на чоловічий халат. Тут немає нічого військового. Це просто акт дикості. Це акт чистої патологічної ненависті. І на заході це мають розуміти, що це не звичайна війна. Використовується дуже брудна і нелюдська тактика».

У тому числі завдяки чисельним голосам українців, які лунають в усьому світі, Росія програла інформаційну війну, погодилися учасники дискусії.

«У контексті цього конфлікту, я гадаю, вам буде важко знайти когось, хто просував би лінію Путіна. Тому що 20 років нас годували цим наративом, що Путін – майстер пропаганди, темного мистецтва. А на ділі це не так», - вважає Конрой.

Вейс зазначив, що навіть якщо українці вважають, що західна преса не завжди правильно добирає слова, описуючи події в Україні, на загал висвітлення є проукраїнським.

«Загальний моральний імператив, наратив, на Заході є дуже проукраїнським. Дуже важко знайти будь-яку велику новинну організацію, за винятком одного чи двох ведучих на Fox News - але репортажі на Fox News досить хороші – які були б справжніми апологетами Путіна. Мабуть, це вже сам по собі тріумф української нації та українського народу», - сказав Вейс.

Дивіться також: Американські школярі зібрали гроші для фонду "Голоси дітей", що допомагає українським дітям. Відео

Всі новини дня

Путін  «грайливо» говорив про ракетний удар по Британії, каже Борис Джонсон

Борис Джонсон під час виступу перед студентами у Києві 22 січня 2023 р.

Колишній прем'єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон розповів, що російський президент Володимир Путін в одній з телефонних розмов перед вторгненням Росії в Україну 2022 року, натякав про можливість ракетного удару по британській території і про потенційну загрозу особисто для британського керівника.

Він сказав: «Борисе, я не хочу робити тобі боляче, але ракеті потрібна лише одна хвилина».
Борис Джонсон

Розповідь міститься в новій документальній стрічці британського телебачення Бі-Бі-Сі, де простежується російська війна проти України, починаючи з загарбання Криму 2014 року.

В інтерв'ю, що були використані у тій стрічці, чільні посадовці європейських країн і США розповіли про багаторічні намагання умиротворити Путіна, який ставав щораз більш вороже налаштованим до Заходу і агресивно - щодо України.

За словами Бориса Джонсона під час його «дуже довгої» телефонної розмови з Кремлем в лютому 2022 року Путін побіжно згадав про можливість ракетного удару.

«В один з моментів він якби-то пригрозив мені. Він сказав: «Борисе, я не хочу робити тобі боляче, але ракеті потрібна лише одна хвилина», або якось так… Весело», - розповів Джонсон.

Далі британський політик пояснив: «Я вважаю з того дуже розслабленого тону, який він використовував, і з відчуття відстороненості, яке здається у нього було, він просто загравав з моїми намаганнями схилити його до переговорів».

У повідомленнях про телефонні розмови між Давнінґ стріт 10 і Кремлем про такі слова Путіна не згадано, але офіційні відкриті звіти, як правило, не містять подробиць спілкувань.

Фактично всі західні представники, інтерв’ю яких використані в тій британській документальній стрічці, розповідають, що і Путін, і його урядовці аж до дня російського вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року постійно стверджували, що Москва не збиралася нападати на Україну, хоча для всіх сторін російські приготування до агресії були очевидні.

Дивіться також:

"Він добре поінформований, наскільки небезпечною є Росія" – політолог про новообраного президента Чехії

Новообраний президент Чехії Петр Павел

Новообраний президент Чехії Петр Павел в неділю поговорив телефоном із президентом України Володимиром Зеленським. На його думку, підтримка України не повинна слабшати, а Росії не можна дозволити виграти війну. "Шлях до гарантій більшої безпеки для всіх – знову набути нормального стану, відновити суверенну Україну", – заявив Павел в інтерв'ю чеському телеканалу CNN Prima News наступного дня після того, як були оприлюднені результати голосування.

Петр Павел – кадровий військовий, перший в історії Чехії та країн колишнього радянського блоку голова Військового комітету НАТО (у 2015–2018 роках). У другому турі президентських виборів він переміг, набравши понад 58 відсотків голосів. Його суперник, великий підприємець і минулого прем'єр-міністр країни Андрій Бабіш, набрав менше 42 відсотків голосів.

Павел після інавгурації змінить Мілоша Земана, який багато років вважався одним із найбільш проросійськи налаштованих глав країн Євросоюзу. Незважаючи на те, що після початку війни Росії проти України Земан різко погіршив свою оцінку дій Москви, під час нинішніх виборів він підтримав суперника Павела – Андрія Бабіша, який виступав за переговори з Росією та організацію в резиденції президента Чехії, Празькому граді, саміту, на якому б Київ та Москва могли домовитися про мир.

На думку Петра Павела, у майбутньому, коли ситуація в Росії дозволить це зробити, з Москвою необхідно буде встановити нормальні відносини та визначити параметри взаємної безпеки. Нинішню ситуацію в Росії обраний президент Чехії оцінює як нестабільну, звертаючи увагу на економічний стан, що погіршується. У російському суспільстві, як вважає Павел, збільшується розчарування щодо ходу війни та того, до чого вона зараз призвела, а також через те, яким чином режим спілкується зі своїм народом. "Росія згодом зрозуміє, що з цього положення вийти переможцем неможливо", – вважає Петр Павел. За його словами, російська армія не звикла програвати, а Москва все ще має більше ресурсів для війни, ніж Київ. "Дуже важливо, яким чином до цієї ситуації віднесеться світова спільнота і особливо Китай", який, на думку обраного президента, має великий вплив на можливе завершення нинішньої кризи. При цьому Павел зазначив, що економічні санкції знижують можливості Росії, у тому числі зменшують обсяги інвестицій у військовий комплекс і витрати на війну, а також унеможливлюють використання високих технологій на полі бою. "Необхідно пояснювати людям, що підтримка України є єдиним можливим шляхом, і що нам необхідно висловити солідарність, – заявив Петр Павел. – Той тип міжнародних відносин, на якому намагається наполягти Росія в Україні, не на користь Чеській Республіці, тому припустити, що не так далеко від чеських кордонів порушуються правила, неможливо".

Політолог Іван Преображенський розповідає, що зміниться у чеській політиці після перемоги Петра Павела на президентських виборах у Чехії:

– У цьому випадку ця перемога означає велику консолідацію, тому що прихід Андрія Бабіша на пост президента неминуче був би пов'язаний із його спробами гальмувати військову підтримку України. Як на рівні Чехії, так і на рівні Європейського союзу, а можливо, і на рівні НАТО. Ми пам'ятаємо, як свого часу позиції уряду Чехії та президента Мілоша Земана відрізнялися на міжнародній арені та створювали такі складнощі. Андрій Бабіш чітко артикулював, що він виступає проти військової підтримки Чехією України та за переговори з Росією. Петр Павел – людина, яка добре розуміє, як працюють інструменти НАТО, тому що він колишній штабний генерал НАТО. Швидше за все, це людина, яка на міжнародному рівні може брати участь та відіграти досить серйозну роль у координації допомоги Україні.

– Незважаючи на те, що йде війна та відносини Чехії та Росії вкрай холодні, не можу не запитати про те, що можна очікувати від Петра Павела щодо Росії?

– Петро Павло займає щодо Росії жорстку позицію. Неофіційно відомо, що одним із його радників є колишній посол Чехії в Росії Петр Коларж. Відповідно, він має бути досить добре поінформований про все, що пов'язане з Росією. Як колишній генерал НАТО він дуже добре знає про те, яку небезпеку становить Росія, і яку небезпеку вона створює зараз в Україні своєю агресією. Тому я думаю, що Петро Павло займатиме жорстку позицію щодо Кремля доти, доки при владі в Росії перебуває Володимир Путін та його оточення. Для нього, швидше за все, нічого не зміниться. Мало того, я думаю, що жодного покращення чесько-російських відносин у принципі не передбачається. Знову ж таки, доти, доки при владі перебуває Володимир Путін та його оточення. Бо навіть із Мілошем Земаном Кремль повністю розірвав якісь (назвемо їх неофіційними) стосунки після того, як Чехія вислала російських дипломатів у зв'язку з вибухами у Врбетицях, а Мілош Земан не зумів цьому перешкодити. Тобто тут двері зачинені з іншого боку. І навіть якби в Чехії відбулася якась політична революція, а чеський уряд змінився на людей, готових і охочих розмовляти з Москвою, цього не зробила б сама Москва.

– Що змінилося у чеському суспільстві? Адже ще нещодавно на посаді президента перебував схожий на Андрія Бабіша політик, Мілош Земан, погляди якого можна було назвати проросійськими. До цього президентом був Вацлав Клаус, який теж мав тісні відносини з Росією, видання його книги фінансував російський "Лукойл". Чому зараз виборці втекли від того порядку, який уособлювали Клаус, Земан, Бабіш?

– Тут слід зазначити, що Вацлав Клаус був останнім президентом, якого обирав парламент. Поки він був президентом, Клаус не вирізнявся проросійськими поглядами. Яскравішими і явнішими вони стали після того, як він пішов з посади президента. Щодо Мілоша Земана, то це перший всенародно обраний президент Чехії. І це, власне, і створило серйозну проблему та диспропорцію у політичній системі країни. Чехи не відразу це усвідомили, радісно використали можливість прямих виборів президента. У результаті Мілош Земан двічі вигравав на президентських виборах і довгий час був найпопулярнішим політиком країни. Але він використав свою популярність не на благо. Оскільки пост президента йому не давав жодних повноважень, він почав ламати конституційну систему Чехії. Персонально під себе. Це завдало великої політичної травми і конституційній системі Чехії, і чеському суспільству. За час президентства Мілоша Земана чеське суспільство поступово, на мою думку, усвідомило цю травму, усвідомило проблему і зрозуміло, що глава держави не повинен бути політиком, який працює виключно у своїх власних інтересах. Саме це спричинило серйозну зміну політичних настроїв у Чехії в рамках президентських виборів і визначило перемогу Петра Павела, який очевидно, як його звинувачував у цьому Андрій Бабіш, є президентом чинного уряду. Але він є ним у тому сенсі, що на відміну від Бабіша він готовий з ним тісно співпрацювати. Він не готовий перебільшувати свої повноваження, не готовий боротися з парламентом за владу. Тобто нинішнє голосування – це якесь одужання чеського суспільства, яке зробило помилку і тепер намагається її на політичному рівні виправити та повернути посаді президента ту роль, яка мала до цього, – вважає Іван Преображенський.

Петр Павел вже оголосив про те, що навесні, напередодні саміту НАТО у Вільнюсі, вирушить у робочу поїздку до України разом із президентом Словаччини Зузаною Чепутовою. Чепутова особисто привітала Павела з перемогою, приїхавши для цього до Праги.

Оглядач празького видання Ондржей Соукуп розповідає про суперників у другому турі президентських виборів у Чехії та про те, що визначило перемогу Петра Павела:

– Петр Павел – перший президентський кандидат за останні роки, який спирався на міський праволіберальний електорат і голоси цих виборців нарешті здобули перемогу. До цього перемагали кандидати-популісти. Павел зумів перемогти не лише завдяки своїм ліберальним поглядам, увазі до прав людини, завдяки всьому цьому гавелівському етосу, а й завдяки військовому бекґраунду. Крім цього, певну роль зіграв його імідж - він справляє враження спокійної, впевненої в собі людини. І це допомогло завоювати частину голосів тих виборців, котрі раніше голосували за Мілоша Земана. Крім цього, Андрію Бабішу не вдалося зробити ставку на негативну кампанію, на залякування війною.

– Мені здається, що війна відіграла певну роль. PR-стратеги Андрія Бабіша якраз думали, що це буде слабке місце Петра Павела, бо вони запустили перед другим туром виборів кампанію, сенс якої зводився до того, що ось він же військовий, він нас втягне у війну, якщо ти голосуєш за Павела, то готуйся до мобілізації, і так далі. Але це не спрацювало. Люди розуміють, що часи справді складні, але краще, якщо на чолі держави стоятиме людина, яка бодай розуміє, що таке війна, що таке армія, і може адекватно оцінювати ризики.

– Що зміниться у чеській політиці після того, як на посаду президента прийде Петр Павел?

– Загалом пост президента в Чехії – це, звичайно, не зовсім позиція монарха у Великій Британії, але все ж таки реальних виконавчих повноважень у президента відносно небагато. При цьому вже історично склалося, що президент задає тон, створює атмосферу, якщо хочете, у політичному житті країни. У цьому сенсі Петр Павел буде заспокійливим чинником, який просуватиме свою політику, своє бачення майбутнього.

– Не можу не спитати про суперника Петра Павела Андрія Бабіша. Він досить популярний політик на сході країни, де його сільськогосподарському концерну належить кілька фабрик, проте і там у багатьох моравських регіонах, наприклад, Бабіш програв Павелу, хоча перевага була дуже невеликою, голоси розділилися майже 50 на 50.

– Андрій Бабіш – політик такого типу, як, наприклад, італійський політик Сільвіо Берлусконі або навіть угорський політик Віктор Орбан. Тобто це людина, лояльне ядро виборців якої дорівнює приблизно 30 відсоткам. Проблема цього ядра виборців у тому, що вони є досить ізольованими. Потенціал отримати інші голоси є обмежений. Власне вже з осені минулого року соцопитування показували, що якщо Бабіш вийде у другий тур, то він програє практично будь-якому кандидатові з умовного ліберального табору. Так і вийшло. Він міг отримати голоси лише тих виборців, які раніше голосували за кандидатів-комуністів або ж за украй правих, націоналістів. Петр Павел міг отримати та отримав ті голоси, які були віддані за інших ліберальних кандидатів. Звідси й різниця в результаті, – каже Ондржей Соукуп.

Час грає проти України чи Росії? ЗСУ готуються до найінтенсивнішої фази війни

Українські військовики на Запоріжжі, 23 січня 2023. REUTERS/Stringer

ЗСУ готуються до нової найінтенсивнішої фази війни навесні, пише The Guardian. Росія невпинно нарощує свої сили, тоді як президент Володимир Путін переводить економіку на військові рейки, щоб виробляти нові танки та ракети, зазначає видання. Оглядачі відзначають дві перші фази війни - наступ з 24 лютого й спроба війни на виснаження із залученням в'язнів у поєднанні з масованими ракетними ударами по цивільній інфраструктурі України.

"Цей другий етап був майже такою ж повною поразкою, як і перший. Росія використала значну частину свого арсеналу крилатих ракет, і хоча українська енергомережа пошкоджена, світло все ще горить, а українська воля до боротьби не затьмарена", - пише The Guardian.

Незабаром розпочнеться третій етап - битва за вирішальну перевагу з використанням комбінованих озброєнь - механізованої піхоти, артилерії, авіації та, можливо, десантних сил. "Світ не бачив нічого подібного з часів ірано-іракської війни 1980-х років, тоді як Європа не спостерігала нічого подібного з часів Другої світової війни", вказує газета.

Війна на виснаження

Попри рішення рішуче збільшити військову допомогу Україні з боку союзників у деяких західних столицях зростає занепокоєння, що час може бути на боці Росії, пише The Wall Street Journal.

Торік після поразки початкового воєнного плану російського президента Володимира Путіна західні уряди сподівалися: що довше триватимуть бої, тим більша ймовірність того, що Україна переможе, а західні санкції ослаблять Росію і змусять відступити. Тепер, пише видання, із наближенням першої річниці початку повномасштабної війни Росії ця впевненість зникає. Натомість "офіційні особи в деяких країнах Заходу зараз побоюються, що Кремль, що готовий продовжувати кидати людей і техніку у бій, може взяти гору у тривалій війні на виснаження".

Росія планує розпочати новий наступ найближчими місяцями, залучивши краще навчених військовиків, готових до тяжких боїв, що засвідчили нещодавні успіхи Кремля поблизу Бахмута, зазначає WSJ.

"Наші розрахунки базувалися на тому факті, що Росія залишається величезною країною з набагато більшими ресурсами, коли справа доходить до солдатів і здатності виробляти зброю, яка не вимагає західних компонентів, - сказав міністр закордонних справ Литви Габріеліус Ландсбергіс, один із головних прихильників посилення західних поставок зброї. - Що більше часу ми їм дамо, то більше людей... вони зможуть кинути на українців".

Навіть найуспішніший наступ чи Росії, чи України навесні навряд чи завершить війну. Українці занадто багато бачили намірів Росії чинити геноцид на окупованій території, щоб думати про капітуляцію, тоді як Путін зробив перемогу екзистенціальною справою свого режиму, пише The Guardian. Проте наступ і контрнаступ протягом найближчих кількох місяців можуть стати вирішальними у визначенні траєкторії продовження конфлікту. Успіх чи невдача Києва матимуть важливий вплив на стійкість тих, хто підтримує країну, продовжувати постачати сучасне озброєння, що є стратегічною перевагою Києва.

