Актуально
«Ми - країна, яка дуже потребує колективної безпеки», - каже представниця України в НАТО
Глава місії України при НАТО Наталія Галібаренко сказала в інтерв’ю Голосу Америки, що нещодавні переговори з Росією у Брюсселі підтвердили, що союзники відкидають вимогу Москви - закрити двері для України.
Наталія Галібаренко розповіла, що вважає прикладом для України те, як держави сходу Європи, вступивши в НАТО, підвищили свій рівень безпеки.
НАТО, розповідає українська дипломатка, однозначно покладає на Росію відповідальність за зростання напруженості і вимагає припинити російські агресивні дії проти України.
Схвально відгукуючись про теперішній рівень української співпраці з НАТО, Наталія Галібаренко визнає, що прагне набагато більшого.
Голос Америки: Як ви оцінюєте перші результати нового діалогу Заходу з Росією і зокрема переговори 12 січня в штаб-квартирі НАТО?
Наталія Галібаренко: Що стосується Брюсселя і того, що відбулося тут в НАТО, то, звичайно, мої враження дуже позитивні. Тому що, звичайно, очікування були різні. Ми готувалися до різних варіантів. Наші партнери допускали, що Росія здійснить демарш і піде від столу переговорів.
Абсолютно всі делегації без винятку виступили на підтримку України, і всі одноголосно відмовилися обговорювати ультимативні вимоги Російської федерації.Наталія Галібаренко
В цілому діалог був важкий, але як сказав генеральний секретар (НАТО Єнс Столтенберґ), діалог важливий, щоб зрозуміти в тому числі і вимоги, і позицію Російської Федерації.
Мене, звичайно, дуже радує в цій ситуації, що абсолютно всі делегації без винятку виступили на підтримку України, і всі одноголосно відмовилися обговорювати ультимативні вимоги Російської Федерації. Особливо що стосується перспектив розширення НАТО - в нашому випадку за рахунок України.
Чи така твердість НАТО означає, що рівень загрози для України зараз зменшується?
На жаль не означає. Як розказали нам союзники, на жаль, на заклики до Російської Федерації здійснити деескалацію конфлікту навколо України російська делегація жодним чином не відреагувала. Те нарощування сили, яке ми зараз бачимо довкола українсько-російського кордону, російською делегацією було назване просто проведенням військових навчань, на які вони мають повне право.
Тому я скажу чітко: хочеш миру - готуйся до війни. Треба бути готовими продовжити і дипломатичні зусилля, але так само розуміти, що Росія може обрати шлях збройного конфлікту.
Росія вимагає гарантій безпеки, називаючи проблемою співпрацю НАТО з Україною і її бажання вступити в альянс. Але НАТО ще не запрошує Україну, чи не так? Чому такий спалах стурбованості в Росії?
Я скажу так, що Росія в цілому вже давно не задоволена тим, як розвивається українське питання. Я думаю що десь в керівництві Кремля є бажання закрити його, якось вирішити у вигідний для них спосіб. Російська Федерація розуміє, що більшість її теперішніх вимог будуть відкинуті. Але, можливо, є бажання, знову таки, шляхом загострення конфлікту навколо України і оцим нагнітанням ситуації примусити Захід піти на певні поступки.
А що стосується того, що ми маємо щось отримати, я думаю росіяни розуміють, що наше співробітництво з НАТО просувається, воно є практичним і я думаю, що рано чи пізно ми прийдемо до кінцевої мети, яка була закріплена в Бухарестському саміті. Звичайно, це лякає керівництво Російської Федерації.
Український міністр оборони Олексій Резніков нещодавно повідомив, що Німеччина блокувала постачання зброї Україні в структурі НАТО. Це був поодинокий випадок?
Справді така ситуація була. Тобто у минулому році була заявка України здійснити закупівлю через логістичну організацію в НАТО - вона називається Агенція з підтримки і постачання NSPА. У нас було бажання здійснити певну закупівлю. Справді Німеччина висловила застереження і ми не змогли просуватися далі для того, щоб в кінцевому випадку заключити контракт.
