Спеціальні потреби

Більшість євреїв у світі підтримує Україну – рабин Моше Асман


Рабин Моше Реувен Асман перед Пасхою в єврейській синагозі в Києві, Україна, у п’ятницю, 15 квітня 2022 року. Головний рабин України залишається в Україні протягом всього часу війни і допомагає євреям і неєвреям, ЗСУ, переселенцям (AP Photo/Євген Малолєтка)
Рабин Моше Реувен Асман перед Пасхою в єврейській синагозі в Києві, Україна, у п’ятницю, 15 квітня 2022 року. Головний рабин України залишається в Україні протягом всього часу війни і допомагає євреям і неєвреям, ЗСУ, переселенцям (AP Photo/Євген Малолєтка)

Рік тому російські війська, що стояли поруч із Києвом, обстріляли ракетами Бабин Яр, місце, де в роки Другої світової війни нацисти розстріляли близько 70 тисяч євреїв. Через майже 80 років деякі з тих, кому пощастило пережити Голокост, знову стали біженцями, які втікали від обстрілів нових окупантів.

У березні 2022 року кількість мешканців єврейського селища Анатевка, яке неподалік від Києва збудувала для вимушених єврейських переселенців зі сходу України київська хасидська громада, зросла у декілька разів – люди шукали безпеки, підтримки і молитовного захисту.

Разом зі своєю громадою весь цей час був і головний рабин Синагоги Бродського у Києві – Моше Реувен Асман. Про те, якими були ті перші дні російської агресії для українських євреїв, про те, хто допомагав врятуватися, і про те, як євреї з цілого світу почали допомагати Україні, з ним розмовляла кореспондентка «Голосу Америки» Наталка Чурікова.

Розмова була відредагована для плинності та ясності.

Рабин Моше Реувен Асман: Війна застала мене з дітьми, з родиною, у єврейському містечку Анатевка, куди почали з’їжджатися євреї з Києва та Київської області. Я їх туди покликав, бо не було зрозуміло, що робити, куди втікати. До нас втікало щодня по кілька сотень людей, євреї і неєвреї, ми всім дали притулок – заповнені були всі будинки, усі готелі, і навіть школа і садочок.

За тиждень до вторгнення я закупив продукти і для Анатевки, і для громади нашої київської синагоги. Я найняв більше охорони, підготувалися, як могли.

Наталка Чурікова, «Голос Америки»: Тобто, до одних біженців втікали інші, бо ідея Анатевки, наскільки я пам’ятаю, полягала в тому, щоб надати притулок євреям, які втікали від війни на Донбасі?

М.Р.А.: Так, в Анатевці жили євреї, які втікали з Донбасу після початку війни у 2014 році, тож з Анатевки вони втікали вже вдруге. А для деяких це був взагалі третій раз! Серед нас були люди, яким було за 80 років, які втікали ще від німців. Я тільки зараз починаю усвідомлювати, яка це була страшна трагедія.

Наше містечко Анатевка розташоване в 5-ти кілометрах від центральної Житомирської траси, головної траси на Польщу. З другого боку цієї траси є Стоянка, яка була окупована, а трохи далі –відомі всім Буча та Ірпінь. І про те, що там відбувалося, ми все знали – люди звідти нам дзвонили. Якимось чудом з Ірпеня виїхав дитячий будинок вже під обстрілами.

Я намагався кілька разів послати людей, щоб вивезти тих, хто там сидів по підвалах, пропонував таксистам божевільні гроші, але під обстрілами ніхто не хотів туди їхати. А до нас, до Анатевки російські танки не дійшли 2-3 кілометри.

Охоронець заходить до синагоги в єврейському поселенні Анатевка під Києвом, Україна, 27 березня 2022 року. Анатевка була побудована в 2015 році за ініціативою рабина Моше Асмана для євреїв, переміщених через конфлікт на сході України та досі використовується родинами, чиє життя і будинки опинилися у небезпеці через російську агресію. (AP Photo/Vadim Ghirda)
Охоронець заходить до синагоги в єврейському поселенні Анатевка під Києвом, Україна, 27 березня 2022 року. Анатевка була побудована в 2015 році за ініціативою рабина Моше Асмана для євреїв, переміщених через конфлікт на сході України та досі використовується родинами, чиє життя і будинки опинилися у небезпеці через російську агресію. (AP Photo/Vadim Ghirda)

Н.Ч.: Скільки людей тоді перебувало з Вами?

М.Р.А.: У перші дні, мабуть, 700. Потім ми їх почали відправляти, домовилися з поліцією, вони сформували колону зі 100 машин, мабуть. Але обстріли не припинялися. Багато людей мали машини, не мали бензину – в нас стояло багато покинутих машин. Одних людей ми відправляли, інші до нас приїжджали. Щодня ми відправляли колони до Молдови, в Кишинів, у західні частини України, частина з них лишалася, частина їхала далі в Європу, хтось потім їхав в Ізраїль.

Потім настав день, коли прийшли з ЗСУ і сказали: «Їдьте всі». Нам довелося їхати останніми. Але наша охорона залишилася в Анатевці, і сама Анатевка залишилася, її не взяли. А я поїхав звідти до Києва, до нашої Центральної синагоги, де я є і зараз.

Н.Ч.: У перші дні війни, думаю, багатьом запам’яталося Ваше відео, яке Ви записали до євреїв Росії, до росіян, бо, можливо, не всі про це знають, але Росія – це країна, де Ви народилися, у тодішньому Ленінграді, зараз Санкт-Петербурзі. Стоячи з Торою в руках, Ви просили росіян зупинити кровопролиття. Були тоді ще надії, що росіяни не знають і не розуміють, що їхня армія робить в Україні. Ви мали якісь відгуки на це відео?

М.Р.А.: Так, це був такий крик душі. Нас тоді в Анатевці обстрілювали з усіх боків, разом зі мною були діти, онуки маленькі, я коли на них, малесеньких дивився, думав, чи вийдуть вони звідти живі, чи ні. І тоді, коли вони ще 1 березня влучили у Бабин Яр у Києві, я тоді вже не витримав і звернувся до євреїв Росії, і до росіян.

Цей ролик потім поширили різними мовами, його подивилися десятки мільйонів людей у світі. І це увійшло у їхні серця. У наших святих книгах написано: «Слова, що виходять із серця, потрапляють в інше серце». І якийсь ефект це мало, бо російські ЗМІ тоді отруювали людей пропагандою. І пробити їх можна було лише потужною правдою, бо правда – це потужна зброя. Бо навіть трохи світла розганяє багато темряви.

І були люди, яких я знав, і які були «зазомбовані», вони після того, скажімо так, «напівроззомбувалися». Люди почали посилати це відео в обхід заборон – через месенджери, через Whatsapp. І я побачив, наскільки це важливо.

Тому я веду постійні передачі у Facebook, бо за кордон я маю доносити правду, а всередині України люди і так все знають, тому їм потрібно почути щось, що буде давати надію, що підбадьорює.

Н.Ч.: Як Ви почали займатися благодійністю?

М.Р.А.: Тут, у синагозі в Києві, ми все організували для допомоги – як і в Анатевці, допомагаємо не лише євреям, всій Україні. Ми співпрацюємо з різними перевіреними гуманітарними організаціями, які допомагали вивозити людей з різних гарячих точок, з Маріуполя, наприклад. Коли в них розбили машини, ми купували їм машини, щоб вони могли вивозити людей, вони ризикували життям, деякі волонтери при цьому загинули.

Головинй рабин України Моше Реувен Асман на єврейському кладовищі поблизу Василькова, проводжає в останню путь за єврейським обрядом Зореслава Замойського, убитого російськими військами в місті Буча, 15 квітня 2022 року.
Головинй рабин України Моше Реувен Асман на єврейському кладовищі поблизу Василькова, проводжає в останню путь за єврейським обрядом Зореслава Замойського, убитого російськими військами в місті Буча, 15 квітня 2022 року.

