Жовтнева революція ще має прихильників

Мітинги в українській столиці з нагоди річниці жовтневої революції виявилися нечисельними та мирними. Правоохоронцям вдалося розвести прихильників та противників комуністичної ідеї і не допустити їхніх сутичок, які зазвичай щороку трапляються у цей день.

Двадцятидворічний киянин Олександр у річницю жовтневої революції вдягнув бушлат червоноармійця і так звану будьонівку, яку взяв на прокат. У нього у вусі – золота сережка, в руках – величезний червоний прапор із серпом і молотом. Через такий екстравагантний вигляд до хлопця часто підходять журналісти. Він їм розповідає, як захопився комуністично ідеєю, про яку людям його покоління у школах не розповідають вже років п`ятнадцять:

«Була дома гарна бібліотека. І сам десь з 14 років почав цікавитися, що ж буде далі. Лише у книжках Маркса знайшов відповідь», - каже він.

Але молодих людей, таких як Олександр на мітингах комуністів побачиш не часто. Переважно своїх лідерів приходять послухати пенсіонери. На таких зібраннях вони можуть виказати свої претензії до влади. Сімдесятидворічний Олексій Іванович не пропускає жодного мітингу. Сьогодні прийшов із портретом Сталіна. Пенсіонер не сприймає зауваження, що сама Компартія визнала його винним у репресіях та організації штучного голодомору:

«Були репресії – але кого репресували? Шкідників радянської влади, які зробили цей, як його? Голод!».

Інший учасник мітингу робітник одного із київських заводів Євген Слободчик також тужить за радянським минулим:

«Тоді я відчував себе хазяїном. Тоді я знав, що любого начальника, який порушував закон, можна поставити на місце. Зараз цього неможливо. Попробуйте Порошенка поставити на місце».

Слободчика не засмучує, що Компартія, до якої він належить, об`єдналася у парламентську більшість із так званими «олігархами» із Партії регіонів:

«Було б гірше, якби той самий Порошенко із Рінатом Ахметовим та Тимошенко об`єднався».

Про це говорив і лідер комуністів Петро Симоненко, який, здається, ніяк не усвідомлює, що його політична сила вже не в опозиції. Керманич КПУ у своїх виступах й надалі продовжує таврувати злочинну владу:

«Помаранчева влада в особі президента та його представників в Кабміні сьогодні заважає нам нормально вирішувати проблеми для народу України».

Цього року відзначити найбільше радянське свято прийшло значно менше людей, ніж минулого. Як зазначила продавець одного із магазинів на Хрещатику, міліціонерів та журналістів виявилося в декілька разів більше. Колона з червоними прапорами пройшла центральними вулицями міста. Їхньою метою був пам`ятник Леніну. На цьому шляху перехожі їх зустрічали й далеко несхвальними вигуками.

«Та вони ж зомбі. Вони самі не знають, куди і для чого вони йдуть. За гроші сволочі ходять. Або старички відморожені».

Побоюючись сутичок, київська влада розвела прихильників та противників комуністичної ідеї на різні площі і заборонила перекривати рух транспорту. Але київські водії все ж настраждалися від проявів політичної активності. Автомобіль підприємця Олега маніфестанти заблокували на Хрещатику. Він скаржиться, що через незаплановані затори на дорогах запізнився на ділову зустріч:

«Хто дозволив такі операції – проїхати неможливо. Подивіться, що робиться далі».

За машиною Олега дійсно вишикувалася довжелезна черга. Міліції не вдалося утримати мітингувальників на тротуарі й ті вирвалися на Хрещатик, нарікає боєць загону Беркут Михайло:

«Забезпечуємо охорону громадського порядку. Щоб не мішали проїзжій частині. Все таки рух транспорту паралізують. Поки що справляємося а на далі видно буде. Ну я думаю, у нас люди цивілізовані. Без пригод буде».

Але без пригод не обійшлося. Прихильники партії «Братство» спробували вразити політичних опонентів димовими шашками. Трьох із нападників бійцям «Беркуту» довелося затримати.