Спеціальні потреби

Неповносправність у Кенії – непересічно важке тавро


У Кенії люди, що народилися з фізичними вадами, мають дуже мало освітніх та професійних можливостей. Їм загрожує різного роду дискримінація, включно з поширеним переконанням, що їхній стан викликаний прокляттям. Одначе один батько, син якого Браєн народився глухим, німим і сліпим, намагається протидіяти цьому. Джосеф Шіроко чотири роки тому заснував школу, де учні, які не можуть чути і говорити, і в яких дуже поганий зір, або які зовсім сліпі, можуть набути навики, які допоможуть їм жити самостійно. Школа - Центр ресурсів імені Браєна - діє на передмісті столиці Кенії Найробі.

В’язаний дитячий одяг, що його виготовляють у школі, відомий на всю місцеву громаду. Учні також виробляють брикети з утилізованого паперу та тирси, які використовують як паливні матеріали. Школа здобула репутацію за якісні копчені м’ясні продукти, які вона виготовляє.

Центр ресурсів імені Браєна – це школа-інтернат, де сліпих та глухих молодих кенійців вчать навиків, які допомагають їм заробляти на прожиття. Засновник школи Джозеф Шірок каже, що заклад дотримується трьох принципів.

«У нас є кілька принципів, на яких базується те, що ми робимо: приймати цих людей, любити їх, давати їм можливості».

Інструктори школи, більшість яких є її випускниками або самі мають фізичні вади, працюють з учнями в таких ділянках як тваринництво, вирощування свійської птиці, кравецька справа, виробництво органічного добрива та відновлення лісонасаджень.

Двадцятидволітня Мері Керубо навчилася в’язати светри, і планує продовжувати займатися цим після повернення до свого села.

«У себе вдома я стаю перед різними проблемами, але тут я почуваюся зручно, бо моя учителька Свін мене розуміє. Хоч я не бачу добре, вона повторює свої уроки знову і знову аби я знала як в’язати светри. Я впевнена, що у мене вийде».

Центр ресурсів імені Браєна пропонує в інтернаті однорічну програму навчань. Групи по четверо учнів живуть разом, ділячи роботи по господарству. Центр також тісно співпрацює з родинами учнів, щоби започаткувати проекти, які вони спільно продовжуватимуть після закінчення школи.

Саме це планують робити Алвін Еджакаіт і його батько Віктор.

«Його головна зацікавленість - тваринництво. Він спочатку виявляв інтерес до тваринництва і тепер спроможний сам обходити тварин. Ми намагаємося придбати тварин для нього, щоби він, будучи вдома, міг ними опікуватися», - каже батько Алвіна.

Натхненням до заснування школи-інтернату став син Джозефа Шіроко Браєн. Батько каже, що все почалося з проекту, який мав на меті навчити Браєна ремесла пекаря.

Джозеф Шіроко та його дружина Мері тепер готують Браєна до того, аби він очолив центр.

Вишиванки захоплюють світ. Інтерактивна мапа

XS
SM
MD
LG