Уряд Бориса Джонсона говорить про можливі зміни способів фінансування суспільного мовлення у Великій Британії, порушуючи питання про роль Британської телерадіомовної корпорації (Бі-Бі-Сі), що існує вже 100 років.
Бі-Бі-Сі є найвідомішим у світі зразком потужного суспільного мовлення, але корпорація залежить від грошей, які збирають у вигляді обов’язкової плати з користувачів, і швидкі зміни в медіа стали поштовхом до нових дискусій про можливу потребу змін.
Ще одним джерелом тиску на Бі-Бі-Сі час від часу стають намагання уряду та інших центрів політичного впливу в країні змінити інформаційне поле під власні уявлення про роль преси та суспільного мовлення зокрема.
Прем’єр-міністр з журналістським минулим, Борис Джонсон, під час виборчої кампанії 2019 року висловився про потребу знову поглянути на питання телевізійної ліцензії - системи збору грошей на суспільне мовлення в країні.
Згідно з теперішніми правилами кожне британське помешкання, в якому є телевізор, а також ті, хто дивиться Бі-Бі-Сі в інтернеті через ВВС i-Player (доступна лише на території країни), зобов’язані оплачувати річну ліцензію, яка зараз коштує £154.50 ($198).
За 2018-2019 рік надходження від ліцензії сягали понад £3,7 мільярда, що становило близько 76% загальних надходжень (£4,89 млрд. за минулий рік) у Бі-Бі-Сі, яка також заробляє гроші з відокремлених комерційних операцій, зокрема з продажу своєї продукції на міжнародному медіаринку.
Британський закон класифікує відмову від сплати ліцензії як кримінальний злочин і покаранням може бути штраф, або навіть в’язниця.
У 2018 році понад 121 000 британців були притягнуті до відповідальності за неоплату ліцензії і покарані переважно штрафами на суму близько £176.
5 лютого уряд Джонсона офіційно розпочав громадські консультації стосовно того, чи треба залишати кримінальну відповідальність за несплату телевізійної ліцензії.
Подібне ініційоване урядом обговорення 2015 року щодо системи фінансування Бі-Бі-Сі дійшло висновку, що кращого способу ніж телевізійна ліцензія немає.
Тепер міністр культури Нікі Морґан заявила, що знову прийшов час подивитися на модель фінансування суспільного мовлення з огляду на “зміни медіа простору”.
Уряд також твердить, що думає про соціальний захист тих британців, для яких оплата телевізійної ліцензії (з квітня нова річна ціна - £157,50) може бути фінансовим тягарем.
Бі-Бі-Сі застерігає, що можливе зменшення надходжень від ліцензій означало б, що корпорація не зможе виконувати обов’язки суспільного мовника у теперішньому вигляді.
Нові технології і політика
Противники обов’язковості плати за телевізійну ліцензію у Великій Британії вже віддавна говорять про те, що роль Бі-Бі-Сі змінюється і, можливо, зменшується.
Але з іншого боку лунають заклики зміцнювати суспільне мовлення для протидії ворожим кампаніям дезінформації, що загрожують демократичним механізмам та національній безпеці.
На тлі дискусій щораз більше британців користуються новими джерелами інформації та розважальних відео програм, зокрема від міжнародних велетнів на зразок компаній Netflix чи YouTube.
Прем’єр-міністр Борис Джонсон своє відео звернення до країни з нагоди виходу Британії з Європейського Союзу 31 січня оприлюднив не на телеканалах країни, а на Facebook.
Уряд Джонсона, як і політики до нього, деколи намагаються обійти традиційні ЗМІ і звертатися до виборців напряму.
Прихильники такого прямого спілкування політиків з громадянами називають це ефективним інструментом демократії.
Натомість критики вказують, що, віддаючи перевагу виступам в інтернеті та поширенню відеоматеріалів у соціальних медіа, політики насправді уникають запитань, на які їм не хочеться відповідати.
У відповідь на заклики до Бі-Бі-Сі брати гроші за підписку на свої послуги і фінансувати суспільне мовлення комерційним способом, прихильники телевізійної ліцензії кажуть, що, ставши шлях заробляння на внутрішньому і міжнародному медіаринку, корпорація втратить статус і сутність суспільного мовника.
Дивіться також: Чому журналісти пішли з урядової прес-конференції у Лондоні?
