У Кенії люди, що народилися з фізичними вадами, мають дуже мало освітніх та професійних можливостей. Їм загрожує різного роду дискримінація, включно з поширеним переконанням, що їхній стан викликаний прокляттям. Одначе один батько, син якого Браєн народився глухим, німим і сліпим, намагається протидіяти цьому. Джосеф Шіроко чотири роки тому заснував школу, де учні, які не можуть чути і говорити, і в яких дуже поганий зір, або які зовсім сліпі, можуть набути навики, які допоможуть їм жити самостійно. Школа - Центр ресурсів імені Браєна - діє на передмісті столиці Кенії Найробі.
В’язаний дитячий одяг, що його виготовляють у школі, відомий на всю місцеву громаду. Учні також виробляють брикети з утилізованого паперу та тирси, які використовують як паливні матеріали. Школа здобула репутацію за якісні копчені м’ясні продукти, які вона виготовляє.
Центр ресурсів імені Браєна – це школа-інтернат, де сліпих та глухих молодих кенійців вчать навиків, які допомагають їм заробляти на прожиття. Засновник школи Джозеф Шірок каже, що заклад дотримується трьох принципів.
«У нас є кілька принципів, на яких базується те, що ми робимо: приймати цих людей, любити їх, давати їм можливості».
Інструктори школи, більшість яких є її випускниками або самі мають фізичні вади, працюють з учнями в таких ділянках як тваринництво, вирощування свійської птиці, кравецька справа, виробництво органічного добрива та відновлення лісонасаджень.
Двадцятидволітня Мері Керубо навчилася в’язати светри, і планує продовжувати займатися цим після повернення до свого села.
«У себе вдома я стаю перед різними проблемами, але тут я почуваюся зручно, бо моя учителька Свін мене розуміє. Хоч я не бачу добре, вона повторює свої уроки знову і знову аби я знала як в’язати светри. Я впевнена, що у мене вийде».
Центр ресурсів імені Браєна пропонує в інтернаті однорічну програму навчань. Групи по четверо учнів живуть разом, ділячи роботи по господарству. Центр також тісно співпрацює з родинами учнів, щоби започаткувати проекти, які вони спільно продовжуватимуть після закінчення школи.
Саме це планують робити Алвін Еджакаіт і його батько Віктор.
«Його головна зацікавленість - тваринництво. Він спочатку виявляв інтерес до тваринництва і тепер спроможний сам обходити тварин. Ми намагаємося придбати тварин для нього, щоби він, будучи вдома, міг ними опікуватися», - каже батько Алвіна.
Натхненням до заснування школи-інтернату став син Джозефа Шіроко Браєн. Батько каже, що все почалося з проекту, який мав на меті навчити Браєна ремесла пекаря.
Джозеф Шіроко та його дружина Мері тепер готують Браєна до того, аби він очолив центр.
