Вирощування фруктів, овочів та квітів у Сполучених Штатах - багатомільярдний бізнес. Утім збирання певних сортів вимагає виключно ручної роботи, пошуки якої часто становлять проблему. Крім цього, воно значно підвищує собівартість продуктів. Це, у свою чергу, спонукало як науковців, так і фермерів до використання новітньої технології. В результаті цього на деяких фермах сьогодні вже працюють роботи.
Міністерство сільського господарства США почало шукати шляхи автоматизації фермерських господарств. З одного боку, науковці намагаються зменшити вартість виробництва, а з іншого - не спричинити погіршення якості вирощуваних культур. Один з проектів автоматизації господарств почав першу фазу випробування на фермі у західній Пенсильванії.
Ще прадід Ґреґа Сеновича вирощував овочі та фрукти на схилах площею в один гектар. Кожного року він збирав врожай з тисячі трьохсот яблуневих дерев:
«Це все - карликові дерева. Так що вони не виростають більше трьох метрів. Завдяки цьому на меншій площі можна висадити більше дерев і таким чином збільшити врожаї», - говорить Ґреґ.
Сенович - інженер за фахом - встановив на своїй фермі іригаційну систему, метеорологічну міні-станцію та ґрунтові сенсори, які передають інформацію на його домашній комп’ютер.
Сенсори також надсилають інформацію про стан здоров’я дерев. Як правило Ґреґу вдається знаходити вільний від роботи час для своєї ферми. Втім, каже він, деякі обов’язки – проста рутина, що забирає багато часу:
«Було б гарно, щоб якась автоматизована система подбала про такі речі, як скажімо, кошення трави. У мене це забирає кілька годин».
Саме тому Сенович погодився взяти участь у проекті науковців із Університету імені Карнеґі Меллон. За гроші гранту Міністерства сільського господарства вони проводять випробування автоматизованої сільськогосподарської техніки на фермі Сеновича. Керівник проекту, професор Санжів Синх, каже, що фермери можуть позбутись рутинної роботи:
«Ми можемо прикріпити до цієї машини косарку, і робота виконується без вашої участі».
Рухається цей електричний агрегат за допомогою двох лазерних сканерів на бампері, які роблять вимірювання кожні тринадцять секунд. Інформація надходить у комп’ютер машини, який регулює швидкість та напрямок руху. Синх каже, наступний етап – встановлення додаткових датчиків та камер, які б надавали фермерам інформацію про стан рослинності: чи потребує вона додаткового поливання, чи удобрення:
«Можливо у вас проблема з іригаційною системою, чи комахами; можливо культури уразила якась хвороба. Фермер може подивитися на дані, які збере робот, та вирішити, чи проблема потребує його присутності на місці».
Міністерство сільського господарства також виділило кошти на випробування керованих на відстані тракторів, які працюватимуть на фруктових садах у Флориді. Інженер Крис Дима каже, що людина контролюватиме автономну флотилію тракторів за допомогою комп’ютера:
«Трактори стовідсотково автономні. Людина втручатиметься лише тоді, якщо станеться якась поломка».
Кінцева мета, каже Дима, - це не створення цілком незалежного від людини загону роботів, а радше адаптація сучасної технології для задоволення потреб фермерів за доступними цінами:
«Ми вже довели, що роботи на фермах - це можливо. Тепер ми працюємо над тим, щоб технологія була доступною для всіх, щоб наш проект мав комерційних успіх».
А поки що Ґреґ Сенович спостерігає за сольними виступами автоматизованого трактора на своїй фермі, сподіваючись, що одного дня автоматизована технологія стане доступною для широкого загалу.
