Спеціальні потреби

Актуально

Економічне зростання України найбільше може підірвати режим Путіна – російський економіст

Дмитро Некрасов

Навіть якщо ціна на нафту впаде до 20 доларів за барель, російська економіка почне відчувати проблеми лише ближче до 2020 року, каже російський економіст Дмитро Некрасов.

У 2008-2011 роках він працював в адміністрації президента Росії і Федеральній службі податків Росії. Спеціально для Українського інституту майбутнього він розробив три моделі розвитку російської економіки, якщо ціна на нафту впаде до 40, 30 і 20 доларів. За підрахунками Некрасова, Росія пристосувалась до санкцій і вже наприкінці минулого року її економіка стабілізувалася.

В інтерв’ю Радіо Свобода економіст розповів, де жив після того, як ним зацікавилася Федеральна служба безпеки Росії, як війна допомогла Кремлю оздоровити державні видатки і чому з Росії «виштовхнуть» трудових мігрантів.

– Як реагує російська економіка на проблеми останніх років?

– В моїй доповіді я говорю, що російська економіка в цілому є доволі ринковою в своїх реакціях. Звісно, є велика монопольна складова, але багато інших речей, наприклад, як реагує ринок праці на шоки, в Росії набагато гнучкіші, аніж, наприклад, в Європі.

– А дії українського уряду в умовах війни Ви можете назвати умовно «ринковими»?

– На це можна подивитися з двох сторін. По-перше, можна говорити теоретично про ті дії, які я вважаю оптимальними в вашій ситуації. І з цієї позиції я доволі сильно розчарований останніми 2-3 роками української економіки. Я дуже сподівався на ваше економічне зростання. Саме воно може сильніше за все підірвати режим Володимира Путіна в Росії. І я вважаю, що те, що зараз робиться в Україні, доволі далеко від оптимального сценарію.

З іншої точки зору, політика – це завжди мистецтво можливого. Тому коли в Україні все руйнується і палає, коли немає ані грошей, ані простих рішень, то не можна просто сидіти у кабінеті і критикувати.

Проте деякі речі я все ж таки зробив би вже давно. Зокрема, йдеться про лібералізацію земельного ринку чи про радикальну пенсійну реформу. Треба не чинити опір МВФ, а використовувати його для обґрунтування реформ перед власним народом. У вас унікальний шанс провести ліберальні реформи, тому що коли все трохи покращиться, то стане набагато важче. Треба зараз скорочувати пільги і остаточно відмовлятися від радянської спадщини. Перехресне субсидування в Україні значною мірою вже ліквідоване, але поле для маневру ще є.

Я вважаю, що треба радикально підняти пенсійний вік і навіть перейти до виплат матеріальної допомоги літнім людям, причому лише тим, хто її реально потребує. Це легко сказати і важко зробити, я про необхідність цього говорив близько 10 років в Росії, але чому б до цього не прагнути?

– Виходячи з Вашої доповіді, російська влада зуміла використати війну для оздоровлення і лібералізації економіки.

– Ні. Лібералізація економіки у нас відбулася вже давно. Я насправді говорив у доповіді, що податкові надходження у першому кварталі 2017 року зросли, порівняно із 2016 роком, на 30%. Але це, навпаки, наслідки «закручування гайок» в сфері адміністрування податків.

Російська економіка стала більш ліберальною, аніж українська ще в 1990-х роках і особливо на початку 2000-х. Реформи, про які я говорив, зокрема монетизація пільг і ринок землі, були в нас проведені якраз на початку сторіччя. Сьогодні Росія рухається у зворотному напрямку, але ми досі більш ринкові, аніж Україна.

Проте російський уряд, дійсно, використав «кримську історію» і все інше для оздоровлення, але це швидше оздоровлення державних фінансів. Зокрема, скорочення безглуздих бюджетних видатків, оптимізація податкового адміністрування, певна боротьба з корупцією. Коли грошей у держави було багато, подібні міри з економії було б важко пояснити населенню. Так, я дійсно вважаю, що російський уряд краще використав фактор війни для внутрішньої модернізації економіки, аніж український.

– Під час доповіді Вас запитали, чи взяли Ви до уваги під час аналізу так званий «фактор лавини», коли під час кризи один проблемний фактор неконтрольовано призводить до інших?

– Зрозуміло, що певні нелінійні фактори можуть з’явитися. Але якщо говорити, чи не призведе падіння цін на нафту до проблем банківського сектору, я вважаю, що ні. У випадку кризи діра в банківському секторі Росії буде не більше за 5% ВВП.

В цілому лавиноподібний характер змін можливий – в якийсь момент все переходить певну межу. Проте в цьому і була ціль моїх розрахунків – встановити, коли може статися лавина. Це можливо, але у найближчому майбутньому цього не відбудеться.

– І все залежить від ціни на нафту?

– Звісно. І якщо говорити про роль санкцій у падінні ціни на нафту із 140 до 50 доларів за барель, то вони «відповідальні» лише за 20-30 доларів. Всі діють у власних інтересах і сьогодні картельний зговір ОПЕК навпаки спрямований не на зниження, а на зростання ціни на нафту. В Росії дуже популярна ідея про те, що у 1980-х роках ціну на нафту знизили штучно, але насправді Саудівська Аравія тоді лише боролася за свою долю ринку. Спочатку вони скорочували видобування нафти, але, побачивши наслідки, вирішили витіснити з ринку тодішніх прогресивних добувачів. У тому числі тих, хто працював в Північному морі. Саудити спочатку втричі скоротили видобування, а потім повернули його до попередніх показників.

– В 2012 році Ви прогнозували в Росії соціальний вибух у випадку зниження цін на нафту. Вона тоді коштувала 113 доларів за барель, сьогодні більш ніж вдвічі менше. Ми не помітили цю кризу, чи вона не відбулася?

– Я, звісно, змінював певні позиції чи просто помилявся, але я ніколи не передбачав в Росії соціального вибуху. Я міг це сказати в запалі дискусій 2012 року, але я завжди розумів запас сталості російської економіки. В Росії легко вирішити проблему із головною складовою соціального вибуху – звичайне безробіття. Якщо більшість безробітних країна може в будь який момент виштовхати до Середньої Азії, це гарна позиція для протистояння соціальному вибуху. Це доволі цинічно, але Москва, наприклад, це ринок праці із абсолютною зайнятістю. Усі, хто не мають роботи, повертаються в Азію.

– В багатьох бізнес-рейтингах Росія традиційно випереджає Україну. Навіть після війни і санкцій. Чим це обумовлено?

– Є реальне життя, а є рейтинги. І в певний момент в Росії почали думати саме про рейтинги. Якщо говорити про справжній розрив між Росією і Україною, то він обумовлений початком 2000-х років. А робота російського уряду з рейтингами – це елемент останніх років. Проте вони відображають справжній стан справ – Росія сильно випереджує Україну. Поки я до вас не приїхав, в мене було більш позитивне уявлення про українську економіку. Зараз я розумію, що тут є багато проблем і вони не пов’язані з Путіним чи війною. Вони пов’язані із небажанням боротися із корупцією, непрофесійністю окремих чиновників і часто загальною дурістю і відсутністю стратегії. В Росії про це постійно говорять, але в Україні такого також вистачає.

– Рік тому ФСБ Росії допитувало Вас у справі про фінансування терористичних організацій. Ця історія мала якесь продовження?

– Цей рік мене не було в Росії, я жив на Кіпрі, але я не був оголошений в міжнародний розшук.

– А що це були за організації?

– Про це я хотів дізнатися від ФСБ Росії. Дійсно, коли я був трохи багатший, я багато роздавав грошей різним політичним активістам, різним ЗМІ. Я не знаю, як ФСБ це кваліфікує – в Росії зараз навіть перепост у «Фейсбуці» можуть назвати «тероризмом». Тому навіть передбачити це неможливо. Я їх спитав, яка конкретно організація їх цікавить. Вони кажуть: ми все знаємо, але ви розкажіть. Ось така дурнувата розмова була.

– У тому ж інтерв’ю 2012 року Ви сказали, що за деяких умов можете повернутися на державну службу.

– Зараз я не бачу такої можливості. Реально мене туди не покличуть – я ворог і терорист. Але після Криму я б і сам не пішов. Навіщо ремонтувати раковину на «Титаніку»? Можна довести окрему деталь до ідеального стану, проте ми знаємо куди «Титанік» прямує. Без серйозних змін в країні, це для мене неможливо.

Передрук з Радіо Свобода

Дивіться також «Голос Америки»: Державні реєстри в Україні планують перевести на інноваційну електронну платформу

Державні реєстри в Україні планують перевести на інноваційну електронну платформу. Відео
please wait

No media source currently available

0:00 0:03:28 0:00

Всі новини дня

Байден у наступні дні отримає рекомендації від міністерств щодо наступних кроків відносно 40-мільярдного пакету допомоги Україні - Салліван

조 바이든 미국 대통령이 22일 한국 방문을 마치로 다음 순방지인 일본으로 향하는 전용기 에어포스원에 오르면서 거수경례를 하고 있다.

Радник Білого дому з питань національної безпеки Джейк Салліван перебуваючи на борту Air Force One, на питання журналістів, коли Україна отримає перші партії 40-мільярдного пакету допомоги, пояснив, що “частина цього сорока мільярдного пакету допомоги підпадає під дію президентського розподільчого повноваження (Presidential Drawdown Authority or PDA, яке дозволяє президенту негайно направляти обладнання чи послуги з американських військових запасів без згоди Конгресу – ред. ГА), йдеться вповідомленні Білого дому. Міністр оборони та міністр закордонних справ вже у наступні пару днів направлять президенту Байдену свої рекомендації, сказав Саллівн. «Вони над цим активно зараз працюють. Ми очікуємо, що президент отримає це у наступні пару днів та буде мати можливість рухатись далі».

Президент США Джо Байден раніше в суботу підписав закон, в якому передбачено виділення 40 млрд. доларів допомоги для України до кінця 2022 фіскального року, 30 вересня, повідомили в Білому. Текст закону, після голосування в Сенаті США цього тижня, було доставлено на підпис президентові до Південної Кореї, де Байден перебуває з візитом.

На питання, чи є у США інформація щодо знищення росіянами великої кількості наданої США та європейцями зброї, Салліван сказав, що США не мають даних, щоб підтвердити цю інформацію, та не мали нагоди проконсультуватися з українською стороною.

«Але що я можу сказати, ви знаєте, ми маємо, як ми віримо, диверсифіковану, стійку мережу поставок цієї зброї в Україну. Так що навіть, якщо є такі обставини, за яких росіяни змогли вцілити та вдарити по якомусь вантажу в Україні, це фундаментально, з точки зору стратегії, не зірве поставок нашої допомоги», - запевнив Салліван.

В матеріалі використані джерела Білого дому.

Байден обговорюватиме з Моді Україну та вплив брутального вторгнення Росії в Україну – Салліван

президент Джо Байден

Радник Білого дому з національної безпеки США Джейк Салліван на борту літака Air Force One сказав пресі, що президент Байден у вівторок обговорюватиме з премjєр-міністром Індії Моді російську війну проти України, йдеться в повідомленні Білого дому.

У неділю президент Джо Байден прибув до Японії, щоб представити план активнішої економічної співпраці США з країнами Індо-Тихоокеанського регіону. В понеділок він матиме зустріч з імператором Японії Нарухіто перед переговорами із прем'єр-міністром Фуміо Кісідою. У вівторок у Токіо Байден візьме участь у другому чотиристоронньому діалозі з безпеки між Японією, США, Індією та Австралією (Quad). Запланована і зустріч президента Байдена з премjєр-міністром Індіє Моді, повідомляє Білий дім.

«Це буде продовження розмову, яку вони (Байден та Моді – ред. ГА) вже мали раніше про те, як ми бачимо ситуацію в Україні та вплив російського брутального вторгнення в Україну на більш широкий спектр занепокоєнь у світі, в тому числі і занепокоєння щодо харчової безпеки».

Він висловив надію, що розмови будуть конструктивними та прямими.

На питання журналістів щодо впливу допомогового пакету України у 40 мільярдів доларів на американську внутрішню політику, Салліван відповів, що ця допомога є інвестицією у безпеку та мир.

«Коли йдеться про Україну , президент був дуже прямолінійним – якщо Сполучені Штати не працюватимуть з союзниками-однодумцями, щоб протистояти агресії, ми заплатимо у майбутньому вищу ціну завтра. Так що він насправді вірить, що інвестиції у боротьбу народу України на захист своєї країни та інвестиції у підтримку наших союзників, які живуть в тіні російської агресії – це правильні інвестиції з точки зору довготривалого внеску в мир, безпеку та стабільність», - сказав Салліван.

Байден розпочав візит до Японії, на порядку денному - протидія Китаю

Президент США Джо Байден на "борті №1", 22 травня 2022. REUTERS/Kim Hong-Ji/Pool

У неділю президент Джо Байден прибув до Японії, щоб представити план активнішої економічної співпраці США з країнами Індо-Тихоокеанського регіону.

Це перший візит Байдена на посаді президента до Азії. Раніше Голос Америки повідомляв, що перебуваючи з візитом у Південній Кореї, американський глава зустрівся із американськими та південнокорейськими військовиками, а також оголосив, що інвестиції компанії Hyundai у будівництво підприємства у США посилять співпрацю, "що допоможе зміцнити та убезпечити ланцюжки поставок та дати нашим економікам конкурентну перевагу".

У понеділок 23 травня президент зустрічається з імператором Японії Нарухіто перед переговорами із прем'єр-міністром Фуміо Кісідою. Очікується, що Байден та Кісіда обговорять плани Японії щодо розширення своїх військових можливостей та сфери впливу у відповідь на зростаючу міць Китаю. Байден також зустрінеться з лідерами японського бізнесу, включаючи президента Toyota Motor, повідомляє Reuters.

У понеділок Байден викладе Індо-Тихоокеанську економічну програму (IPEF), спрямовану на тісніше об'єднання країн регіону за допомогою загальних стандартів у таких галузях, як логістика, чиста енергія, інфраструктура та цифрова торгівля.

У вівторок у Токіо Байден візьме участь у другому чотиристоронньому діалозі з безпеки між Японією, США, Індією та Австралією (Quad).

Міцні зв'язки Індії з Росією в галузі безпеки та відмова засудити її вторгнення в Україну, швидше за все, не дозволять зробити будь-яку рішучу спільну заяву з цього питання, вважають аналітики, пише Reuters.

На своєму останньому саміті у березні лідери Quad погодилися, що не можна допустити українського сценарію в Індо-Тихоокеанському регіоні – натяк на загрозу, що походить від Китаю для Тайваню.

"Адміністрація Байдена зацікавлена у співпраці з союзниками та партнерами, щоб надіслати чіткий сигнал стримування"… (Китаю), – заявив радник президента з національної безпеки Джейк Салліван. – "Ми не хочемо бачити односторонніх змін статус-кво і, звісно, не хочемо бачити воєнну агресію".

Перебуваючи в Сеулі Байден звернувся до лідера КНДР Кім Чен Ина словами: "Привіт... і все", – сказав він журналістам. Президент заявив, що США готові до "всього, що зробить Північна Корея", і що нові ядерні випробування Пхеньяна за останні за п'ять років занепокоєння США не викликають.

У статті використано матеріали Reuters, російськомовної служби Голосу Америки

Як колишні військовики США з Project Dynamo рятують людей з охоплених війною частин України

Браян Стерн, Фото: Facebook @ProjectDynamo.org

Понад 20 російських пропускних пунктів, 18 годин швидкісної їзди дорогами України, ночівля на конспіративній квартирі – й американський громадянин Кирило Александров із сім’єю дістався до Польщі. 2 квітня 27-річного Александрова, звинуваченого у шпигунстві, його дружину-українку та тещу, які жили на Херсонщині, арештували російські військовики й утримували понад місяць.

Силову операцію із визволення Александрова, а також сотні інших місій із порятунку людей різного віку й різної національності, що опинились у небезпеці, проводить приватна організація Project Dynamo.

Навіщо вони ризикують власним життям, витягаючи людей із охоплених війною районів України, а також про те, чого вони зараз найбільше потребують - Голосу Америки розповів Браян Стерн, ветеран американської армії та співзасновник організації.

Голос Америки: Як ви почали рятувати людей?

Браян Стерн: Project Dynamo - «Проект Дайнамо» - це неприбуткова, фінансована донорами міжнародна організація з порятунку, сформована у серпні 2021 у відповідь на виведення військ (США та союзників – ГА) з Афганістану. Ми виконували операції там і продовжуємо це робити – ми не переключились на Україну, а розширили свою діяльність на Україну.

Коли ви почали здійснювати свої операції в Україні?

