Актуально
Для перемоги Україні потрібна підтримка незахідного світу, говорять експерти. Чому багато з цих країн досі грає на полі Росії?
Напередодні самітів Європейського Союзу та НАТО, що мають збільшити допомогу Україні та наблизити її до членства, зусилля української дипломатії зосереджені на західному напрямку. Але експерти говорять, що зусиллями лише Заходу війну проти Росії виграти буде складно. Колишні українські дипломати по обидва боки Атлантичного океану кажуть, що і Київ має, що запропонувати своїм партнерам в країнах Азії, Африки, Латинської Америки.
З початком повномасштабної російської агресії проти України питання імпорту російських енергоносіїв європейськими країнами постало руба: кошти, які Росія отримує з продажу енергоносіїв, дозволяють їй фінансувати війну в Україні.
Не відразу, але європейцям все ж вдалося домовитися про поступову відмову від російських енергоносіїв – на ⅔ найближчим часом і на 90% до кінця року.
При цьому ціни нафту та нафтопродукти стрибнули вгору, а Росія стала отримувати ще більші доходи від її продажу, тепер уже збільшуючи поставки до азійських країн. Одна лише Індія збільшила закупівлі російської нафти у п’ять разів, згадно з даними компанії Kpler.
Вашингтонські експери говорять про доцільність введення санкцій другого рівня – для країн, які захочуть купувати російську нафту і таким чином давати Росії фінансові можливості продовжувати агресію.
«Якщо ми хочемо, щоб санкції працювали, нам потрібно забезпечити участь у них Індії», – сказала під час нещодавньої розмови, організованої Атлантичною радою, дослідинця Еллен Волд.
Інші експерти зауважують, що Україна починає програвати у донесенні свого наративу про війну. Наприклад, Френсіс Фукуяма каже, що Росії намагається перекласти на Україну провину за глобальну кризу продовольства. Про це вже можна почути з висловлювань африканських лідерів.
«Зараз переважає точка зорку, що у війні винна Росія, але якщо люди почнуть помирати з голоду, не виключено, що вони почнуть звинувачувати Україну в тому, що вона не погоджується на територіальні поступки, і люди в Азії та Африці помирають через це», – попереджає Фукуяма.
Газета New York Times нещодавно писала, що Вашингтон докладає величезних зусиль, щоб схилити на бік України ті держави, які він вважає «нейтральними» у конфлікті, включно з Індією, Бразилією, Ізраїлем та арабськими державами у Перській затоці. Але попри партнерство зі Сполученими Штатами з інших важливих питань безпеки, Вашингтону поки не надто вдається переконати їх приєднатися до кампанії економічних санкцій, військової підтримки України та дипломатичного тиску на Росію, щоб ізолювати її та змусити припинити війну.
Для цього адміністрація Байдена використовує кожну нагоду – нещодавній саміт з питань безпеки «Діалог Шангрі-Ла» у Сінгапурі, Саміту Америк у Лос-Анджелесі, де президент США Джозеф Байден зустрівся з президентом Бразилії Жаїром Болсонару, який вже після нападу Росії на Україну у лютому цього року їздив до Москви і заявляв про «солідарність» з президентом Володимиром Путіним. Очікується, що цього літа, заради переговорів про нафту президент Байден навіть відвідає Саудівську Аравію, яку він називав «ізгоєм» після жорстокого вбивства опозиційного журналіста.
Не все можуть США, багато може і Україна – дипломати
На тлі цих зусиль колишні українські дипломати говорять, що і Київ міг би докласти і свій внесок до того, щоб збудувати міцніші позиції поза західним світом. І для цього Україна, попри війну, має чимало інструментів та невикористаних можливостей.
Експерти говорять, що звернення українського президента Володимира Зеленського безпосередньо до народів європейських країн було ключем до зміни політики багатьох урядів у Європі, бо змусило їх іти за громадськими настроями.
Те, що президент Зеленський і його команда знайшли спосіб, як звернутися безпосередньо до народів інших країн, і отримали такий відгук, це – вагомий дипломатичний проривДанило Лубківський
«Те, що президент Зеленський і його команда знайшли спосіб, як звернутися безпосередньо до народів інших країн, і отримали такий відгук, це – вагомий дипломатичний прорив», – говорить у розмові з Голосом Америки Данило Лубківський, колишній заступник міністра закордонних справ.
Він наводить як останній успішний приклад виступ президента Зеленського на безпековому самміті у Сінгапурі, але додає, що такі прориви все ж не заміняють наполегливої і копіткої дипломатичної праці.
Олександр Мацука, український дипломат у Нью-Йорку, колишній керівник Секретаріату Ради безпеки ООН вважає, що виступи у парламенті, чи звернення до людей на площах це – інструмент добрий, але обмежений. Його можна застосувати лише в демократичних країнах.
Посла України в Китаї немає, а з дипломатами нижчого рангу в таких столицях як Пекін не розмовляютьОлександр Мацука
«Ніхто не дозволить звертатися до законодавців Китаю, чи до людей на площі Пекіна. Тут потрібна робота посольства, посла. А ви знаєте прізвище посла в Пекіні? Не знаєте? Бо його немає. Після смерті останнього посла понад рік тому посла України в Китаї немає, а з дипломатами нижчого рангу в таких столицях як Пекін не розмовляють», – пояснює Олександр Мацука в розмові з Голосом Америки.
Він каже, що той факт, що переговори замість Києва веде Вашингтон, часом буває контрпродуктивним. Бо країни Південної Америки, чи Африки дивляться на Україну як державу, що рухається у фарватері їхніх колишніх метрополій. У той час як Київ мав би чіткіше говорити з ними про свою антиколоніальну боротьбу.
«Виступ напередодні війни на засіданні Ради Безпеки ООН представника Кенії, який згадав колоніальний досвід свого континенту і сказав про неприпустимість насильницької зміни кордонів після розвалу імперій, свідчить про те, що в України в Африці є природні союзники і з ними потрібно говорити, знаходити точки дотику і спільного досвіду», – говорить Мацука.
Він вважає великим упущенням те, що Україна не змогла пояснити африканським країнам, які залежні від її експорту зерна, що не на Україну потрібно тиснути, щоб його отримати, а на Росію. Але, старі радянські зв’язки, коли Радянський Союз представляв себе в Африці, чи в Латинській Америці як великого їхнього друга та союзника у боротьбі з колоніалізмом, досі відіграють свою роль. Крім того, нагадує дипломат, Росія приділяла цим країнам увагу і після розвалу СРСР – ресурси Африки вдавалося експлуатувати у цілком колоніальному стилі.
При цьому в України на африканському континенті чимало друзів, навіть на особистому рівні, каже Мацука. «Коли я вчився на Факультеті міжнародних відносин у Києві, українців там було 30%, решта були іноземці, в першу чергу з країн Азії та Африки. Нині багато з них перебувають на високих посадах у своїх країнах. Посол Чаду колись у секретаріаті Ради Безпеки звернувся до мене російською мовою. Я запитав, звідки він її так добре знає, і він відповів, що вчився у Києві, був однокурсником Михеїла Саакашвілі», – розповідає Мацука.
Про ресурс особистих контактів у Києві рідко згадують, хоча його використовують в усіх західних країнах, які завдяки тому, що навчають іноземних студентів, вибудовують і державну політику.
Впродовж довгого часу Київ дивився лише в бік Заходу, посилався на обмежені ресурси, не мав системного підходу до розвитку співпраці з країнами поза західним світом. І це дається взнаки у нинішній ситуації
Обидва дипломати, які говорили з Голосом Америки, кажуть, що впродовж довгого часу Київ дивився лише в бік Заходу, посилався на обмежені ресурси, не мав системного підходу до розвитку співпраці з країнами поза західним світом. І це дається взнаки у нинішній ситуації. Проте, ніколи не пізно її виправляти і викорстовувати всі резерви. За словами Олександра Мацуки, Київ має провести «дипломатичну мобілізацію».
«Так само, як провели військову мобілізацію, потрібно провести і дипломатичну. В України є достатня кількість колишніх дипломатів, які наразі не працюють в системі МЗС, але готові поділитися своїми знаннями та досвідом, та закрити ті прогалини, які утворилися через євроцентричний погляд на світ, який десятиліттями домінував у Києві», – каже Мацука.
