Спеціальні потреби

«Середньовічні» грища у штаті Пенсильванія





Щоліта Середнє та Східне королівства сходяться на полі битви і протягом двох тижнів з’ясовують, хто сильніший і кому цього року належатиме місто Пітсбург. Собі в союзники вони залучають королівства з усього світу. Відбувається це не у Середньовіччі, а у наш час. Щороку місцевість у штаті Пенсильванія перетворюється на середньовічний табір, мешканці якого протягом двох тижнів живуть в образах людей середніх віків і відповідно поводяться. Супроводжується все це битвами, турнірами, змаганнями, музикою та танцями.

Чути гарматній постріл. Тут усе майже як на справжній війні. Загони середньовічних воїнів під командуванням королів та полководців сходяться в битві за власну честь та славу свого королівства. Щоправда, мечі та списи дерев’яні,
а мертві на своїх ногах залишають поле битви.
Однак, зброя відповідає середньовічним прототипам, а пристрасті на полі бою вирують справжні.

Все відбувається за законами честі: воїн сам вирішує, чи удар суперника наніс йому смертельної шкоди і чи повинен він залишити поле бою. Аби така нагода з’явилась, маршали, які слідкують за безпекою, зупиняють битву.Їх накази повинні виконуватися безапеляційно, порушників безпеки чекає найгірше покарання – заборона брати участь у битвах.
Говорить другий маршал війни Пензик Мастер Падрейґ Бабг Макенру:

«Головна відповідальність маршала – безпека. Сьогодні на полі було десь так 1600 бійців. Найгірше, що було так це травма ліктя чи вивернуте коліно».

Перед тим як взяти участь у такій масовій битві кожен воїн повинен пройти спеціальне навчання у власному місті, а також принести зброю на інспекцію.

«Ми перевіряємо, щоб зброя була м’якою аби нікого не поранити» – говорить інспектор.

Забава це недешева. Якщо простенький лицарський обладунок обійдеться у кілька сотень доларів, то повне автентичне споряджання може потягнути на 10 тисяч доларів. Однак, для цих мандрівників у минуле, ніщо не порівняти з азартом та адреналіном бою. Для командира загону римлян це вже 14 війна Пензик.

Командувач римського легіону Домінус:

«Це викликає захоплення і викид адреналіну. Нам з друзями буде що згадати, вистачить про що говорити набагато років вперед.

Війна, однак, справа не лише чоловіків. Поряд з ними мужньо борються і дівчата. Одна із них – Сецилія – боєць римського легіону. Вона каже:

«Перед тобою постає справжнє випробування. Адже коли ти в шоломі, небагато людей усвідомлюють, що ти дівчина. Тож бій рівноправний і це чудово».

До Товариства винахідливої старовини, яке організовує війни Пензик, входить аж 19 королівств, які охоплюють увесь світ. Війна Пензик є головною подією товариства, на яку приїжджають з Канади, Швеції, Великобританії та навіть з Австралії та Нової Зеландії. Кожне королівство, як і треба, має королів, право бути якими добувається і захищається щороку в бою.

Королева королівства Драченвальд Джудіс Нортумбріа:

«Бути королем та королевою це означає, що вас пестять. Мої люди все роблять за мене. Я не повинна готувати, прибирати ліжко, прати, чи робити щось інше».

Король Ґергардт фон Вустенбурґ додає:

« Але одночасно, хоча вони нас пестять, ми важко працюємо аби створити атмосферу середньовічного королівства».

Саме королі, безпосередньо на полі бою, посвячують найсміливіших у лицарі. І це право потрібно заслужити в бою».

Пензик це не лише битви. Більшість з майже дванадцяти тисяч людей, які приїхали сюди цього року, не беруть участі у війні.

Головна вимога до кожного мешканця цього містечка - жити за правилами честі в образі персони будь якої національності, яка жила у період з 6 до 16 сторіччя. Наприклад, Айзек Розстейн зображає мешканця України, звідкіля походить його родина:

«Пензик дозволяє мені втекти від метушні повсякденного життя, сповільнитися, і відчути спорідненість з моїми друзями».

Як і у середні віка, у Пензику існує свій базар, де можна придбати зброю, одяг, предмети мистецтва - все зроблене за середньовічними зразками. Тут же можна навчитися середньовічному ремеслу, для чого існує Пензенський університет.

Каменярі навчать вас видовблювати малюнки на камінні, як це робили вікінги. Коваль поділиться досвідом кування зброї.
Музикант покаже середньовічний орган, власноруч зроблений за малюнком п’ятнадцятого сторіччя.

Величезний табір розбитий на вулиці та королівства, а всі події міста висвітлює місцева газета «Незалежний Пензик». Видавцем газети є пані Герусалем Кристома, яка говорить:

«Ми щоденна газета, яка виходить з першого до останнього дня війни. Ми продаємо понад три тисячі примірників щодня, але підозрюємо, що газету читає понад десять тисяч людей».

У газеті також друкують результати битв та турнірів. Як правило, останні скликаються знаттю і проводяться, за усіма законами середніх віків на потіху жінкам. Говорить пані Марсела де Монтсегур:

«Сьогодні турнір відбувається на честь жінок, на потіху яких б’ються ці лицарі».

Цього року, відбулася вже 38 війна Пензик. Її символом є ось цей ріг, поряд з яким протягом двох тижнів постійно стоїть символічна охорона.

Все, що відбувається у Пензику, робиться добровільно, адже ці люди самі обрали для себе гру, яку називають способом життя.

Інше за темою

Вишиванки захоплюють світ. Інтерактивна мапа

XS
SM
MD
LG