Як на хід війни вплинуть західні танки

Деякі оглядачі, зокрема колишній головнокомандувач об'єднаних збройних сил НАТО Джеймс Ставрідіс вважають, що танки Abrams зі США, Leopard 2 з Німеччини та інших країн і Challenger 2 з Великобританії відіграватимуть ключову роль у підтримці оборони України. На його думку, передача танків знаменує собою "поворотний" момент у сухопутній війні.

А колишній командувач армією США в Європі Бен Годжес і колишній Верховний командувач Об’єднаних збройних сил НАТО в Європі Веслі Кларк погоджуються, що Україна навіть зможе звільнити Крим, хоча для цього ЗСУ потребують наступальної зброї, зокрема літаків-винищувачів.

Однак у питанні танків експерти вказують на те, що новий російський наступ може початись до того, як Київ отримає перші британські чи німецькі танки, адже на навчання українських військовиків та на доставку цієї техніки можуть піти місяці.

Нині до Великої Британії прибули українські танкісти для навчання роботі з Challenger 2, повідомило Міноборони Об'єднаного Королівства. Але відправлення Києву американських танків Abrams "забере багато місяців", заявив днями речник Білого дому з питань національної безпеки Джон Кірбі. Він не уточнив, чи Україна отримає заявлену техніку до кінця 2023 року, але тим часом, за його словами, до України прибуде партія німецьких танків Leopard.

Донеччина залишиться пріоритетом

Днями представник пресслужби Головного розвідувального управління Міноборони Андрій Юсов заявив, що Донеччина залишається для російських сил основним напрямком.

"Після чергових кадрових перестановок в окупаційній армії одне з ключових завдань для Герасимова від Путіна – повна окупація Донецької області до березня. Це означає, що Донецький напрямок і ситуація на сході буде і надалі залишатися найгарячішою. Решта – ми бачимо зараз загострення на Запорізькому напрямку, в інших точках, – цитує Юсова Радіо Свобода. - З пропагандистської точки зору від початку вторгнення «захист» Донбасу, цих квазіутворень «ЛНР», «ДНР» було одним з ключових мотивів путінської пропаганди".

Американський Інститут вивчення війни (ISW) днями повідомив, що Москва, можливо, готується до наступу на сході із залученням переважно регулярних сил. Але знання про надходження нових танків дасть українським командирам більше свободи у використанні своїх поточних запасів техніки, зазначає ISW.

Але, як пише CNN, хоча американські та німецькі танки можуть надходити до України протягом тривалого часу, вони допоможуть українській армії модернізуватись. "Ймовірно, Україна ще не скоро вступить до НАТО, але вона буде озброєна як країна НАТО", що може дозволити Україні швидше інтегруватись до західних систем логістики й технічного обслуговування.

"Україна не тільки матиме спроможність перемогти російську армію [..] але її збройні сили будуть стримуючим фактором для будь-яких подальших нападів переозброєної, реваншистської Росії в майбутньому. Це гарантуватиме безпеку України, а отже, і Європи протягом наступного десятиліття", написав Френк Ледвідж, військовий експерт з британського Університету Портсмута.

Крим може стати визначальним у війні РФ в Україні - екс-генерал США

Відпочивальники на пляжі на тлі пожежі на російській військовій авіабазі у Новофедорівці, АР Крим. 9 серпня 2022. REUTERS/Stringer

Крим може стати вирішальним майданчиком російської війни в Україні, адже Україна не погодиться на те, щоб Росія продовжила свою окупацію півострова, про це генерал-лейтенант у відставці та колишній командувач армією США в Європі Бен Ходжес заявив виданню Insider.

Екс-генерал переконує, що "в наступні кілька місяців Україна встановить умови для остаточного звільнення Криму", підкресливши, що Україна "ніколи не буде у безпеці чи захищеною або здатною відновити свою економіку, поки Росія утримує Крим".

Нещодавно інший американський генерал у відставці Веслі Кларк, колишній Верховний командувач Об’єднаних збройних сил НАТО в Європі, заявляв, що "питання Криму - центральне в цій війні". На його думку, звільнити Крим можливо, але для цього ЗСУ потребують наступальної зброї, зокрема літаків-винищувачів.

Підписуйтеся на Голос Америки Українською в Telegram.

Як писав Голос Америки у грудні, американські медіа повідомляли, що деяких посадовців у Вашингтоні стурбувало нещодавнє повідомлення представника адміністрації президента Джо Байдена членам Конгресу про те, Україна має військовий потенціал, щоб повернути Крим. За деякими повідомленнями, існують побоювання, що будь-який широкомасштабний наступ, який загрожує контролю Росії на півострові, може підштовхнути Володимира Путіна до застосування ядерної зброї.

При цьому генерал США у відставці Баррі Маккефрі сказав, що "Путін не потерпить втрати Криму": "Це місце, де розташований порт Чорноморського флоту Росії. Це буде зміною до стратегічного напрямку війни".

Тим часом влада незаконно анексованого Росією Криму розпочала будівництво інженерних укріплень на випадок бойових дій. Уздовж західного узбережжя півострова зводиться оборонна лінія, що складається з траншей, окопів, протитанкових пірамід та мінних полів.

Раніше секретар Ради національної безпеки та оборони України Олексій Данілов заявляв, що Росія не зможе утримати контроль над Кримським півостровом, не зважаючи на активну підготовку до відбиття українського контрнаступу. "Окопи їм точно не допоможуть. Крим буде повернутий, і повернутий обов'язково - у той спосіб, яким вирішить наше військово-політичне керівництво", - зазначив голова РНБО.

У день оголошення про надсилання Україні американських танків Abrams високопосадовці Білого дому наголосили, що Крим - це Україна. "Ми ніколи не визнавали незаконну анексію Криму Росією, але тільки українці вирішують, куди йти і як та де проводити операції у своїй країні, це їхні рішення", - наголосив представник Білого дому.

У Німеччині можуть почати виробляти HIMARS і наростити виготовлення боєприпасів

U.S. Army presents HIMARS in Tapa military base

Німецький виробник зброї Rheinmetall готовий значно збільшити виробництво танкових та артилерійських боєприпасів, щоб задовольнити значний попит в Україні та на Заході, і може розпочати виробництво реактивних систем залпового вогню HIMARS у Німеччині, заявив генеральний директор Армін Паппергер в інтерв'ю Reuters.

Rheinmetall виробляє низку оборонних продуктів, в тому числі 120-мм гармату для танка Leopard 2. "Ми можемо виробляти 240 тисяч танкових боєприпасів на рік, що більше, ніж потрібно всьому світу", - сказав Паппергер в інтерв'ю агенції. Він додав, що потужність виробництва 155-мм артилерійських снарядів може бути збільшена до 450-500 тисяч на рік, що зробить Rheinmetall найбільшим виробником обох видів боєприпасів.

Також Паппергер сказав, що нова виробнича лінія для боєприпасів середнього калібру, які використовуються, наприклад, для німецьких зенітних самохідних артилерійських установок Gepard в Україні, буде запущена до середини року. Як зазначає Reuters, Німеччина місяцями намагалася знайти нові боєприпаси для Gepard, які її власні військові зняли з озброєння в 2010 році.

Rheinmetall також веде переговори з Lockheed MartinLMT.N, американською компанією, яка виробляє реактивні системи залпового вогню HIMARS (High Mobility Artillery Rocket System), які активно використовуються українськими військами, сказав Паппергер: "На Мюнхенській конференції з безпеки [у середині лютого] ми прагнемо укласти угоду з Lockheed Martin про початок виробництва HIMARS (у Німеччині)".

"У нас є технологія для виробництва боєголовок, а також для ракетних двигунів, і у нас є вантажівки для встановлення пускових установок", - сказав Паппергер, додавши, що угода може призвести до інвестицій у кілька сотень мільйонів євро, з яких Rheinmetall профінансує основну частину.

У липні головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний заявив, що стабілізувати ситуацію на фронті й утримувати оборонні рубежі й позиції вдалось, зокрема, завдяки вчасному прибуттю "М142 HIMARS, які завдають прицільних ударів по ворожим пунктам управління, складам зберігання боєприпасів та палива".

Днями керівництво оборонної промисловості Німеччини зустрічатиметься із новим міністром оборони Борисом Пісторіусом, який планує розпочати переговори про те, як пришвидшити закупівлю зброї та збільшити постачання боєприпасів у довгостроковій перспективі після того, як після регулярних передач зброї Україні запаси на німецьких складах значно виснажились.

Перед зустріччю Паппергер заявив, що Німеччина повинна збільшити свій оборонний бюджет: "100 мільярдів євро звучить як гігантська сума, але насправді нам знадобився б пакет у 300 мільярдів євро, щоб замовити все необхідне".

У статті використано матеріали Reuters

Більше

XS
SM
MD
LG