Відзначення нагородою «Оскар» авторів документальної стрічки про російського опозиціонера Олексія Навального викликало активні обговорення ролі опозиції в Росії в умовах російської війни проти України.
Режисер стрічки Деніел Роер, присвятив нагороду всім політичним в’язням у світі і заявив, що в ці дні Навальний сидить в одиночній камері через «несправедливу агресивну війну Путіна в Україні».
Якщо «Оскар» поза контекстом війни в Україні та масового геноциду українців, навіщо тоді постійно говорити про гуманізм і справедливість?
Але в той час, як відзнака стала приводом для нових заяв на підтримку ув’язненого з 2021 року Олексія Навального і вказувань на жорстокість режиму Путіна, лунають також і застереження, зокрема від українських активістів.
Застереження стосуються зокрема того, що нагорода стрічки привертає непропорційно велику увагу до російської опозиції на тлі нездатності, а особливо гострі критики кажуть і про небажання вчасно виступити проти російського шовінізму й загарбницького імперіалізму.
Стрічка «Навальний» розповідає, як він після отруєння в Росії у серпні 2020 року лікувався в Німеччині, а потім сам брав участь у розслідуванні замаху на його життя.
Тодішня канцлерка Німеччини Анґела Меркель заявляла, що її уряд не мав сумнівів у тому, що Навального отруїли нервово-паралітичною речовиною збройного зразка класу "Новічок".
Міжнародне журналістське розслідування виявило групу агентів російської Федеральної служби безпеки (ФСБ), які, як кажуть розслідувачі, були причетні до стежень і до спроби убивства Навального.
У січні 2021 року Олексій Навальний повернувся в Москву і його заарештували одразу ж в аеропорту, а потім засудили до багаторічного ув’язнення за кримінальну справу 2014 року, яку Європейський суд з прав людини назвав неправомірною.
«Мій чоловік у в’язниці лише за те, що говорив правду. Мій чоловік у в'язниці лише за те, що відстоював демократію. Олексію, я мрію про день, коли ти будеш на свободі і коли буде вільна наша країна», - сказала у Лос-Анджелесі Юлія Навальна, яка була на церемонії з двома дорослими дітьми.
Російський діяч, який вже багато років живе у США, Гаррі Каспаров, висловив припущення, що «Оскар документальній стрічці «Навальний» може привабити більше уваги не лише до його долі, але й до справжньої суті диктатури».
Ще один відомий опонент Путіна Вільям Браудер висловив думку, що стрічку про Навального «має побачити кожен американець, щоб зрозуміти, що Путін - холоднокровний вбився, якого треба зупинити».
Але Михайло Подоляк, радник в адміністрації українського президента, скористався Тwitter, щоб виявити невдоволення відзнакою стрічки про Навального.
Він назвав стрічку «маніфестом».., «в якому внутрішньоросійська політика ллється через край».
«Якщо «Оскар» поза контекстом війни в Україні та масового геноциду українців, навіщо тоді постійно говорити про гуманізм і справедливість?» - дорікає Михайло Подоляк.
Політолог Антон Шеховцов, який досліджує крайньоправі політичні партії та рухи на Заході і їхні зв’язки з Москвою, зауважує, що зараз «багато українців розчаровані» тим, що стрічці дали «Оскара», бо, пише він, «мають багато підстав не довіряти Навальному та його рухові».
З української сторони часто нагадують, що Олексій Навальний не засудив загарбницькі війни Росії на Кавказі і не виступив однозначно проти захоплення Росією українського Кримського півострова 2014 року, хоч і засуджував методи Путіна.
Міський голова Львова Андрій Садовий оприлюднив у Твіттері саркастичний допис, порівнявши Навального з «зіпсованим бутербродом», очевидно натякаючи, як колись Навальний заявляв, що Росія не повинна повертати Україні захоплений Крим, бо півострів, як він тоді висловився, «не бутерброд».
«Навальний — це бутерброд, який запаковували в ланчбокс і возять по світу як приклад того, що в росії ще залишилась опозиція. Обговорюють його рецептуру, черствий хліб, зіпсутий сир і специфічний запах російської пропаганди, якою тепер тхне Оскарівська статуетка», - написав львівський голова.
Форум