"Українці пережили зиму і не здадуться", - конгресмен США Фіцпатрік. Ексклюзив

Американські законодавці готують низку нових законопроектів на підтримку України, в рамках 118-ї сесії Конгресу. Про це Голосу Америки розповів конгресмен-республіканець, Браян Фіцпатрік. Законодавець є співголовою Групи підтримки України в Палаті Представників США та членом Комітету з розвідки.

За словами Фіцпатріка, західні партнери включно із США, мали швидше надавати допомогу Україні. Водночас він наголосив, що тепер "увесь світ знає хто такі українці". Про помилки та досягнення протягом минулого року, а також про стратегію на рік поточний, конгресмен розповів Катерині Лісуновій, у ексклюзивному інтерв’ю.

Катерина Лісунова, Голос Америки: Зараз усі говорять про другу хвилю російської атаки. Яким, на вашу думку, має бути план Сполучених Штатів, НАТО та союзників, щоб запобігти цій атаці?

Браян Фіцпатрік, конгресмен-республіканець, штат Пенсильванія: Я думаю, варто посилювати санкції, щоб переконатися, що Росія продовжує розвалюватись із середини. Особливо, коли справа доходить до народної підтримки Путіна та його війни. А також, надати українцям літаки, танки, ракетні системи «Patriot» і все, що їм потрібно, щоб перемогти Росію. Я знаю, що вони можуть це зробити. Хто міг би подумати, що через рік ми будемо вести цю розмову? І це заслуга українського народу, а також Сполучених Штатів і наших союзників, які активізувалися і допомогли.

Дивіться повне інтервʼю тут:

К.Л.: Давайте повернемось на рік назад, за кілька тижнів до 24-го лютого. Що ви знали про повномасштабне вторгнення Росії на той момент? Які були ваші очікування і якими були ваші прогнози?

Б.Ф: Багато експертів казали, що росіяни знесуть владу в Києві “за тиждень-два”. Очевидно, цього не сталося. Вони помилялися і щодо Афганістану. Вони думали, що події там займуть більше часу, а все сталось дуже швидко. Можливо, вихід США з Афганістану підживлював прогнози експертів і щодо України. Але Україна довела, що ці експерти, та й взагалі увесь світ - помилялися.

Якщо в цьому і є якась мораль, - то світ побачив, що таке Україна і ким є український народ. Багато людей, навіть серед моїх колег, мабуть, не знайшли б Україну на мапі до 24-го лютого минулого року. Тепер усі знають де Україна і що за люди там живуть.

К.Л.: Особисто вас щось здивувало в українському захисті, в українській реакції на російський напад?

Б.Ф: Перш за все – стійкість. В природі людини падати духом, коли сили проти тебе переважають. Сам факт, що українці пережили чергову зиму, переживають постійні обстріли, геноцид, та інші речі, які змусили би багатьох людей здатися, кинути все, але не їх. Українці відмовляються здаватись. І я кажу це з першого дня: вони дійсно надихають.

К.Л.:​ Скільки разів після повномасштабного вторгнення ви були в Україні? Та чому ви вирішили поїхати туди?

Б.Ф: Я був там двічі після вторгнення, а також незадовго до вторгнення, у вересні. Перший візит після вторгнення був десь у березні, а наступний, мабуть, у травні. Я поїхав до Києва і далі до Одеси. Я побачився та поговорив з багатьма людьми, багатьма солдатами. Просто щоб отримати оцінку ситуації, що їм потрібно. Тому що їхні потреби змінювались разом зі зміною стратегії та позицій Росіян.

К.Л.:​ Що вам найбільше запам’яталося з тих поїздок?

Б.Ф: В основному запам’ятались люди. Але перше, що шокувало… коли я був у Києві та Одесі до вторгнення, - це були процвітаючі, гучні міста, повні життя... коли я побачив ці міста після вторгнення, це дійсно були міста-привиди. Бути на Хрещатику, коли там геть нікого немає, було дуже, дуже дивно і шокуюче, - але, водночас, це було очевидно та зрозуміло. Я також тоді поговорив із [мером Києва] Віталієм Кличком та мером Одеси. А також зустрівся із солдатами – вони просто неймовірно сміливі люди. Мені також запам’ятались їхня рішучість не здаватись, захищати свою країну і довести це до кінця.

К.Л.:​ Військова допомога Україні еволюціонувала від «Джавелінів» до систем ППО, а тепер і танків. Багато українців задаються питанням - чому Сполучені Штати та союзники не надають все одразу, щоб уникнути непотрібних жертв? Яка ваша відповідь на це питання?

Б.Ф: Це дуже хороше запитання і це правильна критика адміністрації Байдена. Я радий, що вони зрештою постачають необхідні речі, я хотів би наголосити на цьому. Ми вдячні за це. Але ця допомога мала би надійти набагато раніше. Якщо проаналізувати рік цієї війни та рішення, які були прийняті тут, у Сполучених Штатах, цією адміністрацією, – ви побачите, що усе запізнюється.

Краще пізно, ніж ніколи, але допомога не має запізнюватись. Спочатку майже все було заборонено постачати. Не хотіли давати літаки МІГ, потім не хотіли давати ракети S-300 «повітря-земля-повітря». Адміністрацію турбувало, що це може бути провокацією, ескалацією. Але слід поставити чесне запитання: чи не Володимир Путін є найбільшим провокатором? Він вторгся в мирну державу, яка не зробила нічого поганого, яка нікому не загрожувала, включно з Росією.

Але нині допомога еволюціонувала. Так, 8 місяців тому в адміністрації Байдена не могло й мови йти про постачання чогось на кшталт систем Patriot. Я ніколи не подумав би, що вони наважаться їх надати, але вони це зробили. Хоча повинні були зробити це набагато раніше. Отже краще пізно, ніж ніколи, але хотілося б, щоб це сталося набагато раніше.

К.Л.:​ Про визнання Росії державою-спонсоркою тероризму. Ця ініціатива була висунута як на рівні резолюції, так і на рівні законопроекту. Але поки що ані Конгрес, ані Білий дім, схоже, не бажають прийняти це рішення. Як ви думаєте, чому?

Б.Ф: Я не знаю чому так. Але ми з конгресвумен Марсі Каптур внесли цю резолюцію іще під час минулої сесії Конгресу, і збираємося внести її знову в нинішній сесії. Росія є державою-спонсоркою тероризму, вона вчиняє геноцид найгіршим із можливих способів, тож треба називати речі своїми іменами.

К.Л.:​ Ви згадали про свою роботу із конгресвумен-демократкою, Марсі Каптур. Яких законодавчих ініціатив на підтримку України варто очікувати цього року від вас та ваших колег, зокрема від Групи підтримки України в Конгресі?

Б.Ф: Ми маємо потужно тиснути на Росію всіма способами: визнати державою-спонсоркою тероризму, вигнати з усіх міжнародних організацій, які дають їм місце за столом або право голосу, - вони цього не заслуговують. Це держава-вигнанець, і ставитись до них треба відповідним чином. А Путін - воєнний злочинець. Крім того, я вважаю, що санкції потрібно посилити, наскільки це можливо. Не зважаючи навіть на те, що і ми можемо побічно постраждати від цих санкцій.

Тому що ми зараз бачимо, як Європа, яка довірилась Росії в енергетичних питаннях, засвоює той самий урок, що й Сполучені Штати, які довірились Китаю в питаннях економічних. Якщо ви йдете на угоду з дияволом, рано чи пізно вам доведеться за це заплатити. Так само як я закликав американські компанії відмовитись від усього, що стосується Комуністичної партії Китаю, весь світ повинен відмовитись від усього, що стосується Росії: інвестицій, працевлаштування чи співробітників.

Це душитиме їхню економіку, це внутрішня робота. Так ви перемагаєте Росію зсередини. А щодо боротьби ззовні, то ми повинні продовжити забезпечення України усім необхідним озброєнням.

К.Л.:​ Чи є щось, що Сполученим Штатам, НАТО та іншим союзникам треба було зробити інакше протягом цього року, стосовно російської агресії в Україні?

Б.Ф: Все повинно рухатись набагато швидше. Авжеж, існують виклики, які потрібно усвідомити. Велика частина необхідного обладнання просто не була готова. Ми не накопичуємо таку кількість озброєння, а те що маємо не використовуємо так швидко. Бо ми не перебуваємо у воєнному стані. Європа, а точніше Західна Європа, також особисто не бере участі у війні, але забезпечує Україну. І ці поставки потрібно виробляти. Їм також потрібно підтримувати певний рівень власних запасів, щоб захищати свою країну. Тож це зрозуміло. Але, попри усе це, я думаю, що велика частина необхідної допомоги могла надійти набагато швидше. Бо кожна секунда запізнення коштує Україні додаткових життів.

К.Л.:​ Які ваші очікування від цього року в Конгресі, стосовно російської війни?

Б.Ф: Ми маємо, не допустити втоми від війни. Коли вторгнення лише відбулося, це було шоком для всіх, ці події транслювалися в новинах 24/7. Усі стежили за ситуацією. Але в людській природі з часом втомлюватись. Ці події вже не привертають такої уваги, їх вже немає на перших шпальтах газет. Цього власне і хоче Володимир Путін. А ми маємо цьому запобігти. І це моя робота, разом із конгресвумен-демократкою Марсі Каптур та іншими співголовами українського Кокусу.

Будучи членом Комітету з розвідки в Палаті представників, я також маю прямий зв’язкок із Комітетом у закордонних справах і був членом делегації на безпековій конференції у Мюнхені. Зараз я став членом Парламентської асамблеї НАТО, тож я також відвідуватиму Брюссель в питаннях альянсу. І на усіх цих платформах я постійно і послідовно підтримуватиму Україну і буду її голосом.

К.Л.:​ Що би ви хотіли сьогодні сказати українському народу?

Б.Ф: Залишайтесь мужніми. Америка прикриє ваш тил. Завжди будуть голоси маргіналів, крайніх лівих чи правих – вони недоброзичливі, але їх дуже мала кількість. Переважна більшість демократів та республіканців у Палаті представників і Сенаті підтримує Україну. І це було яскраво видно, коли до нас приїхав президент Зеленський. Це найтепліший прийом, який я будь-коли бачив у цій залі, за усі роки моєї роботи.

Окрім того, кожного разу, коли президент США згадує Україну в своїй промові про стан подій в державі, це об’єднує нашу власну країну. І це дивовижно, що Україна об’єднує навіть нас тут, у Сполучених Штатах. Тому моє послання Україні є наступним: будьте сильними, а ми прикриємо ваш тил.

К.Л.:​ Ви щойно згадали виступ президента Зеленського у Конгресі, – яка була ваша реакція, враження від цього виступу?

Б.Ф: Деякі речі, які він сказав, мені не сподобались. Знаєте, я вважаю, що завдання президента — це будувати мости у відносинах, а не вбивати клини. І було кілька коментарів, які стали своєрідним ударом по цілій політичній партії, яка нині представляє більшість у Палаті представників. Президенти не мають так робити. Він кращий за це.

Нагадаємо, раніше Голос Америки опублікував ексклюзивні інтерв'ю із сенатором-демократом Крісом Мерфі, з конгресменом-республіканцем Майком Лоулером, спів-головую українського конгресового кокусу конгресменом-демократом, Майком Квіглі та 52-гою спікеркою Палати представників Конгресу США, Ненсі Пелосі. Остання наголосила, що "Із жаху та розбитого серця народились героїзм та надія. Усі у захваті від надзвичайних людей України: які перед обличчям жахливих випробувань, відмовляються припиняти боротьбу за власну свободу".

Інші ексклюзивні матеріали дивіться незабаром в етерах Голосу Америки та читайте на нашому сайті. Зокрема, інтерв'ю із співголовою сенатського комітету з Міжнародних Відносин, сенатором-республіканцем Джимом Рішем, його колегами сенатором-демократом Шелдоном Вайтгаузом, сенаторкою-демократкою Джин Шагін та сенатором-демократом Діком Дурбіним.