Актуально
Деталі таємних поставок болгарської зброї та палива Україні - ексклюзивне інтерв'ю тодішнього прем'єра Кирила Петкова
Постачання зброї, яка вироблялася в Болгарії, а потім, через низку посередників потрапляла до України, почалося в квітні та триває дотепер. Цю інформацію «Голосу Америки» підтвердили у Посольстві України у Софії. З кінця минулого року Болгарія постачає Україні зброю та надає іншу технічну допомогу вже відкрито, після відповідного парламентського рішення 3 листопада.
Раніше німецьке видання Die Welt опублікувало розслідування, згідно з яким у перші місяці війни до України почала надходити болгарська зброя, обсяг якої сягав 30% від усієї військової допомоги.
Підписуйтеся на Голос Америки Українською в Telegram.
В ексклюзивному інтерв`ю «Голосу Америки» тогочасний прем`єр-міністр країни Кирил Петков розповів, що урядова коалція, яка складался із чотирьох партій з різними ідеологіями, вимагала безпрецедентного рівня координації та виключала можливість прямих поставок в Україну.
«Я вдячний, що інші країни НАТО та ЄС вирішили, що ми маємо ці боєприпаси. Вони купували це в Болгарії та безкоштовно передавали українській армії. Це була найкраща комбінація. З одного боку, ми могли зробити великий внесок у допомогу українській армії. З іншого боку, українська нація не платила багато або взагалі не платила. І по-третє, не було прямого експорту з Болгарії в Україну, що задовольнило вимоги нашого партнера по коаліції», - сказав він в інтерв`ю, записаного за допомогою Скайп у понеділок, 23 лютого.
Наприкінці червня минулого року болгарський парламент проголосував за відставку уряду Петкова, а з початку серпня він припинив свою роботу. Петков і його партія «Ми продовжуємо зміни» плануть балотуватися на наступних парламентських виборах, що мають відбутися 2 квітня.
В українському посольстві в Софії розповіли, що запити щодо зброї та боєприпасів надходили до них, а вони їх пересилали уряду чи напряму тодішньому прем`єру Петкову. Щодо того, яка саме це була зброя, ані болгарська, ані українська сторона повідомляти не стали. Відмовилися цю інформацію надати й в Пентагоні.
«Ми залишаємося відданими незалежності, суверенітету та територіальній цілісності України в межах її міжнародно визнаних кордонів і найрішучішим чином засуджуємо російське вторгнення. Болгарія єдина зі своїми союзниками та партнерами, включаючи США, у наданні безпекової допомоги, а також гуманітарної та енергетичної підтримки Україні», - відповіли «Голосу Америки» у Посольстві Болгарії у США.
Крім цього, з цієї країни до України йшло й критично важливе дизельне паливо, обсяг якого становив до 40% від усіх поставок, пише Die Welt. Причому нафту для цього пального Болгарії постачала Росія, а оброблялася вона на НПЗ, яке на той час належало російській компанії "Лукойл".
При всьому цьому Болгарія вважалася однією із найбільш проросійських країн регіону, а члени урядової коаліції публічно заявляли, що ані кулі не піде до України. У квітні 2022 44% болгар вірили, що НАТО несе відповідальність за війну в Україні, що є найбільшим показником серед 16 європейських країн і Великої Британії, опитаних організацією YouGov, міжнародною групою досліджень даних і аналітики.
Як саме постачались зброя та пальне та як війна в Україні змінила болгарське суспільство, – про все це тодішній прем’єр-міністр країни Кирил Петков розповів в ексклюзивному інтерв`ю.
Тетяна Ворожко, Голос Америки: Однією з подій, описаних у публікації Die Welt, є зустрічі 25 та 26 лютого в Брюсселі та Парижі, на яких ви оголосили так звану «болгарську пропозицію». Можете розповісти, що відбувалося на цих зустрічах?
Кирил Петков, екс-прем’єр-міністр Болгарії: Ніхто не чекав такого великого нападу. Ми швидко зрозуміли, що це не буде регіональним конфліктом. Це війна, яка почалася на повну силу. Ми зрозуміли, що чим більш злагоджено та швидко ми будемо діяти в Європі, тим більший вплив це матиме. Більше того, ми зрозуміли – і президент Зеленський дуже добре розповів – наскільки страшною є ситуація. "Денацифікація", про яку говорила Росія, є чимось надзвичайно страшним, про що Болгарія знає.
Ми знаємо, що це означало в 1944 році, коли вони провели "денацифікацію" Болгарії. Це означало прийти і вбити всі здорові сили в суспільстві.
Ми знаємо, що це означало в 1944 році, коли вони провели "денацифікацію" Болгарії. Це означало прийти і вбити всі здорові сили в суспільстві. Тоді була початкова ідея щодо санкцій - заборони на в’їзд Путіну, Лаврову – невеликі, поверхневі кроки, але ми зіткнулися із зовсім іншою ситуацією.
Тоді ми зрозуміли, що одна з перших речей, яку ми можемо зробити разом як європейці — це заморозити надходження, які йдуть на війну. Ми розуміли, резерви центрального банку Росії частково тримають в єврооблігаціях та облігаціях США. Якщо ми їх заморозимо, зробимо непридатними для торгівлі, вони не можуть йти на ведення війни настільки, наскільки Путін на це розраховував.
Я сказав: "Слухайте, перше, що ми можемо зробити, це фактично заморозити резерви центрального банку". Того вечора я отримав дуже позитивну реакцію з боку Європейської комісії та деяких лідерів, яких я б, звичайно, не згадував. Але деякі з лідерів вважали, що це масштабно і нам потрібно спочатку оцінити, який вплив це матиме.
