Спеціальні потреби

Актуально

Спеціальний трибунал щодо злочину агресії проти України: коли і як він буде створений - експерти

Старт для процесу створення спецтрибуналу щодо злочину агресії проти України має дати відповідна Резолюція Генеральної Асамблеї ООН

Наприкінці року українська влада активувала свої зусилля зі створення спеціального міжнародного трибуналу щодо злочину агресії Росії. Делегації українських високопосадовців активно працюють як в європейських столицях, так і у Сполучених Штатах. Не менш важливим майданчиком є і Генеральна Асамблея ООН, яка своєю резолюцією повинна дати початок для цього процесу.

Наприкінці вересня президент України Володимир Зеленський підписав указ про робочу групу з опрацювання питання створення спецтрибуналу щодо злочину агресії проти України. Кілька днів потому в Офісі президента проект трибуналу був представлений послам 30 країн. Проте провідні країни спочатку ЄС тему спецтрибуналу коментували не надто активно.

Ситуація змінилася у кінці листопада, коли про створення спеціального міжнародного суду заговорила Європейська комісія, а потім і МЗС Франції. Проте президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн заявила, що спецсуд повинен мати підтримку ООН.

Івана Хрдлічкова, чеська суддя, а також суддя Спеціального трибуналу по Лівану каже: не зважаючи на те, що міжнародне кримінальне правосуддя та право – відносно молода галузь, світ має значний досвід у створенні трибуналів.

Зараз важливо дивитися на різні моделі та бачити, що працює, а що, можливо, не працює, а також враховувати конкретну ситуацію, а потім вибрати відповідну модель
Івана Хрдлічкова, суддя Спеціального трибуналу по Лівану

Так, за її словами, Міжнародний кримінальний трибунал для колишньої Югославії, наприклад, був заснований резолюцією Ради Безпеки. Таким самим шляхом створили і трибунал по Руанді, а також Лівану. «Водночас, спеціальний суд для Сьєрра-Леоне був створений за допомогою угоди між Сьєрра-Леоне та ООН. Тому я вважаю, що зараз важливо дивитися на різні моделі та бачити, що працює, а що, можливо, не працює, а також враховувати конкретну ситуацію, а потім вибрати відповідну модель», - переконана суддя.

При цьому Девід Крейн, американський правник та головний прокурор Спеціального суду по Сьєрра-Леоне – один з співавторів резолюції зі створення спецтрибуналу щодо злочину агресії. Він каже: в основу обох документів покладений досвід роботи спецсуду по Сьєрра-Леоне, адже в межах роботи цієї інституції за воєнні злочини та злочини проти людяності був засуджений колишній президент та диктатор Ліберії Чарльз Тейлор.

Крейн переконаний, що світ має боротися з агресією Росії, адже саме вона спричинила всі інші жахливі речі, які сталися з Україною - воєнні злочини, злочини проти людяності та навіть «можливий геноцид». «Отже, я думаю, що всі погоджуються, що спеціальний трибунал має відбутися зараз. Ми вже робили це раніше, і ми вже створювали спеціальний суд, який у той час називався судом для Сьєрра-Леоне, що мав повноваження переслідувати главу держави», - пояснює він.

Саме Крейн зібрав і висунув звинувачення Чарльзу Тейлору. За його словами, це був прецедент, який дозволяє створити новий спеціальний трибунал, який тепер мав би «розібратися з Володимиром Путіним та​ його поплічниками».

За позицією Крейна, за створення трибуналу має проголосувати Генасамблея, яка відповідною резолюцією має рекомендувати генсекретарю підписати з Україною двосторонню угоду про створення нової інституції.

Над текстом проекту резолюції та статуту майбутнього трибуналу Крейн працював разом з Ірвіном Котлером, колишнім міністром юстиції та генпрокурором Канади, а також колишнім заступником генсекретаря з правових питань Гансом Корелем. Вони підготували цей пакет документів та передали його ООН, ЄС та Україні.

Крейн переконаний, що з погляду судової практики та досвіду, в експертів немає сумнівів, що майбутня інституція впорається із завданням. Зараз ключові виклики полягають лише в політичній площині процесу. «Щоб світ повністю підтримав такий трибунал. Це треба робити. Якщо ми цього не зробимо, почнуть виникати запитання: навіщо нам ООН? Саме тому Генеральна Асамблея ООН, оскільки ми не можемо використовувати Раду Безпеки, має зробити цей крок та прийняти резолюцію. Насправді нам потрібно зробити це швидко. Бо час іде, світ відволікається і переходить до інших речей. Це ми бачили і в Сирії», - додає він.

ГенАсамблея своєю резолюцією має рекомендувати Генсекретарю підписати з Україною угоду про створення нової інституції
ГенАсамблея своєю резолюцією має рекомендувати Генсекретарю підписати з Україною угоду про створення нової інституції

Антон Кореневич, посол з особливих доручень Міністерства закордонних справ України та один з членів робочої групи, у Нью-Йорку працював з постійними представництвами при ООН низки країн, переконуючи їх підтримати резолюцію та створення трибуналу. За його словами, Україні потрібна резолюція Генеральної асамблеї, яка буде фіксувати необхідність притягнення до відповідальності осіб, які вчинили злочин агресії проти України. «А також буде містити положення, що для того, щоб забезпечити відповідальність за злочини агресії, нам потрібен певний новий механізм, якого наразі не існує. Тобто що відповідальність за злочин агресії проти України обов'язково повинна настати, і закликати держави члени відповідно напрацювати відповіді механізми. Для багатьох міжнародних партнерів важливо бачити залученість ООН», - пояснює він.

Кореневич додає: поки для низки країн питання щодо того, якою саме має бути модель створення трибуналу – складне. Тому допоки йдеться про прийняття першої резолюції, яка би задекларувала політичну підтримку процесу, а вже потім можна йти кількома шляхами.

Україна та партнери не можуть використовувати найбільш легітимний шлях – резолюція Ради Безпеки ООН, оскільки Росія, як постійний член, таку резолюцію заветує. Тому серед варіантів - відповідна резолюція Генеральної асамблеї, яка би рекомендувала генеральному секретарю підписати з Україною спеціальну угоду щодо створення цього трибуналу. Тоді для нього потрібне прийняття другої резолюції, яка матиме конкретні положення щодо процедури.

Інший шлях – це так звана Нюрнберзька модель, коли підписується багатосторонній міжнародний договір між Україною та низкою інших держав щодо створення трибуналу. Ще один механізм та створення трибуналу на основі угоди між Україною та європейською організацією – Європейський Союз або Рада Європи. «Але незалежно від того, яка модель буде обрана, нам потрібна підтримка цього трибуналу з боку ООН та Генеральної асамблеї, і про це говорила і президентка Єврокомісії», - додає Короневич.

Українська влада продовжує перемовини зі своїми ключовими партнерами, зокрема, з США та країнами Європейського Союзу, щодо підтримки створення спецтрибуналу
Українська влада продовжує перемовини зі своїми ключовими партнерами, зокрема, з США та країнами Європейського Союзу, щодо підтримки створення спецтрибуналу

Досі чіткої позиції щодо підтримки створення трибуналу, наприклад, не пролунало від уряду Сполучених Штатів. Проте, Крейн переконаний, що вона буде. Адже США допомогли створити практично усі трибунали, починаючи від Нюрнберга у 1945-му. «І як тільки світ об’єднається навколо створення спеціального трибуналу щодо злочину агресії, США це підтримають», - каже він.

Окрім запитань щодо безпосередньо моделі створення, низка українських правозахисників мають застереження і щодо злочинів, які буде розглядати трибунал. Як пояснює Арьє Мора, експерт Української правової консультативної групи, трибунал по Україні може бути створений лише один. І витрачати цей інструмент лише на один вид злочину – агресію – недоцільно.

За його словами, зараз фіксуються численні факти воєнних злочинів та потенційних імовірних злочинів проти людяності, які з великої вірогідністю не будуть ефективно переслідувані та розглянуті у судах. «Чому? Тому що більшість з них, якщо ми не створюємо додаткових структур, будуть розглядатися у національній системі: тобто українські суди, правоохоронні органи та прокуратура. Невеличка частина – Міжнародним кримінальним судом, ще якась частинка в рамках універсальної юрисдикції в різних країнах, в залежності від особливостей їхнього законодавства. Тому ми бачимо великий ризик, що національна система сама не впорається», - пояснює він.

