Спеціальні потреби

Актуально

Під час вторгнення наратив російської пропаганди в Болгарії змінився. Про дружбу народів вже не говорять - соціолог Огнян Мінчев

Люди беруть участь у демонстрації на підтримку уряду перед парламентом у Софії, Болгарія, 22 червня 2022 року. REUTERS/Спасіяна Сергієва

Сорок чотири відсотки болгар вважають, що НАТО несе відповідальність за війну в Україні, що є найбільшим показником серед 16 європейських країн і Великої Британії, опитаних у квітні організацією YouGov, міжнародною групою досліджень даних і аналітики. Лише 23% болгар вважають, що Росія відповідальна за війну проти України, порівняно з 85% фінів і 80% шведів, згідно із дослідженям. При цьому 65% болгар схвалюють відправку гуманітарної допомоги в Україну, 49% підтримують в'їзд українців, 17% - відправку зброї, а 12% - відправку військ в Україну в рамках операції НАТО, якщо така колись станеться.

Згідно з дослідженням Globsec, науково-дослідної організації із офісом у Братиславі, Словаччина, у 2022-му році в суспільній думці Болгарії відбулися найбільші зрушення серед дев’яти країн ЄС, які вони дослідили. Якщо в 2021-му році 45 відсотків болгар розглядали Росію як стратегічного партнера, то в березні 2022-го – лише 30%. Частка респондентів, яка позитивно ставилася до Путіна, впала з 70 до 29%.

«Ця тенденція прирікає проросійські партії Болгарії в кращому випадку на другорядні ролі, не дозволяючи їм найближчим часом очолити уряд», - робить висновок Максим Саморуков у статті «Болгарія повертається в орбіту Росії?» на вебсайті Фонду Карнегі за міжнародний мир.

Про настрої у болгарському суспільстві, як вони змінилися через повномасштабне вторгнення, вплив російської пропаганди та, зокрема про те, чому Україна посідає особливе місце в болгарській історії «Голос Америки» поспілкувався з соціологом та політологом Огняном Мінчевим, директором Інституту регіональних та міжнародних досліджень в Софії.

Інститут займається незалежними дослідженнями та здійснює контрактну роботу на користь МЗС Болгарії та Софійського Університету Св. Климента Охридського, де Мінчев також є професором кафедри Політичної теорії. Крім цього, Мінчев є головою Ради правління болгарської секції міжнародної антикорупційної мережі Transparency International.

Це інтерв’ю, записане в офісі дослідника в Софії, - перше в серії матеріалів про болгарську позицію щодо України та допомогу біженцям; з іншими думками читачі також зможуть ознайомитися у наступних статтях та телевізійних сюжетах.

Тетяна Ворожко: Болгарське суспільство часто вважають проросійським. Чи відбулися значні зрушення у ставленні до Росії, Путіна та до України від початку повномасштабного російського вторгнення в Україну?

Огнян Мінчев: Я б не вважав загальні настрої в болгарському суспільстві проросійськими. Болгарія завжди була пограничним суспільством. Болгарія є країною з двома обличчями: одне обличчя – проєвропейське, прозахідне, проліберальне, прораціональне; інше обличчя більш просхідне, проконсервативне, в тому числі, проросійське. Ці два обличчя є результатом болгарської історії, особливостей болгарської модернізації та викликів, з якими Болгарія стикається у своєму державотворенні та розвитку після звільнення від Османського панування наприкінці 19 століття.

Більшість болгарського суспільства є прозахідною

Після краху комунізму більшість болгарського суспільства - близько двох третин - є прозахідною. Може, й не дуже активно, але ці люди добре знають і підтримують думку, яка є здоровим глуздом, що Болгарія має належати до Європи, розвиватися разом з Європейським Союзом та іншими європейськими країнами, бути частиною кола націй, які належать до Європи та Атлантичного простору.

Є ще одна третина - ймовірно, від 25 до 30 відсотків людей - які мають ностальгічні настрої. Частина з них ностальгує за втраченим комунізмом - коли вони були молодими, мали більше благ у своєму житті. Частина – це люди, які не змогли адаптуватися в новому середовищі після падіння комунізму. Коли людина програє порівняно з іншими, їй потрібно знайти пояснення, чому. І є два варіанти: або ти винен, або хтось інший. У цьому випадку винні Європа і Захід.

