Спеціальні потреби

Християнські місіонери у Сеулі рятують дітей північнокорейських рабинь

  • Голос Америки

Деякі громадяни Північної Кореї наважуються на втечу з найбільш ізольованої держави світу. Більшість біженців прямують у Китай, з яким країна має спільний кордон, і який не стільки захищений, як кордон із Південною Кореєю. Утім, навіть для тих північних корейців, яким це вдалося, жах не закінчується.

Місіонерська організація з Південної Кореї допомагає тисячам дітей, які народилися в Китаї в сім’ях утікачів чи в північнокорейських жінок, і які не мають легального статусу, живуть у злиднях та потерпають від насильства.

Такими дітьми займаються у Міжнародній школі Дурігана в Сеулі.

Останнім часом захист кордону між КНДР і КНР посилився, що зменшило кількість утікачів. Проте тут розквітла торгівля північнокорейськими жінками. У Китаї існує високий попит на молодих жінок, яких не вистачає через політику обмеження народжуваності. Оскільки була дозволена тільки одна дитина в родині, то чимало китаянок робили аборти, якщо чекали на дівчинку.

У Північній Кореї ж багато людей у відчаї та готові на будь-який ризик. Отже китайська мафія підкуповує прикордонників та заманює у Китай корейських жінок, які потрапляють у домашнє та сексуальне рабство.

«Є багато людей, які хочуть купити жінку. І є багато північних корейців, які хочуть утекти», - говорить пастор Чан Ківан з Церкви Дурігана у Південній Кореї.

Є багато людей, які хочуть купити жінку. І є багато північних корейців, які хочуть утекти

Діти, що в них народжуються, не мають прав та легального статусу. Вони потерпають від недогляду та насильства. Пастор Чан Ківан допомагає цим жінкам та їхнім дітям перебратися у Південну Корею.

«Коли я жила в Китаї, там було дуже небезпечно. Але тут у Південній Кореї я живу на свободі», - розповідає 15-річна Хан Єсул, яку з Китаю допомогла вивезти Церква Дурігана.

Хан Єсул, разом з іншими дітьми північнокорейських біженців, навчається у літній школі в Сеулі. Туди ж на літо привозять своїх дітей американці корейського походження. Коли ці діти разом граються чи бігають коридорами школи, їх важко розрізнити. Але походять вони з дуже різних світів. 20-річна Ю Онкіон перебралася у Китай разом із батьками. Вона ще пам’ятає злидні та голод у КНДР.

«На вулицях не було трави. Люди їли більше траву, ніж харчі», - згадує дівчина.

На вулицях не було трави. Люди їли більше траву, ніж харчі

Одинадцятирічна Кім Чун Ву показує шрам, що залишився їй від її китайського батька.

«Мій батько це зробив, бо був психічно хворим», - пояснює дитина.

Пастор Чан говорить, що більшість дітей, яким вони допомагають, пережили травму та експлуатацію. За приблизними підрахунками, в Китаї проживає близько 30 тисяч дітей, що народилися у матерів з Північної Кореї. Вони не мають громадянства, легального статусу, і часто не мають доступу до школи чи до лікаря.

Дивіться також: Як Путіну заважають навички дзюдоїста розповів письменник

Ваша думка

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG