“Українська кухня вливається у сучасну міжнародну моду на сезонні страви, місцеві продукти, ферментацію”, - пояснює Оля Геркулес успішність того, що вона робить у Лондоні як шеф-кухар та автор кулінарних книг.
Фактично кожна лондонська книгарня, яка має місце на розділ для книг про їжу та кухню, продає великоформатний доробок Олі Геркулес з чудернацькою назвою “Mamushka” і з поясненням на обкладинці, що це рецепти з України та з більш віддалених країв.
Друга її книга “Kaukasis” присвячена стравам з кавказьких країн: Грузії, Азербайджану, Вірменії, а також Ірану, Росії і Туреччини.
Незабаром до них має долучитися третя книга, яка буде присвячена регіональним стравам України.
Ім’я Олі Геркулес знайоме багатьом шанувальникам британських теле і навіть радіо передач про куховарство, а також читачам лондонських часописів, які зваблюють аудиторію розкішними ілюстраціями екзотичних страв, переконуючи, що такі шедеври запросто може приготувати будь-хто.
“Борщ просто обожнюють”, - стверджує Оля Геркулес і уточнює, що особливо її зелений борщ зі щавлем британці приймають “на ура”.
Найкраща ресторанна їжа повинна бути як домашня, але трошки вишуканішою. Тільки трошки.
А те як дехто вперше в житті пробує квашену городину, вона, усміхаючись, порівнює з польотом у космос.
Відповідаючи на запитання, чи є українські страви, які західноєвропейці принципово не сприймають, наприклад сало, Оля задумується лише на секунду і повідомляє, що сало з черемшою (маринованим диким часником) - це ще одна страва, яка у Лондоні йде “на ура”.
“З салом проблем нема, - пояснює вона, - бо зараз дуже в моді страви з італійським лардо, що є відповідником українського сала”.
Харчовий експорт з України
Це підтверджує важливість марки і реклами погоджується Оля та визнає, що харчова індустрія таких країн як Італія чи Франція значною мірою тримається на міжнародній репутації.
На значній кількості продуктів у західних супермаркетах головним маркуванням часто є саме назва країни, звідки походить, чи з якою асоціюється продукт.
Символом якості харчових виробів, чи навіть смаку, може бути просто намальований французький, або італійський прапор.
Якщо ви їсте м’ясо, то вам треба знати і про ратиці.
Чи можна так пропагувати харчову продукцію з України?
Чи можна досягти, щоб напис “made in Ukraine”, або український прапорець на упаковці став популярною торговельною маркою і знаком якості?
“Думаю, що так”, - не поспішаючи відповідає Оля і прикладом називає те, що до неї звернулися укладачі однієї з книг, які наголошували, що хотіли від неї рецепт саме українського борщу.
Але як прихильниця автентичної, вишуканої їжі Оля Геркулес не дуже прагне бачити полиці світових супермаркетів заваленими масовою харчовою продукцією з України.
“Якщо ми будемо виробляти масово і без душі, то це не буде справжня українська їжа, яку творили наші бабусі”, - побоюється вона.
Визнаючи, що українські фермери очевидно зацікавлені у завоюванні міжнародних ринків, Оля каже, що вже зараз хотіла б мати у британських крамницях, наприклад, українську соняшникову олію, але не у вигляді прозорої жовтуватої рідини майже без смаку, а іскристої, трохи мутної і пахучої олії, яку витискають у домашніх умовах чи на дрібних олійнях.
На такій олії вона хотіла б побачити український прапорець як знак якості.
Звідки береться м’ясо
“Я поважаю вегетаріанців і веганів”, - каже Оля, додаючи, що має на увазі “неагресивних веганів”.
Вона повідомляє, що її чоловік - вегетаріанець, і що у неї не було б проблеми, якби її син колись сказав, що хоче спробувати якесь особливе харчування.
“Це добре для планети”, - припускає вона про веганство, але наголошує на тому, що вважає набагато важливішим, аби люди поважали усю їжу.
Оля Геркулес проголошує, що усі повинні “знати звідки береться наша їжа” і дбати за якість складників.
“Якщо ви їсте м’ясо, то вам треба знати і про ратиці, вуха і хвости”, - доводить вона.
Українська домашня кухня на думку Олі Геркулес зараз виходить на ресторанний рівень насамперед в самій Україні, що варто підтримувати.
“Найкраща ресторанна їжа повинна бути як домашня, але трошки, трошки вишуканішою. Тільки трошки. У вас від такої їжі повинно щось ворушитися в душі”, - пояснює Оля, - Гарна ресторанна їжа не може обійтися без елементу гарної домашньої кухні”.
Дивіться також: Фермер з Техасу волонтерить в Україні – викладає англійську
