Спеціальні потреби

Актуально

Сучасні умови, дикість російських солдатів, справжня війна. Іноземні журналісти поділилися враженнями від роботи в Україні

Журналісти тікають у прикриття після потужних обстрілів єдиного шляху евакуації місцевих жителів в Ірпіні, поблизу Києва, Україна, 6 березня 2022 року. REUTERS/Carlos Barria

Чимало журналістів зі всього світу охоче їдуть висвітлювати війну в Україні. Крім досвідчених воєнних кореспондентів, які пройшли гарячі точки, в Україні працює й чимало тих, хто робить це вперше.

«Цей конфлікт проходить дуже близько до серця Європи, тому це відкриває можливості для багатьох молодих журналістів, які можуть репортажами з України створити собі ім’я в професії».

Про це під час організованого Українською службою “Голосу Америки” круглого столу “Журналіста на війні: висвітлені України в світі” сказав легендарний британський фотограф Пол Конрой. За його словами, умови роботи іноземних журналістів в Україні є досить комфортними, щонайменше порівняно із війною у Сирії.

«У Сирії, наприклад, ситуація була протилежною. Будь-що, що ми робили, було небезпечним. Наприклад, проїхати 50 метрів. Ми з Марі (журналістка газети «Sunday Times» Марі Колвін – ГА) таємно прокрадалися вночі через мінне поле. А тут є всі сучасні приміщення та засоби, все здається досить простим».

Дивіться програму:

Конрой - член ради опікунів лондонського «Фронтлайн Клуб» та один із засновників відділення організації у Львові, де він тренує українських журналістів, продюсерів та іноземних фрілансерів, які не мають підтримки великих організації, навичкам безпеки, у тому числі наданню першої медичної допомоги, у фронтових умовах. У 2012 році в Сирії, важко поранений, Конрой пережив напад, у результаті якого загинула його колега, легендарна військова кореспондентка Марі Колвін. За його мемуарами “Під дротом” про події в Сирії зняли голлівудський фільм «Приватна війна» та однойменний документальний фільм.

Втім, це почуття безпеки в Україні, каже він, - оманливе.

«Проте ви також стикаєтеся з іншим типом ворога. Це ситуація тотальної війни на фронтах, на передовій. Ви стикаєтеся з великою зброєю масового ураження на полі бою. У масштабах, що лише з часом наростають до масових, як-от у Сирії, люди звикають до цього. Тут обмежень не було з самого початку. Тому ви маєте хибне відчуття, у вас є багато нормальності в житті. Однак у місцях фронту це справжня війна», - наголошує Конрой.

Змінилися умови роботи журналістів і порівняно із тими, які вони були під час висвітлення Операції об'єднаних сил на Донбасі, розповів воєнний кореспондент телеканалу ICTV Олег Корнієнко, який також підключився до круглого столу. По-перше, сказав він, лінія фронту стала набагато ближчою до столиці, а, по-друге, стало важче розуміти, де саме вона проходить.

«Порівняно з війною на Донбасі, ти розумів, де ворог, де можна сховатися і можна було зрозуміти приблизно ситуацію лінію фронту. На початку повномасштабного вторгнення було важко зрозуміти. До того зараз, при повторному наступ на Україну, Росія уже відкрито задіяла свою живу силу і інше озброєння ніж у 14-му, 15-му і усі ці роки».

Воєнний кореспондент телеканалу ICTV Олег Корнієнко
Воєнний кореспондент телеканалу ICTV Олег Корнієнко

На відміну від багатьох попередніх конфліктів до послуг журналістів, які працюють в Україні, - інтернет, інші засоби зв'язку, соціальні мережі.

«Це добре для редакторів у Лондоні, тому що вони можуть мати цілий масив інформації перед собою. І це справді щось відносно нове. Я думаю, коли ми були в Лівії, такі можливості й комунікація тільки починалися. Це чудовий інструмент для фокусування своїх ресурсів. Коли я працював у газеті «Sunday Times» у редакції постійно думали, куди нас з Марі відправити. Тепер це не є проблемою, тому що загалом ви можете побачити, куди вислати журналістів», - говорить Конрой.

Але також, додав він, це може спрацювати проти журналістів, яких можна вирахувати за допомогою даних стільникового зв’язку, що й сталося з Полом та Марі у Сирії.

Інша небезпека - потрапляння в мережу та в ефір інформації, якою може скористатися ворог. Із початком війни в Україні, як журналісти, так й цивільні особи, навчилися відповідальніше ставитися до того, як і коли повідомляти інформацію про обстріли та воєнні тривоги, розповів Корнієнко. У перші дні війни ця інформація широко розходилася соцмережами, потрапляла на вебсайти та в прямий ефір телеканалів.

«Протягом цих двох місяців і цивільне населення, і журналісти зрозуміли, що так не потрібно робити. Нажаль, вже на другому місяці масштабної війни нарешті Мінкульт, Міноборони і Спілка журналістів України виробила цей механізм, що, наприклад, якщо ракета потрапляє в цивільний об'єкт, ми можемо їхати працювати на місце події, але в ефір про це говорити публічно можемо через 3 години. Якщо потрапляння у військовий об'єкт, то ми можемо говорити лише через 12 годин. У нас дуже часто повітряні тривоги і теж є таке правило, доки не завершиться повітряна тривога, ми не говоримо, куди був обстріл».

Третій учасник дискусії Майкл Вейс відзначив, наскільки уважно його колеги, з якими він працював під Києвом, дотримуються вимог уряду.

«Коли я був у Києві та Бородянці, дорогою як репортер я хотів фотографувати та знімати. І в ту хвилину, коли моя камера націлювалася на українське КПП, мій водій, мій фіксер, усі в машині говорили: «Не роби цього, тебе заарештують». Тому це нагадування, наскільки такі речі є чутливими», - сказав він.

Майкл Вейс, журналіст, директор News Line Magazine
Майкл Вейс, журналіст, директор News Line Magazine

Вейс - журналіст, директор News Line Magazine, який понад 10 років висвітлює міжнародні теми із фокусом на Близькому Сході та Росії, та є співавтором бестселера за версією газети «New York Times» «ІДІЛ: В середині Армії терору» та автором «Загроза нереальності: як Кремль використовує інформацію, культуру та гроші».

Висвітлення війни в України становить певний виклик для іноземної преси й у дотриманні стандартів журналістки, який вимагає повідомляти обидві точки зору.

«Як вам скаже будь-хто, хто працює у західних ЗМІ, складність полягає в зобов’язанні бути об’єктивним або здаватися об’єктивним. Я часто стикався з цим, висвітлюючи сирійську війну. Багато інформаційних організацій повторювали тези російського МЗС, включно з теоріями змови, без жодного сумніву та скепсису. Тоді як ці теорії можна було легко спростувати лише за допомогою мінімального розслідування», - сказав Вейс.

Втім, із часом, вважає він, ЗМІ покращили своє вміння працювати із офіційною позицією урядів, яка є відверто неправдивою.

«Я помітив різке перекалібрування багатьох відомих медіа-організацій у тому, як вони мають справу із заявами російського уряду щодо війни в Україні. Тобто зараз вони працюють із цим значно краще, ніж із заявами російського уряду щодо війни в Сирії».

«Неупередженість іноді може бути досить неприємною, коли вона переобтяжує. Не обов’язково існує інша, рівна їй протилежна та збалансована точка зору. Я думаю, що намагатися знайти цей баланс складно, але це не є неможливим. І я особисто сказав би комусь, хто бачив убивства: «Не вигадуйте приємнішу назву. Якщо вони вбивають немовлят, вони вбивають немовлят, і це вбивство», - зазначив Конрой.

Пол Конрой, британський фотограф
Пол Конрой, британський фотограф

Усі учасники погодилися, що робота журналістів в Україні має й додатковий аспект – зібрані свідоцтва стануть у нагоді під час розслідування воєнних злочинів росіян в Україні.

«Коли почалися спроби окупувати Україну, зокрема захопити Київ, у нас у всіх була можливість виїхати зі столиці, але ми залишилися тут, бо прекрасно розуміли свою відповідальність, свою місію. Це - наша професії. Що стосується відео доказів, ми це все знімаємо і передаємо в офіс Генпрокуратури», - сказав Корнієнко.

«Наразі Україна співпрацює з міжнародними партнерами у проведенні розслідувань воєнних злочинів і злочинів проти людства. І я, безумовно, вважаю, що журналісти відіграють у цьому вирішальну роль, - сказав Вейс. - Не лише ті, хто, на місцях опитує свідків, фотографує та знімає відео. Це також розслідувачі відкритих джерел, як-от Bellingcat. Вони проробили неймовірну роботу не лише стосовно України, а й інших тем, просто перевіряючи інформацію, яка поширюється інтернетом. Тож так, я вважаю, що журналісти мають моральний обов’язок вести хроніку звірств».

У тої же час, зазначають журналісти, звичайні українці є відкритими до спілкування з іноземною пресою.

«Я робив інтерв’ю з декількома очевидцями подій у Бородянці, які охоче поділилися тим, що вони побачили за понад 40 днів російської окупації. Вони хочуть, аби про ці факти знали. Вони розуміють важливість того, щоб їхню історію почули у світі», - говорить Вейс.

Голоси мирних мешканців є важливі ще й тому говорить журналіст, що це не є звичайним зіткненням двох армій - це війна спрямована, у першу чергу, проти цивільного населення. Вейс поділився тим, що його вразило найбільше із побаченого у Бородянці, де були зруйновані об’єкти цивільної інфраструктури.

«Магазини, ресторани та квартирні будівлі зруйновані вщент. Коли я був там, екстрені служби витягували людей з-під завалів, піднімаючи тони бетону. Вцілілі будівлі були просто розграбовані російськими окупантами. Я заходив у багатоквартирні будинки, де були спустошені коробки з прикрасами, одяг витягнутий із гардеробу, фотоальбоми розірвані. Весільні фотографії однієї пари були розкидані по всій спальні як акт осквернення. Найгірше, що я бачив, це сліди дефекації російського солдата на підлозі кухні молодої пари, прямо на чоловічий халат. Тут немає нічого військового. Це просто акт дикості. Це акт чистої патологічної ненависті. І на заході це мають розуміти, що це не звичайна війна. Використовується дуже брудна і нелюдська тактика».

У тому числі завдяки чисельним голосам українців, які лунають в усьому світі, Росія програла інформаційну війну, погодилися учасники дискусії.

«У контексті цього конфлікту, я гадаю, вам буде важко знайти когось, хто просував би лінію Путіна. Тому що 20 років нас годували цим наративом, що Путін – майстер пропаганди, темного мистецтва. А на ділі це не так», - вважає Конрой.

Вейс зазначив, що навіть якщо українці вважають, що західна преса не завжди правильно добирає слова, описуючи події в Україні, на загал висвітлення є проукраїнським.

«Загальний моральний імператив, наратив, на Заході є дуже проукраїнським. Дуже важко знайти будь-яку велику новинну організацію, за винятком одного чи двох ведучих на Fox News - але репортажі на Fox News досить хороші – які були б справжніми апологетами Путіна. Мабуть, це вже сам по собі тріумф української нації та українського народу», - сказав Вейс.

Дивіться також: Американські школярі зібрали гроші для фонду "Голоси дітей", що допомагає українським дітям. Відео

Всі новини дня

Голос Америки в Ізюмі. Відео

Голос Америки в Ізюмі. Відео
please wait

No media source currently available

0:00 0:01:38 0:00

Українські чиновники оголосили в п'ятницю, що понад 400 тіл було ексгумуванно із місця масового поховання поблизу Ізюма Харківської області, звідки російські війська нещодавно відступили у результаті українського контрнаступу.

Спроба швидко зміцнити фронт, здобути лояльність тих у Росії, хто підтримує війну. Навіщо Путіну мобілізація, розмірковують аналітики

Фото: Російська поліція затримує протестувальників, які виступили проти мобілізації, Санкт-Петербург, Росія, 24 вересня 2022 року. В суботу акція протесту проти мобілізації пройшла і в Москві.

Минулого тижня російський президент Володимир Путін оголосив часткову мобілізацію в країні, а в суботу підписав зміни до Кримінального кодексу, які посилюють покарання за неявку на службу, дезертирство, мародерство, тощо.

В Росії відбулись протести проти мобілізації, на кордонах на виїзд з країни вилаштувались черги, а авіаквитки з Росії швидко розкуповували. Цього тижня протести відбулись в Дагестані, Бурятії, на тлі повідомлень про те, що російська влада найбільш активно мобілізує національні меншини. В суботу протести проти мобілізації відбулись в Санкт-Петербурзі та Москві.

Український президент Володимир Зеленський звернувся до росіян: "Ми бачимо, що люди в Дагестані, в Бурятії, в інших національних республіках і областях Росії розуміють, що їх просто кинули. Кинули на смерть", - заявив він. У вечірньому відеозверненні 23 вересня Зеленський закликав мешканців окупованих територій України ховатись від мобілізації, саботувати її і за першої нагоди - переходити на українські позиції.

Своїм рішенням про мобілізацію Путін показав, що він не збирається відступати у війні проти України, говорить професор британського Kings College Сем Грін в інтерв'ю New Yorker.

Успішний контрнаступ в Україні у минулі тижні викликав невдоволення серед оглядачів в Росії, але це не був протест проти війни, вказує Грін, а, скоріше, оглядачі хотіли б щоб Росія билася більше. "Путін відчув, що він має відповісти на це. Йому потрібна прихильність цих людей", - вказує Грін.

Він, однак, заявляє, що здобувши прихильність тих, хто хотів би бачити більш активні бойові дії Росії, Путін ризикує створити опозиційних рух, особливо серед молоді, яка раніше утримувалась від критики війни.

Путін сподівається, що мобілізація, яка має залучити 300 000 людей до лав російських збройних сил, вплине на ситуацію на фронті, кажуть аналітики.

Російське військо в розпачі намагається кинути більше людей, що пройшли мінімальне тренування, на фронт, вважає Майкл Кофман, аналітик Центру воєнно-морського аналізу США.

Як видається, початково мобілізовані пройдуть два тижні навчань, твітує Майкл Кофман, посилаючись на різні джерела. Він вважає, цей час "надзвичайно коротким, особливо з огляду на те, що процес фактично більше схожий на поступову загальну мобілізацію. Це вказує на відчайдушні спроби російського війська стабілізувати лінію, кидаючи людей на фронт".

В здатності Росії швидко навчити 300 000 мобілізованих сумнівається колишній командувач сил НАТО Марк Гертлінг. Він ділиться своїми враженнями від двох візитів на базові тренування солдатів в Росії.

"Це було жахливо, - твітує Гертлінг. - Ознайомлення, а не кваліфіковане навчання з рушницями, початкова перша допомога, дуже мало симуляціх із збереження ресурсів і ... найбільш важливо... жахливе керівництво "сержантів навчання".

Згідно з оцінками Пентагону, оголошена Кремлем мобілізація може вирішити проблеми Росії з нестачею особового складу, але не усуває проблеми, які стали вагомою причиною поразки російських сил під Києвом а також неспроможності Росії досягнути прогресу на Донбасі, вважають в Пентагоні.

"Невідомо, чи це може значно вплинути на питання командування та контролю, логістики, поставок і, що важливо, бойового духу, з якими, як ми бачили, російські сили зіткнулись в Україні", - заявив речник Пентагону Пет Райдер під час брифінгу в четвер.

Райдер додав: "Якщо є значні виклики, а стратегічні системні питання, які роблять великі збройні сили боєздатними, не вирішено, то ніщо не вказує, що ситуація покращиться, якщо до рівняння додати більше змінних".

Україна просить скликати термінове засідання Ради Безпеки ООН через «референдуми» на окупованих територіях 

У листі президенту Ради Сергій Кислиця попросив, щоб Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш поінформував членів Ради про ситуацію.

Посол України в ООН звернувся до Ради Безпеки ООН з проханням про термінове засідання для обговорення голосувань щодо анексії, які проводяться на контрольованих Росією частинах України.

У листі президенту Ради Сергій Кислиця попросив, щоб Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш поінформував членів Ради про ситуацію, повідомляє кореспондентка Голосу Америки в ООН Маргарет Бешер.

У п’ятницю російська окупаційна влада розпочала проведення так званих "референдумів" у контрольованих Росією регіонах України. Україна, НАТО та союзники висловили обурення діями Кремля і назвали це незаконною спробою анексувати території та ескалацією.

Президент США Джо Байден заявив, що ці "референдуми" є "хибним приводом для спроби силової анексії частин України, шляхом зухвалого порушення міжнародного права, включаючи Статут ООН".

Американський президент запевнив, що США відкинуть будь-який сфабрикований результат, який оголосить Росія, а також заявив, що підтримка України триватиме.

На думку деяких західних аналітиків, якщо Росія дійсно анексує окуповані території, Захід на рівні ООН реагуватиме швидко. Дипломати розраховують «отримати більшість для резолюції в Генеральній Асамблеї», навіть попри вето Росії в Раді Безпеки, мовиться у дослідженні брюссельської міжнародної аналітичної групи Crisis Group.

Американські хасиди вчать українську і збираються до Умані, попри воєнні загрози

Cурмити у шофар, баранячий ріг, є частиною єврейських ритуалів біля могили рабина Нахмана, правнука засновника хасидизму, у місті Умань, за 200 кілометрів на південь від столиці України Києва,  17 вересня 2009 рік.

На свято Рош ха-Шана, єврейський новий рік, помолитися у святі місця хасидів до Умані збираються тисячі прочан з Америки, попри загрози війни та попередження американського уряду утриматися від поїздок в Україну.

Американський щоденник New York Post пише про те, що ніякі загрози не зупинять представників місцевої хасидської громади на шляху до могили праведника їхнього релігійного руху кінця ХVІII – початку XIX століття, рабина Нахмана з Брацлава.

«Володимир Путін, можливо, подвоїв свою останню серію ядерних загроз у війні проти України, але це не перешкодить побожним американським євреям поїхати в Умань на Рош ха-Шана», – пише кореспондент New York Post.

Свято приходу нового, 5783 року за єврейським календарем, починається в неділю, 25 вересня на заході сонця і закінчується з заходом сонця у вівторок, 27 вересня. У минулі роки на гучні святкування до Умані з’їжджалося до 50 тисяч вірян. Нині, за словами кореспондента газети, який посилається на організаторів, очікується близько 25 тисяч прочан.

За словами речника Міністерства закордонних справ Ізраїлю Алона Лаві, тільки з Ізраїлю вже прибуло близько 4000 паломників і очікується, що їхнє число зросте до 5000.

Як повідомляє New York Times, оцінити кількість прочан, які прибувають до Умані, важко цього року, бо прямих літаків немає і прочани добираються через сусідні країни: Польщу, Румунію, Молдову.

Тих, хто планує подорож до центральної України, не відлякують не лише бойові дії в країні, але і складність самої поїздки і її вартість.

Зараз подорож з Нью Йорка до Києва триває щонайменше 35 годин, кажуть відвідувачі, які нещодавно повернулися з України.

До Умані прочанам доведеться добиратися кілька днів. Якщо раніше Йоель Ґлік, художник зі штату Нью-Йорк міг прилетіти до Києва і звідти їхати на орендованому авто прямо близько 200 км до Умані, то тепер йому доводиться летіти через Краків, а далі добиратися на таксі до кордону, який потрібно переходити пішки, і знову на таксі до Умані.

Як каже прочанин в коментарі для New York Post, для нього і двох його синів кілька днів в Умані обійдуться у п’ять тисяч доларів.

Також на перешкоді святкуванням, які тривають цілу ніч, може стати комендантська година, яка у воюючій країні триває з 11 вечора до 5 ранку. Найголовніші молитви напередодні свята промовляються між 2-ю і 3-ю годиною ночі, пояснюють прочани.

Деякі американські євреї, в родинах яких ще говорили російською мовою, кажуть, що вивчають кілька фраз українською, щоб «не завдавати болю» місцевим українцям нечутливою поведінкою.

При цьому сама газета публікує мапу України без території окупованого Криму.

Державний департамент США не рекомендує американцям подорожувати в Україну, пояснюючи, що не може забезпечити там їхню безпеку. Тим, хто попри все, збирається до воюючої країни, Держдепартамент рекомендує «скласти заповіт», «залишити зразки ДНК у лікаря» і «розробити власний особистий план безпеки» перед поїздкою в Україну.

Раніше цього місяця МЗС Ізраїлю попередило своїх громадян не їздити в Україну.

Посольство України в Ізраїлі також просить прочан залишитися цього року вдома. У своєму дописі у Facebook від 11-го вересня посольство попередило, що російська армія продовжує обстрілювати густонаселені райони, а одну з ракет було збито неподалік Умані.

«Росія може все втратити і нічого не виграє». Західні аналітики про російські погрози ядерною зброєю

Україна та її партнери «не поступилися минулим ядерним загрозам Путіна» і, ймовірно, не схиляться перед новими», кажуть аналітики.  Фото: міжконтинентальна балістична ракета в Росії (Russian Defense Ministry Press Service via AP)

Українська армія продовжує контрнаступ на північному сході та півдні, щоб звільнити території, контрольовані росіянами, незважаючи на так звані «референдуми», організовані російською окупаційною владою.

«Україна відкидає погрози Москви анексувати територію та захищати її як російську землю», – пише кореспондент газети New York Times (NYT).

Газета цитує президента України Володимира Зеленського, який заявив, що не має наміру сповільнювати контрнаступ проти російської армії.

NYT повідомляє, що в суботу, коли російська окупаційна влада проводила другий день голосування в чотирьох регіонах України, бої тривали у Луганській, Донецькій, Запорізькій і Херсонській областях.

Українська армія заявила в суботу, що за минулу добу українські військові підірвали російські танки і артилерійські установки, збили літак і гелікоптер, повідомляє NYT. Газета посилається на повідомленняукраїнського штабу, в яких йдеться, що у п'ятницю та вранці суботи українські військові знищили 8 танків, 11 одиниць бронетехніки та 6 артилерійських систем. Газета зазначає, що власні втрати українська армія не розголошує, а її заяви неможливо було незалежно перевірити в умовах бойових дій.

Референдуми, як очікується, завершаться спробою анексії території, більшої за Португалію, пише NYT. Газета нагадує, що західні офіційні особи назвали ці референдуми «фіктивними», але сам факт їхнього проведення, викликав занепокоєння в західних країнах.

Оглядачі пояснюють, що анексувавши цю територію, Москва могла б твердити, що напад на Херсонщину, чи Донеччину є рівносильним нападу на саму Росію, для захисту якої керівництво Росії, за словами президента Росії Володимира Путіна, готово використати усі засоби, включно з ядерною зброєю.

Президент Росії Володимир Путін наполягав, що загроза захистити те, що можна назвати російською землею після анексії, «не є блефом».

NYT посилається на слова аналітиків, які кажуть, що Кремль піднімає ставки перед обличчям програшу в останньому українському контрнаступі.

«Путін зробив багато ставок», – каже в інтерв’ю газеті Кліфф Купчан, голова вашингтонської компанії Eurasia Group, що займається оцінками політичних ризиків. Якщо Росія анексує територію, яку вона лише частково контролює в чотирьох українських провінціях, і Україна продовжить просуватися, «ми опинимося в абсолютно новому світі», –вважає експерт.

Брюссельські аналітики з міжнародної Crisis Group погоджуються, що війна проти України входить у нову фазу. «Після значних перемог українських військ на півдні Херсонської та північному сході Харківської областей Москва дала зрозуміти, що у відповідь піде на ескалацію, а не на компроміс», – мовиться у статті, опублікованій на сайті організації у п’ятницю.

Аналітики наголошують, що мобілізація та погрози застосування ядерної зброї, на думку Путіна, «можуть підкорити Україну його волі та змусити Захід відступити». Але розрахунок явно не виправдовується, кажуть вони.

«Війська, які мобілізуються, навряд чи зможуть змінити хід битви, особливо враховуючи час, потрібний армії, щоб їх належним чином підготувати», – кажуть вони. А Україна та її західні прихильники «не поступилися минулим ядерним загрозам Путіна і не виявляють жодних ознак схилитися перед новими».

Ця позиція, на думку аналітиків, є правильною. Вони вважають, що країни НАТО повинні і надалі балансувати між підтримкою України зброєю та коштами та уникненням ескалації через риторику чи практичні кроки, які живлять наратив Путіна про те, що він воює зі Заходом.

Таким чином, у Росії залишиться простір для пошуку врегулювання, «якщо вона зрозуміє, що зазнала невдачі і в цій останній спробі отримати перевагу».

Аналізуючи можливість використання ядерної зброї, європейські аналітики кажуть, що у «небезпека ядерної ескалації реальна», але у випадку завдання ядерного удару, «Росія може все втратити і нічого не виграє».

«Ядерні удари у відповідь на українські контратаки не мають військового сенсу. Вони також створили б радіаційний ризик для російських військ і самої Росії», – пояснюють аналітики.

Ба більше, ядерний удар, на їхню думку, ймовірно, є єдиною дією, яка могла викликати «пряму відповідь Заходу».

Кремль може піти на такий сценарій, якщо бачитиме загрозу своєму існуванню, вважають аналітики. «За відсутності такої загрози Москва, схоже, усвідомлює, як такі кроки обернуться для неї катастрофічними наслідками».

Європейські експерти з безпекових питань кажуть, що навіть у відсутності гострої ядерної загрози зараз, «наступні тижні та місяці будуть небезпечними».

Рішення Кремля піти на ескалацію, а не шукати угоди, у поєднанні з продовженням риторики Путіна про конфлікт із Заходом і неонацистами в Києві вказують на те, що він готовий йти далі, «намагаючись запобігти військовому провалу, якого він явно боїться». Але, чим довше триватиме війна без пропивів для Росії, тим важче буде Кремлю підтримувати наратив про те, що він досяг своїх цілей, кажуть дослідники.

Якщо Росія дійсно анексує окуповані території, захід, на думку аналітиків, реагуватиме швидко – дипломати готові шукати підтримки територіальній цілісності України в ООН, і розраховують «отримати більшість для резолюції в Генеральній Асамблеї», навіть попри вето Росії в Раді Безпеки.

«Додаткові військові невдачі можуть зрештою змінити розрахунки Москви та зробити її більш відкритою для врегулювання, прийнятного для України», – сподіваються аналітики.

Більше

Відео - найголовніше

Голос Америки в Ізюмі. Відео
please wait

No media source currently available

0:00 0:01:38 0:00
XS
SM
MD
LG