Ми тоді привезли з Ізраїля допомогу – рюкзаки з першою допомогою, все, що потрібно для невідкладної допомоги. Ми побачили, що в багатьох місцях зруйновані водогони, то ми привозимо очисні системи для води. Привозимо медикаменти з Ізраїлю, з Балтійських країн привозимо для поранених реабілітаційне обладнання.

Н.Ч.: Як Ви збираєте гроші на свою благодійну діяльність?

М.Р.А.: На початках до нас приїжджали люди, які мали гроші, я позичив у них і міг заплатити за наші витрати, які були колосальними. Це допомогло врятувати життя багатьох людей. Потім почали допомагати євреї з Америки, Канади, Ізраїлю.

Ми ці гроші витрачаємо на те, в чому бачимо потребу. Одного разу влітку я був в Центральному військовому шпиталі і побачив, що там було 35 градусів за Цельсієм в палатах, де лежали поранені. Мені через 10 хвилин там уже було погано від спеки. Але для поранених військових це просто некомфортно – в таких умовах не загоюються рани. І я того ж дня закупив кондиціонери з такою умовою, щоб завтра їх усі поставили. І їх дійсно поставили.

Тоді до мене почали звертатися з інших шпиталів. Таким чином, не маючи грошей на це на початку, мені з Божою і людською допомогою вдалося поставити кондиціонери у 16 військових шпиталів в Україні. І моя умова завжди була, щоб їх поставили за два дні, щоб вони не лежали десь місяць. І якщо хтось казав, що в нього фірми і замовлення, то я казав, що солдати воюють за вас і отримують поранення, тому ви маєте все відкласти і прийти для них це зробити. І це спрацьовувало. Я контролював – мені присилали фотографії, що все поставлено, інколи сам приїжджав. Це, може, і дрібниці, але вони важливі для якості життя.

Тодішній прем’єр-міністр Ізраїлю Нафталі Беннет вітає групу дітей-сиріт із дитячого будинку Alumim в українському місті Житомир після прибуття до Ізраїлю в аеропорту імені Бен-Гуріона, 6 березня 2022 року. (AP Photo/Maya Alleruzzo, Pool)
Тодішній прем’єр-міністр Ізраїлю Нафталі Беннет вітає групу дітей-сиріт із дитячого будинку Alumim в українському місті Житомир після прибуття до Ізраїлю в аеропорту імені Бен-Гуріона, 6 березня 2022 року. (AP Photo/Maya Alleruzzo, Pool)

Н.Ч.: При всій великій підтримці України серед єврейських громад за кордоном, Ви, мабуть, чуєте і скептичні голоси? Деякі людей, які згадують непросту українсько-єврейську історію, погроми, ледь не Хмельниччину, і вважають, що українці і євреї перебувають у постійному протистоянні. Що Ви їм говорите?

М.Р.А.: Таких небагато. Більшість євреїв у світі підтримує Україну, і в Ізраїлі 76% населення підтримувало Україну (дані на березень минулого року, – ред), і в світі також. І я зараз кажу, що це є трагедія цілого народу, ми маємо допомагати. Якщо хтось починає казати, що українці вбивали євреїв у Другій світовій війні, то я кажу, що були серед українців поліцаї, але були і праведники, рятували євреїв, були мільйони українців у лавах Червоної армії, які звільняли концтабори. А в Російській визвольній армії (РОА), сформованій нацистами, служило близько мільйона росіян.

Пропаганда працює, але і ми працюємо, кажемо, що Україна сьогодні є інша країна, де немає практично антисемітизму, не можна навіть порівняти з деякими іншими європейськими країнами, менше, ніж в Америці, менше, ніж у Росії, менше, ніж у радянські часи, які я ще пам’ятаю.

