Спеціальні потреби

Історики відкривають правду про парадоксальність Томаса Джефферсона

  • Голос Америки

150 років тому, у квітні 1862-го року, у розпал Громадянської війни, тогочасний президент США Авраам Лінкольн започаткував процес скасування рабства, звільнивши усіх рабів міста Вашингтон. Через дев’ять місяців, Лінкольн заборонив рабство на території всієї країни. У промовах про необхідність скасування рабства Лінкольн часто цитував конституцію, яка починається словами «всі люди створені рівними». Ця фраза стала символом громадянських цінностей американців. Однак парадокс в тому, що її автор Томас Джефферсон, один із засновників нації, був рабовласником. У причинах цього протиріччя намагаються розібратися автори двох виставок. Одна, з них проходить у Вашингтоні, інша – у музей-садибі Джефферсона в штаті Вірджинія.

Більшу частину свого життя Томас Джефферсон прожив у маєтку Монтічелло, що у передмісті Шарлотсвіла, за приблизно дві з половиною години автоподорожі від Вашингтона.

Джефферсон був рабовласником. Протягом життя у нього було понад 600 рабів. Афроамериканці жили при садибі, працювали на плантаціях та втілювали у життя чисельні задуми Джефферсона, який славився винахідництвом.

Куратор будинку-музею Джеферсона Сьюзен Стайн розповідає, що у часи, коли народився і жив третій президент, рабство було невід’ємною складовою життя Америки:

«В Америці його часів, 20% населення складали раби. Джефферсон був одним з чисельних рабовласників. Тут у Монтічелло люди мають нагоду задуматися над цією складною епохою».

У Монтічелло відвідувачі мають нагоду познайомитися з життям рабів Джефферсона. Комп’ютерна графіка демонструє, як того часу виглядало їх житло. Деякі помешкання та майстерні планують відбудувати. Поміж інших, експозиція розповідає про Вормлі Г’юза, головного садівника Джефферсона.

«Вормлі Г’юз готував насіння для посіву, садив квіти і дерева. Він же й вирив могилу своєму господарю, у липні 1826-го року», – розповідає історик Синдер Стентон.

Стентон дізналася про Г’юза та інших рабів із детальних записів самого Джефферсона. 20 років тому, вона з колегою, започаткувала проект, у рамках якого шукає та запрошує до Монтічелло нащадків рабів, які жили у маєтку.

«Це спосіб показати жорстокість системи у межах якої люди знаходили можливість жити, передавати життєві цінності та професійні навички своїм дітям», – каже Синдер.

Керен Гьюз Вайт нащадок Вормлі Гьюза. 15 років тому вона відвідала зустріч, організовану Синдер у маєтку Монтічелло:

«Я побачила де ходили і де працювали мої пращури. Екскурсія була організована спеціально для нас. Ми відчули своє місце у Монтічелло, будинку президента».

Керен каже, що проект започаткований у Монтічелло, дозволив їй тверезо оцінити роль Джефферсона в історії країни:

«Він був великим засновником нації, але одночасно тримав у рабстві моїх пращурів. Цей проект – нагода для мене дізнатися про той історичний період і сприйняти його таким, яким він був. Я не намагаюся змалювати ті часи в той, чи іншій колір».

Імена пращурів Керен та усіх інших рабів Джефферсона закарбовані на спеціальній символічній стіні у національному музеї історії афро-американців. Стіна стала частиною виставки «Парадокс свободи».

«Щоб пізнати Джефферсона, ви повинні подивитися на нього очима рабів. Навіть якщо все, що ми знаємо про його рабів, це лише імена, цього вже достатньо», – вважає історик Рекс Елліс.

Лише через майже 40 років після смерті Томаса Джефферсона, автора вислову «всі люди створені рівними», у США було скасовано рабство. Джефферсона поховали на території маєтку Монтічелло. Чимало сучасних істориків критикують автора Конституції, за те, що за часів свого президентства він не доклав зусиль для ліквідації рабства, а після смерті не звільнив своїх власних рабів.

XS
SM
MD
LG