Американці завжди з повагою ставляться до своїх воїнів. Одна з традицій - проводжати солдатів в останню подорож з усіма військовими почестями. На Арлінґтонському національному військовому цвинтарі до почесної місії поховання військових залучають спеціально вишколених коней.
Так звана «Стара Варта» уже понад 60 років є невід’ємною складовою сумного ритуалу.
Ці ж коні та їх наїзники також є офіційним супроводом президента Сполучених Штатів під час важливих пам’ятних подій.
Полковник на пенсії Роберт Ґамбіно знайшов останній притулок на Арлінґтонському національному цвинтарі.
Він спочиватиме тут, поряд зі столицею, у товаристві військових, президентів та багатьох інших американців, які зробили вагомий внесок в історію країни.
Солдатів-орденоносців, таких як Ґамбіно, проводжають з усіма військовими почестями.
Церемонія відбувається у супроводі військового загону та оркестру.
Покриту національним прапором Сполучених Штатів труну до могили везуть спеціально підібрані та вишколені коні.
За підводою ведуть осідланого коня, як знак пошани високому чину померлого.
Чоботи у стременах повернуті у протилежний руху бік. Символ того, що військовий вже ніколи не сяде верхи на коня.
До церемонії поховання воїнів коней почали залучати понад 60 років тому. Як коні, так і їх наїзники-піхотинці проходять спеціальну підготовку перед тим, як брати участь у похованнях.
Усі вони члени кінного загону третьої піхотної дивізії збройних сил США відомого як «Стара Варта».
Сержант першого класу Ерік Гейман розповідає, що коріння цієї традиції йде з початку 19 сторіччя, коли коні були головним засобом доставки людей та зброї на поле битви та з нього:
«Коні відвозили зброю на передову, а звідтіля доставляли поранених до госпіталю. Поступово, потреба в їх послугах відпала. І армійські коні почали перевозити наших полеглих героїв тут на Арлінґтонському національному цвинтарі.
Коней тримають у стайнях на базі поряд з цвинтарем. Підготовка кожної групи з тварин до чергової церемонії поховання займає кілька годин.
Ерік відповідає за здоров’я та підготовку одного із загонів:
«Коли ми відбираємо коней до нашого загону, ми віддаємо перевагу тваринам зі спокійним характером. Це, як правило, великі холоднокровні коні».
На службі у коней, як у справжніх бійців, каже Ерік, виховують військовий характер та дисципліну:
«Вони надзвичайно дисципліновані і дуже покірні. Для них природньо бігати навколо, тягати щось, бути просто конем. А у нас вони опиняються у ситуації коли потрібно довго стояти, не рухаючись. Адже вони також віддають шану полеглим героям. Для мене, особливо цікаво змінювати тварину, і певним чином робити її дисциплінованим військовим збройних сил Сполучених Штатів».
Щотижня члени загону «Стара Варта» проводжають в останню подорож приблизно сорок воїнів.
Так звана «Стара Варта» уже понад 60 років є невід’ємною складовою сумного ритуалу.
Ці ж коні та їх наїзники також є офіційним супроводом президента Сполучених Штатів під час важливих пам’ятних подій.
Полковник на пенсії Роберт Ґамбіно знайшов останній притулок на Арлінґтонському національному цвинтарі.
Він спочиватиме тут, поряд зі столицею, у товаристві військових, президентів та багатьох інших американців, які зробили вагомий внесок в історію країни.
Солдатів-орденоносців, таких як Ґамбіно, проводжають з усіма військовими почестями.
Церемонія відбувається у супроводі військового загону та оркестру.
Покриту національним прапором Сполучених Штатів труну до могили везуть спеціально підібрані та вишколені коні.
За підводою ведуть осідланого коня, як знак пошани високому чину померлого.
Чоботи у стременах повернуті у протилежний руху бік. Символ того, що військовий вже ніколи не сяде верхи на коня.
До церемонії поховання воїнів коней почали залучати понад 60 років тому. Як коні, так і їх наїзники-піхотинці проходять спеціальну підготовку перед тим, як брати участь у похованнях.
Усі вони члени кінного загону третьої піхотної дивізії збройних сил США відомого як «Стара Варта».
Сержант першого класу Ерік Гейман розповідає, що коріння цієї традиції йде з початку 19 сторіччя, коли коні були головним засобом доставки людей та зброї на поле битви та з нього:
«Коні відвозили зброю на передову, а звідтіля доставляли поранених до госпіталю. Поступово, потреба в їх послугах відпала. І армійські коні почали перевозити наших полеглих героїв тут на Арлінґтонському національному цвинтарі.
«Коли ми відбираємо коней до нашого загону, ми віддаємо перевагу тваринам зі спокійним характером. Це, як правило, великі холоднокровні коні».Ерік Гейман
Коней тримають у стайнях на базі поряд з цвинтарем. Підготовка кожної групи з тварин до чергової церемонії поховання займає кілька годин.
Ерік відповідає за здоров’я та підготовку одного із загонів:
«Коли ми відбираємо коней до нашого загону, ми віддаємо перевагу тваринам зі спокійним характером. Це, як правило, великі холоднокровні коні».
На службі у коней, як у справжніх бійців, каже Ерік, виховують військовий характер та дисципліну:
«Вони надзвичайно дисципліновані і дуже покірні. Для них природньо бігати навколо, тягати щось, бути просто конем. А у нас вони опиняються у ситуації коли потрібно довго стояти, не рухаючись. Адже вони також віддають шану полеглим героям. Для мене, особливо цікаво змінювати тварину, і певним чином робити її дисциплінованим військовим збройних сил Сполучених Штатів».
Щотижня члени загону «Стара Варта» проводжають в останню подорож приблизно сорок воїнів.
