Російська війна проти України увійшла у ту стадію, коли вона є змаганням волі між Заходом і Росією, бо волю України до боротьби ніхто не ставить під сумнів, кажуть американські фахівці у галузі безпеки та розвідки.

Якщо Захід спасує, і Кремль залишить під своїм контролем хоч якусь частину української території, він вирішить, що виграв, тому Захід має показати, що за жодних обставин він не відступить і підтримати Україну всіма засобами для звільнення своєї території, вважають експерти, яких зібрав на розмову, приурочену до річниці російського вторгнення, Центр стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS).

Україна має отримати далекобійні ракети для того, щоб ізолювати та звільнити Крим, а це має покласти початок цілковитому звільненню української території, говорить Еліот Коен, колишній радник державного департаменту за адміністрації Джорджа Буша-молодшого, який нині займається питаннями стратегії в CSIS.

«Таким чином українці дійсно могли б розпочати демонтаж російської матеріально-технічної інфраструктури, яка дуже залежить від залізничних колій, і це дозволило б їм ізолювати Крим від материка і значною мірою вивело б з ладу російські сили», – вважає Коен і додає, що розмови про «червоні лінії», які нібито не можна переходити у постачанні зброї Україні, є не більш ніж «самостримуванням».

Коен також вважає, що не обійтися без «справжньої оборонно-промислової мобілізації». «Ми маємо знайти способи надати промисловості багаторічні контракти, щоб вони могли почати працювати з інфраструктурою, щоб справді збільшити виробництво і набрати людей, бо люди мають критичне значення», – сказав Коен.

Дивіться також:

Чому країнам НАТО бракує зброї для України - екс-заступник помічника генсека НАТО Гордон Дейвис

І третя з негайних речей, які, на його думку, мають зробити американські політики, це – постійно пояснювати і нагадувати американцям, чому вони мають підтримати Україну не просто «стільки, скільки буде потрібно», а реально «до перемоги України».

«Я вважаю, що дуже важливо пояснювати, чому це в наших інтересах. Ми також повинні нагадувати людям про жахи, які творять росіяни. Серед них – це велике дослідження Єльського університету про те, що росіяни робили з українськими дітьми, саджали їх у концентраційні табори, переміщували їх, відривали від батьків, які перебувають на контрольованих Росією територіях України. Це є злочином, воєнним злочином за Женевською конвенцією. Усім потрібно нагадувати, що це не просто агресивна війна, це війна, яка включає надзвичайні злочини проти людяності в масштабах, які ми не бачили з часів Другої світової війни», – вважає Коен.

Дивіться також:

Росія забрала на "перевиховання" більше 6000 дітей з України. Це може становити геноцид - Звіт

Не можна планувати виграти війну і демонструвати слабкість

Колишня співробітниця американської розвідки, а нині заступниця директора з програм міжнародної безпеки в CSIS, Емілі Гардінг, додає, що важливо говорити, що це не просто окремі випадкові злочини, а систематизовані, скеровані та очолені згори дії Москви. Вона вважає, що найгірше, що може зробити в цей момент керівництво Америки, це показати слабкість, або непослідовність.

На її думку, нещодавня публікація в Washington Post, де неназвані представники адміністрації кажуть, що попри офіційну «непохитну підтримку», непублічно українцям повідомляють, що «мовляв, з цим пора закінчувати», завдає великої шкоди.

«Росія готова до тривалої боротьби, і будь-який сигнал, який ми посилаємо, який говорить, що ми не готові до тривалої боротьби, додає їм надії, що вони зможуть «перечекати» нас. Не знаю, яка стратегія стояла за цією статтею, але ми сигналізуємо про слабкість у той час, як ми повинні сигналізувати про силу та відданість. Тому це – погана стратегія», – каже Гардінг.

Вона каже, що назагал, демократи підтримують позицію президента Байдена, який запевняє, що буде підтримувати Україну стільки, скільки буде потрібно. Республіканці є більш поділені – частина вважає, що потрібно йти до кінця, бо йдеться не лише про Україну, а про диктатора, який напав на незалежну державу і намагається нав’язати їй свою волю.

Інша група республіканців вимагає більш ізоляціоністської позиції, або ж вони вимагають приділяти меншу увагу Європі і більшу - загрозам з боку Китаю в Тихоокеанському регіоні. Але, на думку Гардінг, тут не може стояти питання «або Європа, або Тихий океан».