Наступного дня зустрічаються міністри фінансів. Звичайно, як відомо, міністри фінансів за своєю природою консервативні. Але Ассен Васілієв виступив із палкою промовою і сказав, що ми не можемо гаяти час: "Якщо президент Зеленський стоїть першим у списку вбивств, то я впевнений, другим у списку буде його родина, а третім – провідні члени суспільства". Це була найкраща промова консервативного міністра фінансів про те, що ми повинні бути сміливими. Через кілька днів було оголошено про реалізацію цього плану, яку називали між собою в Брюсселі «болгарською пропозицією».
Т.В.: А як розпочалося постачання зброї? Було звернення з української сторони чи ви сказали, ось у нас є снаряди, міномети, що вам треба?
З одного боку, ми могли зробити великий внесок у допомогу українській армії. З іншого боку, українська нація не платила багато або взагалі не платила. І по-третє, не було прямого експорту з Болгарії в Україну, що задовольнило вимоги нашого партнера по коаліції.
К.П.: Ми були у дуже делікатній ситуації. Вперше в Болгарії ми мали урядову коаліцію з чотирьох партій, що вимагало безпрецедентної координації між партіями з різними ідеологіями. З одного боку, у нас була права демократична партія. Якщо б все залежало від неї, вони б негайно все відправили в Україну. У них дуже антиросійські погляди, тому що батьки багатьох з цих людей були жертвами подій 1944 року. З іншого боку, в коаліції була колишня Комуністична партія, яка має тісні зв’язки з Росією. І вони сказали, що жодна куля не повинна потрапити в Україну, інакше вони вийдуть з коаліції, і уряд перестане існувати.
Я вдячний, що інші країни НАТО та ЄС вирішили, що ми маємо ці боєприпаси. Вони купували це в Болгарії та безкоштовно передавали українській армії. Це була найкраща комбінація. З одного боку, ми могли зробити великий внесок у допомогу українській армії. З іншого боку, українська нація не платила багато або взагалі не платила. І по-третє, не було прямого експорту з Болгарії в Україну, що задовольнило вимоги нашого партнера по коаліції.
І це була сила партнерства, сила НАТО. Багато країн, яким ми продавали зброю, є безпосередньо компаніями або прямими державними програмами. Наш внесок полягає в тому, що ми змогли скоординувати та пришвидшити ці відносини.
Т.В.: Ви говорите про Корнілію Нінову та Соціалістичну партію, яка виступала проти постачання зброї в Україну. Вони погодилися із тим, як це відбувалося чи нічого про це не знали?
К.П.: У неї були офіційні документи, у яких було зазначено, куди прямують товари. Я не знаю, що вона знала, але вона дотримувалася своєї позиції, кажучи, що не підпише жодного документа, де буде вказано Україна. Раптово до неї почали приходити документи від уряду США, уряду Великої Британії, польських фірм, румунських фірм. Ці критерії ми виконали повністю. Я впевнений, що вона не брехала своїм прихильникам і, якби навіть в одному документі була зазначена Україна, ми б втратили її підтримку. Ми пишалися тим, що відповідаючи її критеріям, були досить швидкими, а болгарська промисловість достатньо наполегливо працювала, щоб досягти обсягів, необхідних нашим партнерам по НАТО – уряду США, уряду Великої Британії та Польщі. Міністр закордонних справ України приїздив до Болгарії. Виробників російської амуніції не так багато. Як відомо, значна частина техніки української армії базувалася на радянських технологіях. Тож ми опинилися в особливій ситуації, коли Болгарія могла стати життєво важливою. (Голос Америки звернувся із запитом щодо коментаря до Соціалістичної партії Болгарії).
Т.В.: Але чи можемо ми зараз говорити про те, що це було за обладнання, що надавала Болгарія?
К.П.: Я думаю, міністр закордонних справ Кулеба сказав, що до 30% всієї техніки, яка надходила у перші місяці, була з Болгарії. Вони мають прийняти рішення, чи хочуть надати більше деталей. Тоді ми надсилали обладнання до Великої Британії та уряду США, тому ми точно не знаємо, що куди пішло. Але в наших розмовах після цього ми дізналися, що це була дуже велика частка боєприпасів, які використовувалася українською армією, західна зброя тоді ще не прибула.
Т.В.: Як довго це тривало? Адже ваш уряд отримав вотум недовіри наприкінці червня, але працював до початку серпня. Коли закінчилося це постачання?
Найстрашніше було в перші місяці, перші тижні, тому що ніхто не знав, що трапиться.
К.П.: Найстрашніше було в перші місяці, перші тижні, тому що ніхто не знав, що трапиться. Усі очікували, що, можливо, Росія захопить владу в Україні через два-три тижні, як дехто казав. А вже у червні усі бачили, що це не така вже й ризикована справа. Я думаю, що болгарський уряд, навіть тимчасовий уряд, продовжував продажі до Польщі, до США тощо. А у листопаді чи грудні, ми прийняли парламентське рішення, що можемо надсилати зброю в Україну.
Я повинен відкрито сказати, що певним чином ризик фактичного імпорту був покладений на інші країни НАТО, тому що, звичайно, коли ви доставляєте вантажівку, наповнену зброєю, у зону бойових дій, людина, яка це робить, бере на себе великий ризик. Ми стверджуємо, що ми працювали з Великою Британією, США та всіма іншими, щоб бути якомога швидше забезпечити українську сторону усім необхідним.
Т.В.: Зброя постачалася вантажними літаками до Польщі – тут, я припускаю, проблем із урядом не було. Також вантажівки зі зброєю йшли через Румунію та Угорщину. Тож угорський уряд погоджувався з цим?
К.П.: Давайте залишимо відповідь на це питання для книг з історії, які будуть написані пізніше. Деякі з цих політиків все ще при владі. Ми працювали з тими людьми, які були корисними, і не працювали з тими, хто не був.
Т.В.: Я зрозуміла, що аби ця програма відразу почала так швидко працювати, ви вже мусили мати готову мережу з посередників, чи не так?