Під час жалобної церемонії в Піттсбурзі, США, дурзі та рідні запалюють свічку в пам’ять про Мелвіна Вакса, одного з 11 віруючих, убитих чотири роки тому, коли озброєний чоловік відкрив стрілянину в синагозі «Дерево життя» в районі Сквіррел-Гілл. 27 жовтня. 2022 року. (AP Photo/Gene J. Puskar)
Під час жалобної церемонії в Піттсбурзі, США, дурзі та рідні запалюють свічку в пам’ять про Мелвіна Вакса, одного з 11 віруючих, убитих чотири роки тому, коли озброєний чоловік відкрив стрілянину в синагозі «Дерево життя» в районі Сквіррел-Гілл. 27 жовтня. 2022 року. (AP Photo/Gene J. Puskar)

Я кажу, що Україна – це нормальна країна, де з повагою ставляться до всіх національностей, а їх хотіли «денацифікувати». Все навпаки – росіяни «приватизували» перемогу над нацизмом, і тепер вирішують, що вони можуть називати «фашистами» всіх, хто з ними не погоджується.

Більшість людей у світі це розуміють, а тим, хто не розуміє, я кажу: «Подивіться, з ким сьогодні Росія. Іран, який відкрито заявляє, що його метою є знищення Ізраїлю, Сирія, Північна Корея. А з Україною є весь вільний світ. То, хто тут фашист? Не може бути весь світ фашистів, а лише Росія з Іраном ­– не фашисти».

І це правда, яку потрібно доносити, бо ця чума брехні продовжує поширюватися. Я колись виїхав з Радянського Союзу, бо це була «імперія брехні», в якій я не хотів жити, і мене за це допитували в КҐБ. Дуже страшно, що люди не навчилися з досвіду 1930-х років, коли за доносами розстрілювали мільйони людей, і деякі тішилися, пальцем показували. А потім і їх розстрілювали. Бо ця система їх з’їдала. Тому я там не бачу якогось майбутнього.

На площі Габіма в Тель-Авіві сотні людей прийшли привітати з Днем незалежності Україну, розмахуючи прапорами України та Ізраїлю. Ізраїль, середа, 24 серпня 2022 року. (AP Photo/ Ariel Schalit)
На площі Габіма в Тель-Авіві сотні людей прийшли привітати з Днем незалежності Україну, розмахуючи прапорами України та Ізраїлю. Ізраїль, середа, 24 серпня 2022 року. (AP Photo/ Ariel Schalit)

Н.Ч.: Ви знаєте, що українці тепло ставляться до Ізраїлю, говорять про подібність долі українського та ізраїльського народу, яким доводиться боротися за виживання поруч з агресивними сусідами. І через це дуже боляче українці сприймають відмову Ізраїлю у постачанні Україні зброї, яка могла б захистити українські міста. Ви буваєте в Ізраїлі, знаєте ситуацію там. Чи з новою владою прем’єр-міністра Біньяміна Нетаньягу ситуація зміниться?

М.Р.А.: Я був в Ізраїлі за час війни вже багато разів, був перед виборами, зустрічався тричі з нинішнім прем’єр-міністром. Під час другої нашої зустрічі з ним він вперше заговорив про Україну, про те, що на посаді прем’єр-міністра він зробить все, що в його силах, щоб покласти край трагедії українського народу. До цього він мовчав з цього приводу.

Я зустрічався з багатьма міністрами, з главами партій, і пояснював їм, що відбувається в Україні. Були такі, що взагалі не розуміли, що там відбувається. Не тому, що вони були за Росію, а тому, що це не було в полі їхніх інтересів, і їм було важливо роз’яснити все. Я з’ясував, хто і чому блокував допомогу Україні. І я також розумію, що і сам Ізраїль у важкій ситуації, що Росія постійно шантажує Ізраїль, бо з різних боків є і Хамас, і Хезболла, і Іран. Тому засуджувати Ізраїль за це я не можу.

Але я пояснив, що ситуація зараз змінилася – Іран, який намагається створити ядерну зброю і погрожує знищити Ізраїль, почав постачати дрони Росії, які вони випробовують там і будуть використовувати проти Ізраїлю. А натомість з Росії отримують технології, літаки, ядерних спеціалістів. Тому, думаю, Ізраїль, навіть у своїх власних інтересах має підтримати Україну. Тому, я думаю, що після візиту міністра закордонних справ Елі Коена, допомога вийде на якісно новий рівень.

Форум

XS
SM
MD
LG