«Якщо ми програємо в Європі, в нас попереду будуть набагато складніші битви», – попереджає вона.

Росію можна перемогти – це не СРСР

Колишній колега Гардінг по розвідці, Майкл Вікерс, колишній заступник міністра оборони з питань розвідки та оперативний офіцер ЦРУ, погоджується: «Якщо ви хочете, щоб це швидше скінчилося, цього року, то дайте їм все, щоб вони це могли швидше скінчити».

«Проблема в тому, що цілі Путіна не змінилися. Якими б нереалістичними вони не були, – він хоче захопити всю країну – він думає, що зможе «пережити» нас. Тому якщо ми збираємося покласти край цьому конфлікту, ми повинні показати Путіну, що він не тільки не може досягти цього, але й програє», – вважає колишній розвідник.

«Так, Росію можна перемогти, але ми маємо для цього зробити все. Бо якщо буде відчуття, що Путін виграв, навіть частково, навіть коли просто збереже територію, яку він контролює зараз, для Заходу, це буде поразкою», – каже Вікерс.

Як вважає Коен, міфи про непереможність росіян, під навіювання яких потрапив Захід, походять з часів Другої світової війни. Але тоді на території України СРСР діяло 2,9 мільйона радянських солдатів, ще 2,3 мільйона було в резерві. Нинішні цифри – в 10 разів менше. Росія відправила в Україну близько 200 тисяч, 100 тисяч мала в резерві, і максимум, на який вона могла розраховувати – 400 тисяч. За рік її армія втратила від 130 до 200 тисяч – вбитими, пораненими і зниклими безвісти, вказує дослідник.

«Після цього неможливо відновити ефективну армію, особливо тому, що вони втратили свої найбільш підготовлені сили на початку війни», – наголошує Коен. А крім того, у Другій світовій у росіян була інша мотивація – вони воювали за виживання, намагалися перемогти ворога, який хотів їх винищити. У нинішній війні ця мотивація – на боці українців, а росіяни не знають, що вони роблять в Україні, переконаний Коен.

Дивіться також:

Для чого Україна має перемогти? Нотатки з лекції Нобелівської лауреатки Олександри Матвійчук у Гарварді

Попри санкції, російська економіка не обвалилася, а олігархи користуються виходом західних компаній з Росії

Як наголошують експерти, санкції мали певний ефект – росіянам доводиться розбирати на запчастини холодильники та інші споживчі товари, щоб витягнути з них мікросхеми для своєї зброї, але «вони не дали того ефекту, на який сподівалися». До того ж російський центральний банк за допомогою валютного контролю та інших кроків зміг зменшити ефект від санкцій.

«Здається, лише 34 країни в усьому світі запровадили санкції, і вони не є всеохоплюючими, обов’язковими, є ще вторинні санкції тощо, але вони не мали великого ефекту, тому найбільші наслідки будуть справді від втрат на полі бою», – каже Вікерс.

Посилаючись на дані, нещодавно опубліковані в часописі Economist, Емілі Гардінг, додає, що минулого року ВВП Росії знизився лише на 2%, а очікувалося, що це буде на 11%.

«Прогнози на 2023 рік становлять +0,3%, а це більше, ніж прогнози для Великої Британії та Німеччини», – наголошує вона.

При цьому, західні компанії, які хочуть покинути російський ринок, мають, за її словами, продати свої активи за півціни. «Отже, ми повернулися до гангстерського капіталізму та російських олігархів, які за дешево скуповують активи», – зауважує Гардінг.

Дивіться також:

Через американські санкції Росія не може вести в Україні війну сучасного типу - посадовець Держдепу

Візит Бідена до Польщі засвідчує зростання впливу Сходу Європи

Експерти CSIS наголосили, що очікуваний візит президента США Джо Байдена до Польщі є важливим знаком підтримки цій країні, яка прийняла мільйони українських біженців та стала опорним пунктом для західної допомоги Україні. Але також цей візит свідчить про зростання ролі Східної Європи зараз і після, чи в результаті війни.

Йдеться не лише про країни колишнього комуністичного табору, які попереджали про загрози з боку Росії і готувалися до них тоді, коли на Заході в них мало хто вірив. Але ця група посилилася ще голосами Фінляндії та Швеції, які змінили свою багатолітню політику нейтралітету і вирішили приєднатися до НАТО.

Дивіться також:

Франція має дивитися на схід Європи для майбутніх альянсів – французький політолог