К.П.: Ми повинні сказати, що уряди США та Великобританії були основною частиною. Хтось в Болгарії каже, що були люди, які намагалися на цьому заробити, були посередники. Я сказав, якщо ви називаєте посередником Пентагон, то Пентагон був посередником. І так, Болгарія заробила гроші. Дві тисячі болгар працювали на 100% у цей час. Кошти пішли в місцеві бюджети, і це був великий внесок в економіку.
Т.В.: У червні минулого року глава компанії «Кінтекс» Олександр Михайлов згадав поставки боєприпасів для реактивної системи залпового вогню «Град» БМ-21 і що поставки були здійснені на 2 мільярди євро. Чи він правильно назвав тип зброї та обсяг постачань?
К.П.: Я не знаю точної цифри. Наша опозиція, яка критикує нас, днями сказала по телевізору, що позаминулого року болгарський експорт зброї становив понад один мільярд, а цього року – близько п’яти мільярдів. Вони вважають, що різниця виникла через цю програму.
Я не знаю точних цифр, але я впевнений, що це було стільки, скільки могла виробити наша промисловість і стільки, скільки змогли придбати через програми Пентагону та Великої Британії.
Т.В. Інша частина — дизель, і тут ще цікавіше, тому що це була російська нафта, яка перероблялася на місцевому нафтопереробному заводі. Отже, росіяни нічого не знали?
Я припускаю, що багато нафтотрейдерів купували нафту чи дизель в "Лукойлу" та доставляли в Україну. Не знаю, що і коли знав "Лукойл", але я знаю, що уряд США, очевидно, знав, що відбувається, і повністю це підтримував
К.П.: Це був приватний бізнес, це не була справа держави. Я припускаю, що багато нафтотрейдерів купували нафту чи дизель в "Лукойлу" та доставляли в Україну. Не знаю, що і коли знав "Лукойл", але я знаю, що уряд США, очевидно, знав, що відбувається, і повністю це підтримував. Цікаво, що ми навіть попросили делегацію ЄС дозволити нам продовжувати купувати російську нафту. Нас за це критикували, мовляв, "О, це проросійська політика, це підтримка росіянам, що ви продовжуєте купувати в них нафту". Реальність така, що НПЗ у ці місяці працював на 100-відсоткову потужність, а місцевий ринок споживав лише 40 відсотків. Отже, 60 відсотків становив експорт. І саме для цього використовувалася російська нафта, яка йшла на підтримку України. Я вважаю, що важливіше, щоб в Україні була нафта.
Т.В.: Енергетична політика Болгарії взагалі дуже цікава. З одного боку, ви збільшуєте постачання російської нафти - якщо я не помиляюся, Болгарія займає третє місце після Китаю та Індії за цим показником. З іншого – повністю відмовляєтеся від російського газу.
К.П.: У нас був контракт з "Газпромом". Ми були залежні від російського газу на 95 відсотків, були найбільш залежною країною в Європі. Ми виконували свій контракт. Ми платили в доларах. І раптом вони прийшли з постановою і сказали, щоб ми платили тільки в рублях. З рублями було дві проблеми. По-перше, якщо ви погоджуєтеся на рублі, ви насправді не знаєте курсу між рублями та євро і доларами. По-друге, росіяни поставили посередника - "Газпром банк", якого не було в контракті. Отже, ви платите третій стороні за невідомим обмінним курсом за те, чого взагалі немає в контракті. Це повне порушення контракту. Наприклад, які гарантії, що якщо ми заплатимо «Газпром банку», вони заплатять «Газпрому»? Ми продовжували надсилати гроші, згідно з контрактом, у доларах США, а вони їх нам повернули.
Ми опинилися в ситуації, коли ми або мали визнати, що ми настільки залежні від російського газу, опустити голову і сказати, "Ну що ми можемо зробити?" Або ми скажемо: "Ні, контракт є контракт, ми не будемо підтримувати Росію, ми не погоджуємося із використанням газу як зброї, - що й відбувалося, - і знайдемо альтернативу".
Коли я йшов до Європейської ради, я міг сказати всім своїм колегам: "Не бійтеся. Якщо Болгарія, країна із 95-відсотковою залежністю, може це зробити, ми всі зможемо це зробити"
Я справді пишаюся тим, що ми зробили друге, і протягом двох тижнів знайшли два танкери зі ЗПГ, розвантажити їх у сусідніх країнах і доставити до Болгарії. Чому це було важливо? Бо коли я йшов до Європейської ради, я міг сказати всім своїм колегам: "Не бійтеся. Якщо Болгарія, країна із 95-відсотковою залежністю, може це зробити, ми всі зможемо це зробити. Ми не можемо дозволити Росії викручувати нам руки, і ми не повинні дозволяти їй вселяти страх у наші уряди. Ми повинні бути прикладом того, що насправді означає жорстка позиція".
Більше того, у ті місяці ми також змогли проштовхнути новий газовий інтерконектор між Болгарією та Грецією. Я дуже вдячний уряду Греції та прем'єр-міністру Кіріакосу Міцотакісу, Кожного тижня ми розмовляли по телефону, переконуючись, що це з'єднання будується дуже швидко. Я також дуже вдячний уряду Азербайджану за постачання третини газу ще в липні, навіть незважаючи на те, що сполучення ще не було повністю завершено. Отже, ми змогли запровадити програму, яка дозволила б нам блискавично перейти від 95-відсоткової залежності до нуля, продемонструвавши решті Європи, що можна не схилятися перед Росією.
Ми змогли це зробити без підвищення цін на газ у Болгарії. І, нарешті, я дуже пишаюся тим, що ми змогли прийняти всіх жінок і дітей, які прибули до нашого кордону. Це було страшно, тому що наші програми для біженців могли приймати від 30 до 100 людей на день. Так була спроектована наша інфраструктура. І раптом до нашого кордону прибуває 3000 на день, переважно жінок і дітей. Ми відкрили наші готелі на березі моря і запустили державну програму, за якої їх розселили у дуже хороших умовах. Це теж було виявом підтримки. Коли приїжджали українські жінки та діти, про них добре піклувалися. А також це було підмогою для нашої туристичної галузі, оскільки це відбувалося у міжсезоння. З цими програмами я відчув, що ми дійсно на правильному боці історії. Для Болгарії це було важливо, тому що ми були не лише на правильному боці історії, але й мали лідируючу позицію цього разу.
Т.В.: І усе це коштувало вам посади, так?
Ми боролися в Болгарії на два фронти. Один фронт – місцева корупція. Другий фронт – російський вплив
К.П.: Це було однією з причин, так. Ми боролися в Болгарії на два фронти. Один фронт – місцева корупція. Другий фронт – російський вплив. Ми зрозуміли, що в багатьох випадках вони взаємопов’язані.
І потрібно було усвідомити, що відкривши обидва фронти, ми стали мішенню атак. Наприклад, кібератака на пошту була здійснена саме в день, коли пошта виплачувала пенсії. Напади відбувалися постійно.
Росіяни були незадоволені нашим урядом, як ви можете собі уявити, і вони почали переслідувати деякі політичні партії та членів парламенту, щоб спробувати повалити уряд. Саме тому ми вислали 70 дипломатів російського посольства. Ми відправили їх додому двома літаками, що було нечувано - відправляти 70 одночасно. Але я вважаю, якщо Росія чи будь-яка інша країна готова потенційно підкупити та переконати членів парламенту виступити проти власного уряду, я вважаю, що це те, чого не можна терпіти.
Коли проголосували за вотум недовіри, я сказав, що було чотири особи, які спричинили падіння уряду. Першими були три партії, які, на мою думку, були пов’язані з корупцією. І четверта – яку я прямо називав, це посолка Росії в Болгарії.
Т.В.: Болгарія дуже складна країна для України. Наскільки ви покладалися на українське посольство в Болгарії в програмі надходження зброї в Україну?
Тепер ми можемо стверджувати в підручниках історії, що в дуже важкий момент для країни, яка бореться за власну свободу, Болгарія була там у великій мірі.
К.П.: Ми дуже добре спілкувалися з посольством. Я дуже пишався зустріччю з президентом Зеленським, Кулебою під час нашої поїздки. Нам потрібно показати, що ми воюємо на одному боці. На дуже принциповому рівні ми дійсно не віримо в зони впливу, що якась територія може належати якісь іншій владі. Малі країни повинні самі визначати свою долю. Україна дійсно бореться й за нас. Ми не можемо просто стояти збоку і спостерігати. У той же час ми також показали і болгарський народ зрозумів, що не так страшно бути на правильному боці історії. Зрештою, з Болгарією нічого поганого не сталося. Тепер ми можемо стверджувати в підручниках історії, що в дуже важкий момент для країни, яка бореться за власну свободу, Болгарія була там у великій мірі.
Т.В.: Болгарія є членом НАТО. Ви захищені. Чи думали ви колись, коли Росія атакувала, наприклад, кібератаками, про активацію п’ятої статті?
Тепер болгари знають, що вони можуть обійтися без російського газу. Вони знають, що ми можемо відправити додому 70 дипломатів, якщо вони зроблять щось проти інтересів Болгарії. Ми можемо пишатися нашою європейськістю та демократією
К.П.: Ми ніколи не бачили прямої загрози. Думаю, ми позбулися двох страхів. Болгарія через історію, яку ми мали з Росією - вони прийшли до нас із військовою силою - завжди мала великий страх. Ми вважали, що Болгарія не повинна стояти на своєму і має намагатися ховатися від світових подій. Тепер болгари знають, що вони можуть обійтися без російського газу. Вони знають, що ми можемо відправити додому 70 дипломатів, якщо вони зроблять щось проти інтересів Болгарії. Ми можемо пишатися нашою європейськістю та демократією. Нічого поганого в Болгарії не сталося. Це додало нам впевненості, що як нація ми можемо зробити свій внесок у світову історію. Звичайно, зараз Україна значною мірою лідирує в цьому процесі, але всі ми маємо обов’язок допомогти та підтримати.
Всі новини дня
Епплбаум: неспроможність підкорити чи зрозуміти українців веде до бажання їх знищити
Військове вторгнення, яке Росія розпочала проти України, називають найбільшою війною у Європі з часів Другої світової. Але поки увага більшості журналістів прикута до лінії фронту, постачання зброї, чи обстрілів підконтрольної території України, група українських та західних журналістів, правозахисників та юристів взялася за документування злочинів, що чиняться там, куди не дістаються кореспонденти провідних видань – в зоні російської окупації, містечках і селах, які опинилися за лінією фронту, там, де немає законів та справедливості, де панує безкарність і нелюдська жорстокість.
Матеріали Reckoning Project, разом з подорожами до Києва та нещодавно звільнених територій, зокрема на Херсонщині, лягли в основу нового дослідження, над яким працює відома американська журналістка Енн Епплбаум. Вона є постійною дописувачкою часопису Atlantic та авторкою кількох книжок на тему злочинів тоталітарних режимів: «Червоний голод: війна Сталіна проти України», «Залізна завіса: Розгром Східної Європи 1944-1956 рр.» та «ГУЛАГ: Історія», яка отримала Пулітцерівську премію 2004 року за нон-фікшн.
У середу, 29 березня, у стінах Українського дослідницького інституту в Гарварді вона розповіла про те, що їй як дослідниці тоталітарних режимів здалося знайомим, а що здивувало навіть після досліджень Гулагу і Голодомору. Відповідаючи на питання дослідників та студентів, які прийшли послухати її лекцію, вона розповіла, що думає про те, чи можна дії російських військових вважати геноцидом, і про те, в чому вона вбачає причини російської жорстокості.
Слово «окупація» мало означати минуле, але Росія повернула його з історичних архівів
Саме поняття «окупація», каже Епплбаум, мало стати історією часів Другої світової війни.
«Протягом двох-трьох поколінь здавалося, що це все в минулому. Коли я писала про радянську окупацію Східної Європи, що тривала з 1944 по 1956 рік, мені здавалося, що я пишу про минуле, що це історія з архівів, і я не пишу про сучасне, чи майбутнє», – каже дослідниця.
Але з російським наступом на Україну у лютому 2022 року, виявилося, що історія повернулася з архівів – політика та заходи, які російські війська намагалися впроваджувати на окупованій території України дуже нагадували ті, які радянська влада впроваджувала на окупованих територіях Східної Європи: у Польщі, Угорщині, країнах Балтії, у Чехословаччині.
«Було очевидно, що російська ФСБ з невеликими нюансами використовувала старі сценарії НКВД – як підкорити населення, змінити його звички, і навіть його ідентичність. Всі ці речі були випробувані раніше, і їх повторювали зараз», – каже Епплбаум.
До проукраїнської еліти, на думку окупантів, належав навіть сільський голова
Про те, чим для українців виявилася російська окупація, дослідниця розповіла на прикладі сільського голови Старої Збруївки, села у дельті Дніпра на Херсонщині. Віктор Маруняк був обраний громадою села. На відміну від радянських часів, чи нинішніх російських порядків, де керівників насправді призначають, навіть якщо проходять вибори, він почувався відповідальним за людей своєї громади, наголошує Епплбаум.
Коли почалися бої, невдовзі з’явилися і перебої з продуктами, тож Маруняк разом зі своєю громадою організували продуктовий фонд для нужденних родин, пізніше і медичний. Для охорони села люди організовувалися у патрулі. Тож коли в село мали увійти російські війська, він збирався говорити з ними як представник місцевої влади.
Але росіяни, які увійшли в село на Херсонщині, були не готові зустріти таких людей, як Маруняк, каже Епплбаум. Вони були не готові їх зустріти в Бучі, в Ірпені, на Харківщині та Запоріжжі. «Вони думали, що вступають на територію, якою керує мала невпевнена у собі та непопулярна еліта, яку потрібно знести: заарештувати, вбити, вигнати, чи депортувати. Вони думали, що це не буде важко», – каже Епплбаум.
Так вони збиралися вчинити з усіма, починаючи від президента Володимира Зеленського, і нічого нового в цьому не було, каже дослідниця, бо так поводилися радянські солдати, які входили на територію Польщі, чи країн Балтії під час Другої світової війни. Вони прибували туди не лише зі списком прізвищ людей, яких вони хотіли заарештувати, але і зі списком типу людей, яких вони мали позбутися, нагадує дослідниця.
Наприклад, у Польщі такий список затверджував сам Сталін, і він включав представників місцевої влади, службовців поліції, лідерів політичних партій та членів їхніх родин. Всіх їх, як ворогів, належало заарештувати і знищити. Подібні списки були і для України, деякі з них стали публічними, бо їх розсекретила американська розвідка.
Але росіяни не були готові до того, що лідерами можуть виявитися навіть сільські голови, бо його відповідальність перед громадою та почуття патріотизму здавалися їм неможливими. Тому, для того, щоб дізнатися, чи не очолює він якесь збройне підпілля, вони катували 60-річного чоловіка впродовж кількох днів та погрожували вбити його родину. Врешті йому вдалося втекти з катівні, яку влаштували окупанти, і тепер він перебуває в одній з країн Балтії.
Але Маруняку ще пощастило. Бо за даними українського уряду мери, заступники мерів та інші місцеві керівники більшості з 49 міст Херсонської області були заарештовані або викрадені, а деякі просто зникли, каже Епплбаум.
Російські окупанти поводяться так, ніби ніколи не бачили волонтерів у своєму житті
На відміну від радянських часів, каже Епплбаум, росіяни, які прийшли окупувати Україну, знали, що потрібно знищити, але не знали, що потрібно збудувати натомість. Колаборанти, яких росіяни знайшли в Україні, на відміну від підготовлених у Москві польських кадрів часів Другої світової, були випадковими людьми, каже Епплбаум, і не мали знань про те, як керувати будь-чим. Вивісивши тут і там російські чи радянські прапори, окупанти не турбувалися про те, щоб залучити окупованих українців на свій бік.
Ще однією категорією людей, які викликали цілковите нерозуміння росіян, були волонтери – люди, які керували недержавними організаціями, які спонтанно організовувалися, допомагали іншим. Як каже Епплбаум, у Росії держава намагається знищити будь-яку незалежну активність громадян, тож російські солдати досі не стикалися з таким явищем.
Коли вони арештовували таких людей, то намагалися через катування дізнатися про те, чи не організовують вони продуктовий фонд за завданням СБУ, чи ЦРУ, подібно до того, як радянська влада підозрювала, що польські скаути були частиною антирадянської змови. Ті, що пройшли ці катування і вижили, розповідають, що запитання, які ставили росіяни свідчили про те, що вони вперше бачили перед собою волонтера і не вірили в його існування.
Один з дослідників Reckoning Project вважає, що величезна кількість «фільтраційних таборів» на окупованих територіях пояснюється цим завданням – потрібно було ізолювати всіх лідерів, але «ідея лідерів розширилася», тепер ним може стати майже кожний українець.
Ненависть до всіх, кого не можна контролювати і неспровокована жорстокість
Як каже Епплбаум, особливо вражає дослідників неспровокована жорстокість, з якою почали діяти російські окупанти – нічого з того, що робили, чи говорили цивільні українці, не могло стати причиною такої поведінки.
«Лише розчарування росіян власною неспроможністю змусити українців слухатися їх, їхня нездатність взагалі зрозуміти Україну може дати якусь підказку щодо такої жорстокості», – каже дослідниця.
«Сучасна російська окупація належить до давньої і потворної традиції російського імперіалізму і радянського геноциду. Москва хоче знищити Україну як окрему країну та саму українську ідентичність. І окупанти думали, що це завдання буде легким, тому що вони, як і Путін, виходили з того, що Українська держава і українське суспільство слабкі, бо так їм сказали, і вони в це вірять», – каже Епплбаум.
Вона каже, що російська окупація потрапила у зачароване коло – розчарування та некомпетентність веде до насильства, насильство до більшого опору, опір до ще більшої жорстокості.
«І це є логікою геноциду, який відбувається прямо зараз на окупованих росіянами територіях», – каже Епплбаум. За словами мера Маруняка, росіяни намагаються знищити цивілізацію, якої вони не розуміють.
Дивіться також:
- Голос Америки
Законопроект про безпеку Чорного моря зареєстрували у Сенаті США
Законопроект про безпеку у Чорноморському регіоні 2023 року внесли до американського Сенату законодавці від обох провідних партій США.
Серед співавторів сенатори від Демократичної партії Джин Шагін, Бен Кардін, а також республіканці Мітт Ромні, Роджер Вікер, Бен Кардін та інші.
Законопроект передбачає збільшення та покращення координації доставки безпекової допомоги США для країн регіону, посилення енергонезалежності регіону, а також заходи із стримування впливу Росії та Китаю. Відповідну стратегію у взаємодії з країнами регіону та ЄС, американські установи мають напрацювати протягом 180 днів, після затвердження цього законопроекту, йдеться в документі.
Дуже важливим назвала законопроект посол України в США Оксана Маркарова. У своєму дописі на Facebook посадовиця зазначила, що проект "підкреслює важливість Чорноморського регіону для національної безпеки США, європейської та глобальної безпеки, особливо на тлі продовження агресії Росії проти України".
Вона наголосила, що документ, у разі затвердження, передбачить "більш активну і рішучу зовнішню політику США щодо Чорноморського регіону, включаючи посилення координації між США, НАТО та ЄС, а також зміцнення економічних зв’язків між США та державами Чорноморського регіону (зокрема, зазначається про підтримку Ініціативи Трьох морів)".
Цей законопроект відображує документ, поданий до минулого скликання Конгресу, влітку 2022 року.
Трамп став першим екс-президентом США, проти якого висунуто кримінальні звинувачення
Дональд Трамп, проти якого двічі проводили процедуру імпічменту, але не засудили, став першим президентом США, якому висунуто кримінальні звинувачення.
Безпрецедентно в історії США, велике журі присяжних в Нью-Йорку проголосувало в четвер за звинувачення Трампа у виплаті порнозірці під час його президентської кампанії 2016 року.
Трамп прагне повернутися в Білий дім після поразки на виборах в 2020 році, що робить його єдиним президентом, нинішнім чи колишнім, і єдиним кандидатом у президенти, якому висунули звинувачення.
Обвинувальний висновок не опубліковано, тому неясно, які порушення закидають. CNN повідомило, що колишньому президенту висунули звинувачення за понад 30 пунктами. Голос Америки не зміг підтвердити цю інформацію.
У заяві офіс окружного прокурора Мангеттена Елвіна Брегга йдеться, що зв’язалися з адвокатом Трампа, «щоб узгодити його явку до прокуратури Мангеттена для пред’явлення звинувачень у Верховному суді».
Адвокат Трампа Джо Такопіна сказав, що колишній президент, ймовірно, постане перед судом на початку наступного тижня.
Про це повідомили кілька ЗМІ з посиланням на неназвані джерела.
Щоб здатися, Трампу, який живе у Флориді, довелося б поїхати до Нью-Йорка разом із співробітниками Секретної служби.
Під вартою, у нього б взяли відбитки пальців, сфотографували та, після рішення судді, відпустили б під особисте зобов’язання.
Трамп, який заперечує будь-які правопорушення у цій справі, назвав звинувачення полюванням на відьом під проводом демократів, щоб знищити його рух «Повернімо велич Америці».
«Це політичне переслідування та втручання у вибори на найвищому рівні в історії», — написав колишній президент. «Демократи брехали, обманювали та крали у своїй одержимості «схопити Трампа», але тепер вони зробили неймовірне — висунули звинувачення абсолютно невинній людині в акті явного втручання у вибори».
Замість шкоди на виборах, каже Трамп, обвинувачення «серйозно вдарить по [президенту] Джо Байдену».
Минулого тижня, в дописі на платформі соціальних мереж Truth Social, Трамп попередив про «можливу смерть і руйнування», якщо йому висунуть звинувачення. Деякі критики розцінили цю заяву як підбурювання до насильства.
Хоча обвинувачення і очікували, оголошення викликало хвилю дискусій у Вашингтоні.
"Обурливо", - написав конгресмен-республіканець, прихильник Трампа Джим Джордан.
Спікер Палати представників Конгресу Республіканської партії Кевін Маккарті, звинуватив Брегга у використанні системи правосуддя проти Трампа в якості зброї і пообіцяв, що Палата притягне до відповідальності прокурора за «безпрецедентне зловживання владою».
Інші республіканці не дуже близькі до Трампа, так само вважали судове переслідування політично мотивованим.
Реакція демократів була передбачувано схвальною.
У своїй заяві колишній спікер Палати представників Демократичної партії Ненсі Пелосі написала, що велике журі «діяло згідно з фактами та законом».
"Ніхто не стоїть вище закону, і кожен має право на суд, щоб довести невинність, - написала вона. – Сподіваюся, колишній президент поважатиме систему, яка надає йому таке право».
Звинувачення стало результатом федерального розслідування замовних виплат, які тодішній адвокат Трампа Майкл Коен зробив порнозірці Стормі Деніелс в останні дні президентської кампанії 2016 року.
Про таємний платіж стало відомо на початку 2018 року. Критикуючи свого колишнього боса, Коен у серпні 2018 року свідчив, що за вказівкою Трампа заплатив Деніелс 130 000 доларів, щоб вона мовчала про ймовірні сексуальні стосунки з магнатом нерухомості, який став кандидатом вів республіканців. Пізніше Trump Organization відшкодувала Коену витрати на «юридичні» послуги.
