Під час слухання в справі затвердження Гілларі Клінтон на посаду держсекретаря США, до неї звернувся сенатор-республіканець Річард Луґар із запитанням:
Сенатор Луґар: «...На саміті НАТО в Ризі в 2006-му році, я у своєму виступі зазначив, що стаття 5 Статуту НАТО (яка торкається колективної оборони країни-члена альянсу в разі нападу на неї - ПРИМ. РЕД.) порушується так же сильно питання припинення кимось подачі природного газу посеред зими до країни, де внаслідок цього помирають люди, зупиняється промисловиість, як і питання нападу на цю країну за допомогою танків і винищувачів… За лаштунками тоді мені сказав один міністр закордонних справ: ‘Так, ви безумовно, маєте рацію, однак ми не говоримо про це привселюдно. Подібну важкоконтрольовану ситуацію ми намагаємося владнати якомога конфіденційно….’ І ось зараз ми в процесі виходу з кризи такого ж ґатунку. США підтримували проект трубопроводу Набукко як засіб надання допомоги нашим партнерам по НАТО або по ЄС, якщо європейцям краще мати справу з ЄС в цьому питанні. Але фактом є те, що європейці не дуже позитивно відреагували на цей проект. Перспектива мати під Європою транспортну мережу, по якій могли б доставлятися природний газ або інші енергоресурси, наштовхнулась на перепону у вигляді національних кордонів. Також не можна позбутися враження, що ми більше занепокоєні європейськими енергетичним проблемами, аніж деякі з європейських держав».
«Я запитую Вас про це», -- сказав Луґар, звератючись до Клінтон, -- «тому що питання нашої співпраці з союзниками по НАТО, по ЄС, з енергетичною спільнотою є найголовнішою проблемою нашої дипломатії. Я також запитую Вас, чи ви погоджуєтеся зі мною в тому, що якщо ми якимось чином не вирішимо цю проблему, то наші союзники по НАТО опиняться в ситуації, в якій союзницькі взаємини в рамках НАТО, а, можливо, і ЄС, значно послабляться, якщо не зійдуть нанівець. При цьому особливого болю зазнають нові члени, подібного тому, який зазнає Грузія, переживаючи реальну проблему власного фізичного існування. Чи можете Ви прокоментувати це?».
Сенатор Клінтон: «Так, пане сенатор Луґар, я знову хочу зазначити, що Ви демонструєте своє далекоглядне розуміння загроз безпеці, з чим я повністю погоджуюсь. Я гадаю, що ми болісним чином зрозуміли те, що нафто-картель ОПЕК є не лише комерційним утворенням, але й викликом безпеці, геополітичним, стратегічним проектом, з яким ми мусимо мати справу ось вже 36 років. Як Ви знаєте, Росія намагається створити газовий еквівалент ОПЕК, який би надав їй можливість, на додаток до контролю над газом з її боку, ще й більші міжнародні спроможності для доступу до цієї сировини. Отже, це загальне питання енергетичної безпеки, на мій погляд, має величезні наслідки для нашої країни, для Європи, як також для всього світу. Я також знаю, що Ви ініціювали статтю в останньому законопроекті про енергію, яка передбачає посаду координатора з питань енергетичної безпеки в складі Державного департаменту. Я маю намір втілити це в життя. Ми мали кількох окремих посланників з конкретних проблем, пов’язаних з трубопроводами, однак ми не звели це все докупи у спосіб, який би, на мій погляд, відзеркалював підвищену серйозність викликів, з якими ми маємо справу. Конкретно, що стосується Росії і її стосунків з Україною, Грузією, іншими європейськими країнами, купівлею нею сербської газової компанії, я сподіваюся, що ми досягнемо поступу з нашими союзниками по НАТО і ЄС в розумінні того, що ми дійсно потребуємо ширшої рамки обговорення проблем енергетичної безпеки. Це може бути, або не бути щось на кшталт Статті 5, однак я гадаю, що це є серйозним викликом нашій безпеці, який ми ігнорували собі ж на шкоду. Отже, я знову-ж таки звертатимуся до Вас за порадою і консультаціями з приводу Ваших ідей. У свій час ми відбудемо до Європи на зустрічі міністрів закордонних справ, зокрема, на ювілейний саміт НАТО. Отже, це має бути на порядку денному, і я сподіваюся, що ми знайдемо партнерів, які б бажали реалізувати його».
Вибір читачів
1
