Спеціальні потреби

Допомога бірманським дітям – поклик однієї американки




Американка Ліза Нессер переїхала до Таїланду шість років тому, щоби допомагати біженцям з Бірми. Дізнавшись, що діти багатьох бірманських емігрантів не мають змоги вчитись, вона почала для них вечірні курси. А невеликі класи невдовзі перетворились в школу, названу Лізою «Тайський дім свободи».
Ліза Нессер говорить, що ідея відкрити школу для бірманських емігрантів прийшла до неї неочікувано. Побачивши на вечірніх вулицях міста Чанг-Маї дітей, позбавлених можливості вчитись, вона вирішила їм допомогти і запропонувала приходити до неї вчитись. Поголос про безкоштовні курси розійшовся швидко. В міру появи нових учнів Ліза почала залучати до роботи добровольців, найняла автобус і витратила власні кошти для перетворення свого будинку на школу.

«Я не планувала відкривати школу. Ніколи не хотіла відкривати школу. Ніколи не знала, як це робиться. Так, по-просту, склались обставини справи. Звісно, я вчитель. Але відкривати власну школу – це зовсім інша річ. Я намагалась влаштувати дітей в звичайні школи, але їх не брали, навіть коли я пропонувала гроші», - зазначила Ліза.

Більшість учнів Лізи – це діти робітників-мігрантів з бірманської провінції, населеної народністю шан. Вони не мають тайського громадянства і не знають мови, що унеможливлює їх влаштування в місцеві школи. Ліза розповідає, що багато учнів змушені працювати і не мають грошей чи часу для звичайних шкіл:

«Я маю багато 12-літніх дітей, що працюють. Деякі працюють на будівництві – змішують цемент, підносять матеріали, чистять. Дехто працює в їдальнях і зайняті там з п’ятьої вечора до дванадцятої ночі. Тож вони не здатні приходити на сьому ранку до школи».

За останні кілька років англійській і тайській мовам та мистецтву навчалось в школі близько двохсот дітей. Як каже Ліза, там також викладають мову народності шан:

«Вони не мають власної держави. А тут вони не мають родинної структури, яка б підтримувала їх. Але якщо дати їм освіту і мову і навчити виявляти себе – для чого ми і викладаємо тут мистецтво – то це дає їм свободу іншого роду, якої б вони інакше не мали».

В школі дітей також навчають виготовляти сувеніри на продаж, щоби фінансово допомагати родинам.

14-річна Нам Ґао говорить, що коли вона приїхала в Таїланд три роки тому, її батьки спробували влаштувати її в місцеву школу. Але оскільки в неї не було свідоцтва про народження, її туди не взяли.

«Хотілося б подякувати вчителям. Якщо б не було такої школи, як Тайський дім свободи, я не змогла би продовжувати освіту».

Ліза Нессер витрачає на школу майже усі свої кошти. Хоча вона отримує пожертви, їх ніколи не вистачає. І все ж – за її словами – витрачені на дітей зусилля варті цього.

«Вони дають мені значно більше, ніж я їм. Лише бути серед них. І як багато вони дають нашим добровольцям, які завжди відзначають піднесеність духу цих позбавлених батьківщини і нормальних життєвих умов людей. Бути серед таких людей дивує і надихає».



Вишиванки захоплюють світ. Інтерактивна мапа

XS
SM
MD
LG