Спеціальні потреби

Українські дні у Конгресі США – питання надання зброї


На Капітолійському пагорбі завершились Українські дні – останній шанс для українського лобі натиснути на нинішній склад Конгресу США з тим, щоб Україні була надана військова допомога.

Цьому складу Конгресу залишилось працювати до кінця року. В січні до законодавчої роботи приступає оновлений склад Палати представників та Сенату. В Конгресі на прийняття чекають два проукраїнські законопроекти. В Сенаті – Закон на підтримку свободи України. В Конгресі – Закон про надання допомоги з підтримки безпеки України. Українські активісти поспішають, інакше всю роботу, починаючи з проводження проукраїнських ініціатив по комітетах, доведеться починати з початку.

Говорить президент Українського конгресового комітету Америки Тамара Олексій:

«Це наш останній ривок. У нас залишився цей тиждень, можливо, ще трохи часу на початку грудня. Ми, виборці, громадяни США, маємо право виборювати свої позиції від імені наших громад та від імені України. Ми повинні докласти всіх зусиль. Нам у цьому допомагають представники інших національностей, які входять в організацію Центральна та Східноєвропейська коаліція».

Президент Грузинської асоціації Сполучених Штатів Мамука Церетелі каже: боротьба українців – це спільна боротьба всіх тих країн, які відмовляються грати роль російських сателітів:

«Ми стоїмо разом у зусиллях надати достатньо ресурсів українським патріотам для того, щоб вони могли захистити Україну. Ми, грузини, знаємо як ніхто інші, як можуть себе поводити росіяни, які у них є ресурси, які вони використовують методи. Не лише пряму військову силу, але і інформаційних тиск, залякування».

США повинні прийняти закони про допомогу України, в першу чергу, з міркувань власної національної безпеки, стверджує директор інформаційної служби Українського конгресового комітету Америки Михайло Савків:

«Мова йде про національну безпеку США. Події в Україні – це не якась віддалена війна в якійсь маленькій далекій країні. Ні в якому разі. Те, що сьогодні відбувається в Україні, має глобальне значення. Те, що сталося в Грузії в 2008 році, повторюється в Україні. Хто наступний? То чому ж Сполученим Штатам не зробити все, щоб наступної країни не було».

Українська громада організована. В буклетах чітко виписано, як подзвонити чи написати своєму конгресмену, сенатору, президенту Обамі. Зустрічі з конгресменами та сенаторами розписані по хвилинах. Кожна регіональна група має свого лідера. Андрій Добрянський, очолює нью-йоркську групу активістів, каже:

«Є тепер стільки нових організацій, стільки благодійних заходів, де збирають кошти для наших батальйонів. Наш відділ у Нью-Йорку також став опікуном одного батальойну. Ми мали друзів, що приїхали до Нью-Йорку, повернулися в Україну після МАйдану і там створили свій батальойн. Ми підтримуємо їх. Збираємо кошти для закупівлі потрібних їм речей. І так ми хочемо, щоб ціла діаспора в Америці стала опікунами батальонів. У Вашингтоні ми просимо серйозні гроші».

Лідер активістів з Пенсильваніі Ірина Мазур піднімає питання можливого надання зброї:

«Одним з найбільших застережень щодо надання зброї – питання, в чиїх руках вона опиниться. Фахівці запевняють, що США мають чітко визначену процедуру для таких випадків. Для цього при Пентагоні створено Агентство з оброни та безпеки».

Про те, як це може статися, говорить Микола Грицков’ян з Центру американсько-українських відносин:

«Коли Сполучені Штати надають зброю любій країні, є конкретна процедура і є певні речі, що вони роблять, щоби забезпечити, що ця зброя опиниться в правильних руках. І, до часу поставки любої зброї в Україну, то вже буде вироблений конкретний план, щоб запобігти цьому. Цей аргумент, що Україна корумпована і ми не знаємо, де ця зброя опиниться, це є фейк. Ці ті люди, які не підтримують Україну, які мають пропутінські тенденції. Вони це викидають як риторику».

У разі прийняття відповідних законів, певне обладнання, як то радари, можуть потрапити в Україну вже за 48 годин, але на те потрібна політична воля США, каже експерт.

  • 16x9 Image

    Наталія Леонова

    Ведуча, репортер і редактор української служби "Голосу Америки". Перед тим, як приєднатися до команди "Голосу Америки" у 2003 році, працювала юристом в одній із київських юридичних фірм. Також координувала діяльність шведської гуманітарної організації, яка займається реабілітацією хворих українських дітей. Здобула магістерський диплом з міжнародного публічного права Київського інституту міжнародних відносин. Член театральної групи «Експеримент» у Вашингтоні. Захоплюється йогою.  

Ваша думка

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG