Спеціальні потреби

Актуально

Чому Мінські домовленості не впроваджені після 7 років війни і переговорів?

Французький президент Еммануель Макрон з російським президентом Путіним на зустрічі керівників України, Росії, Франції та Німеччини - так званої Нормандської четвірки у Парижі 10 грудня 2019 р.

«Ми готові виконувати», - заявив на нараді з українськими дипломатами 21 грудня президент України Володимир Зеленський про Мінські домовленості щодо досягнення миру на сході України.

І російські представники, включно з президентом Путіним, постійно й гучно вимагають втілення Мінських домовленостей.

Німеччина і Франція - посередники під час підписання двох Мінських угод 2014 і 2015 року також кажуть, що прагнуть їх втілення.

За словами державного секретаря США Ентоні Блінкена, «ми давно кажемо, що найкращий спосіб врегулювання конфлікту у східній Україні - це відновити кордон України, який їй належить, через так званий Мінський процес - домовленості, які Росія та Україна досягли багато років тому».

Чому попри таку одностайність Мінські домовленості не впроваджені вже майже через 7 років?

В той час як дипломати й політики кажуть, що проблема полягає у різночитанні домовленостей, то деякі аналітики йдуть далі, називаючи зміст тих угод суперечливим, а певний спосіб їх втілення потенційно навіть небезпечним.

Різночитання

«Сторони абсолютно відкрито задекларували, що існує багато розбіжностей між Україною і Російською Федерацією щодо і виконання і трактування Мінських домовленостей», - визнав радник українського президента Андрій Єрмак після зустрічі 26 січня у Парижі з відповідними представниками Росії, Франції та Німеччини.

Російський представник на тих переговорах, Дмитрій Козак, з готовністю визнав, що досягнення сторін у мирному процесі за 7 років «відповідають майже нулю».

Вони (росіяни) завжди починали читати Мінські домовленості з кінця...
Наталія Галібаренко, голова місії України при НАТО

Москва постійно наполягає, що Мінські домовленості насамперед передбачають прямі переговори Києва з підтримуваними Росією сепаратистськими утвореннями в Донецьку та Луганську, що фактично означало б визнання так званих ДНР та ЛНР.

Українці наголошують, що мирний процес, перш за все, полягає у припиненні бойових дій, роззброєнні чи виведенні незаконних військових формувань, і у відновленні українського контролю над кордоном з Росією.

«Росіян ніколи не цікавив початок субстантивної частини, який чітко говорив, що має бути забезпечене стійке припинення вогню, що мають бути відведені всі озброєння, всі збройні сили, що має відбуватися обмін полоненими і так далі. Тобто росіян це ніколи не цікавило. Вони завжди починали читати Мінські домовленості з кінця: там де йшлося про вибори, де йшлося про закон про амністію…», - сказала в інтерв’ю Голосу Америки голова місії України при НАТО Наталія Галібаренко.

За словами Наталії Галібаренко Мінські домовленості не можна трактувати «як меню в ресторані», а треба виконувати його «як цілісний документ» і спочатку «вирішити безпекову ситуацію», а потім «політичні аспекти врегулювання».

Несумісність з суверенітетом

«Мінські угоди від вересня 2014 року та лютого 2015 року, які мали на меті припинити війну Росії на сході України, спираються на дві несумісні інтерпретації суверенітету України», - вважає британський політолог Данкен Аллан, колишній аналітик британського міністерства закордонних справ, а тепер директор консультантської компанії Octant Research & Analysis.

Мінські угоди... спираються на дві несумісні інтерпретації суверенітету України.

У розмові з Голосом Америки Данкен Аллан вказав, що за понад 7 років Росія не змінили свою позицію щодо України, а Мінські домовленості Москва, за його словами «розглядає як спосіб зламати суверенітет України назавжди».

Західні погляди на втілення Мінських домовленостей, вважає фахівець «є розпливчастими і непослідовними».

«Переважає думка, що втілення означає віднайдення середини між російською та українською позиціями. Але ці спроби зазнали провалу, посиливши тиск на Україну, ризикуючи політичною нестабільністю в Києві, і не привівши до жодних помітних змін у російській політиці», - наголосив Данкен Аллен в огляді проблеми Мінських угод для лондонського аналітичного центру Chatham House.

Угоди були підписані Україною вимушено під тиском активних бойових дій в Іловайську у серпні 2014 року, і згодом - кривавих боїв за Дебальцеве у лютому 2015 року.

Українські джерела та незалежні журналісти кажуть, що ті бої з тисячними втратами для української армії, які стали тлом для переговорів у Мінську, були прикладами прямого застосування регулярних підрозділів російської армії, що Москва заперечує.

Тепер західні країни можуть податися на спокусу тиску на Україну, щоб змусити Київ погодитися на вимоги Росії щодо Донбасу, вважають такі аналітики як Орися Луцевич з Chatham House.

«За умов скупчення такої кількості збройних сил на кордоні України, я думаю, що ця спокуса зростає, адже Захід хоче уникнути війни на європейському континенті, і тому я думаю, що буде повертатися до цих всіх ідей: змін до конституції (України) для того, щоб частково задовольнити російські вимоги і досягти деескалації ситуації», - сказала Орися Луцевич Голосу Америки.

Але і вона й інші коментатори, а також політики в Україні, застерігають, що насаджування російських вимог не приведе до тривкого миру, а навпаки закладе всередині України механізм нестабільності, що може вибухнути з новою силою.

На думку Данкена Аллана Захід мав би остерігатися ситуації, в якій західні представники, навіть не бажаючи того, могли би опинитися на одному боці з Росією, а натомість треба «зосередити зусилля на тому, щоб допомогти захистити суверенітет неокупованої України».

«Це, насамперед, означає, як би це не було важко, зосередити впровадження Мінська на досягненні тривкого припинення вогню, що, зрештою і є у перших пунктах домовленостей. А друге - підтримувати прагнення України зміцнитися внутрішньо, зміцнити державні установи, реформувати економіку, судочинство, щоб вона була здатна витримувати постійний російський тиск, який майже напевне буде тривати.… І при цьому треба бути реалістом, що конфлікт на сході України напевне буде тягнутися далі», - вважає Данкен Аллан.

Відповідь США Росії, переговори Нормандської четвірки: подробиці. Відео
please wait

No media source currently available

0:00 0:09:43 0:00

Всі новини дня

Байден підписав закон щодо допомоги Україні, обсягом 40 млрд дол

Президент США Джо Байден проводить турне по Азії. 21 травня 2022 року він перебуває в Південній Кореї (Jeon Heon-Kyun/Pool Photo via AP)

Президент США Джо Байден підписав закон, в якому передбачено виділення 40 млрд дол допомоги для України до кінця 2022 фіскального року, 30 вересня, повідомили в Білому. Текст закону, після голосування в Сенаті США цього тижня, було доставлено на підпис президентові до Південної Кореї, де Байден перебуває з візитом.

Президент США подякував лідерам обох палат Конгресу "за швидке внесення цього законопроекту, щоб гарантувати, що фінансування для цих важливих потреб не буде припинятися".

"Ресурси, які я просив, дозволяють нам надсилати ще більше зброї та боєприпасів в Україну, поповнити власні запаси та підтримувати війська США, які дислокуються на території НАТО", - йдеться у заяві, поширеній Білим домом.

Новий пакет допомоги передбачає спрямування 6 млрд дол на зброю для України та навчання збройних сил, більше 8 млрд дол - на поповнення військових запасів США, які зменшились через надання зброї Україні. Майже 4 млрд дол фінансування буде спрямовано на зміцнення сил США в європейському регіоні. Більше 8 млрд дол піде на економічну підтримку України, тощо.

Міністр аграрної політики України: "Усвідомлення продовольчої кризи почнеться у липні"

Міністр аграрної політики та продовольства Микола Сольський розмовляє із «Голосом Америки». Фото: кадр з інтерв'ю.

Глобальна продовольча криза, спричинена війною в Україні, може затягтися на роки, стверджують в ООН. Голос Америки поспілкувався із Міністром аграрної політики України Миколою Сольським щодо прогнозів та можливостей запобігти як голоду в світі, так і кризі в Україні.

Мирослава Гонгадзе, Голос Америки: Україна - один з найбільших постачальників продовольства у світі, у зв’язку з війною це створило величезну кризу, оскільки нині Україна не може ані вирощувати, ані відвантажувати свою продукцію. Як ви оцінюєте ризики і наскільки серйозною є ця продовольча криза?

"В ситуації крадіжок та реквізиції зерна, яку ми бачимо останній місяць, фермери не будуть збирати врожай, вкладати власні гроші в дизель, щоб потім хлопці в погонах прийшли, забрали це все і повезли в Севастополь або іще кудись".
Микола Сольський, Міністр аграрної політики України.

Микола Сольський, Міністр аграрної політики України: Я вважаю, що основні світові організації, які повинні вирішувати та передбачати такі кризи, не до кінця розуміють об’єми нинішніх проблем. І ми це відкрито говорили, наприклад, голові ФАО (“FAO”- продовольча та сільськогосподарська організація ООН). Аналізуючи попит і пропозицію зерна у світі, усі бачать скільки зараз не вистачає і роблять висновки з поточних проблем. Але тут потрібно дивитись ширше. Коли ми говоримо ,наприклад, про озиму пшеницю, то у нас цього літа вирішується питання 3-х урожаїв: по-перше ми не можемо вивести перший урожай. Те, що минулого року зібрали. По-друге, ми не зможемо зібрати і вивести поточний урожай, який потрібно буде збирати через місяць-два. Тому що половина цього посіву знаходиться на окупованих територіях і на територіях активних бойових дій - це Запорізька, Херсонська області.

Фермери в ситуації війни готові працювати і вони це показують зараз. Але в ситуації крадіжок та реквізиції зерна, яку ми бачимо останній місяць, фермери не будуть збирати врожай, вкладати власні гроші в дизель, щоб потім хлопці в погонах прийшли, забрали це все і повезли в Севастополь або іще кудись. Це друга проблема, другий урожай. Третя проблема - фермери не захочуть сіяти озиму пшеницю в серпні. Вони або не будуть сіяти взагалі, або перейдуть на інші культури, наприклад на ріпак, який менше дає тонн на гектар але більше коштує. Відповідно, його легше перевозити, він витримує більше проблем з логістикою.

МГ: Про які об’єми ми сьогодні говоримо?

"Ми не зможемо засіяти в тому об’ємі в якому ми хотіли на наступний рік. Це відчують усі ринки. Я думаю, що світ почне гостро це відчувати десь всередині липня. Багато країн зрозуміють, що не дивлячись на те наскільки далеко вони знаходяться від нас, від лінії фронту з Росією, вони все одно платять за цю війну".
Микола Сольський, Міністр аграрної політики України.

МС: Ми не вивезли ще 5 мільйонів тонн пшениці, які планували вивести. Точно планували вивезти, як мінімум, 10-15 мільйонів тонн пшениці цього урожаю. Ми не зможемо засіяти в тому об’ємі в якому ми хотіли на наступний рік. Це відчують усі ринки. Я думаю, що світ почне гостро це відчувати десь в середині липня. Тому що багато країн Північної Африки, арабських країн, країн Південно-східної Азії - вони все іще споживають те, що закупили раніше, ті резерви, які сформовані. У них іще є гроші щось дотувати, щось здешевити. Але вони усі чекають нового врожаю. Як і в будь-якій ситуації, кожен надіється на краще. Мовляв, якось саме вирішиться. Але ж ми розуміємо, що саме не вирішиться.

Рівно через два місяці, вони приїдуть до країн чорноморського басейну, в першу чергу до нас, і побачать що зерна немає і альтернативи у світі особливої не буде. Тому що це як з нафтою - неможливо різко, за місяць, наростити об'єм. Наприклад, уся північна півкуля вже пройшла посівну. Американський та канадський фермери вже засіяли усе кукурудзою, соєю та чимось іншим. Вони не буде переорієнтовуватись на серпень на інші культури.

Такий ціновий цугцванг почнеться саме у липні і багато країн зрозуміють, що не дивлячись на те наскільки далеко вони знаходяться від нас, від лінії фронту з Росією, вони все одно платять за цю війну. І це зрозуміє будь-яка країна і будь-який начальник на Філіппінах, в Індонезії в будь-якій африканській країні, що вони разом зі своїми людьми кожен день доплачують за цю війну, яку розв'язала Росія.

МГ: який вихід із цієї ситуації?

МС: По-перше, це спрощення процедур пов’язаних з документацією, які вимагаються іще з довоєнних часів, для того, щоб зерно їхало в сторону західних кордонів. Вчора ми підписали домовленість з Польщею: із 11 пунктів, 8 вони перевели на цілодобову роботу 7 днів на тиждень. Замість 3 інспекторів збільшили кількість до 17-ти. Іще для 3 додаткових пунктів вони зараз дозакуповують обладнання. Тобто Європа не була готова до перевезення такого об'єму зерна своєю інфраструктурою, в першу чергу вагонами. Велика робота ведеться для того, щоб в якійсь формі, розблокувати українські порти. Також є запас експорту, який можна вивести з дунайських портів.

Як мінімум тимчасово, в Україні точно зміниться структура посівної. Фермери, агропідприємства, увесь бізнес перейде на культури, які на гектарі дають менше тонн але які дорожчі. Наприклад, кукурудзи з одного гектару виходить 10 тонн, а соняшника - 3 тонни. Тому зрозуміло, що вони будуть дивитись в сторону соняшника, ріпака, сої та зменшувати об’єм кукурудзи. На пшениці це несуттєво відіб’ється в плані продовольчої безпеки. Тому що, ми завжди виробляли пшеницю із суттєвими запасом.

МГ: Чи ви бачите ризики кризи продовольства в Україні?

МС: Ми не бачимо загрози щодо базових продуктів. Очевидно, що змінився раціон і буде далі мінятись. До прикладу, на яловичину українці зараз витрачають менше грошей ніж на курятину чи на картоплю, хліб і так далі. Люди також не готові багато платити за овочі, вони не готові переплачувати за фрукти. Це скорегує набір того, що продається. Виходячи з меншого попиту, буде менша пропозиція.

МГ: У зв’язку із тим, що Україна не може відвантажувати багато продукції, що можна зробити всередні держави? Можливо, потрібні якісь зовнішні інвестиції, чи дотації для того, щоб більш ефективно проводити переробку продукції, саме в Україні?

МС: Якщо ми візьмемо усі наші зернові та олійні, а це приблизно 110 мільйонів тонн за минулий рік, то внутрішнє споживання було 20 мільйонів тонн. Із 90 мільйонів тонн ми переробляли десь 15-20 мільйонів, - це в першу чергу, на шрот, олію, соняшник та сою. Решта - це продаж зерна. Звичайно частину його можна переробляти.

У більшості випадків легше побудувати завод і зрозуміти який завод треба, аніж потім продати цю продукцію. Тому найважливіше, - це відкриття ринків. Перший та великий крок, це Євросоюз. Завдяки керівництву України, вони оперативно відкрили ці ринки. Зараз треба з ними допрацювати це питання, щоб вони сказали: “це не на один рік, а назавжди”. Або ми домовимось про один текст, який працюватиме вже на увесь час. Він може бути приблизно такого характеру, що з наступного року ми даємо 30% чогось, через рік 50% і так далі.

Але бізнес повинен зрозуміти, що далі це рішення не буде переглядатися. Тому що інакше, якщо текст буде мінятись і кожен рік вони казатимуть щось нове, то в бізнес скаже: “як ми можемо будувати щось із прицілом на наші ринки, якщо ми не знаємо, що ви придумаєте через рік”. Коли ми говоримо про програми відновлення в Україні то там можна вибудувати пріоритети, де в першу чергу можна направити кошти на переробку.

І я думаю, що бізнес із задоволенням підхопить ініціативу та зробить, усе що потрібно. Головне щоб держава відстояла ринки. А якщо держава також забезпечить дешеве фінансування, то це дві базові речі, які спровокують масовий рух в переробку. І це дасть результат, який вже не зупиниться. Тому що, у певний момент, вони будуть конкурентніші ніж просто продавці зерна.

МГ: Чого сьогодні Україна потребує від Заходу, Європейського Союзу, ООН, від світу для того щоб врятувати цей самий світ від продовольчої кризи?

МС: Приклад останніх кроків ООН показує, що вони спроможні впливати на ситуацію і разом із нашими Західними партнерами знайти формат тиску і якогось впливу для того, щоб були розблоковані шляхи перевезення зерна, щоб вони дійшли до портів. Які це будуть шляхи, в якому варіанті, це вже питання часу. Я точно знаєю, що ця робота ведеться і так само надіюсь, як і усі аграрії, що це дасть результат.

Дивіться також: Вплив російського вторгнення на сільськогосподарські можливості України.

Вплив російського вторгнення на сільськогосподарські можливості України. Відео
please wait

No media source currently available

0:00 0:02:47 0:00


США відправляють до України броньовані авто, медичний транспорт, тимчасові мости. Відео

США відправляють до України броньовані авто, медичний транспорт, тимчасові мости. Відео
please wait

No media source currently available

0:00 0:00:55 0:00

Броньовані авто, медичний транспорт, тимчасові мости: корабель із важливим американським військовим обладнанням відправили в Україну із Бельгії через Німеччину.

У Пентагоні заявили про зібрання другого засідання контактної групи з оборони України. Відео

У понеділок, за ініціативи очільника Пентагону Остіна, представники понад 40-ка країн світу візьмуть участь у другому засіданні контактної групи з оборони України. Тим часом, Міноборони США показало, як американські військові завантажують гаубиці M777 - для доставки в Україну.

Ентоні Блінкен обговорив питання продовольчої безпеки із українськими дипломатами. Відео

Державний секретар Ентоні Блінкен напередодні відвідав Український Інститут Америки у Нью-Йорку, аби продемонструвати солідарність з народом Україною.

Більше

XS
SM
MD
LG