Ми залишилися з нейтральним статусом. Ми сподівалися на добросусідські відносини з Росією, що закінчилося війною...Наталія Галібаренко
Я хочу зараз всіх заспокоїти, тому що ситуацію нам вдалося вирішити, але на двосторонньому рівні. Питання тільки в тому, і про це до речі президент (Володимир Зеленський) говорив на останній зустрічі з генеральним секретарем НАТО в грудні, що приєднання України до Агенції з підтримки і постачання НАТО було спільним бажанням сторін.
НАТО дуже багато разів наголошувало, що у нас оборонні закупівлі здійснювалися непрозоро. Ми приєдналися до агенції якраз з метою того, щоб закупівлі були прозорими. Тому інтересам обох сторін відповідає, щоб політичні застереження не блокували ті заявки, які робляться прозоро і чесно. Тобто, давайте грати по чесним і справедливим правилам.
Тобто ця проблема вирішена і більше такого не буде?
Ми знайшли трохи інший вихід, я скажу так, щоб здійснити закупівлю. Оскільки йдеться про комерційний контракт, то я, звичайно, не буду коментувати предмети і ціну, і так далі. Головне, що Збройні сили України отримують те, що ми планували, але просто на майбутнє це уроки для нас, а також і для членів Альянсу.
Я повторюся: ми не маємо використовувати політичні застереження, як це розробила у цьому випадку Німеччина для того, щоб не працювала Агенція з підтримки і постачання.
Україна не член Альянсу і НАТО не зобов'язане захищати Україну. Але НАТО каже, що допомагає. Чи ця допомога відповідає рівню загрози Україні?
Завжди, як і будь-якій людині, хочеться більшого. Це я чесно скажу. Але я бачу позитив тої роботи, яка зараз проводиться в НАТО.
Вони просувають два напрями: має працювати розробка санкційного механізму в разі, якщо станеться збройний напад на Україну; і паралельно йде обговорення шляхів військово-технічної підтримки збройних сил України. Для того, щоб ми змогли краще підготуватися для самозахисту.
Розмови про фінляндизацію, нейтральний статус, позаблоковість це явно не наш варіант.Наталія Галібаренко
Паралельно звичайно продовжуються наші практичні формати: ми беремо участь у різних навчаннях, тренуваннях, працюють західні структури на території України. НАТОвські експерти також допомагають нам правильно боротися гібридним загрозам, бо, погодьтеся, ми живемо в часи, коли не обов'язково здійснювати класичний наступ збройних сил для того, щоб дестабілізувати ситуацію в Україні.
Ми стали свідками нового кібернападу на українські урядові сайти...
Абсолютно вірно. Більше того - сталася атака і зараз органи будуть розслідувати, що відбулося, але це якраз ілюстрація того, що зараз гібридні загрози - кібератаки стають такими ж потужними як класичний наступ збройних сил.
Деякі коментатори знову припускають, що можливо Україні підійшов би варіант Фінляндії, яка вступила в Європейського Союз, але не член НАТО. Чи це можливий варіант, який би покращив безпеку України?
Я думаю, що ми цей варіант проходили, скажу відверто. Ви ж пам'ятаєте часи, коли у нас був нейтральний статус, і при цьому він навіть був закріплений в Конституції і до чого це призвело?
Ми втратили можливість приєднатися до альянсу безпеки, яким є НАТО, ми залишилися з нейтральним статусом. Ми сподівалися на добросусідські відносини з Росією, що закінчилося війною - анексією Криму, а потім початком війни на Донбасі.
Тому я не тільки в силу моєї посади, але як людина я абсолютно відкидаю такі речі.
Ми - країна, яка дуже потребує колективної безпеки.
Я більше ніж певна, що скільки б, наприклад, гібридних атак на робила б Російська Федерація приміром, на балтійські країни, але вона ніколи не наважиться піти туди з прямою агресією, як це було зроблено проти України. І це саме тому, що є система колективної безпеки і є стаття п'ята (договору НАТО).
Кажуть, що історія не любить умовного способу. Тобто важко говорити, що би сталося, якби, наприклад, Україна приєдналася до НАТО десь на початку 2000 років. На жаль цього не сталося, тому про цей варіант ми вже не знаємо.
Вони (Росія) завжди починали читати мінські домовленості з кінця.Наталія Галібаренко
Але я думаю, що розмови про фінляндизацію, нейтральний статус, позаблоковість це явно не наш варіант.
Я більше дивлюся на наших сусідів у Східній Європі. Я бачу, що це працює, і я розумію, що це був би хороший рецепт для України.
Україна втратила нагоду вступити в НАТО у кращі, мирні часи, коли вступили країни Східної Європи і країни Балтії. Таке враження, що той історичний потяг пішов. Чи достатньо робиться Україною для того, щоб бути готовою, якщо нагода складеться знову?
Я думаю, що якраз тут у питанні є половина відповіді, тому що ухвалення остаточного рішення про вступ України до НАТО - це ж не лише аналіз відповідності певним критеріям.
Це ще й політичне рішення. Тобто всі 30 країн-членів мають бути за це. І тут враховується дуже багато, в тому числі фактор того, що ми перебуваємо у збройному конфлікті з Російською Федерацією.
Тому я якраз за те, що давайте будемо готуватися і будемо проводити відповідні реформи, щоб ми відповідали критеріям. Тому коли зміниться політична кон'юнктура, щоб ми могли, як ви сказали влучно, вскочити у цей потяг.
Я не думаю, що наш час минув. Так у нас були можливості, які ми в минулому в силу різних причин втратили.
І, знову ж таки, багато в чому це була не наша провина. Наприклад, згадаймо Бухарестський саміт (НАТО), де окремі країни були проти того, щоб надати Україні ПДЧ (план приготування до членства).
Але зараз вступали і Албанія, і Північна Македонія. Тобто це можливо. Це місія, яка може бути виконана, і в разі зміни політичної ситуації ми зможемо скористатися моментом.
Наскільки серйозно для вас як для дипломата виглядають припущення, що Європі зараз загрожує повернення тих темних часів, коли вона була розділена?
Я скажу так що, наприклад, моє здивування і найбільший шок це таки були події 2014 року, коли наш північний сусід анексував Крим і потім розпочалася війна на Донбасі.
Мені здається тепер те що відбувається це очікуваний варіант - просто наростання градусу того, що робить Російська Федерація.
Тепер ми бачимо і західні партнери розуміють, що Україна розглядається в контексті загальноєвропейської безпеки. Партнери розуміють, що якщо не буде безпеки в Україні, якщо ми не будемо в небезпеці, то не буде безпеки у них.
В цій ситуації є і позитив, але також реальність, що дії Російської Федерації підвищують ставки.
А по факту… А який вибір у нашого північного сусіда? Своїми реформами, чи економічними успіхами здивувати нема можливості, тому доводиться вигадувати такі от гарантії безпеки, ставити ультиматуми, говорити, що нібито безпеці Росії загрожують.
А по факту це повернення до часів поділу Європи на сфери впливу.
Росія наполягає, що виходом з ситуації на Донбасі є впровадження Мінських домовленостей. Чому вони не впроваджені досі за понад 7 років?
Ця дискусія з росіянами точиться дуже довго, тому що в них вибіркове прочитування Мінських домовленостей.
Тобто росіян ніколи не цікавило виконання субстантивної частини, яка чітко говорить, що має бути забезпечене стійке припинення вогню, що мають бути відведені всі озброєння, всі збройні сили, що має відбуватися обмін полоненими і так далі.
Росіян це ніколи не цікавило. Вони завжди починали читати Мінські домовленості з кінця - там де йшлося про вибори, де йшлося про закон амністію, і по факту завжди йшло своє трактування Мінських домовленостей. Саме тому вони і буксували в своєму виконанні скільки років.
Це ж не меню в ресторані, де вибираєш те, що тобі подобається. Є цілісний документ. Його треба виконувати.
Давайте спочатку вирішимо безпекову ситуацію. Ми завжди про це говорили, а тільки потім ми можемо вести розмову про політичні аспекти врегулювання.
