Спеціальні потреби

Громадяни у пошуках iнформацiї: українськi реалiї - 2005-03-14


Київ - 14 березня. Чи здатні місцеві органи влади в Україні задовольняти інформаційні потреби громадян? Як зробити відкритішою місцеву владу, а громадянам полегшити доступ до інформації? Проблему вивчала громадська організація «Фонд Європа ХХІ століття».

“Інформаційний попит” суспільства не задовольняє існуюча “інформаційна пропозиція” з боку органів влади. Проблему, добре відому кожному українцеві з власного сумного досвіду спілкування з ЖЕКом, паспортним столом, центром зайнятості чи податковою адміністрацією, взялась вивчити громадська організація “Фонд Європа ХХІ століття”.

Експерти фонду опитали як чиновників, до обов`язків яких входить забезпечити доступ громадянам до інформації, так і громадян безпосередньо у чергах державних установ. Дослідження, яке проводилось у Києві та регіонах, показало, що люди мають нереалізовані потреби в соціально значущій інформації і найчастіше цікавляться отриманням субсидій та екологічним станом свого міста чи села. Шукають також інформацію про правила оформлення земельного паю чи порядок його успадкування, з`ясовують, куди можна звернутися в разі аварії або кризової ситуації. Пенсіонери потребують консультації про нарахування пенсій, студенти – про кредити на навчання, і особливим попитом користуються дані про те, на що витратили чиновники гроші з місцевого бюджету, що напланували будівельники в генплані забудови міста і хто переміг на останньому приватизаційному тендері.

Опитані скаржились експертам на великі перепони, пов`язані з отриманням цієї інформації. Їм часто відмовляють у відомостях з екології, посилаючись на гриф “Секретно” чи “Для службового користування”. З питань витрат місцевого бюджету відповідають формальними відписками. Про належні за законом пільги не повідомляють або повідомляють невчасно. До того ж термін розгляду запитів громадян – 30 днів – завеликий, черги в держустановах задовгі, години прийому незручні, а сайти не оновлюються місяцями. Одне слово, шукати потрібну тобі інформацію в органах влади – заняття сумне і часом безперспективне, -- каже керівник проекту “Зміцнення демократії шляхом поліпшення доступу до інформації” Світлана Горобчишина:

«Тобто люди не знають своїх прав, вони не знають, куди їм звернутися, вони не знають, якщо це стосується інформаційного законодавства, вони не знають терміни розгляду звернень, не знають, як оскаржити рішення, якщо їм відмовили у наданні цієї інформації».

Ситуацію не прагнуть виправити і комунальні ЗМІ. Конкретної відповіді на конкретне питання в них також шукати даремно, -- говорить партнер проекту з Українського незалежного центру політичних досліджень Юлія Тищенко:

«З того, що друкують наші комунальні засоби масової інформації про діяльність їх органів, тих органів, яким вони належать, з неї мало що можна почерпнути в тому плані, щоб полегшити нашим громадянам шлях отримання інформації з тих проблем, які їх цікавлять. Щодо першого робочого місця, щодо того, коли у вас прорвала каналізацію, і весь шлях, до кого, коли і яким чином звернутися... Деталізованої інформації про це ніхто ніде не знайде».

Полегшити доступ до інформації експерти рекомендують, розсекретивши документи, що безпосередньо стосуються життя громадян. Запровадивши інформаційні центри в усіх державних установах, а роль інформаційного посередника між державою і громадянином віддавши громадським організаціям. Розглядають також можливість введення платних інформаційних послуг – якщо йтиметься про ексклюзивну інформацію, яка не є соціально значущою. Учасники проекту сподіваються, що за нової влади громадянам в Україні стане легше шукати потрібну інформацію – хоча й висловлюють застереження: за 2 місяці нового уряду вже більш як 20 указів президента вийшли з написом “Для службового користування”.

XS
SM
MD
LG