Спеціальні потреби

Очевидиця Голодомору: «На вулицях мерці діти, по радіо – розповіді про щасливе радянське дитинство»


Американці українського походження хочуть добитися, щоби тему українського Голодомору-Геноциду включили до програм американських шкіл.

87-річні Петро і Ольга Матули були маленькими дітьми, коли в Україні лютував страшний голод 1932-1933 років. Однак обоє добре пам’ятають ті часи. Мати пані Ольги під час Голодомору вчителювала в Києві. Пригадувала, як багато голодних і бездомних дітей можна було побачити на вулицях міста. Всі вони тікали з голодних сіл у пошуках порятунку. Будинок для таких дітей-сиріт стояв поруч із їхнім помешканням на вулиці Смирнова-Ласточкіна в Києві. Мати пані Ольги на все життя запам’ятала, як міліція привозила до сиротинця дітей та вивозила, звідти ж, їхні мертві тільця.

«І вона ще так драматично у своєму спогаді каже: бачу пару мертвих дітей забрали, а пройшла кілька будинків, і на вулиці Артема, на тій Львівській, гучномовець говорить про щасливе життя дітей у Радянському Союзі», – пригадує Ольга Матула.

Згодом вже в Америці мати пані Ольги давала свідчення спеціальному комітету Конгресу США, що на вимогу української громади збирав інформацію про Голодомор. Сама ж Ольга погодилася добровільно розшифровувати свідчення очевидців Голодомору із записів.

«Ті всі оповідання правдиві, що я чула, – пригадує вона. – То вони просто не давали мені спати деякий період. Але я вирішила, що буду таки допомагати, бо це було важливо. Це був період, коли в Радянському Союзі ніхто не міг рота відкрити, 1986 рік. До «перестройки» ніхто не міг згадувати Голод».

Петро Матула показує на світлині себе дворічного з батьками. Фотографія була зроблена всього за кілька років до Голодомору, який для маленького Петра назавжди залишився в спогадах цвітом акації. Малим він рвав ці квіти, а мама висушувала їх і перетирала на борошно для хліба. Чоловік пригадує: як тими квітами його мама намагалася допомогти вже почорнілому від голоду кузину.

«Мама стукала у двері – ніхто не відповідав. Якась тінь пройшла, у вікно було видно, але дверей не відкрили. То мама поклала тоді ті квіти на порозі і сама зібралася повертатися додому. А сусідка, старша жінка, яка також не могла ходити через голод, каже: «Дитино, не ходи туди, бо там померла трирічна дитина і мама її варить», – Петро Матула замовкає, сльози виступають у його очах.

Ті всі оповідання правдиві, що я чула. Вони просто не давали мені спати деякий період
Ольга Матула

Трохи заспокоївшись чоловік каже: «Ми, українці, такого не заслужили». Він переконаний: українська громада в США зробила справді багато для того, щоби добитися розслідування Голодомору Конгресовим комітетом на чолі з Джоном Мейсом і щоб спогади про ті страшні часи не були забутими. Саме тому день відкриття Меморіалу жертвам Голодомору-Геноциду у Вашингтоні став для нього з дружиною особливим.

На відкриття меморіалу до столиці США українці їхали не лише з різних американських штатів, а також із Канади і самої України. Зовсім старенькі і наймолодші не злякалися дощу.

Ми, українці, такого не заслужили
Петро Матула

«Це наша відповідальність як українців, щоби наші майбутні покоління знали, що це було. І світ теж знав, що це було», – каже Наталя Мороз, яка привезла на відкриття меморіалу свого п’ятимісячного сина. Співак і композитор Віктор Морозов, що нині живе у Вашингтоні й також прийшов на відкриття меморіалу додає: «Подія має величезне значення, тому що це своєрідне визнання світом Геноциду».

Ідея створити меморіал у вигляді пшеничного поля, що перемогла на конкурсі, оголошеному українським урядом у 2011 році, належала архітекторці Ларисі Курилас. Однак проект довго не рухався через брак грошей, доки їх не виділив опальний нині олігарх Дмитро Фірташ. Курилас пригадує: коли фінансові труднощі були подолані, знайшлися нові. Пшениця, яку шукали, аби створити правдиве бронзове поле, у США від Техасу й до північних штатів вже була зібрана.

Дитино, не ходи туди, бо там померла трирічна дитина і мама її варить
Петро Матула

«Вся пшениця була зібрана. Мені довелося їхати аж до Канади за пшеницею. Але далі виникла інша проблема: сканування тих колосків. То була величезна робота і ми навіть уявити собі не могли, скільки для їх зображення знадобиться місця на комп’ютері», – говорить архітектор меморіалу Лариса Курилас.

Кілька діб майстри перебирали колоски, вручну, сортували і сканували їх. Далі місяці пішли на те, щоб для кожного колоска вилити окрему форму, а згодом – і сам чотирьохтонний меморіал. Із ливарні у Пенсильванії до Вашингтону пам’ятник привезли ще в травні цього року. Офіційно його відкрили 7 листопада. Творці меморіалу вірять – це ще один крок до того, щоб американське суспільство більше довідалось про страшний український голод. Але Петро і Ольга Матули запевняють: на цьому не можна зупинятися. Треба добиватися, щоб про український Голодомор-Геноцид американці почали говорити й читати також у всіх загальноосвітніх школах.

Дивіться також: У центрі столиці США стоїть Меморіал жертвам Голодомору в Україні

  • 16x9 Image

    Тетяна Харченко

    Має більш ніж 16-річний досвід у журналістиці. Починала з роботи кореспондентки на радіо «Континент» у Києві. Відтоді працювала журналісткою на телеканалі СТБ, а також у виданнях: «Україна молода», «Газета по-українськи», «Новинар»; спеціальною кореспонденткою і текстовою редакторкою ранкових випусків телеканалу СІТІ, оглядачкою та головною редакторкою сайту «Медіа Бізнес»; дописувала для National Geographic Україна.

    Має дві вищі освіти – за першою – фольклористка й викладачка української мови та літератури. Диплом режисерки документального кіна отримала як стипендіатка програми Fulbright, в американському університеті Wake Forest, що у Північній Кароліні.

    Є авторкою кількох документальних короткометражних фільмів, два з яких – «Пісні надії» та «Солдат-метелик» – були показані на американських кінофестивалях: RiverRun International Film Festival та Princeton Film Festival. З «Голосом Америки» була від весни 2014 року до осені 2017 року. Працювала як відеооператорка, журналістка та продюсерка. Відзняла серію сюжетів про українську діаспору в США з Бостона, Нью-Йорка, Парк-Сіті, Балтимора, Вашингтона, Арлінгтона, Нью-Джерсі та Лос-Анджелеса.       

Ваша думка

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG