Спеціальні потреби

Експерт Інституту стратегічних та міжнародних досліджень : «Україна ризикує стати енергетичним придатком Росії»


Едвард Чау

Переговори щодо ціни на газ між Україною та Росією тривають. Невизначеність щодо ціни на газ для населення стала причиною і невідновлення багатомільярдної програми кредитування з боку МВФ. Під час останнього раунду переговорів, цитує видання «Комерсант-Україна» міністра фінансів Валерія Хорошковського, МВФ наполягав на підвищенні Україною тарифів на газ для населення. «Позиція МВФ щодо підвищення тарифів на газ і тепло була досить жорсткою, і це стало тим каменем спотикання, який нам поки що не вдалося перебороти», – сказав він, повернувшись з Вашингтона.

Ця та інша рекомендації щодо реформи енергетичного сектора України пролунали і в ході слухань у Сенатському комітеті із закордонних справ минулого тижня. Перед сенаторами-членами підкомітету з Європейських справ свідчив старший науковий співробітник Інституту стратегічних та міжнародних досліджень Едвард Чау.

Понад 30 років Чау є одним з провідних фахівців у галузі енергетики. Зокрема, під час роботи в компанії «Шеврон», він відіграв провідну роль в укладенні міжнародної угоди вартістю 2,6 мільярда доларів з будівництва нафтопроводу від Каспійського до Чорного моря. Також він спостерігав та писав про український енергетичний ринок протягом останніх двох десятків років та надавав консультації з цих питань чотирьом українським урядам.

На початку свого виступу Чау нагадав, що Радянська Україна була експортером газу в РРФСР. У 1975-му році Україна видобувала більше газу, ніж зараз споживає. Тепер Україна видобуває втричі менше газу, ніж у 70-их роках, а дві третини всього газу, який вона споживає, імпортується з Росії.

На думку експерта, Україна може збільшити видобуток вполовину, а вітчизняний газ може становити понад 50% від всього обсягу, що споживається всередині країни. Але це неможливо за сучасних умов, які Едвард Чау описав наступним чином:

«Якщо б ви хотіли створити енергетичну систему, оптимальну для корупції, вона б виглядала як та, що існує сьогодні в Україні. Ви б почали з встановлення монополії, яка повністю контролюється державою, і керівник якої не звітується ні перед ким, крім голови держави, який призначає її менеджмент. Вона б діяла на непрозорих засадах, не була б підзвітна акціонерам (які могли б вимагати юридичні права як власники) та існувала незалежно від ринкових умов, оскільки її заборгованість час від часу погашається з державного бюджету.

Ціна на газ власного видобутку була б встановлена дуже низькою – звичайно, що з соціальних міркувань – що веде до створення «сірої зони», в якій газ надається згідно з доступом до коридорів влади, а не за ціною. Низькі ціни на газ власного видобутку пригнічують розвиток цього сектора, а також – енергозберігаючих технологій. Це у свою чергу вимагає закупівлі великого обсягу імпортованого газу, який контролюється тією же монополією та обраним посередником. Посередник часто оплачується газом, а не готівкою, що дозволяє йому реекспортувати газ чи продавати обраним внутрішнім споживачам, залишаючи державну компанію з боргами та соціальними зобов`язаннями».

Також, на думку експерта, Україна підірвала свою позицію транзитера нафти та газу, що дісталася їй у спадок від Радянського Союзу. За його підрахунком, коли Росія закінчить будівництво газопроводу «Південний потік» у 2016-му році, обома газопроводами – «Північним» та «Південним потоком» – можна буде прокачувати стільки ж газу, скільки зараз проходить через Україну.

Чау заявив, що усі, хто працює в секторі енергетики в Україні, добре обізнані як з причинами ситуації в цій сфері, так із шляхами її вирішення. Рекомендації щодо його реформи надавалися експертами Міжнародного агентства з енергетики, МВФ, Світового банку, ЄС, американським урядом та незалежними консультантами. Усі рекомендації у своїй суті зводяться до поради перебудувати сектор за принципами сучасного ринку.

«Це означає кінець системи посередництва, яка щороку вимиває мільярди доларів з бюджету; прозорі та справедливі правила для усіх інвесторів, діяльність яких не мусить залежати від зв`язків з політичною елітою; і головне – справедливі принципи ціноутворення», - пояснив Чау.

Також, вважає він, можуть допомогти іноземні інвестиції, але на сьогоднішній момент іноземні інвестори не отримують рівного доступу до геологічних даних, не можуть взяти участь у відкритому та справедливому тендерному процесі, а ті, хто все-таки відважився працювати в Україні, «були зустріти корпоративним рейдерством, відсутністю законів, перемінними регуляціями та іншими ворожими умовами».

Говорячи про переговори щодо газу, які зараз тривають між Україною та Росією, Чау зробив прогноз, що домовленість буде досягнута до російських президентських виборів у березні. Ця домовленість, на думку експерта, «передасть частину контролю та/або власності на українську міжнародну газову транзитну систему «Газпрому» в обмін на так звану «знижку на газ». Поступки щодо проникнення на внутрішній газовий ринок України також можуть бути зроблені «Газпрому» чи обраному ним посереднику. У результаті цього сценарію Україна стане енергетичним придатком Росії».

Щодо рекомендацій сенаторам, Едвард Чау надав лише одну – пояснювати небезпеку корумпованого енергетичного сектора в Україні безпосередньо її громадянам, оскільки приватні розмови з політичною та економічною елітою ніяких результатів не дали.

  • 16x9 Image

    Тетяна Ворожко

    Старша редакторка Української служби «Голосу Америки», ведуча, журналістка і продюсерка. Цікавиться політикою, відносинами України-США, соціальними питаннями та медициною, але найбільш любить розповісти гарну людську історію. Робить включення із місця подій, запускає нові проекти та програми, із 2017 року редагує та регулярно дописує до рубрики «Блоги» на веб-сайті служби. Працювала репортером газети «Киевские Ведомости» та програми «Погляд у світ» (УТ-1), сценаристом та журналістом культового шоу «Без Табу з Миколою Вереснем» (1+1). Дописувала до десятка газет і журналів. Співпрацювала з CNN та BBC. Після навчання у США обійняла посаду радника Координатора проектів ОБСЄ в Україні з питань мас-медіа, де протягом двох років запустила десятки проектів, спрямованих на розвиток вільних ЗМІ та зменшення напруги між регіонами країни. Автор двох книг та документального фільму (канал СТБ). Здобула диплом магістра історії КНУ імені Тараса Шевченка та магістра журналістики Університету штату Огайо (Атенс). Мама сина.
XS
SM
MD
LG