Спеціальні потреби

Росія та сценарій державного націоналізму

  • Голос Америки

Пол Ґобл

Націоналізм у Росії – переважно державний: цього висновку дедалі частіше доходять політологи, які аналізують процеси, що розгортаються в сьогоднішній Російській Федерації. Як у Росії, так і на Заході спостерігачів турбує той факт, що націоналізм у російському суспільстві та на державному рівні поступово зливаються в єдине ціле.

Причини та можливі наслідки цього явища намагалися з’ясувати учасники конференції у Вашингтоні. Гостями зустрічі, серед інших, були російські аналітики Олександр Верховський і Дмитро Дубровський.

На їхню думку, специфіка російського націоналізму полягає в тому, що він насаджується зверху. Росіяни більше довіряють владі, аніж громадським організаціям, унаслідок чого націоналістичні угруповання країни малі, роз’єднані та не мають потенціалу для зростання. Не заохочує їх і влада РФ, прагнучи зберегти державний контроль над ними.

«У політичному житті Росії, – каже американський політолог Пол Ґобл, – ми бачимо зміну картинки за принципом калейдоскопа. З роками загальний малюнок змінюється, але його складники залишаються колишніми».

На думку Ґобла, наслідок цієї парадигми полягає в тому, що протягом ось уже тисячі років жителі Росії не можуть відповісти на запитання: що це означає – бути росіянином? Надто вже багато існує нечітких визначень і гіпотез, з яких неможливо вивести струнку формулу.

«Трагедія Росії та російського народу в тому, що російська держава перетворилося на імперію до того, як росіяни стали вважати себе нацією, – сказав Ґобл в інтерв’ю «Голосу Америки». – У результаті Росія ніколи не була національною державою на зразок тих, що ми бачимо на Заході. Замість цього Росія стала одержавленою нацією. За такою схемою в ній будуються всі відносини між владою і народом, і занадто часто це призводить до негативних наслідків».

Пол Ґобл, який протягом багатьох років працював консультантом Держдепартаменту з питань народів СРСР, пояснює це явище так: могутні імперії Євразії – Іспанська, Австрійська, Османська занепали, і втративши колонії, не зникли, а перетворилися на однорідні етноси, що займають відносно невеликі території. Аналогічним чином повинна була розвалитися після Першої світової війни і Російська імперія.

Але зусиллями більшовиків, що здійснили революцію, Росія не відмовилася від своїх земель у Сибіру та на Кавказі. Її сьогоднішні лідери продовжують культивувати імперські амбіції та територіальні претензії. Однак на російських землях проживає майже двісті різних народів, багато з яких не асимілювалися. Зробити їх російськими радянській влади так і не вдалося, але багато хто внаслідок таких зусиль втратив самоідентифікацію.

Сьогодні в російському суспільстві дедалі частіше чути розмови про «російську цивілізацію». На думку учасників конференції, Кремль заохочує цей термін навмисно: він дає змогу ідеологічно зіставляти Росію не з окремими державами, а з Європою або навіть з усією західною цивілізацією. Кордонів країни, що встановилися 1991 року після розпаду Радянського Союзу, росіяни так і не прийняли. Тепер же, після анексії Криму, знаходяться й ті, хто вимагає приєднати до Російської Федерації... Ефіопію і Гавайські острови. Це, зазначають експерти, ще одне свідчення того, що ідеологічне бродіння, що почалося в суспільстві в роки перебудови, триває в Росії донині і, швидше за все, закінчиться тільки через кілька поколінь.

Ваша думка

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG