Актуально
«Росія стає термоядерною фашистською державою» – Ландсбергіс
Трансформацію з колоніальної імперії в більш-менш нормальну державу, що співпрацює з довколишніми країнами, колишніми континентальними колоніями, – Росія не прийняла - Ландсбергіс.
Як можна зрозуміти зі слів самих литовців, Ландбергіс як політик консервативних поглядів на певному етапі був дещо маргіналізований, його таврували як безпідставно та нераціонально антиросійського та занадто «правого». Можливо. Але коли відчуваєш агресивне дихання російського сусіда на власній потилиці, його слова не здаються перебільшенням. Натомість, невиправдано легковажним здається ставлення до кримської анексії («кримська авантюра», кажуть російські правозахисники) ЄС. Хоча і цьому є пояснення – інституційні, бюрократичні, економічні, політичні (25 травня – вибори до Європарламенту). В ЄС, імовірно, до останнього зберігатимуть спокій. Переконуватимуть себе, що повоєнне облаштування Європи не похитнулося і що на рівну дорогу ще вдасться вийти. І це зрозуміло, адже мир на європейському континенті було здобуто дуже дорогою ціною.
Нагода поспілкуватися с Вітаутасом Ландсбергісом випала під час слухань щодо Росії, організованих у Європарламенті. Його коментар був одним із найгостріших. Він говорив про «російський фашизм» та висловив здогадку, що список росіян, які підпали під санкції, міг бути узгоджений із Кремлем («Інакше, чому туди не був включений «хазяїн»?» – запитував він). І під час «російських» слухань, і під час інших зустрічей і спілкування в Брюсселі дуже помітно, що найбільше українській кризі співчувають Литва, Латвія, Естонія, Польща, Чехія, Фінляндія – ті країни, які протягом історії на собі відчули, що буває, коли «розгортається широка душа» і, вочевидь, налякані перспективою чергового розвороту.
– Пане Ландсбергісе, як Ви оцінюєте реакцію ЄС на дії Росії в Криму? Чи можна сказати, що ця реакція здатна запобігти подальшому просуванню російських військ на Схід і Південь України?
– Передусім, акценти розставляються не на найважливіших речах. Навіть Ви кажете про ситуацію в Криму, в Україні. У той час як говорити треба про Росію, про те, що відбувається там. Росія стає термоядерною фашистською державою. Ви можете уявити собі Гітлера з термоядерною вибухівкою і з силою, що переважає в Європі? А ще з масштабною пропагандою та повним контролем над власним народом…
– Під час слухань у Європарламенті щодо ситуації в Росії постійно звучала думка, що справа виключно в пропаганді. Ця теза викликає деякі сумніви. Пропаганда навряд чи може забезпечити 90% підтримки військового втручання. Можливо, проблема глибша?
Росія обрала шлях. Точніше, цей шлях обрала еліта, в якій панують КГБісти. І для них імперія – це єдина цінність
– Звісно, ця пропаганда влучає в ціль і лягає на певні «слабкі» місця в психології широких прошарків населення. Відбувається тотальне зомбування. Коли мене запитують, чому росіяни підтримують цю політику, я раджу передивиться хроніки 1938 року. Що сталося з тим народом? Є причини психологічні, а за ними – й історичні. Так само, як свого часу в Німеччині, насаджувалася концепція приниженого, зрадженого народу, який має встати з колін і дати всім по зубах. І вони це зробили. Усе повторюється. Трансформацію з колоніальної імперії в більш-менш нормальну державу, що співпрацює з довколишніми країнами, колишніми континентальними колоніями, – Росія не прийняла. Вона обрала інакший шлях. Точніше, цей шлях обрала еліта, в якій панують КГБісти. І для них імперія – це єдина цінність. Як написав пан Дугін в передмові до однієї з книг, «ось та Росія, за котру хочеться і жити, і помирати, і вбивати». Це все живиться думкою, що коли нас бояться – це добре. Але ж цього варто навпаки, соромитися. Це те небезпечне виродження в психології, можливо, психології мас, яке може призвести до великої війни.
– Наскільки вірогідною є велика війна, на Вашу думку?
Путіна заносить. І якщо йому здається, що Захід трухлявіє та піддається, то в нього може з’явитися бажання брати повний банк
– Доволі ймовірна. Пана Путіна заносить. І якщо йому здається, що Захід трухлявіє та піддається, то в нього може з’явитися бажання брати повний банк.
– Відносно відповідальності Заходу. 2008 рік, Грузія – гарний урок. Після цього було створене «Східне партнерство», що, як показала «Кримська кампанія», виявилося не надто ефективним…
– До чого тут Крим? Крим – це маленький привід. Адже суть – інакша. Чи можна дозволити колишнім колоніям ставати демократичними державами, не підвладними Кремлю? Ні, цього допустити не можна. Це виклик, приниження достоїнства царя.
– Але ж це було зрозуміло і після 2008 року.
– Так, все зрозуміло.
– Чому тоді Європа не відреагувала?
– Тому що Європа – дурепа! Влаштує вас така відповідь?
– Якою мала би бути адекватна реакція ЄС?
– Суть у тому, що народи, які найбільше підпадають під небезпеку з боку Росії, повинні вирішити, чи хочуть вони існувати, розвиватися в умовах свободи чи вони піддадуться на рабство.
– Чи сприймається в ЄС поведінка Росії як виклик саме такого порядку?
Триває торг щодо майбутнього України: якою їй дозволено бути, а якою ні. Це Мюнхен-2 в повному форматі. Можливо, так далеко не зайде…
– Ні. Вони навіть не розуміють, що саме Україна зараз бореться за Європу – ту, якою вона могла би бути. Європа як світоч свободи, демократії, прав людини. Але якщо це починає продаватися… От зараз, наприклад, триває торг щодо майбутнього України: якою їй дозволено бути, а якою ні. Це Мюнхен-2 в повному форматі. Можливо, так далеко не зайде… Можливо, там якісь lapsus linguae. Коли йдеться про уряд України, кажуть: «теперішній і легітимний». То що, теперішній – не легітимний? Передусім, він значно більш легітимний за уряд в Москві. Навіть Верховна Рада при всіх спробах Януковича отримати більшість шляхом різних махінацій – все ж таки обиралась. Не порівняти з Думою, де маріонетки штампують царські укази. А в Європі їх називають законами. І правитель тішиться: у нас, мовляв, усе за законом, оголошу новий закон – і буду діяти за законом. Скільки ж можна дозволяти себе дурити? Після вторгнення [Росії на територію України] десь в Америці уже прозвучало це «досить нас дурити!». Але потім усі принишкли.
– Величезна проблема – російська пропаганда в медіа ЄС. Як вона туди потрапляє – окреме питання, але факт у тому, що журналісти країн ЄС, які приїздять до України, розпитують нас про антисемітизм, фашизм та інші міфи, посіяні саме російським лобі… Як гадаєте, як із цим боротися?
– Про це навіть говорити не варто. Натомість, ця «дурепа» приймає для розмови такі теми. Їй підкидають, а вона починає всерйоз про це говорити. Найперше, не можна дозволяти втягувати себе до фальшивих дебатів про маргінальні проблеми.
| Передрук з "Радіо Свобода" |
Всі новини дня
- Голос Америки
Злість, розгубленість, безпорадність. Жителі прикордонного російського Шебекіна «розчаровані тим, що до такого дійшло» – NYT
Внаслідок обстрілів у прикордонних з Україною районах Бєлгородщини загинули щонайменше сім людей. CNN з посиланням на російських офіційних осіб повідомляє про атаки зі смертельними наслідками щонайменше в чотирьох місцях Бєлгородської області.
Двоє чоловіків і жінка загинули під час обстрілу села Соболівка із 18 ракет, повідомив Гладков у серії дописів у своєму Telegram-каналі. Також в результаті удару були пошкоджені газопровід і лінія електропередач.
Через Соболівку проходить залізнична лінія, яка сполучає Росію з окупованиси нею частинами Украни, що свідчить про те, що ціллю могли бути російські лінії постачання - пише CNN.
Мешканці Бєлгородської області Росії унаслідок останніх обстрілів “починають розуміти жахи війни, що точиться на їхньому порозі”. А також висловлюють обурення у соцмережах про те, що “Москва не турбується про їхню долю”.