Ми почали працювати в Україні, коли росіяни почали накопичувати свої сили на кордонах України. Один з наших донорів, який щедро допомагав нам із місіями в Афганістані, спитав, чи ми поїдемо в Україну. Я сказав, що ми це розглядали, але не дуже-то планували. Він сказав: «Я не знаю нікого в Афганістані і я все одно був радий вам допомогти, а в Україні у мене є бізнес і багато українських друзів. Чи ви думаєте, що «Дайнамо» туди поїде?»

Ми подумали про це. Ми були дуже успішними в Афганістані, робили те, що більше ніхто не міг. Моя команда у США й Канаді були першими у багатьох речах в Афганістані. Але насправді коли ми потрапили до Афганістану, з точки зору рятувальної місії все вже було складно, було дуже погано.

З Україною ми мали можливість поїхати туди до війни. Як у Біблії із ковчегом Ноя до потопу. Це те, як ми собі про це подумали. Що як ми дістанемось туди до початку війни? Але раптом і не буде війни, ми сподівались, що не буде війни. Але виявилось, що ми були праві.

Ми здійснили свою першу рятувальну місію, коли перші ракети впали у Києві 24 лютого, ми почали першу операцію за годину після того, а ще півтори години потому вже виїжджали з міста. Ми були готові. Ніхто не знав, якою виявиться війна.

Здається, це було так давно, наче війна триває роками. Але насправді це лише кілька місяців, що за воєнними стандартами – швидко. Тож ми не знали, чи ми зможемо полетіти, чи буде закрито авіапростір, чи це буде лише схід, південь чи вся країна.

У нас було багато ідей, тож ми розбудували інфраструктуру – фізичну та у плані людей, ми знайшли людей, місця, транспорт, всі речі – до того, як все почалось, сподіваючись, що нам ніколи не потрібно буде це використати. Тож відтоді ми оперуємо там кожен, кожен день.

Скільки людей вам вдалось врятувати?

Близько 700. Це різні люди, немовлята, старші люди, вагітні жінки, люди, яким закидають те, що вони «американські шпигуни». Ми рятуємо не лише американців. Зокрема, ми врятували родину, яку до того ми евакуювали з Афганістану до України, а тепер – ми вивезли їх до Швейцарії.

У нас були ізраїльські громадяни, ветерани війни, діти, собаки, коти, ми навіть врятували папугу, який був у чоловіка, якого ми витягли.

Ми думаємо про те, як вивезти із небезпечних зон якомога більше людей. Ми не автобусні перевезення, тож якщо вам потрібно доїхати зі Львова до кордону, то це не те, що ми робимо. Ми робимо складні речі.

Ми пріоритизуємо залежно від обставин, це може бути що завгодно, це може бути локація. Якщо це Маріуполь, якщо це звинувачення у шпигунстві, - ми звертаємо більше уваги.

Передусім, ми допомагаємо немовлятам і дітям. В Україні багато дітей, народжених від сурогатних матерів. У них немає паспорту, й їхні батьки не з ними. У нас було дуже, дуже багато таких випадків.

І як ви вирішуєте такі ситуації?

У цьому випадку має статись три речі – одночасно, у гармонії. В адміністративному питанні потрібно мати дозвіл забрати дитину, отримати паспорт, всі папери для перетину кордону. Медичний компонент – вони немовлята, тож потрібні лікарі, медсестри, неонатальні спеціалісти, люди, що розуміються на дітях, яких ми наймаємо.

І є виконавча складова – взяти дитину, безпечно переправити через зону бойових дій, перетнути кордон і передати родині. Всі ці речі мають бути бездоганними.

Найскладнішою операцією ваша організація називає порятунок американського громадянина Кирила Александрова та його дружини й тещі з полону на Херсонщині. Розкажіть, як це відбувалось.

Кирила хибно звинуватили у тому, що він шпигун, просто тому, що він – американець. Він нічого не робив, просто за те, що він американський громадянин, всі в його громаді знали, що він американець, - тому що навіщо це ховати.

Ми працювали за двома напрямками. Ми були у контакті із Кирилом за два дні до його арешту, що було чудово, а також ми були у контакті із його родиною в Америці. Це дуже допомогло.

У нас було 2 ідеї: вести переговори про звільнення. На жаль, у мене не має важелів впливу. Якщо це викуп, то вони захочуть мільйони, а у нас цього немає. Зазвичай, коли ти ведеш переговори, треба мати щось, що можна їм віддати, а у нас такого не було, тож це було дуже складно. У нас немає російських полонених для обміну, я не уряд. Але це був перший план – це були переговори.