Дивіться:
Всі новини дня
- Голос Америки
Очільник МАГАТЕ відвідає Запорізьку АЕС наступного тижня
Керівник ядерного агентства ООН наступного тижня відвідає Запорізьку атомну електростанцію (ЗАЕС), повідомляє Міжнародне агентство з атомної енергії на своєму сайті (МАГАТЕ). Рафаель Маріано Ґроссі планує «з перших вуст» оцінити серйозність ситуації з ядерною безпекою на найбільшій в Європі атомній електростанції та наголосити на нагальній необхідності захистити станцію «під час військового конфлікту, що триває в країні». Це буде другий візит Ґроссі на ЗАЕС з того часу, як Росія окупувала АЕС рік тому.
«Я вирішив знову поїхати на Запорізьку атомну електростанцію, щоб на власні очі побачити, як змінилась ситуація з вересня, і поговорити з тими, хто експлуатує об’єкт у цих безпрецедентних і дуже складних умовах. Я як і раніше сповнений рішучості продовжувати робити все, що в моїх силах, щоб допомогти зменшити ризик ядерної аварії під час трагічної війни в Україні», – наводить прес-служба слова генерального директора Ґроссі.
Під час попереднього візиту на ЗАЕС 1 вересня минулого року Ґроссі створив постійну місію експертів МАГАТЕ на станції, що розташована на півдні України, щоб відстежувати безпекову ситуацію в районі, де тривають бойові дії.
«Незважаючи на нашу присутність на майданчику вже протягом семи місяців, ситуація на Запорізькій АЕС все ще небезпечна. Загрози ядерній безпеці та фізичній безпеці надто очевидні, як і необхідність діяти зараз, щоб запобігти аварії з потенційними радіологічними наслідками для здоров’я та навколишнього середовища людей в Україні та за її межами. Тому я продовжую працювати над пропозицією щодо захисту станції», – сказав він.
Як сказав Ґроссі, його поїздка в Україну також має покращити регулярну ротацію експертів МАГАТЕ на станції, яка перебуває під контролем Росії на окупованій території. Він нагадав, що під час попередньої ротації в лютому експерти МАГАТЕ «зіткнулися зі складними обставинами», в результаті чого ротацію відклали майже на місяць.
У поїздці Ґроссі супроводжуватиме нова група експертів МАГАТЕ, сьома така група, яка присутня на місці з моменту створення Місії підтримки та допомоги МАГАТЕ в Запоріжжі, мовиться у повідомленні агентства.
Як повідомляв Голос Америки, цього тижня Ґроссі заявив, що остання резервна лінія електропостачання на Запорізькій АЕС (на 330 кВ) після трьох спроб ремонту залишалася пошкодженою, що створює небезпечну ситуацію на станції. За його словами, станції потрібне зовнішнє електропостачання для дотримання стандартів ядерної безпеки.
Дивіться також:
- Голос Америки
Російський наступ під Бахмутом, найімовірніше, зупинено – аналітики
Російський наступ під Бахмутом в основному вдалося зупинити, вважають західні оглядачі. Міністерство оборони Великої Британії у зведенні своєї розвідки підтверджує слова українського командувача генерала Валерія Залужного, який заявив у п'ятницю, що завдяки «титанічним зусиллям» захисників міста ситуацію «вдалось стабілізувати».
У своєму зведенні британська розвідка говорить, що найімовірніше, російський наступ захлинувся через «надмірне виснаження російських сил».
«Українські сили також зазнали великих втрат», – додають британські військові аналітики у повідомленні у Twitter.
Вони наголошують, що ситуацію для Росії, імовірно, погіршили тертя між російським Міністерством оборони та «Групою Вагнера», чиї сили також воювали в районі Бахмута на Донбасі.
За даними британської розвідки, Росія, найімовірніше, перекинула свої ударні сили в район Авдіївки, що на південь від Бахмута, і на північ – в напрямку Кремінної та Сватового, але і там, на думку британських дослідників, Росія також переходить до оборони і може щонайбільше сподіватися стабілізувати фронт.
Як зауважує газета New York Times (NYT), посилаючись на інших українських офіційних осіб, загальний темп російських атак на сході України вщухає, це, на думку аналітиків, вказує на те, що зимовий наступ Москви, найімовірніше, «вичерпався після великих втрат».
Гуманітарна ситуація в Бахмуті «жахлива»
Кореспонденти NYT звертають увагу на повідомлення міжнародних гуманітарних працівників, які кажуть, що цивільні особи, які залишилися в зруйнованому війною місті, зіткнулися з «жахливою гуманітарною ситуацією».
Російські війська зруйнували життєво важливі лінії постачання до міста на початку цього року, пояснюють американські журналісти, оскільки на той час були певні свідчення, що Київ міг вивести свої сили з Бахмута. Але потім Київ почав посилати сигнали, що українські війська не здадуть Бахмут.
Підтвердженням цієї лінії журналісти вважають нещодавній візит президента України Володимира Зеленського до Бахмута. Відвідуючи війська на передовій, він пообіцяв утримувати місто. Російські війська з літа минулого року намагалися захопити місто, взявши його в оточення, але у березні після жорстоких боїв представник «Групи Вагнера» Євген Пригожин заявив, що бої є «дуже, дуже важкі» і українські війська «б’ються за кожний метр».
Як повідомляв Голос Америки, за даними Білого дому, Кремль кидав новобранців-в'язнів з «Групи Вагнера» без попереднього навчання і належної підготовки «у м’ясорубку смертельних боїв в Україні». Загальні втрати «Вагнера» складають понад 30 000, з них 9000 вбитими, заявив координатор стратегічної комунікації Ради з нацбезпеки США Джон Кірбі.
Сенатор Вайтгаус: США співпрацюватимуть з МКС у справі російських воєнних злочинів в Україні
Понад 5 тисяч колишніх злочинців з «Групи Вагнера», які воювали проти України, були помилувані після завершення контракту, заявив у суботу засновник «Вагнера» Євген Пригожин. При цьому за оцінками Білого дому, загальні втрати «Групи Вагнера» в Україні складають понад 30 тисяч, з них 9 тисяч вбитими.
Приватну військову компанію «Вагнера», яка бере участь у боях в Бахмуті, звинувачують у численних воєнних злочинах та у злочинах проти людяності, і як повідомляв Голос Америки, про це говорив на слуханнях у Сенаті генеральний прокурор США Меррік Гарланд.
Під час нещодавніх слухань Гельсінської комісії США американські законодавці розглядали можливість визнання російських найманців із ПВК «Вагнер» міжнародною терористичною організацією.
Одним із сенаторів-демократів, який активно за це виступає, є Шелдон Вайтгаус (Sheldon Whitehouse), який нещодавно побував у Києві. У розмові з Російською службою Голосу Америки він сказав, що повернувся з України з відчуттям, що потрібно більше допомагати українцям на законодавчому рівні.
У розмові з кореспондентом Російської служби Данилом Гальперовичем, сенатор від Род-Айленду заявив, що, незважаючи на те, що США не схвалили «Римський статут», щоб визнати юрисдикцію Міжнародного кримінального суду (МКС), згідно з уже ухваленим законом, Вашингтон буде співпрацювати з МКС для розслідування і покарання винних у воєнних злочинах.
Розмову було вперше опубліковано на сайті Російської служби Голосу Америки, її було перекладено і скорочено для плинності та ясності.
Данило Гальперович, Голос Америки: Ви активно виступали під час нещодавніх слухань Гельсінської комісії США щодо Закону про притягнення до відповідальності російських найманців (HARM Act), який передбачає оголошення ПВК «Вагнер» іноземною терористичною організацією. Виступаючи на слуханнях, ви сказали, що після поїздки в Україну у вас склалося враження, що українцям дуже потрібен цей закон, і якнайшвидше. Як ви думаєте, коли він може бути схвалений Сенатом і чому він важливий?
Визнання «Групи Вагнера» терористичною організацією позбавляє її можливості отримувати фінансування, постачання та матеріальну підтримку
Шелдон Вайтгаус: Думаю, зараз є розуміння, що спочатку законопроект буде розглянутий комітетом Сенату з міжнародних відносин і пройде через відповідну процедуру в комітетах. Потім, у разі позитивного двопартійного голосування, він може бути винесений на розгляд Сенату. Сподіваємося, що це пройде за процедурою прискореного розгляду, і ми зможемо швидко досягти угоди.
Визнання «Групи Вагнера» терористичною організацією позбавляє її можливості отримувати фінансування, постачання та матеріальну підтримку, оскільки ті, хто надають матеріальну підтримку терористичним організаціям, можуть зіткнутися з юридичними наслідками. Це серйозно порушить ланцюжки поставок «Групи Вагнера», тому їм доведеться мати справу лише з країнами-ізгоями, щоб отримувати військову підтримку для своїх бойових дій.
Д.Г.: На вашу думку, як це працюватиме в практичному плані? Адже якщо Держдепартамент оголосить «Групу Вагнера» терористичною організацією, то американським дипломатам, імовірно, доведеться вирушити до інших країн, щоб переконати уряди африканських країн, таких як Малі чи Центральноафриканська Республіка, щоб вони припинили співпрацю з «вагнерівцями», чи не так?
Ш.В.: Наскільки я розумію, дуже багато залишатиметься на розсуд виконавчої влади у питанні про те, як і коли запроваджувати санкції. Якщо «Вагнер» глибоко пов'язаний з політичною елітою країни, наприклад, надає їм послуги з охорони політичних лідерів, то, на практиці, потрібен час, щоб відмовитися від них. Думаю, рішення ухвалюватиметься з кожної нагоди окремо в розумній формі. Головною метою тут є операції «Вагнера» в Україні та потоки зброї, які підтримують ці операції.
Д.Г.: Міжнародний кримінальний суд нещодавно видав ордер на арешт президента Росії Володимира Путіна та російської уповноваженої з прав дитини (Марії Львової-Бєлової). Але США не визнають повноваження МКС. Чи має цей ордер якесь значення для уряду США, і чи може ставлення США до Міжнародного кримінального суду змінитись після цього?
Думаю, тепер Володимир Путін не дуже далеко від'їжджатиме від своїх дач чи від Кремля
Ш.В.: Ми працювали з Міжнародним кримінальним судом та адміністрацією, і розробили закон, який уже схвалено. Цей закон дозволяє МКС вести розслідувальну роботу як у США, так і за підтримки американських структур, коли йдеться про групу російських олігархів та офіційних осіб, які підтримують воєнні злочини в Україні. Тобто йдеться про вузьке коло потенційних відповідачів, але це відкриває для США можливість співпраці з МКС.
Це дуже важливий перший крок. Імовірно, будуть потрібні технічні рішення щодо ролі США у разі необхідності проведення арешту американським персоналом або сприяння арешту. Думаю, тепер Володимир Путін не дуже далеко від'їжджатиме від своїх дач чи від Кремля. Поки що це – гіпотетичний розвиток подій, і я особливо не поспішаю з цим.
Д.Г.: Як ви вважаєте, які ще є способи для притягнення Росії до відповідальності за війну проти України? Чи вважаєте ви, що ідея спеціального трибуналу щодо російської війни в Україні може спрацювати?
Міжнародний трибунал, гадаю, може розглядати справи про воєнні злочини, особливо про злочин самого вторгнення
Ш.В.: Я радий, що МКС розпочав роботу. Сподіваюся, це не останнє їхнє звинувачення. Думаю, це надсилає дуже важливий сигнал. Чиновників середньої ланки звинувачують, коли є достатні докази, що вони вчинили воєнні злочини. Тому МКС має важливу роль, але це дуже вузька роль.
Міжнародний трибунал, гадаю, може розглядати справи про воєнні злочини, особливо про злочин самого вторгнення, у ширшому плані, але, знову ж таки, це буде дуже вузька група осіб, які відповідатимуть за сам факт злочинної агресії.
Таким чином дуже багато роботи передається генеральному прокурору України, і мені здається важливим, щоб ми надавали йому необхідну адміністративну підтримку. Не тільки для порушення кримінальних справ, які він уже почав порушувати стосовно російських солдатів, які вчиняють такі злочини, як вбивства та зґвалтування на території України.
Потрібно також підтримувати його роботу зі збору матеріалів для цивільних справ, що стосуються збитків, завданих людям, які втратили своїх близьких, втратили будинки, були поранені – щоб вони отримали компенсації.
Це не просто. Не думаю, що тут вдасться розглядати кожен випадок окремо. Думаю, доведеться створити фонд за прикладом Фонду допомоги жертвам атак 11 вересня 2001 року, який створили США. Після чого створити адміністративну структуру надання допомоги постраждалим та його сім'ям, розподіляючи кошти з цього фонду впорядкованим чином.
Коли я востаннє розмовляв із генеральним прокурором України, він сказав, що до них уже надійшло, здається, 70 тисяч таких заяв. І це – не враховуючи окупованих територій, де люди не можуть вільно висувати позови. Це буде велика робота, і нам потрібно зробити все, щоб у нього була необхідна підтримка: комп'ютерна підтримка, технічна підтримка, підтримка збору доказів – все необхідне для роботи на користь постраждалих звичайних українців.
Д.Г.: З огляду на ваш досвід політика та людини, що належить до органів влади США, скажіть – чи очікували ви таку жорстокість з боку Росії? Тому що для багатьох останній рік можна зарахувати за декілька – він відкрив людям очі, хоч для мене це не було відкриттям, бо я був у Чечні на початку 2000-х. Особисто ви очікували дізнатись те, що ви знаєте зараз?
Ш.В.: Я не був здивований, особливо після того, як Україна «розбила носа» російської армії, відбила початкове вторгнення та повернула значні території. Думаю, це викликало обурення у російських збройних силах. Підрозділи групи «Вагнер» відомі своєю жорстокістю. Коли збройні сили з низькою внутрішньою дисципліною, як і російської армії, розпускаються зовсім, це з великою ймовірністю призводить до таких злочинів. Тому, на жаль, це був передбачуваний результат.
Д.Г.: Весь цей рік в американській адміністрації та інших західних урядах відбувалися дебати щодо рівня підтримки України. Протягом довгого часу нічого не говорили про постачання комплексів Patriot чи танків, але потім такі рішення було ухвалено. Критики кажуть, що Захід збільшує допомогу Україні лише після появи чітких свідчень про страждання українців. Чи вважаєте ви, що можна надавати допомогу, не чекаючи таких страждань?
Ш.В.: Думаю, є безліч прикладів, коли ми могли почати надавати допомогу та постачати техніку Україні раніше та швидше, і я шкодую про ці затримки. Озираючись назад, військові командири можуть сказати: «Знаєте що? Ми могли б рухатися швидше, і, ймовірно, нам слід рухатися швидше».
Але ситуація така, якою є. Ви бачите, що авіація, танки, боєприпаси, така зброя як комплекси Patriot надходять у досить значних кількостях. Це важливий сигнал, на якому потрібно сфокусуватися.
Слід зазначити, що підтримка України стала не лише дуже солідною, а й надзвичайно широкою. Десятки країн підтримують Україну, і я думаю, що згуртованість цих країн, навіть незалежно від зброї, яку вони відправляють, їхня кількість та єдність, спрямовує дуже важливий сигнал та має стратегічне значення.
Тому, хоч і є затримки, про які можна шкодувати, ми опинилися у дуже сильній позиції. І наступний наступ України покаже, чи виконали ми свою роботу так, як треба.
«Того, хто кров проллє зі мною, за брата матиму»: снайпер «Вовк» про службу на передовій Донбасу. Відео
Дитяче захоплення зброєю стало професією для снайпера-прикордонника «Вовка», який воює на Донбасі. Як росіяни відповідають на снайперські постріли, на що і кого покладається «Вовк», та яка поема Шекспіра описує атмосферу в ЗСУ, він розповів Анні Костюченко та Павлу Суходольському.
Чому не слід очікувати вторгнення білоруської армії? Інтервʼю з Павлом Слюнькіним. Відео
Чому не слід очікувати вторгнення білоруської армії? Чи є майбутнє у відносин Білорусі із Заходом? Чи варто розраховувати на білоруську опозицію? Павло Слюнькін, колишній білоруський дипломат, розповів про це в інтервʼю Марії Ульяновській.
Форум