Закрити цю прогалину у правосудді, за пропозицією Української правової консультативної групи, мала би модель так званого гібридного спеціального суду, який би мав право розглядати всі ці найтяжчі міжнародні злочини, поєднував у собі національні та міжнародні елементи. Це, за оцінкою Мори, посилило би й спроможність національної системи. Адже у гібридному варіанті іноземні й національні спеціалісти працювали б разом. «Таким чином суттєво більше буде потім суддів, прокурорів і представників слідства, які вже набагато краще розумітимуться на тому, як працювати зі злочинами, пов'язаними з конфліктом. І зможуть далі цей досвід передавати», - додає він.

Створення нової структури обійдеться в 25 млн доларів. Це буде гідридна модель, в якій будуть працювати як українські, так і міжнародні судді
Девід Крейн, головний прокурор Спеціального суду по Сьєрра-Леоне

Проте Кореневич із такою позицію не погоджується. За його словами, уже існує достатньо структур, які займаються воєнними злочинами. Проте немає інституції, яка б розглядала злочин агресії, тому вона і має бути створена. Цю позицію підтримує і Крейн.

Згідно із запропонованим ним та іншими експертами статутом, створення нової структури коштуватиме 25 мільйонів доларів. Це буде гібридна модель, в якій будуть працювати як українські, так і міжнародні судді. Окрім офісу прокурора та канцелярії, трибунал матиме дві палати: одну - основну (у складі три судді: два - міжнародних, один - український), другу - апеляційну (у складі п'ять суддів: три - міжнародних, два - українських).

Крейн переконаний: голосування за відповідну резолюцію Генасамблеї має відбутися у січні-лютому. Тоді створення трибуналу має закінчитися в середині літа.

Всі новини дня

Саміт Євросоюз-Україна – підсумки зустрічі лідерів ЄС у Києві. Відео

Саміт Євросоюз-Україна – підсумки зустрічі лідерів ЄС у Києві. Відео
please wait

No media source currently available

0:00 0:04:05 0:00

У Києві відубувся саміт Євросоюз-Україна. Попри повітряні тривоги та загрози обстрілів, високопосадоці вирішили приїхати до української столиці, аби запевнити у своїй непохитній підтримці. Протягом саміту президентка Єврокомісії оголосила про підготовку нового, десятого раунду санкцій проти Росії.

Пентагон - про ракети GLSDB: це дасть українцям здатність вести вогонь на більшій відстані. Відео

У США оголосили новий пакет озброєнь для України. До нього увійшли додаткові боєприпаси для HIMARS та артилерії, бронемашини із захистом від мін, Джавеліни, системи протиповітряної оборони HAWK та інше. CША вперше надають Україні ракети більшої дальності

Джон Кірбі: нова допомога Україні спрямована на перемогу в нинішній битві. Відео

Джон Кірбі: нова допомога Україні спрямована на перемогу в нинішній битві. Відео
please wait

No media source currently available

0:00 0:01:44 0:00

Джон Кірбі: нова допомога Україні спрямована на перемогу в битві, яку вони ведуть нині, і яка очікується у наступні тижні. Координатор стратегічної комунікації Ради з нацбезпеки США у інтерв'ю Голосу Америки також відповів на питання про надання Україні винищувачів та тренування українських пілотів.

Речниця Білого дому про заклик призупинити участь Росії та Білорусі в Олімпіаді. Відео

«Сполучені Штати підтримали рішення призупинити діяльність національних спортивних керівних органів Росії та Білорусі у міжнародних спортивних федераціях», – речниця Білого дому Карін Жан-Пʼєр

У нас вдома вбили 298 людей, ми маємо висловитися — Роман Любий про фільм «Залізні метелики»

Роман Любий, український кінорежисер і учасник об’єднання «Вавилон’13»

Роман Любий — український кінорежисер і учасник об’єднання «Вавилон’13», яке утворилось на початку Революції Гідності. Його фільм «Залізні метелики» дебютував цього року на фестивалі незалежного кіно "Санденс". Стрічка розповідає про пасажирський рейс MH17, збитий на Донеччині російським «Буком» у 2014 році. Тоді у катастрофі загинули всі пасажири й екіпаж — 298 людей. На місці злочину знайшли фізичні докази — осколки у формі метелика, які характерні для російської ракетної установки.

Фільм поєднує факти, архівні кадри та кінохроніку із театральними фантазійними елементами-рефлексіями; розповідає про реалії цього нападу і його вплив на ескалацію війни Росії проти України; а також досліджує механізми роботи російської пропаганди.

Журналістка Голосу Америки Марія Ульяновська поспілкувалась з режисером Романом Любим про роботу над фільмом, "Санденс" та перестороги, які транслює стрічка.

Інтерв'ю було відредаговане для плинності та ясності.

Марія Ульяновська, Голос Америки: Романе, одна з важливих тем фільму - дослідження російської пропаганди, хроніки з російських новин перегукуються з реальними кадрами подій. Розкажіть, як ви збирали матеріали.

Роман Любий: Це найбільший міжнародний воєнний злочин російсько-української війни, і Росія створила навколо нього дуже багато міфів. Нам цікаво було побачити та показати, як працює ця машина зсередини. Ми зібрали відео пропаганди й підсилили їх одне одним. [Наприклад, у фільмі є сцена, де у російських новинах говорять, що сепаратисти збили українській літак, і в наступному кадрі та сама ведуча розповідає, що літак збили українські військові - ред.]

На пресконференції для родичів загиблих в Нідерландах, коли ми вже все відзняли, мені стало цікаво подивитися, як працюють російські журналісти. Я хотів знайти, як вони перекручують контекст. І нам пощастило знайти, як інтерв’ю, яке ми бачили на власні очі, потім потрапило в ефір російських телеканалів. З усього, що сказав наш герой Робі, росіяни дали лише вирвану з контексту фразу: «Шкода, що Росія не представлена в слідчій групі». Але, якщо послухати, що він каже далі на нашому відео — зрозуміло, що щось не так.

М.У.: А як ви знайшли цього героя? Розкажіть про нього.

Р.Л.: Так ми його і знайшли [герой давав коментар російським журналістам - ред.] Згодом виявилося, що він їздив на місце падіння літака. Він - колишній військовий, музикант, дуже відкритий, і я запропонував йому взяти участь в художній частині нашого фільму. Далеко не всі родичі загиблих можуть розмовляти. А Робі може. Його племінниця Дейзі загинула в MH17, і він вважає медіаактивність своєю місією.

М.У.: Серед архівних відео у фільмі ви показуєте хроніки з місця подій, де місцеве населення радіє тому, що літак збили. Як на це реагує іноземна аудиторія?

Російська пропаганда настільки потужна, що її можна порівняти із впливом радіації.

Р.Л.: Звичайно, нам гірко і боляче показувати це, бо ці люди — наші співгромадяни. Але я собі пояснюю таку реакцію впливом пропаганди. Російська пропаганда настільки потужна, що її можна порівняти із впливом радіації. Тобто ці люди ніби опромінені. Ми також пояснюємо, що з початком війни з Донбасу багато адекватних людей виїхали, а ті, хто залишився — радіють збитим літакам.

Постер "Залізних метеликів" для фестивалю Sundance. Babylon13/TRIMA
Постер "Залізних метеликів" для фестивалю Sundance. Babylon13/TRIMA

М.У.: У фільмі стирається грань між ігровим і документальним кіно. Розкажіть про його художню частину.

Р.Л.: Журналістських фільмів про MH17 є дуже багато, і не хотілося робити ще один. Але мені чогось бракувало — тема не закрита, в першу чергу, для нас, українців. У фільмі є частина традиційного розслідування, але це не головне. У ньому також є поезія, яка притаманна українському кіно. Коли ми почали працювати над фільмом, було зрозуміло, що матеріали справи, доки іде судовий розгляд, будуть закриті, і ми почали працювати з відкритими джерелами. Щоб надати всьому цьому форму, я собі дозволив подумати про театр і хореографію, хоча людям це здавалося абсолютним божевіллям. Але наша команда прийняла мою ідею. Для мене це зручна форма комунікації, бо слова часто заважають, і жестом буває простіше виразити думку.