Другий план, який ми розробляли в той час, - це була одностороння операція: знайти варіант забрати його звідти, де він є, і переправити, куди потрібно. Тож ми це й зробили.

Ми опрацьовували багато варіантів. Говорили про те, де його тримали, - це було прямо на Дніпрі. Я міг взяти маленький човен, спуститись вниз по ріці, забрати його з дружиною і поплисти назад. Ми говорили про операцію з повітря чи на землі.

Операція почалась на День перемоги, поки всі у Москві дивились парад, дивились Путіна по телебаченню, аплодували. Ми жартуємо, що у росіян був свій день перемоги, а наступного дня – у нас був свій.

Російський переговорник, з яким ми обговорювали звільнення Кирила, подзвонив нам після того, як він вже був у нас. І він не знав, що він у нас, і сказав: «Давайте продовжувати переговори». Я сказав: «Справа закрита». Він спитав: «І що мені з ним робити?» Я відповів: «Він уже зі мною». Він сказав: «Що?»

Скільки людей у вашій групі?

Ми не видаємо нашу кількість, росіяни нас не дуже люблять, і вони розумні. Але ми дуже, дуже маленька група, менша, ніж думає чимало людей. У нас є також українські партнери, з якими ми працюємо на місцях.

Більшість представників вашої команди мають військове минуле?

Так, зараз уся моя американська група має військове минуле.

У вашій групі всі – не українці? Чому ви ризикуєте, рятуючи українців?

Для нас немає різниці між українськими чи американськими цивільними. Коли країни починають війну, у ній беруть участь політики й військовики. Але посередині залишаються мирні люди, які платять найвищу ціну.

Кирило та його родина щасливо жили на прекрасній фермі у гарній місцині, вони не зробили нічого нікому поганого – ані Україні, ані Росії. Вони просто жили, щасливо, нікого не чіпали. Допоки не прийшла жорстока, жорстока сила і зробила їх жертвами воєнних злочинів. Ось що сталось.

Тож чи важливо, що він – поляк, українець, американець чи китаєць? Ні. Ніхто не заслуговує на таке ставлення. Тому це й є воєнний злочин. Тому що це насильство проти людяності. Кирило та його родина – перші американські жертви воєнних злочинів, які вижили, було багато людей, які не вижили.

З якою метою ви розповідаєте про свою діяльність у медіа?

Звучить смішно, але нам дуже потрібне фінансування. Ми з командою готові працювати, ми любимо виконувати ці операції. Але реальність у тому, що нам потрібні гроші, все коштує чимало.

Ми волонтери, нам не платять. Ми з командою у дорозі – з серпня 2021. І ми не заробляємо. Може, в якийсь момент це зміниться, ми говоримо про це, бо це довгий час, і наші родини не дуже раді, бо вдома треба оплачувати рахунки. Але наші операції дуже дорогі. Але якщо у мене вибір – взяти собі сто доларів чи заплатити їх за бензин в Україні, щоб витягти Кирила, то як я можу на цьому заробити?

Держсектар Блінкен та міністерка у справах Європи та закордонних справ Франції Колонна погодились продовжувати непохитну підтримку України

Держсекретар США Ентоні Блінкен

Держсекретар США Ентоні Блінкен у телефонній розмові привітав Кетрін Колонну з призначенням на посаду міністерки у справах Європи за закордонних справ Франції та обговорив глобальні проблеми, з якими США та Франція бореться разом.

«Держсекретар та міністерка Колонна погодились на важливості продовження непохитної підтримки України та підтримці значної ціни для президента Путіна за його війну за вибором», - йдеться у повідомленні Держдепу.

Сторони обговорили кроки, які Сполучені Штати та Франції можуть здійснити разом, щоб підтримати рух країн, які відповідають умовам, до членства в ЄС. Вони також обговорили НАТО, в тому числі кращі шляхи підтримати Фінляндію та Швецію у їх прагненні приєднатися до Альянсу, як також ключові питання напередодні саміту в Мадриді.

«Обидва погодились не необхідності відповісти на нагальне питання харчової безпеки та продовольчі потреби мільйонів людей в уразливих ситуаціях по всьому світу, які погіршились через брутальну війну Росії проти України», - йдеться у повідомленні відомства.

В матеріалі використані джерела Держлепу США

Більше

XS
SM
MD
LG