Спеціальні потреби

Добро - як спосіб знизити тиск, або навіщо американцям благодійність?


6-річний Ітан Дін написав лист Санті і зібрав по долару з однокласників, щоб відправити їх у благодійний фонд. Сакраменто, Каліфорнія

Думки, висловлені в рубриці «Моя Америка», передають погляди самих авторів і не відображають позицію «Голосу Америки».

«Назва вашого улюбленого благодійного фонду» ("The name of your favorite charity"). Ця опція в переліку «секретних питань» для відновлення паролю на сайті, де зазвичай питають дівоче прізвище матері чи ім’я улюбленої іграшки в дитинстві, трохи спантеличило. Виявляється, доброчинністю у Штатах займаються не лише мільйонери, як подружжя Ґейтсів та Цукерберґів.

За останні 60 років американці почали віддавати у сім разів більше грошей на благодійність, навіть з урахуванням інфляції. Цікаво, що 80% усієї філантропії припадає на приватних осіб, і решта 20% - на корпорації та фундації. А більш як 45% мешканців США виконували хоча б раз на рік волонтерську роботу. Але навіщо це людям?

Традиції доброчинності

Передріздвяний сезон у США – це ще й сезон збору коштів. Після святкування Дня подяки, розпродажів «чорної п’ятниці» та «кіберпонеділка» запровадили «щедрий вівторок».

Комерційні організації та громадські кампанії закликають клієнтів жертвувати на добрі справи, обіцяючи віддати стільки ж виручки, скільки зберуть пожертв.

На розі вулиць, на вході до магазинів стоять волонтери "Армії порятунку" (Salvation Army) у червоних шапках Санти із дзвониками й голосно закликають кинути копійчину. А їхні "червоні чайники" (red kettles) стали символом збирання пожертв.

Перед Різдвом всі купляють подарунки, а отже готові витратити кревно зароблені. Чому б тоді не поділитись із тими, кому це життєво необхідно?

Виховання у стилі “sharing is caring”

Фраза-заклинання “sharing is caring” («ділитись – означає піклуватись») відкладається у підсвідомість. Згадайте, скільки ви чули історій про те, як перехожі ділились із безхатьками їжею чи останніми грішми, а потім благодійникам за це віддячували?

Може, ви чули, як мер якогось українського міста перевдягнувся у безхатька й пожив на вулиці 3 дні, щоб зрозуміти потреби цих людей? А от мер Солт-Лейк-Сіті так зробив. Може, президенти й перші леді роздають їжу безхатькам у притулку? Так само, як подружжя Обам.

Так, це поодинокі випадки. Але здається, вони трапляються набагато частіше, ніж в Україні.

Зручність внесення пожертв

Можна жертвувати готівку, поштою надіслати чек, скористатись кредиткою чи PayPal. Можна віддати свій старий одяг чи меблі – звісно, у пристойному стані. Чи відправляти засоби гігієни, ліки, дитячі речі у постраждалі від повеней, пожеж чи штормів регіони. Під час стихійних лих американці демонструють особливу єдність. Наприклад, один колега відправив кілька бутлів із водою до знищеного ураганом Пуерто-Ріко.

А віднедавна функцію «фандрейзінґу» запровадив Facebook. Кожен користувач у США кількома кліками може долучитись до збирання коштів для конкретної мети чи людини: хворій дитині, потерпілим від урагану «Гарві» чи пожеж у Каліфорнії.

А до дня народження користувачів соцмережа сама пропонує організувати кампанію й зібрати пожертви для обраної іменинниками установи – замість подарунку на день народження. І підказують: мовляв, так уже вчинили кількадесят твоїх друзів, долучайся і ти.

Волонтерство - в моді

А ще можна жертвувати не гроші, а свій час. Одна з моїх колег два рази на тиждень працює у притулку для тварин. Інша знайома - по суботах волонтерить у великому концертному залі John F. Kennedy Center for the Performing Arts, допомагає організовувати безкоштовні вистави.

Ще одна, українка, на телефонній "лінії довіри" допомагає жінкам, які стали жертвами домашнього насилля чи опинились у скруті. При чому, вона каже, що потяг допомагати іншим відчула, вже переїхавши у США. І вона просто звернулась у місцевий департамент із волонтерства, де їй підказали, як саме вона може змінювати життя інших людей.

Бути волонтером у Штатах - це почесно, цим можна пишатись, як, наприклад, статусом "почесного донора" за радянських часів. Так само, як і працювати на повну ставку NGO, в неурядовій некомерційній організації. Шалених грошей там не заробиш, але можна отримати досвід, гарні рекомендації, рядок у резюме. Ще й задоволення від своєї роботи.

Торік у Чикаго мала інтерв'ю із Джоном Гевком, генеральним секретарем однієї з найбільших у світі громадських організацій Rotary International. Коли я спитала, як він вирішив її очолити, він відповів, що за свою кар'єру юриста заробив достатньо грошей, тож вирішив зробити щось для людства.

Перевіреність фондів

Із 2014 року українці, зокрема й у діаспорі, активно жертвували на допомогу сім'ям загиблих і поранених, переселенцям, оснащення військовиків. Тут же з'явилась шалена кількість шахраїв. Хто дасть гарантії, що умовна жінка із скринькою на шиї у метро не забере собі в кишеню пожертвувані «на лікування дитини» гроші?

Американці ж мають добру систему перевірки благодійних фондів. Існує спеціальний перелік довірених організацій, затверджений IRS (Internal Revenue Service), тобто податковою системою США.

Можливість заощадити на податках

Попри поширений у мережі міф, американці навряд чи можуть виграти тисячі доларів на пожертвах, списуючи їх із податків. Однак якщо в американця є старе авто, яке він не хоче чи не може продати, або одяг, який залежався у шафі, їх можна віддати у благодійні фонди. За це дають чек із оціночною вартістю пожертви. На цю суму можна знизити суму річного прибутку, з якого сплачується податок.

Головна причина, як на мене, в тому, що роблячи добро іншим, передусім тішиш себе. Психологи довели, що в людей, які зробили пожертву, активні ті самі ділянки мозку, що відповідають за фізичні насолодження. А ще благодійність знижує тиск. Чи можна тоді назвати благодійність, ще й якщо показову, – егоїзмом? Навіть якщо так, то як на мене, це найкорисніший його різновид.

Передрук та інше використання матеріалів, розміщених на цьому веб-сайті, дозволяється за умови посилання на джерело.

Дивіться також: Американські студенти допомагають біженцям у різних куточках світу​. Відео

  • 16x9 Image

    Марія Прус

    Журналіст української служби "Голосу Америки", висвітлює широке коло тем, від політичних новин і проблем системи охорони здоров'я – до соціальних і культурних подій. У Києві працювала на багатьох українських телеканалах, зокрема UA: Перший (Перший національний телеканал України), «П'ятий канал», ТРК «Ера». У листопаді 2016-го з Вашингтона висвітлювала американські вибори в ефірі українських каналів. Отримала ступінь магістра Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Facebook Forum

Вишиванки захоплюють світ. Інтерактивна мапа

XS
SM
MD
LG