Данило Лубківський додає, що впродовж багатьох років Київ «не відчував себе суб’єктом глобальної політики». І лише внаслідок війни, опору українців, яким захоплюються у світі, Україна отримала свій голос, який тепер мають почути і за межами Європи та Західного світу.
Всі новини дня
- Голос Америки
Очільник МАГАТЕ відвідає Запорізьку АЕС наступного тижня
Керівник ядерного агентства ООН наступного тижня відвідає Запорізьку атомну електростанцію (ЗАЕС), повідомляє Міжнародне агентство з атомної енергії на своєму сайті (МАГАТЕ). Рафаель Маріано Ґроссі планує «з перших вуст» оцінити серйозність ситуації з ядерною безпекою на найбільшій в Європі атомній електростанції та наголосити на нагальній необхідності захистити станцію «під час військового конфлікту, що триває в країні». Це буде другий візит Ґроссі на ЗАЕС з того часу, як Росія окупувала АЕС рік тому.
«Я вирішив знову поїхати на Запорізьку атомну електростанцію, щоб на власні очі побачити, як змінилась ситуація з вересня, і поговорити з тими, хто експлуатує об’єкт у цих безпрецедентних і дуже складних умовах. Я як і раніше сповнений рішучості продовжувати робити все, що в моїх силах, щоб допомогти зменшити ризик ядерної аварії під час трагічної війни в Україні», – наводить прес-служба слова генерального директора Ґроссі.
Під час попереднього візиту на ЗАЕС 1 вересня минулого року Ґроссі створив постійну місію експертів МАГАТЕ на станції, що розташована на півдні України, щоб відстежувати безпекову ситуацію в районі, де тривають бойові дії.
«Незважаючи на нашу присутність на майданчику вже протягом семи місяців, ситуація на Запорізькій АЕС все ще небезпечна. Загрози ядерній безпеці та фізичній безпеці надто очевидні, як і необхідність діяти зараз, щоб запобігти аварії з потенційними радіологічними наслідками для здоров’я та навколишнього середовища людей в Україні та за її межами. Тому я продовжую працювати над пропозицією щодо захисту станції», – сказав він.
Як сказав Ґроссі, його поїздка в Україну також має покращити регулярну ротацію експертів МАГАТЕ на станції, яка перебуває під контролем Росії на окупованій території. Він нагадав, що під час попередньої ротації в лютому експерти МАГАТЕ «зіткнулися зі складними обставинами», в результаті чого ротацію відклали майже на місяць.
У поїздці Ґроссі супроводжуватиме нова група експертів МАГАТЕ, сьома така група, яка присутня на місці з моменту створення Місії підтримки та допомоги МАГАТЕ в Запоріжжі, мовиться у повідомленні агентства.
Як повідомляв Голос Америки, цього тижня Ґроссі заявив, що остання резервна лінія електропостачання на Запорізькій АЕС (на 330 кВ) після трьох спроб ремонту залишалася пошкодженою, що створює небезпечну ситуацію на станції. За його словами, станції потрібне зовнішнє електропостачання для дотримання стандартів ядерної безпеки.
Дивіться також:
- Голос Америки
Російський наступ під Бахмутом, найімовірніше, зупинено – аналітики
Російський наступ під Бахмутом в основному вдалося зупинити, вважають західні оглядачі. Міністерство оборони Великої Британії у зведенні своєї розвідки підтверджує слова українського командувача генерала Валерія Залужного, який заявив у п'ятницю, що завдяки «титанічним зусиллям» захисників міста ситуацію «вдалось стабілізувати».
У своєму зведенні британська розвідка говорить, що найімовірніше, російський наступ захлинувся через «надмірне виснаження російських сил».
«Українські сили також зазнали великих втрат», – додають британські військові аналітики у повідомленні у Twitter.
Вони наголошують, що ситуацію для Росії, імовірно, погіршили тертя між російським Міністерством оборони та «Групою Вагнера», чиї сили також воювали в районі Бахмута на Донбасі.
За даними британської розвідки, Росія, найімовірніше, перекинула свої ударні сили в район Авдіївки, що на південь від Бахмута, і на північ – в напрямку Кремінної та Сватового, але і там, на думку британських дослідників, Росія також переходить до оборони і може щонайбільше сподіватися стабілізувати фронт.
Як зауважує газета New York Times (NYT), посилаючись на інших українських офіційних осіб, загальний темп російських атак на сході України вщухає, це, на думку аналітиків, вказує на те, що зимовий наступ Москви, найімовірніше, «вичерпався після великих втрат».
Гуманітарна ситуація в Бахмуті «жахлива»
Кореспонденти NYT звертають увагу на повідомлення міжнародних гуманітарних працівників, які кажуть, що цивільні особи, які залишилися в зруйнованому війною місті, зіткнулися з «жахливою гуманітарною ситуацією».
Російські війська зруйнували життєво важливі лінії постачання до міста на початку цього року, пояснюють американські журналісти, оскільки на той час були певні свідчення, що Київ міг вивести свої сили з Бахмута. Але потім Київ почав посилати сигнали, що українські війська не здадуть Бахмут.
Підтвердженням цієї лінії журналісти вважають нещодавній візит президента України Володимира Зеленського до Бахмута. Відвідуючи війська на передовій, він пообіцяв утримувати місто. Російські війська з літа минулого року намагалися захопити місто, взявши його в оточення, але у березні після жорстоких боїв представник «Групи Вагнера» Євген Пригожин заявив, що бої є «дуже, дуже важкі» і українські війська «б’ються за кожний метр».
Як повідомляв Голос Америки, за даними Білого дому, Кремль кидав новобранців-в'язнів з «Групи Вагнера» без попереднього навчання і належної підготовки «у м’ясорубку смертельних боїв в Україні». Загальні втрати «Вагнера» складають понад 30 000, з них 9000 вбитими, заявив координатор стратегічної комунікації Ради з нацбезпеки США Джон Кірбі.
Сенатор Вайтгаус: США співпрацюватимуть з МКС у справі російських воєнних злочинів в Україні
Понад 5 тисяч колишніх злочинців з «Групи Вагнера», які воювали проти України, були помилувані після завершення контракту, заявив у суботу засновник «Вагнера» Євген Пригожин. При цьому за оцінками Білого дому, загальні втрати «Групи Вагнера» в Україні складають понад 30 тисяч, з них 9 тисяч вбитими.
Приватну військову компанію «Вагнера», яка бере участь у боях в Бахмуті, звинувачують у численних воєнних злочинах та у злочинах проти людяності, і як повідомляв Голос Америки, про це говорив на слуханнях у Сенаті генеральний прокурор США Меррік Гарланд.
Під час нещодавніх слухань Гельсінської комісії США американські законодавці розглядали можливість визнання російських найманців із ПВК «Вагнер» міжнародною терористичною організацією.
Одним із сенаторів-демократів, який активно за це виступає, є Шелдон Вайтгаус (Sheldon Whitehouse), який нещодавно побував у Києві. У розмові з Російською службою Голосу Америки він сказав, що повернувся з України з відчуттям, що потрібно більше допомагати українцям на законодавчому рівні.
У розмові з кореспондентом Російської служби Данилом Гальперовичем, сенатор від Род-Айленду заявив, що, незважаючи на те, що США не схвалили «Римський статут», щоб визнати юрисдикцію Міжнародного кримінального суду (МКС), згідно з уже ухваленим законом, Вашингтон буде співпрацювати з МКС для розслідування і покарання винних у воєнних злочинах.
Розмову було вперше опубліковано на сайті Російської служби Голосу Америки, її було перекладено і скорочено для плинності та ясності.
Данило Гальперович, Голос Америки: Ви активно виступали під час нещодавніх слухань Гельсінської комісії США щодо Закону про притягнення до відповідальності російських найманців (HARM Act), який передбачає оголошення ПВК «Вагнер» іноземною терористичною організацією. Виступаючи на слуханнях, ви сказали, що після поїздки в Україну у вас склалося враження, що українцям дуже потрібен цей закон, і якнайшвидше. Як ви думаєте, коли він може бути схвалений Сенатом і чому він важливий?
Визнання «Групи Вагнера» терористичною організацією позбавляє її можливості отримувати фінансування, постачання та матеріальну підтримку
Шелдон Вайтгаус: Думаю, зараз є розуміння, що спочатку законопроект буде розглянутий комітетом Сенату з міжнародних відносин і пройде через відповідну процедуру в комітетах. Потім, у разі позитивного двопартійного голосування, він може бути винесений на розгляд Сенату. Сподіваємося, що це пройде за процедурою прискореного розгляду, і ми зможемо швидко досягти угоди.
Визнання «Групи Вагнера» терористичною організацією позбавляє її можливості отримувати фінансування, постачання та матеріальну підтримку, оскільки ті, хто надають матеріальну підтримку терористичним організаціям, можуть зіткнутися з юридичними наслідками. Це серйозно порушить ланцюжки поставок «Групи Вагнера», тому їм доведеться мати справу лише з країнами-ізгоями, щоб отримувати військову підтримку для своїх бойових дій.
Д.Г.: На вашу думку, як це працюватиме в практичному плані? Адже якщо Держдепартамент оголосить «Групу Вагнера» терористичною організацією, то американським дипломатам, імовірно, доведеться вирушити до інших країн, щоб переконати уряди африканських країн, таких як Малі чи Центральноафриканська Республіка, щоб вони припинили співпрацю з «вагнерівцями», чи не так?
Ш.В.: Наскільки я розумію, дуже багато залишатиметься на розсуд виконавчої влади у питанні про те, як і коли запроваджувати санкції. Якщо «Вагнер» глибоко пов'язаний з політичною елітою країни, наприклад, надає їм послуги з охорони політичних лідерів, то, на практиці, потрібен час, щоб відмовитися від них. Думаю, рішення ухвалюватиметься з кожної нагоди окремо в розумній формі. Головною метою тут є операції «Вагнера» в Україні та потоки зброї, які підтримують ці операції.
Д.Г.: Міжнародний кримінальний суд нещодавно видав ордер на арешт президента Росії Володимира Путіна та російської уповноваженої з прав дитини (Марії Львової-Бєлової). Але США не визнають повноваження МКС. Чи має цей ордер якесь значення для уряду США, і чи може ставлення США до Міжнародного кримінального суду змінитись після цього?
Думаю, тепер Володимир Путін не дуже далеко від'їжджатиме від своїх дач чи від Кремля
Ш.В.: Ми працювали з Міжнародним кримінальним судом та адміністрацією, і розробили закон, який уже схвалено. Цей закон дозволяє МКС вести розслідувальну роботу як у США, так і за підтримки американських структур, коли йдеться про групу російських олігархів та офіційних осіб, які підтримують воєнні злочини в Україні. Тобто йдеться про вузьке коло потенційних відповідачів, але це відкриває для США можливість співпраці з МКС.
Це дуже важливий перший крок. Імовірно, будуть потрібні технічні рішення щодо ролі США у разі необхідності проведення арешту американським персоналом або сприяння арешту. Думаю, тепер Володимир Путін не дуже далеко від'їжджатиме від своїх дач чи від Кремля. Поки що це – гіпотетичний розвиток подій, і я особливо не поспішаю з цим.
Д.Г.: Як ви вважаєте, які ще є способи для притягнення Росії до відповідальності за війну проти України? Чи вважаєте ви, що ідея спеціального трибуналу щодо російської війни в Україні може спрацювати?
Міжнародний трибунал, гадаю, може розглядати справи про воєнні злочини, особливо про злочин самого вторгнення
Ш.В.: Я радий, що МКС розпочав роботу. Сподіваюся, це не останнє їхнє звинувачення. Думаю, це надсилає дуже важливий сигнал. Чиновників середньої ланки звинувачують, коли є достатні докази, що вони вчинили воєнні злочини. Тому МКС має важливу роль, але це дуже вузька роль.
Міжнародний трибунал, гадаю, може розглядати справи про воєнні злочини, особливо про злочин самого вторгнення, у ширшому плані, але, знову ж таки, це буде дуже вузька група осіб, які відповідатимуть за сам факт злочинної агресії.
Таким чином дуже багато роботи передається генеральному прокурору України, і мені здається важливим, щоб ми надавали йому необхідну адміністративну підтримку. Не тільки для порушення кримінальних справ, які він уже почав порушувати стосовно російських солдатів, які вчиняють такі злочини, як вбивства та зґвалтування на території України.