Хоча така виплата не є незаконною, федеральні прокурори вважають, що представлення платежу як юридичної виплати порушує федеральні закони про фінансування виборчої кампанії.
У 2018 році Коен визнав себе винним у кількох федеральних кримінальних справах, зокрема в порушеннях фінансування виборчої кампанії, а пізніше відсидів у в’язниці понад рік.
Хоча тоді федеральна прокуратура не висунула звинувачення Трампу, згодом справу перебрала окружна прокуратура Мангеттена.
Коен, головний свідок обвинувачення, неодноразово давав свідчення перед колегією.
У заяві, опублікованій у четвер, Коен сказав, що він залишається при своїх свідченнях і доказах, які він надав прокурорам.
Хоча обвинувальний висновок залишається непублічним, правники кажуть, що звинувачення проти Трампа, ймовірно, зосереджені на законі Нью-Йорка про фальшиві ділові записи.
Згідно із законом, фальсифікація ділових записів зазвичай є правопорушенням. Якщо це робиться з наміром вчинити або приховати другий злочин, воно досягає рівня тяжкого злочину, який карається позбавленням волі на строк до чотирьох років.
У яких додаткових правопорушеннях Трампу висунули звинувачення, і чи такі були, невідомо.
Хоча прокуратура зазвичай висуває обвинувачення проти підсудного лише тоді, коли вважає, що може отримати вирок, в цій справі впевненості немає, кажуть правники.
Хоча Трамп визнав, що відшкодував Коену гроші, він сказав, що це «не мало нічого спільного з кампанією».
Його адвокати поклали відповідальність на Коена.
«Платежі були здійснені адвокату, а не Стормі Деніелс, — нещодавно сказав Такопіна в ефірі MSNBC. – Платежі були здійснені адвокату Дональда Трампа, що вважатиметься гонорарами», — сказав він.
Коен був «його адвокатом у той час і порадив йому, що це правильний спосіб зробити це, щоб захистити себе та свою сім’ю від збентеження. Це дуже просто», — сказав Такопіна.
Але інші правознавці стверджують, що прокурори повинні керуватися давнім принципом прецеденту.
У нещодавній публікації на веб-сайті Just Security співредактор і професор права Нью-Йоркського університету Райан Гудмен висвітлив випадки, які, за його словами, свідчать про те, як прокурори Нью-Йорка «карали осіб за фальсифікацію бізнес-звітності — є справи менш кричущі, ніж та, в якій висунуто звинувачення Трампу».
У 2021 році помічнику психіатричної терапії було висунуто звинувачення згідно зі статутом у шахрайстві за сплату понад 35 000 доларів США у вигляді компенсації працівникам.
Минулого року страхового брокера було звинувачено у створенні та поданні фальшивих свідоцтв про страхування відповідальності для подальшого шахрайства.
Обвинувальний акт за приховування грошей — не єдина кримінальна справа, з якою стикається колишній президент.
У Джорджії прокурори розглядають висунення кримінальних звинувачень у зв'язку зі спробою Трампа скасувати результати президентських виборів у штаті 2020 року. Трамп ледь програв Грузію демократу Джо Байдену.
Тим часом призначений Міністерством юстиції США спеціальний прокурор Джек Сміт розслідує роль Трампа в спробі перевернути перемогу Байдена, а також його роботу з секретними документами після того, як він покинув посаду.
Швеція змушена чекати турецької й угорської ратифікації вступу в НАТО після Фінляндії
Фінляндія виконала всі кроки для набуття повноправного членства Північноатлантичного альянсу після того, як її вступ 30 березня ратифікувала остання з тридцяти країн організації - Туреччина.
Але Туреччина разом з Угорщиною і далі відкладають ратифікацію вступу в НАТО Швеції, яка подала заявку на членство разом з Фінляндією у травні 2022 року.
Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберґ сказав в інтерв’ю виданню Politico, що сподівається завершення процесу зі Швецією на час саміту альянсу у липні.
Швеція довела, що посилює співпрацю з Туреччиною.Єнс Столтенберґ
Фінляндія та Швеція вирішили відмовитися від тривалої політики неприєднання до військових блоків після того, як Росія почала нове вторгнення в Україну.
«Президент Путін отримав протилежне до того, що хотів. Він прагнув менше НАТО, а матиме більше НАТО», - сказав Столтенберґ нещодавно американському телеканалу FoxNews.
Всі держави НАТО одразу погодилися запросити фінів і шведів, схваливши рішення на саміті у Мадриді червні минулого року, і всі члени альянсу 5 липня 2022 р. підписали протоколи про вступ обох нових членів.
Переважна більшість союзників ратифікували протоколи ще влітку минулого року, і лише Туреччина й Угорщина відклали ратифікацію на 2023 рік; угорський уряд без пояснень причин, а турецький виголосив низку передумов до Фінляндії, а особливо до Швеції.
Туреччина закидає деяким країнам, зокрема Швеції, що там надали притулок особам і групам, зокрема курдським активістам, яких турецький уряд вважає причетними до тероризму.
Також уряд в Анкарі був невдоволений тим, що турецьку владу критикували за порушення прав людини, а Швеція навіть мала обмеження на експорт зброї до Туреччини.
Керівники Фінляндії та Швеції домовилися з Туреччиною владнати ті суперечності, підписавши домовленість на саміті у Мадриді в червні 2022 р.
Єнс Столтенберґ сказав Politico, що, на його думку, Стокгольм вже виконав свої зобов’язання.
«То були важкі переговори, але Швеція довела, що посилює співпрацю з Туреччиною в боротьбі з тероризмом, в збільшені обміном інформацією та розвідданими, і обмежень на експорт збої немає», - сказав генеральний секретар НАТО.