І є така просхідна «Аркадія», прихильники болгаро-російської дружби. Такого роду проросійські погляди існують на тлі болгаро-російської міфології, яка розвивалася досить довго у болгарській історії.

Огнян Мінчев – професор кафедри політології Софійського університету, Болгарія.
Огнян Мінчев – професор кафедри політології Софійського університету, Болгарія.

Левова частка проросійських настроїв в Болгарії створена масовою, структурованою та дуже активною російською гібридною пропагандою, яка поширюється в країні принаймні протягом десяти років. Сотні засобів масової інформації, інтернет-видань, радіостанцій, телевізійних програм фактично заповнені людьми, які добровільно чи не добровільно, працюють на пропагування Росії, російської могутності, російської величі та ймовірних переваг, які Болгарія матиме, якщо вона відмовиться від європейської, прозахідної приналежності та повернеться до «вічної дружби з Росією», як казали в радянські часи.

Т.В.: Чи існує тут поділ за поколіннями?

О.М.: Старше покоління в Болгарії, прозахідне чи проросійське, знає Росію, вони вивчали російську мову в школі до краху комунізму, читали російські книги. Багато з них були в Росії в Радянському Союзі по роботі, як туристи і так далі. Молоде покоління не знає Росії. Тож дуже легко впливати на свідомість і громадську думку молодих поколінь, пропагуючи Росію. Наприклад, найбільш проросійською країною на Балканах є Сербія. Напевно, у всій Європі Сербія є якимось дивним проросійським островом. Однією з ключових причин, чому Сербія така проросійська, є те, що серби не знають Росії. Серби й не бачили росіян. Серби ніколи не бачили російської армії. Серби ніколи не бачили російської адміністрації.

Історії біженців вплинули на ставлення звичайних болгар до війни та Росії

Т.В.: Як інформація про звірства росіян в Україні вплинула на ставлення болгарського суспільства?

О.М.: Ця війна по-різному вплинула на болгарське суспільство. Війна в Україні стала своєрідним стимулом для деяких болгар визнати, що Росія і Україна — це не одне і те саме, бо Радянський Союз був цілісним утворенням.

До того ж ми вже десятиліттями піддаємося інтенсивній російської пропаганді, яка говорить, що українці – дружні росіянам люди, але там є такі нацисти і прозахідні, проамериканські зрадники, які фактично зробили антиросійський переворот у 2014 році і керують Україною проти волі українського народу. Тепер, коли український народ єдиним фронтом виступив проти російської агресії, цю історію вже неможливо продати навіть недієздатним болгарам. Болгари почали визнавати, що Україна є окремою нацією, яка зазнає агресії, і Україна захищає свою свободу від російської агресії.

Хоча й цю просту істину не всі болгари сприймають - від 20 до 30 відсотків болгар якимось чином не можуть усвідомити цю просту істину і продовжують обслуговувати пропагандистську міфологію про захоплення України зрадниками, західний переворот, про те, що російська армія воює в Україні, щоб відновити статус-кво - братерство між слов’янськими народами, зокрема між Росією та Україною.

Але в болгарському суспільстві та в болгарській свідомості зростає кількість розмежувальних ліній. Люди розуміють, що деякі з тих загальних міфів про Україну, які ми знали, насправді є міфами, вони не є реальністю. На це ставлення вплинула й присутність українських біженців у Болгарії. Хоча зараз в країні залишається трохи менше 100 тисяч, з початку російської агресії до півмільйона людей з України пройшли через Болгарію. Те, що ці люди спілкувалися зі звичайними болгарами, висловлювали свою думку, має суттєве значення.

Т.В.: Яким взагалі є ставлення болгарського суспільства до тимчасово переміщених осіб з України?

О.М.: Я б сказав, що загальне ставлення до біженців позитивне. Є багато болгар, які намагаються допомогти біженцям, зокрема тому, що болгарський уряд їм допомагає не досить ефективно.

Спочатку була можливість надати українським біженцям готелі по всьому узбережжю Чорного моря, тому що була рання весна, не сезон відпусток, і власники були раді мати у своїх готелях біженців, навіть якщо виплати уряду за це були досить малими. Проте з настанням сезону відпусток цих біженців довелося переселяти в інші місця, що, звичайно, було незручно як для біженців зокрема, так і для влади.

Але я думаю, що більшість болгар насправді з розуміннями поставилися і підтримували біженців з України в Болгарії. Хоча б з цієї причини, що більшість цих біженців – жінки з дітьми. Не можна бути нормальною людиною і вороже ставитися до жінок і дітей.

Звичайно, в Болгарії є частка людей, які я назвав проросійськими з ряду історичних, соціальних, політичних та інших причин, але й вони не особливо активно негативно чи вороже ставляться до біженців. Хоча в тих колах ходять різні чутки, наприклад, кажуть: «Подивіться на тих українців, вони їдуть сюди на дорогих джипах, вони багаті, у них все добре, а ми повинні про них піклуватися». Але це, звичайно, дурість, бо серед українців є багаті люди, як і серед усіх інших народів. І є люди, які приїжджають на своїх джипах, звичайно, сюди їдуть і більш забезпечені. Але більшість біженців - це жінки з дітьми, яким потрібна допомога з предметами першої необхідності.

Українські біженці на болгарському ринку праці більш ніж вітаються

Т.В.: В Болгарії немає бюрократичних перешкод для працевлаштування українок. Чи існує напруження через те, що вони забирають у болгар робочі місця?

О.М.: Я так не думаю. Якщо є, то це - локальні випадки. Загальна картина болгарського ринку праці є сумною, оскільки за останні три десятиліття з країни емігрувало від 2 до 2,5 мільйонів болгар. Здебільшого це молоді люди, підприємливі. Існує болісний дефіцит робочої сили на болгарському ринку. В певних галузях економіки українським біженцям більш ніж раді, наприклад, - у туризмі, у певних сферах адміністрування, у сфері послуг тощо. Українські біженці на болгарському ринку праці більш ніж вітаються.

Ще до початку війни в останнє десятиліття зростала кількість українців, переважно молодих людей, які приїжджали на канікулах працювати на болгарському узбережжі Чорного моря. Але той факт, що зарплати у Болгарії невисокі, таких людей було небагато. Звісно, українці, як і інші, воліють поїхати за 1000 кілометрів на захід, де вони зароблять у 5, 6, 7 разів більше, ніж у Болгарії. Але тим не менш, у нас працюють українці і зараз їх більше, ніж раніше.

Звичайно, отримати навчених, освічених людей, які можуть із самого початку застосувати свої знання та навички, – це пряма користь для національного ринку, національної економіки кожної країни, яка приймає українських біженців і не тільки українську імміграцію. Тож з цієї точки зору, звичайно, болгарський ринок потребує більше учасників на самому ринку.

Як примає суспільство Болгарії українських біженців? Відео

Як примає суспільство Болгарії українських біженців? Відео
please wait

No media source currently available

0:00 0:06:41 0:00

Т.В.: Якщо говорити про політику уряду, то допомоги Україні небагато - у першу чергу, це участь у санкційному режимі. Чим це продиктовано, враховуючи, як ви кажете, що дві третини і більше болгар займають проєвропейську і проукраїнську позицію?

О.М.: Болгарія перебуває в політичній кризі останні два роки. Але навіть якби ми не перебували в політичній кризі, майже кожен болгарський уряд намагається балансувати між приналежністю Болгарії до Європейського Союзу та НАТО, з одного боку, і тими людьми, які більш схильні підтримувати просхідні, проросійські настрої та позиції.

Під час політичної кризи ми мали низку відносно слабких урядів, частина з яких були тимчасовими урядами президента. Але останній уряд, який фактично керував Болгарією з грудня по липень, був урядом, який складався з чотирьох дуже різних партій - дві міцно поєвропейські, одна популістська без ідеологічної ідентичності і стара Комуністична партія, яка називається тепер Соціалістичною партією і яка робила все можливе, щоб поставити під загрозу можливість Болгарії допомогти Україні зброєю та загалом підтримувала дуже обережну позицію уряду щодо війни в Україні.

Важливо сказати, що проросійські позиції та проросійська пропаганда в контексті війни змінилися. Вони вже не виступають за єдність з Росією, бо Росія – це бридкий агресор і цього не замаскуєш. Зараз вони говорять: «Ми не повинні вступати в чужу війну, ми повинні бути нейтральними». Як можна бути тут нейтральним? Якщо Україна, не дай Боже, зазнає поразки у цій війні, у російських імперських планах ми - наступні. Тим не менше ця теза – «нейтралітет до чужої війни» - популярна в певних колах і, мабуть, в першу чергу, походить від страху. Якщо вас лякає війна, якщо ви боїтеся ризику стати частиною цієї війни, перша реакція, більш-менш звичайна реакція, це зіграти страуса й засунути голову в пісок.

Україна займає особливе місце в болгарській історії, у болгарській свідомості та в болгарській душі

Т.В.: Ми також бачимо і чуємо від болгар і українців, які спілкуються з болгарами, що вони захоплюються хоробрістю українців, визнають, що українці, в тому числі, захищають й їх.

О.М.: Так і є. Ми, я маю на увазі людей здорового глузду, це чудово розуміємо. Люди здорового глузду та люди, які хоч трохи знаються на історії та реальності, розуміють, що ми будемо наступними. Балкани є свого роду улюбленим місцем для російського імперіалізму, так було завжди. Якщо Росія вийде на береги Чорного моря, не дай Бог, розгромивши Україну, то однозначно ми станемо наступним об’єктом російської агресії. Ймовірно, в Болгарії воно не набуде тих форм, як в Україні, але буде не менш болючим.

Т.В.: Ви раніше сказали, що болгари почали нарешті розрізняти українців і росіян. Що б ви порадили українському зовнішньополітичному відомству, культурним діячам, історикам розповісти про себе – що знайде найбільший резонанс в болгарському суспільстві?

О.М.: Можна зробити багато речей, щоб не просто розмежувати українців і росіян, які були одним цілим у радянському минулому, а щоб для більшості болгар стало кришталево зрозумілим, що Україна посідає особливе місце в болгарській історії, у болгарській свідомості та в болгарській душі. На багато історичних фактів болгарам не вказували з ідеологічних, політичних та інших причин.

Коли ми святкуємо визволення Болгарії від Османського панування, ми святкуємо Російсько-Турецьку війну 1877-1878 років. Але ми не знаємо, що, ймовірно, більшість солдатів імперської армії, які воювали в Болгарії, були солдатами з України. Два великі контингенти українських військових билися разом із болгарами на Шипкинському перевалі, захищаючи його від османських військ.

Азбука, яка була розроблена в Болгарії на основі глаголиці Кирила і Мефодія, так звана кирилиця, була надана не Москві. Її надали Києву. Тож Київська Русь була партнером і реципієнтом традиції духовного розвитку Болгарії.

Є багато речей, яким болгари повинні навчитися, так само, як європейці в 20-му столітті повинні були почати розрізняти реалії в імперії Габсбургів, яка зазнала краху і з якої вийшло багато націй, різних, з різною ідентичністю, різними точками зору. Отже, Російська імперія – остання традиційна імперія в Європі і вона розвалюється на наших очах. Вона руйнується болісно, але руйнується, і ми маємо дізнатися про нації і що вони означають для нас, бо процес цього болісного краху є незворотнім.

Всі новини дня

Потужний землетрус у Туреччині і Сирії. Вашингтон надсилає дві групи рятувальників. Відео

Вашингтон надсилає до Туреччини дві групи рятувальників для пошуку вцілілих і ліквідації наслідків. Про це повідомив представник Ради з нацбезпеки США Джон Кірбі.

ПВК "Вагнер" все складніше вербувати в'язнів на війну РФ в Україні - медіа

Кладовище найманців ПВК "Вагнер" у Краснодарському краї, Росія, 22 січня 2023. REUTERS/Stringer

У російських тюрмах усе менше добровольців воювати в Україні у складі ПВК "Вагнер" на тлі повідомлень про великі втрати серед в'язнів, тому видання Євгена Пригожина розпочали піар-кампанію за участі ув'язнених, які вижили на війні та вже повернулися додому. Про це пише незалежне російське видання "Медіазона".

Журналісти зазначають, що якщо раніше Пригожин агітував особисто, тепер "посилає підлеглих". "Цього разу добровольців набагато менше: якщо після першого візиту Пригожина на війну записувалися по кілька сотень ув'язнених, то тепер це швидше кількадесят. В'язні кажуть, що вже не дуже вірять у помилування, а новини та розмови із завербованими переконують їх, що ризик загибелі дуже високий".

Нині координатор стратегічної комунікації Ради з нацбезпеки США Джон Кірбі під час брифінгу заявив, що у тяжких боях за Бахмут найбільше зацікавлений особисто Пригожин - "через егоїстичну особисту вигоду з метою підвищити свій високий статус у кремлівській ієрархії".

Як зазначає Радіо Свобода, про другу хвилю набору до ПВК "Вагнер" раніше писали правозахисник і колишній політвʼязень Іван Асташин, видання "Верстка" та кілька телеграм-каналів.

Скільки загалом людей було завербовано на війну з російських колоній, достеменно не відомо. Федеральна служба виконання покарань повідомляла про скорочення торік кількості увʼязнених майже на 30 тисяч осіб. На початок лютого "Медіазона" змогла підтвердити загибель 823 завербованих увʼязнених, хоча реальні цифри можуть бути значно більшими.

Найманців угруповання підозрюють у скоєнні численних воєнних злочинів. З весни 2022 року у медіа почала зʼявлятися інформація, що ПВК вербує увʼязнених у російських колоніях для участі у війні з Україною в обмін на помилування. Як це оформляється юридично, досі невідомо. Кремль заявив, що ця інформація засекречена.

Місце в кремлівській ієрархії та соляні копальні - Білий дім про "егоїстичний" інтерес Пригожина у боях за Бахмут

Центр ПВК "Вагнер", що пов'язують із російським бізнесменом Євгенієм Пригожиним. Фото: AP Photo, File

У тяжких боях за Бахмут найбільше зацікавлений очільник російської приватної військової компанії "Вагнер" Євгеній Пригожин - "через егоїстичну особисту вигоду з метою підвищити свій високий статус у кремлівській ієрархії". Так ситуацію прокоментував координатор стратегічної комунікації Ради з нацбезпеки США Джон Кірбі.

Кірбі також наголосив на економічній вигоді, яку, за інформацією посадовця, планує отримати Пригожин - через місцеві соляні та гіпсові копальні.

"Через цей егоїстичний інтерес Пригожин не боїться кидати у бій в'язня за в'язнем", - сказав Кірбі під час брифінгу про залучення засуджених до лав "Групи Вагнера". Посадовець додав, що США зосереджуватимуться на тому, щоб продовжувати надавати Україні необхідну безпекову допомогу для її успіху на полі бою і зокрема довкола Бахмута.

Соляне родовище Артемівське у Бахмуті площею 179 квадратних кілометрів одним з найбільших у Європі. Місцеві соляні шахти належать державному підприємству "Артемсіль", лідеру на українському ринку й експортеру до 20 країн, допоки воно не припинило виробництво через кілька місяців після російського вторгнення. З моменту заснування наприкінці XIX століття підприємство видобуло понад 280 мільйонів тонн солі. Шахти досягають глибини 200-300 метрів і мають тунелі загальною довжиною 300 кілометрів.

За інформацією Reuters, соляні шахти можуть стати комерційно прибутковим активом, а також росіяни планують використовувати їх для зберігання боєприпасів і зброї поза зоною дії українських ракет.

Раніше президент Росії Володимир Путін підписав указ, що дозволяє мобілізацією росіян, які мають непогашену судимість за вбивства та інші тяжкі злочини, передбачені Кримінальним кодексом РФ.

Як повідомляв Голос Америки, Сполучені Штати оголосили санкції проти ПВК "Вагнер" та Пригожина. Міністерство фінансів США назвало "Групу Вагнера" міжнародною злочинною організацією.

Також Сполучені Штати звинувачували російських найманців в експлуатації природних ресурсів у Центральноафриканській Республіці, Малі, Судані, аби допомогти фінансувати війну Кремля в Україні.

У статті використано матеріали Reuters

Суд у Грузії відмовився випустити Саакашвілі за станом здоров'я

Екс-президент Грузії Міхеїл Саакашвілі під час відеозв'язку на судовому слуханні у Тбілісі, 1 лютого 2023. REUTERS/Irakli Gedenidze

Тбіліський міський суд 6 лютого відмовився відтермінувати виконання вироку в справі колишнього президента Грузії Міхеїла Саакашвілі, передає грузинська служба Радіо Свобода. Рішення оголосив суддя Георгій Аревадзе, тим самим не задовольнивши клопотання адвокатів Саакашвілі.

Рішення судді викликало невдоволення родичів та прихильників колишнього президента.

На сьогоднішньому засіданні сторони проголосили заключні промови, після чого суддя зачитав рішення.

Представники пенітенціарної служби не погодилися з клопотанням адвокатів Саакашвілі. За словами представника служби, юриста Ніки Абрамішвілі, поданий суду висновок не містив достовірної інформації про тяжкість хвороби засудженого Міхеїла Саакашвілі і не міг служити підставою для відтермінування покарання.

Зі свого боку, адвокати сьогодні закликали суддю задовольнити їхнє клопотання та винести справедливе рішення. Зокрема, Шалва Хачапурідзе сказав судді, що порятунок життя третього президента – у його руках. За поясненням адвокатів, Аревадзе своїм рішенням міг зіграти історичну роль і закласти основу для великого примирення.

Виходячи зі стану здоров’я, Михайло Саакашвілі ані на засіданні, ані на оголошенні рішення не був присутнім, навіть дистанційно.

З клопотанням про відстрочку або звільнення від покарання колишнього президента Грузії до суду звернулися адвокати Саакашвілі. Це клопотання суддя Георгій Аревадзе розглядав близько двох місяців.

Експрезидент Грузії, який має українське громадянство, був заарештований у Тбілісі восени 2021 року після таємного повернення до країни. На той час щодо нього був ухвалений заочний вирок – 6 років позбавлення волі у справі про перевищення повноважень.

Через проблеми зі здоровʼям Саакашвілі перевели до цивільної клініки у Тбілісі. Сам політик та його прихильники наполягають, що погіршення стану могло бути спричинене отруєнням. Влада Грузії стверджує, що для таких висновків немає доказів.

Кількість жертв землетрусу у Туреччині й Сирії перевищила 2600. США відправляють в регіон групи рятувальників

Рятувальна операція на місці лікарні, що обвалилась внаслідок землетрусу, Іскендерун, Туреччина, 6 лютого 2023. REUTERS/Umit Bektas

Вашингтон відправляє до Туреччини дві групи рятувальників у координації з Анкарою для пошуку вцілілих і ліквідації наслідків потужного землетрусу. Про це на брифінгу повідомив представник Ради з нацбезпеки США Джон Кірбі.

"Зараз окрім персоналу, який вже працює на місці, ми перебуваємо в процесі розгортання додаткових груп, у тому числі двох пошуково-рятувальних груп в умовах міста із 79 осіб, щоб підтримати пошуково-рятувальні зусилля Туреччини та допомогти всім тим, хто постраждав або втратив житло внаслідок землетрусу, - повідомив Кірбі. - USAID і Пентагон також зараз координують дії зі своїми турецькими колегами щодо додаткової допомоги".

Раніше Голос Америки повідомляв, що президент США Джо Байден висловив співчуття родинам загиблих і поранених й пообіцяв надавати "будь-яку необхідну допомогу" Туреччині, а також підтримку Сирії через гуманітарні організації у країні, які підтримують США.

Тим часом стало відомо, що кількість жертв землетрусу у Туреччині й Сирії перевищила 2600, понад 11 тисяч людей поранені. Епіцентр знаходився у місті Газіантеп, неподалік кордону із Сирією. Підземні поштовхи були відчутні також у Лівані та Ізраїлі.

Перший поштовх магнітудою 7,8 бала стався перед сходом сонця, через кілька годин було відчутно повторні поштовхи у 7,7 бала. Пошук вцілілих у тисячах обвалених будинків ускладнює холод і дощ.

У статті використано матеріали Reuters

Більше

XS
SM
MD
LG