Такі свідчення мешканців, зокрема евакуйованих з прикордонного міста Шебекіно, публікує видання New York Times.
Вони почали використовувати у соцмережах хештег “Shebekino Is Russia”, а в інтерв’ю журналістам чимало з них висловлювало обурення через те, що ведучі державного телебачення неправильно вимовляли назву їхнього міста.
“Таке враження, що в Москві не розуміють, що у нас тут відбувається. Коли безпілотники прилетіли до Москви, відразу з’явилися великі історії, це було в усіх новинах. А тут люди під обстрілами місяцями і нічого”, — цитує NYT місцевого вчителя англійської мови.
Водночас видання свідчить, що завдяки обстрілам на російській території “через 15 місяців після того, як російські ракети вперше впали на Київ, мешканці прикордонного з Росією Бєлгорода починають розуміти жах війни на їхньому порозі”.
Газета New York Times опитала мешканців прикордонного регіону Росії, більшість із них, як і вчитель, наполягали на тому, щоб їх називали лише іменами, посилаючись на страх розплати за розмови про війну.
Незважаючи на зростання кількості нападів на російській території, лише кожен четвертий росіянин уважно стежить за війною і, ймовірно, виходить за межі державних ЗМІ, щоб отримати інформацію про неї, – такими є висновки травневого опитування російських соціологів з недержавного “Левада-центру”. Майже половина респондентів заявили, що не стежать за конфліктом взагалі або лише побіжно.
Директор “Левади” Денис Волков сказав, що російське суспільство “не цікавиться далі власного носа”.
Але останні події змушують принаймні мешканців Шебекіно переоцінити свою апатію чи підтримку війни, а ще – породжують обурення проти влади, яка, на їхню думку, не змогла їх захистити, пише NYT.
Дивіться також:
- Голос Америки
Росія святкує День російської мови в ООН і цитує Пушкіна про «незаперечну перевагу» російської «над усіма європейськими мовами»
Росія в ООН святкує День російської мови у понеділок, 6 червня, у день народження російського поета початку ХІХ століття Олександра Пушкіна. Його цитату про «перевагу» російської мови над усіма європейськими мовами було обрано як епіграф до статті про значення російської мови для ООН.
Як зазначається на сайті ООН, цей день відзначається у рамках програми підтримки та розвитку багатомовності та культурного різноманіття. Однією з цілей цієї програми є «підтримка рівноправності всіх шести офіційних мов ООН: англійської, арабської, іспанської, китайської, російської та французької».
«Багатомовність, яка є важливим фактором гармонійного спілкування між народами, має особливе значення для Організації Об'єднаних Націй», – мовиться на сайті ООН.
Разом з тим, на думку правозахисників у самій Росії влада проводить активну політику асиміляції, що веде до зменшення кількості мовців та зникання мов національних меншин.
Результати перепису 2021 року показують, що кількість носіїв майже всіх російських мов національних меншин зменшилася за десятиліття з часу попереднього підрахунку населення.
Російська англомовна газета Moscow Times писала у березні цього року, що хоча дані перепису, оприлюднені в грудні минулого року, засвідчують картину зникнення інших мов у Росії, активісти та експерти, з якими спілкувалися журналісти, вважають, що ситуація є ще гіршою.
Наприклад, кількість носіїв чуваської, тюркської мови, якою розмовляють в основному в Республіці Чувашія в Поволжі Росії, скоротилася з понад 1 мільйона носіїв у 2010 році до трохи більше ніж 700 000 у 2021 році, мовиться у публікації.
У 2002-2010 роках кількість людей, які володіють татарською мовою в Росії скоротилася на понад мільйон осіб, у Казані, столиці Татарстану, де живе понад мільйон осіб з майже 4-мільйонного населення республіки залишилося тільки кілька шкіл з татарською мовою навчання, повідомляють татарські активісти.
Олександр Болькін, старійшина народу ерзя, який живе в Україні, в інтерв’ю Радіо Свобода заявив, що за останні 30 років чисельність його народу знизилася приблизно вдвічі: з мільйона до 400-500 тисяч осіб.
У січні 2019 року Консультативний комітет Рамкової конвенції про захист національних меншин Ради Європи розкритикував Росію за національну політику. Експерти були стурбовані «зростанням домінування російської мови» при одночасній «відсутності ефективної підтримки мов національних меншин».
Захист прав російськомовного наслення – одна з «офіційних причин» війни, яку Росія розв'язала проти України. Заступник голови МЗС Росії Михайло Галузін наприкінці травня заявив, що серед умов для миру з Україною є ухвалення статусу російської мови як державної.
При цьому на окупованих Росією територіях окупаційна влада виводить українську мову з навчального процесу та вилучає україномовні книжки з бібліотек.
Цього року російська мова вперше почала втрачати популярність у світі. У 2023 рооці вона не увійшла у список 10-ти найпопулярніших мов, які вивчають у всьому світі за допомогою платформи Duolingo.
З моменту заснування платформи в 2015 році, «це перший рік, коли російська мова так драматично втратила свою популярність, незважаючи на те, що нею спілкуються 282 мільйони людей в світі», повідомили в компанії.
Падіння інтересу учнів до вивчення російської мови у компанії безпосередньо пов’язали з російським вторгненням в Україну у 2022 році та подальшим зростанням інтересу до вивчення української мови.
- Голос Америки
Українські тенісистки відмовляються тиснути руки російським суперницям
Українська тенісистка Еліна Світоліна відмовилася потиснути руку своїй російській суперниці Анні Блінковій після перемоги у п’ятницю в Парижі.
За інформацією Reuters, Світоліна пояснила, що зробила це з поваги до чоловіків і жінок, які захищають Україну від вторгнення Росії.
“Що б подумали українські солдати, якби я потиснула руку росіянам?” – цитує Світоліну інформаційна агенція.
Російська спортсменка, як і білоруські тенісистки, допущені до змагань лише в нейтральному статусі - через повномасштабне вторгнення РФ до України.
Напередодні ще одна українська тенісистка, Марта Костюк, вирішила не обмінюватися традиційними післяматчевими вітаннями із суперницями з Росії чи Білорусі та уникала рукостискань.
Як пише агенція Associated Press, Костюк сказала, що перед матчем проти Аріни Соболенко з Білорусі вона не могла спати, переглядаючи онлайн тривожні новини з Києва, де тієї ночі від російських бомбардувань загинула щонайменше одна людина.
«Я намагаюся відкинути свої емоції щоразу, коли виходжу на корт”, - цитує АР спортсменку. Водночас її суперниця з Білорусі поділилася з журналістами, що їй важко виступати проти українок.
“Ви граєте проти українки і ніколи не знаєте, що трапиться. Ніколи не знаєш, як люди — підтримають чи ні?” - сказала Аріна Соболенко агентству.
Соболенко також днями потрапила на сторінки міжнародних ЗМІ через відмову від прес-конференції у зв'язку з питаннями журналістки з України.
“У мене немає коментарів для вас”, - повторювала Соболенко, коли кореспондентка запитувала її про відкриту підтримку спортсменкою авторитарного президента Білорусі Олександра Лукашенка. Соболенко підписала відповідний відкритий лист у 2020 році, коли на вулицях Мінська тривали жорстокі затримані мирних протестувальників.
Соболенко заявила, що на останній прес-конференції "не почувалася в безпеці", - пише CNN.
Своєю чергою Костюк відкинула припущення, що російським і білоруським спортсменам буде небезпечно повертатися додому у разі відкритого засудження війни.
“Я не знаю, чого бояться інші гравці. Я повертаюся в Україну, де можу померти будь-якої секунди від безпілотників, чи ракет, чи чогось іншого”, – зауважила Костюк.
Раніше Марта Костюк відмовилася потиснути руку і російській суперниці Анатастасії Потаповій на змаганнях Miami Open. Таких випадків у спорті було чимало з початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну.
Українець Іван Чупринко відмовився потиснути руку іранцю під час нагородження на чемпіонаті світу з жиму лежачи – на знак протесту проти постачання Іраном дронів для війни Росії проти України. Українська тенісистка Ангеліна Калініна відмовилася потиснути руку своїй російській суперниці Вероніці Кудерметовій в Італії, - інформувало видання CNN.
"Український спорт - це про честь і гідність"
“Український спорт - це про честь і гідність. Про відчуття честі і гідності як найважливіших цінностей”, - сказав президент Спортивного комітету України Ілля Шевляк в ефірі телеканалу “Київ”.
Він також розповів, що Спортивний комітет України торік розпочав проект, присвячений загиблими на війні українським спортсменам – “Янголи спорту”.
Загалом через повномасштабне вторгнення Росії в Україну загинуло понад 250 спортсменів, - інформувало Міністерство молоді та спорту у березні цього року.
Як відомо, цього літа російські і білоруські тенінсти зможуть брати участь у Вімблдонському турнірі. Для участі (забороненої торік) їм поставлено низку умов.
Зокрема, як інформує видання New York Times – дотримуватися нейтралітету під час виступу на турнірі, не висловлювати підтримку повномасштабного вторгнення РФ до України за підтримки Білорусі.
"Він пообіцяв мені, що повернеться". Анна Зайцева пережила блокаду "Азовсталі" і розшукує чоловіка-Азовця. Відео
Анна разом із тримісячним сином понад 60 днів ховалася від обстрілів на “Азовсталі” під час облоги Маріуполя. 30 квітня її та ще 156 цивільних евакуювали з Маріуполя гуманітарним коридором. Чоловік дівчини Кирило Зайцев залишився захищати місто та потрапив у полон.
- Голос Америки
Міністерка оборони Нідерландів відповіла представнику Китаю про причину війни в Україні
Міністерка оборони Нідерландів відкинула заяву Китаю про те, що війна Росії проти України пов’язана з «невдалою архітектурою безпеки» в Європі.
У суботу на головній щорічній оборонній конференції Азії досвідчений китайський дипломат заявив, що Європа «неправильно керувала» власною безпекою, і їй слід брати приклад з Азійсько-Тихоокеанського регіону.
«Я не думаю, що ви ефективно та конструктивно керуєте ситуацією з безпекою», — сказав Цуй Тянькай під час панельної дискусії в рамках Shangri-La Dialogue у Сінгапурі, повідомляє South China Morning Post, англомовне видання, що базується у Гонконгу.
«Нам не потрібне азійське НАТО. Ми не хочемо бачити розширення ролі НАТО в нашому регіоні», – сказав колишній посол Китаю у Вашингтоні.
На панелі з питань управління безпекою в євроатлантичному та азійсько-тихоокеанському регіонах він сидів поруч з міністром оборони України Олексієм Резніковим, але той уникав критики Пекіна. За повідомленням часопису Politico, він сказав лише, що Україні потрібно виграти війну, а не вести переговори.
Натомість на захист НАТО як ключового елементу європейської безпеки виступила його колега з Нідерландів Кайса Оллонгрен. Вона сказала, що слова представника Китаю є «велика-велика неправда».
«Було припущення посла, що Європі не вдалося дуже добре керувати своєю безпекою через війну в Україні. Звичайно, я розумію, що в Україні йде війна, але я вважаю, що це не результат неправильного управління ситуацією з безпекою в Європі. Це результат неповаги до того, як ми хочемо керувати безпекою в Європі», – сказала Оллонгрен.
«Не можна звинувачувати Європу чи європейські країни в незаконному вторгненні Росії в Україну», – сказала Оллонгрен в інтерв’ю виданню Politico через кілька хвилин після свого виступу.
Оллонгрен, чия країна займає все більш критичну позицію щодо Китаю через зв’язки з Росією та технічний прогрес у військовій сфері, додала, що оскільки Цуй більше не є послом, вона чекатиме, поки міністр оборони Китаю Лі Шанфу викладе офіційну позицію у своїй програмній промові в неділю.
Китай намагається зіграти роль посередника у досягненні миру між Росією та Україною, однак Пекін не визнає факту російської агресії і вважає, що однією з причин війни було «розширення НАТО».
Як повідомляв Голос Америки, днями спеціальний посланець Китаю закликав західних партнерів України припинити постачати їй зброю, бо це «розпалює конфлікт».
Форум