Угорське невдоволення
Угорський парламент, в якому більшість має урядова партія прем’єр-міністра Орбана, ратифікував протоколи про вступ в НАТО Фінляндії аж 27 березня - на понад пів року пізніше, ніж це зробили більшість країн альянсу.
Ці країни хочуть позитивної оцінки від наших парламентів, які деколи дуже ображені.Петер Сіярто
Причини затягувань в Будапешті пояснювали переважно технічними міркуваннями, пов'язаними з порядком денним роботи парламенту, але також Віктор Орбан щораз гучніше висловлював незгоду з тим, що НАТО надає зброю Україні для оборони від російської агресії.
Орбан, який фактично єдиний у Європі зберіг приязні відносини з президентом Росії Путіним, також активно виступає проти економічних санкцій щодо Москви і закидає своїм західним союзникам те, що він називає «втягуванням у війну».
Угорські посадовці та близькі політики почали також гучніше висловлювати невдоволення критикою, яка лунає в ЄС на адресу уряду в Будапешті.
«За минулі роки високопосадовці і Фінляндії, і Швеції поширювали багато фальшивих новин, багато брехні, багато звинувачень. Тепер ці країни хочуть позитивної оцінки від наших парламентів, які деколи дуже ображені», - заявляв угорський міністр закордонних справ Петер Сіярто на початку березня.
Після рішення угорського парламенту 27 березня ратифікувати вступ в НАТО Фінляндії, речник угорського уряду Золтан Ковач заявив, що «у випадку Швеції є багато скарг, які треба розглянути до ратифікації прийняття країни».
- Голос Америки
Дональду Трампу висунули кримінальні обвинувачення. Експрезидент заявляє про “атаку на країну”
Лава присяжних у Мангеттені, Нью-Йорк, проголосувала за висунення кримінальних обвинувачень колишньому президенту США Дональду Трампу у справі фінансового шахрайства під час президентської кампанії 2016 року.
Як повідомляє Голос Америки, деталі обвинувачення не розголошуються. За інформацією низки американських ЗМІ, обвинувачення можуть бути повʼязані зі справою виплат порнозірці Стормі Деніелс в обмін на її мовчання перед виборами 2016 року. Наступного тижня Дональд Трамп має зʼявитися перед суддею у Нью-Йорку для озвучення йому деталей обвинувачення та проведення інших процесуальних дій.
У своїй заяві Дональд Трамп сказав, що дізнався про рішення присяжних з новин, назвав його політичним переслідуванням і втручанням у вибори. “Це напад на нашу країну”, - заявив експрезидент США.
Дональд Трамп став першим серед колишніх президентів Сполучених Штатів (і першим кандидатом на цю посаду), якому висунуто кримінальні звинувачення.
130 000 доларів США за мовчанку
Окружний прокурор Мангеттена пʼять років розслідував справу про виплату 130 000 доларів США жінці за її мовчанку про ймовірні сексуальні стосунки з Трампом.
Як повідомляє Голос Америки, тодішній адвокат Трампа Майкл Коен розповів, що здійснив таємний платіж жінці за вказівкою свого роботодавця, а потім отримав відшкодування від Trump Organization (компанії Трампа з нерухомості, "за юридичні послуги").
Попри те, що виплата грошей за мовчання не є незаконною, федеральна прокуратура заявляє, що класифікація платежу як «виплати за адвокатські послуги» порушує федеральні закони про фінансування виборчих кампаній.
У 2018 році Коен визнав себе винним у кількох кримінальних справах, включаючи порушення фінансування передвиборчої кампанії. Він понад рік відсидів у в’язниці.
Відповідно до законодавства Нью-Йорка, фальшування ділових записів зазвичай не вважається тяжким злочином, за винятком ситуацій, коли це робиться з наміром вчинити або приховати інший злочин. Тоді за це передбачено покарання до чотирьох років позбавлення волі.
На час написання цієї статті, представник окружної прокуратури не відповів на запит “Голосу Америки” про коментар.
Трамп визнає, що відшкодував гроші за виплату порнозірці, але заперечує порушення закону
Попри те, що Дональд Трамп визнав, що відшкодував Коену гроші за таємний переказ, він заявив, що це «не мало нічого спільного з кампанією» і натомість звинуватив прокурора Нью-Йорка, демократа, у проведенні політично вмотивованого «полювання на відьом». Експрезидент заперечує будь-які правопорушення у цій справі. Він назвав її «політичним переслідуванням і втручанням у вибори на найвищому рівні в історії».
«Демократи обманювали, махлювали та крали (голоси - ред.) у своїй одержимості ідеєю «схопити Трампа», але тепер вони зробили неймовірне — висунули обвинувачення абсолютно невинній людині у формі явного втручання у вибори», — написав колишній президент.
У соцмережі "Truth" ввечері 30 березня Трамп написав: "Ці корумповані прокурори-демократи, усі з дуже небезпечних міст, керованих демократами, не збираються обирати кандидата від Республіканської партії чи наступного президента Сполучених Штатів. Вони висунули проти мене це фальшиве, корупційне та ганебне звинувачення лише тому, що я стою на боці американського народу, і вони знають, що я не можу отримати справедливий суд у Нью-Йорку".
Минулого тижня Дональд Трамп заявив, що його можуть заарештувати протягом кількох днів. Тоді Трамп закликав своїх прихильників протестувати. У суботу він провів мітинг у місті Вейко, штату Техас, де сказав присутнім, що проти нього розслідують «щось, що не є ні злочином, ні проступком, ні аферою».
Нещодавно адвокат Дональда Трампа Джо Такопіна заявив, що колишній президент не відмовлятиметься здатися владі Нью-Йорка. У цьому місті, як відомо, обвинувачені в кримінальних справах так званих "білих комірців" можуть домовлятися з владою про умови утримання на час проведення суду.
За інформацією журналістів ABC, котрі додзвонилися Трампу одними з перших після оголошення обвинувачення, команда політика наразі активно спілкується із секретною службою про ситуацію та подальші кроки.
Форум