Потрібно також підтримувати його роботу зі збору матеріалів для цивільних справ, що стосуються збитків, завданих людям, які втратили своїх близьких, втратили будинки, були поранені – щоб вони отримали компенсації.
Це не просто. Не думаю, що тут вдасться розглядати кожен випадок окремо. Думаю, доведеться створити фонд за прикладом Фонду допомоги жертвам атак 11 вересня 2001 року, який створили США. Після чого створити адміністративну структуру надання допомоги постраждалим та його сім'ям, розподіляючи кошти з цього фонду впорядкованим чином.
Коли я востаннє розмовляв із генеральним прокурором України, він сказав, що до них уже надійшло, здається, 70 тисяч таких заяв. І це – не враховуючи окупованих територій, де люди не можуть вільно висувати позови. Це буде велика робота, і нам потрібно зробити все, щоб у нього була необхідна підтримка: комп'ютерна підтримка, технічна підтримка, підтримка збору доказів – все необхідне для роботи на користь постраждалих звичайних українців.
Д.Г.: З огляду на ваш досвід політика та людини, що належить до органів влади США, скажіть – чи очікували ви таку жорстокість з боку Росії? Тому що для багатьох останній рік можна зарахувати за декілька – він відкрив людям очі, хоч для мене це не було відкриттям, бо я був у Чечні на початку 2000-х. Особисто ви очікували дізнатись те, що ви знаєте зараз?
Ш.В.: Я не був здивований, особливо після того, як Україна «розбила носа» російської армії, відбила початкове вторгнення та повернула значні території. Думаю, це викликало обурення у російських збройних силах. Підрозділи групи «Вагнер» відомі своєю жорстокістю. Коли збройні сили з низькою внутрішньою дисципліною, як і російської армії, розпускаються зовсім, це з великою ймовірністю призводить до таких злочинів. Тому, на жаль, це був передбачуваний результат.
Д.Г.: Весь цей рік в американській адміністрації та інших західних урядах відбувалися дебати щодо рівня підтримки України. Протягом довгого часу нічого не говорили про постачання комплексів Patriot чи танків, але потім такі рішення було ухвалено. Критики кажуть, що Захід збільшує допомогу Україні лише після появи чітких свідчень про страждання українців. Чи вважаєте ви, що можна надавати допомогу, не чекаючи таких страждань?
Ш.В.: Думаю, є безліч прикладів, коли ми могли почати надавати допомогу та постачати техніку Україні раніше та швидше, і я шкодую про ці затримки. Озираючись назад, військові командири можуть сказати: «Знаєте що? Ми могли б рухатися швидше, і, ймовірно, нам слід рухатися швидше».
Але ситуація така, якою є. Ви бачите, що авіація, танки, боєприпаси, така зброя як комплекси Patriot надходять у досить значних кількостях. Це важливий сигнал, на якому потрібно сфокусуватися.
Слід зазначити, що підтримка України стала не лише дуже солідною, а й надзвичайно широкою. Десятки країн підтримують Україну, і я думаю, що згуртованість цих країн, навіть незалежно від зброї, яку вони відправляють, їхня кількість та єдність, спрямовує дуже важливий сигнал та має стратегічне значення.
Тому, хоч і є затримки, про які можна шкодувати, ми опинилися у дуже сильній позиції. І наступний наступ України покаже, чи виконали ми свою роботу так, як треба.
«Того, хто кров проллє зі мною, за брата матиму»: снайпер «Вовк» про службу на передовій Донбасу. Відео
Дитяче захоплення зброєю стало професією для снайпера-прикордонника «Вовка», який воює на Донбасі. Як росіяни відповідають на снайперські постріли, на що і кого покладається «Вовк», та яка поема Шекспіра описує атмосферу в ЗСУ, він розповів Анні Костюченко та Павлу Суходольському.
Чому не слід очікувати вторгнення білоруської армії? Інтервʼю з Павлом Слюнькіним. Відео
Чому не слід очікувати вторгнення білоруської армії? Чи є майбутнє у відносин Білорусі із Заходом? Чи варто розраховувати на білоруську опозицію? Павло Слюнькін, колишній білоруський дипломат, розповів про це в інтервʼю Марії Ульяновській.
Форум