М.У.: Ці рефлексії — вони ваші особисті, чи з'явилися після розмов із жертвами?

У нас вдома вбили 298 людей і ми маємо якось про це висловитися.

Р.Л.: Коли ми розробляли цей проєкт і представляли його на міжнародних платформах, у нас часто питали: «Який ваш особистий стосунок до того, що відбулося»? Після повномасштабного вторгнення це питання пропало. Всім стало очевидно, у чому наш зв'язок із темою. У нас вдома вбили 298 людей, і ми маємо якось про це висловитися.

М.У.: Фільм майстерно показав зв’язок між трагедією MH17 і повномасштабним вторгненням Росії в Україну. Які сенси ви у це вкладали?

Р.Л.: Ми почали роботу над фільмом у 2019 році, й весь час до повномасштабного вторгнення він мав функцію перестороги для міжнародної спільноти. Непокаране зло завжди ростиме, це неймовірно небезпечно. А коли відбулося повномасштабне вторгнення, то пропав сенс цієї перестороги. На деякий час я втратив сенс цього фільму і будь-яке бажання робити кіно. Згодом ми віднайшли сенс і вирішили додати епізод із 2022 року — він зв’язаний фразою голландського прокурора, який, цитуючи Солженіцина, говорить: «Насильство може бути виправдане тільки брехнею, а брехня має бути виправдана насильством. Саме тому треба розібратися у цій справі, щоб не допустити нового насильства у майбутньому». На слові «майбутнє» ми показуємо епізод евакуації цивільних з Ірпеня. У цій склейці — весь фільм.

М.У.: В одному з інтерв’ю ви казали, що фільм покликаний прояснити, хто є хто. Чи вдалося досягти цієї мети? Чи розуміє світ, хто правий, а хто неправий?

Росіяни самі прояснили, де чорне, а де біле, розпочавши вторгнення.

Р.Л.: Війна сильно змінилась. У 2014 році це була гібридна війна, у якій значення ЗМІ та збройного протистояння були однакові. Після 24 лютого інформаційна війна відійшла на другий план. Росія більше заклопотана інформаційним впливом на свою аудиторію. Вони вже самі все прояснили. Ми лише розказали свою точку зору. А вони самі, розпочавши вторгнення, прояснили, де чорне, а де біле. Тепер вже ясно, хто тут злочинець.

Постер фільму "Залізні метелики" на Sundance, Babylon13/TRIMA
Постер фільму "Залізні метелики" на Sundance, Babylon13/TRIMA

М.У.: Розкажіть, як сприймають фільм на "Санденсі".

Р.Л.: Прем’єра була у старому кінотеатрі. Нам не дуже сподобався звук, і аудиторія реагувала досить дивно. Це була здебільшого професійна спільнота. А пізніше був інший показ — для звичайних людей, і вони були в захваті від фільму, залишились з нами спілкуватися, питали про війну. Людей дуже надихає, що вони мають можливість поспілкуватися зі справжніми українцями.

Я думав, що дивно почуватимусь тут, бо це далеко від дому. І взагалі, це гірськолижний курорт. Ми ж приїхали з протилежної сторони реальності. Але я щиро відчуваю, що ми тут робимо свою важливу роботу. Люди надихаються зустріччю з нами, ми дякуємо за допомогу, розповідаємо, за що ми боремось, хто наш ворог, і є відчуття, що ми зараз на своєму місці.

М.У.: Останнє питання хочу поставити про сцену з меблевого магазину — вона вразила мене найбільше. Розкажіть про неї, і чому ви її включили?

Р.Л.: Це моя улюблена сцена. Архівний фільм 1960-70 років про те, як влаштована система «БУК», ми клеїмо разом із сучасним російським телесюжетом про меблеву компанію із Санкт-Петербурга, яка зробила дитяче ліжечко у формі цієї системи. Це така шизофренія. Але виробник цих меблів, у якого беруть інтерв’ю, не розуміє, що не так. Він говорить «ми не журналісти, не політики, ми не підтримуємо насильство, ми просто меблярі». Цей шматочок — діамант, він добре змальовує, як росіяни абсолютно не сприймають себе громадянами своєї країни, вони виключені від реальності.

Більше

Відео - найголовніше

XS
SM
MD
LG