Спеціальні потреби

Актуально

Експлейнер: Чому термін “геноцид” важливий у війні проти України

Чоловіки в захисному спорядженні ексгумують тіла мирних жителів, загиблих під час російської окупації в Бучі, на околиці Києва, Україна, середа, 13 квітня 2022 р. Десятки тіл страчених російськими військами вже ексгумовано з братської могили . (AP Photo/Єфрем Лукацький)

Коли президент Джо Байден оголошує війну Росії в Україні «геноцидом», це не просто ще одне сильне слово.

Надання назви “геноцид” кампанії, спрямованій на знищення певної групи населення, може не лише посилити тиск на країну, а й змусити її діяти. Частково це пов’язано з угодою про геноцид, ухваленою Генеральною Асамблеєю ООН після Другої світової війни. Її підписантами є Сполучені Штати та понад 150 інших країн.

Серед іншого, конвенція була результатом зусиль польського єврея, чию родину вбила Нацистська Німеччина та її спільники. Прибічники документу наполягали на створенні того, що змусило б світ не просто засудити геноцид, а й запобігти йому та забезпечити покараність майбутніх випадків.

У своєму коментарі у вівторок президент Байден звинуватив президента Росії Володимира Путіна у спробі «знищити саму ідею бути українцем». Інші світові лідери не зайшли так далеко. Прем'єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон заявив, що поведінка Росії в Україні "не виглядає такою, що є далекою від геноциду". Однак Сполучене Королівство офіційно не використовує цей термін, заявляючи, що лише суд може надати таке визначення.

Погляд на те, що пов’язане з таким рішенням та що означає, коли світовий лідер оголошує геноцид:

Що таке “геноцид”?

Це слово є, на диво, новим для злочину, що сягає античності. Єврейський адвокат із Польщі, Рафаель Лемкін, увів його до вжитку на піку Другої світової війни та голокосту. Лемкін хотів знайти слово для опису того, що на той час нацистська Німеччина робила з євреями Європи, а Туреччина у 1910-х роках - з вірменами: вбивства членів певної групи людей та безжальне винищення їхньої культури.

Лемкін поєднав “гено”, грецьке слово зі значенням “раса” та “цид”, латинське слово “вбити”. Він присвятив своє життя тому, аби геноцид визнали та криміналізували.

У 1948 році після того, як Адольф Гітлер та його спільники з систематичністю вбили 6 мільйонів євреїв у Європі, Генеральна Асамблея ООН ухвалила Конвенцію про запобігання злочину геноциду та покарання за нього.

Яким є офіційне визначення?

Відповідно до Конвенції про геноцид злочином є спроба знищити національну, етнічну, расову чи релігійну групу частково або повністю.

Це передбачає не лише масові вбивства, а й примусову стерилізацію, жорстоке поводження, що завдає серйозної шкоди чи душевних страждань, або насильницьке вилучення дітей цільової групи для виховання чужими людьми.

Чи вчиняє Росія геноцид в Україні?

Справа може частково залежати від слів самого Путіна.

Російські війська широко звинувачують у масових знущаннях щодо мирного населення України, включно з масовими вбивствами.

Такі дії є воєнним злочином. Однак чи можна прирівняти їх до геноциду?

Вся справа в намірі, стверджує Богдан Вітвіцький, колишній федеральний прокурор США і колишній спеціальний радник генпрокурора України.

«Будь-яка спроба визначити, чи злочини, вчинені російськими військами в Україні, зумовлені наміром геноциду, обов’язково має зосереджуватися на заявах російського президента Володимира Путіна», — пише Вітвіцький для аналітичного центру Atlantic Council.

Путін довго заперечував будь-яку позицію щодо існування України як окремої нації або українців як окремого народу. Він звертається до історії, коли Україна була частиною Російської імперії та пізніше - Радянського Союзу.

У своєму минулорічному есе “Про історичну єдність росіян та українців” Путін дав чітке розуміння глибини власної рішучості у цьому питанні. Сучасний кордон між Росією та Україною він назвав “нашим спільним нещастям та трагедією”.

Путін та російські державні медіа неправдиво називають українських лідерів “нацистами” та “наркоманами”. За словами російського президента, військова кампанія в Україні спрямована на денацифікацію.

Гіссу Ніа, адвокат із прав людини, що працювала у судових процесах щодо воєнних злочинів у Гаазі, вказує на дві ймовірні дії Росії в Україні, які демонструють можливий намір геноциду: депортація тисяч українських дітей до Росії, про що повідомляє український уряд, та погрози російських солдатів на адресу 25 жінок та дівчат у Бучі згвалтувати їх так, аби ті ніколи не змогли мати українських дітей.

Чому важливо, аби світові лідери використовували термін “геноцид” для позначення російських дій?

У Конвенції про геноцид закладено зобов’язання, до якого США та інші підписанти ставилися з обережністю, — якщо сторони визнають, що геноцид має місце, вони щонайменше зобов’язані забезпечити розслідування та судовий процес.

Згідно з документом люди та країни, що вчиняють геноцид, “мають бути покарані”. Так конвенція намагається запобігти виникненню лазівок у положеннях.

Лідери США десятиліттями ухилялися від використання слова «геноцид». Вони прагнули уникнути посилення тиску, що змусив би їх діяти, адже масові вбивства були також спрямовані проти класів людей або етнічних груп у Камбоджі, Боснії, Іраку, Руанді та інших місцях.

Біл Клінтон шкодував, що у 1994 році не зробив достатньо для зупинення вбивства 800 000 членів етнічної групи тутсі народністю хуту в Руанді. Тому у червні 1999 він став першим президентом США, що визнав акт геноциду, який тоді відбувався. Клінтон назвав спробою геноциду смертельну операцію сербських військових проти етнічних албанців у Косово.

НАТО втрутилося, завдавши авіаударів, що тривали 78 днів і які змусили сербських бойовиків відійти з Косова. Міжнародний трибунал звинуватив сербського лідера Слободана Мілошевича у воєнних злочинах, втім, Мілошевич помер до завершення суду.

Починаючи з 2005 року, світові лідери також взяли на себе принципову відповідальність за колективні дії щодо припинення геноциду, військових злочинів та злочинів проти людства. Проте в усьому світі досі тривають звірства та цілеспрямовані кампанії проти окремих груп, і так звану відповідальність захистити (responsibility to protect - ред.) застосовують украй рідко.

Що станеться, якщо Сполучені Штати справді оголосять дії Росії геноцидом?

Лідери США довго боялися, що визнання геноциду вимагатиме від них втручання та навіть введення військ, із усіма ризиками, витратами та політичною реакцією, які це спровокує. Саме з цієї причини лідери обмежуються гнівними заявами та гуманітарною допомогою.

Байден упевнений, що США не використовуватимуть власну армію для протистояння російським силам на користь України. За його словами, це загрожує Третьою світовою війною.

Він і його союзники в Європі та інших країнах вже втручаються шляхом санкцій проти Росії та наданням Україні зброї й іншої підтримки для її захисту.

Байден та інші західні лідери також закликають до судових процесів щодо воєнних злочинів. Міжнародний кримінальний суд уже розпочав розслідування. Однак давня опозиція США проти цієї інституції через побоювання, що американські війська одного дня можуть самі зазнати судового переслідування, ускладнює процес. Те саме робить і російське право вето в Радбезі ООН. Так, і з практичної точки зору, притягнення Путіна до відповідальності є малоймовірним.

У минулому небажання Америки бути залученою до іноземних війн призводило до того, що лідери не вживали достатніх зусиль задля припинення ймовірних геноцидів.

Проте російське вторгнення до сусідньої держави та жорстокість проти українського народу розізлили американців так, як не змогли кампанії геноциду в Камбоджі, місцях поселення курдів в Іраку та в інших країнах.

Нещодавнє опитування Associated Press і Центру досліджень громадських зв’язків NORC, показало, що 40% людей в Америці вважають, що США повинні відігравати «головну роль» у закінченні російського вторгнення. Лише 13% думають, що США не повинні брати участь взагалі.

Дивіться також: Президент США Джо Байден затвердив новий пакет військової допомоги Україні на додаткових $800 млн. Відео

Всі новини дня

Голос Америки в Ізюмі. Відео

Голос Америки в Ізюмі. Відео
please wait

No media source currently available

0:00 0:01:38 0:00

Українські чиновники оголосили в п'ятницю, що понад 400 тіл було ексгумуванно із місця масового поховання поблизу Ізюма Харківської області, звідки російські війська нещодавно відступили у результаті українського контрнаступу.

Спроба швидко зміцнити фронт, здобути лояльність тих у Росії, хто підтримує війну. Навіщо Путіну мобілізація, розмірковують аналітики

Фото: Російська поліція затримує протестувальників, які виступили проти мобілізації, Санкт-Петербург, Росія, 24 вересня 2022 року. В суботу акція протесту проти мобілізації пройшла і в Москві.

Минулого тижня російський президент Володимир Путін оголосив часткову мобілізацію в країні, а в суботу підписав зміни до Кримінального кодексу, які посилюють покарання за неявку на службу, дезертирство, мародерство, тощо.

В Росії відбулись протести проти мобілізації, на кордонах на виїзд з країни вилаштувались черги, а авіаквитки з Росії швидко розкуповували. Цього тижня протести відбулись в Дагестані, Бурятії, на тлі повідомлень про те, що російська влада найбільш активно мобілізує національні меншини. В суботу протести проти мобілізації відбулись в Санкт-Петербурзі та Москві.

Український президент Володимир Зеленський звернувся до росіян: "Ми бачимо, що люди в Дагестані, в Бурятії, в інших національних республіках і областях Росії розуміють, що їх просто кинули. Кинули на смерть", - заявив він. У вечірньому відеозверненні 23 вересня Зеленський закликав мешканців окупованих територій України ховатись від мобілізації, саботувати її і за першої нагоди - переходити на українські позиції.

Своїм рішенням про мобілізацію Путін показав, що він не збирається відступати у війні проти України, говорить професор британського Kings College Сем Грін в інтерв'ю New Yorker.

Успішний контрнаступ в Україні у минулі тижні викликав невдоволення серед оглядачів в Росії, але це не був протест проти війни, вказує Грін, а, скоріше, оглядачі хотіли б щоб Росія билася більше. "Путін відчув, що він має відповісти на це. Йому потрібна прихильність цих людей", - вказує Грін.

Він, однак, заявляє, що здобувши прихильність тих, хто хотів би бачити більш активні бойові дії Росії, Путін ризикує створити опозиційних рух, особливо серед молоді, яка раніше утримувалась від критики війни.

Путін сподівається, що мобілізація, яка має залучити 300 000 людей до лав російських збройних сил, вплине на ситуацію на фронті, кажуть аналітики.

Російське військо в розпачі намагається кинути більше людей, що пройшли мінімальне тренування, на фронт, вважає Майкл Кофман, аналітик Центру воєнно-морського аналізу США.

Як видається, початково мобілізовані пройдуть два тижні навчань, твітує Майкл Кофман, посилаючись на різні джерела. Він вважає, цей час "надзвичайно коротким, особливо з огляду на те, що процес фактично більше схожий на поступову загальну мобілізацію. Це вказує на відчайдушні спроби російського війська стабілізувати лінію, кидаючи людей на фронт".

В здатності Росії швидко навчити 300 000 мобілізованих сумнівається колишній командувач сил НАТО Марк Гертлінг. Він ділиться своїми враженнями від двох візитів на базові тренування солдатів в Росії.

"Це було жахливо, - твітує Гертлінг. - Ознайомлення, а не кваліфіковане навчання з рушницями, початкова перша допомога, дуже мало симуляціх із збереження ресурсів і ... найбільш важливо... жахливе керівництво "сержантів навчання".

Згідно з оцінками Пентагону, оголошена Кремлем мобілізація може вирішити проблеми Росії з нестачею особового складу, але не усуває проблеми, які стали вагомою причиною поразки російських сил під Києвом а також неспроможності Росії досягнути прогресу на Донбасі, вважають в Пентагоні.

"Невідомо, чи це може значно вплинути на питання командування та контролю, логістики, поставок і, що важливо, бойового духу, з якими, як ми бачили, російські сили зіткнулись в Україні", - заявив речник Пентагону Пет Райдер під час брифінгу в четвер.

Райдер додав: "Якщо є значні виклики, а стратегічні системні питання, які роблять великі збройні сили боєздатними, не вирішено, то ніщо не вказує, що ситуація покращиться, якщо до рівняння додати більше змінних".

Україна просить скликати термінове засідання Ради Безпеки ООН через «референдуми» на окупованих територіях 

У листі президенту Ради Сергій Кислиця попросив, щоб Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш поінформував членів Ради про ситуацію.

Посол України в ООН звернувся до Ради Безпеки ООН з проханням про термінове засідання для обговорення голосувань щодо анексії, які проводяться на контрольованих Росією частинах України.

У листі президенту Ради Сергій Кислиця попросив, щоб Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш поінформував членів Ради про ситуацію, повідомляє кореспондентка Голосу Америки в ООН Маргарет Бешер.

У п’ятницю російська окупаційна влада розпочала проведення так званих "референдумів" у контрольованих Росією регіонах України. Україна, НАТО та союзники висловили обурення діями Кремля і назвали це незаконною спробою анексувати території та ескалацією.

Президент США Джо Байден заявив, що ці "референдуми" є "хибним приводом для спроби силової анексії частин України, шляхом зухвалого порушення міжнародного права, включаючи Статут ООН".

Американський президент запевнив, що США відкинуть будь-який сфабрикований результат, який оголосить Росія, а також заявив, що підтримка України триватиме.

На думку деяких західних аналітиків, якщо Росія дійсно анексує окуповані території, Захід на рівні ООН реагуватиме швидко. Дипломати розраховують «отримати більшість для резолюції в Генеральній Асамблеї», навіть попри вето Росії в Раді Безпеки, мовиться у дослідженні брюссельської міжнародної аналітичної групи Crisis Group.

Американські хасиди вчать українську і збираються до Умані, попри воєнні загрози

Cурмити у шофар, баранячий ріг, є частиною єврейських ритуалів біля могили рабина Нахмана, правнука засновника хасидизму, у місті Умань, за 200 кілометрів на південь від столиці України Києва,  17 вересня 2009 рік.

На свято Рош ха-Шана, єврейський новий рік, помолитися у святі місця хасидів до Умані збираються тисячі прочан з Америки, попри загрози війни та попередження американського уряду утриматися від поїздок в Україну.

Американський щоденник New York Post пише про те, що ніякі загрози не зупинять представників місцевої хасидської громади на шляху до могили праведника їхнього релігійного руху кінця ХVІII – початку XIX століття, рабина Нахмана з Брацлава.

«Володимир Путін, можливо, подвоїв свою останню серію ядерних загроз у війні проти України, але це не перешкодить побожним американським євреям поїхати в Умань на Рош ха-Шана», – пише кореспондент New York Post.

Свято приходу нового, 5783 року за єврейським календарем, починається в неділю, 25 вересня на заході сонця і закінчується з заходом сонця у вівторок, 27 вересня. У минулі роки на гучні святкування до Умані з’їжджалося до 50 тисяч вірян. Нині, за словами кореспондента газети, який посилається на організаторів, очікується близько 25 тисяч прочан.

За словами речника Міністерства закордонних справ Ізраїлю Алона Лаві, тільки з Ізраїлю вже прибуло близько 4000 паломників і очікується, що їхнє число зросте до 5000.

Як повідомляє New York Times, оцінити кількість прочан, які прибувають до Умані, важко цього року, бо прямих літаків немає і прочани добираються через сусідні країни: Польщу, Румунію, Молдову.

Тих, хто планує подорож до центральної України, не відлякують не лише бойові дії в країні, але і складність самої поїздки і її вартість.

Зараз подорож з Нью Йорка до Києва триває щонайменше 35 годин, кажуть відвідувачі, які нещодавно повернулися з України.

До Умані прочанам доведеться добиратися кілька днів. Якщо раніше Йоель Ґлік, художник зі штату Нью-Йорк міг прилетіти до Києва і звідти їхати на орендованому авто прямо близько 200 км до Умані, то тепер йому доводиться летіти через Краків, а далі добиратися на таксі до кордону, який потрібно переходити пішки, і знову на таксі до Умані.

Як каже прочанин в коментарі для New York Post, для нього і двох його синів кілька днів в Умані обійдуться у п’ять тисяч доларів.

Також на перешкоді святкуванням, які тривають цілу ніч, може стати комендантська година, яка у воюючій країні триває з 11 вечора до 5 ранку. Найголовніші молитви напередодні свята промовляються між 2-ю і 3-ю годиною ночі, пояснюють прочани.

Деякі американські євреї, в родинах яких ще говорили російською мовою, кажуть, що вивчають кілька фраз українською, щоб «не завдавати болю» місцевим українцям нечутливою поведінкою.

При цьому сама газета публікує мапу України без території окупованого Криму.

Державний департамент США не рекомендує американцям подорожувати в Україну, пояснюючи, що не може забезпечити там їхню безпеку. Тим, хто попри все, збирається до воюючої країни, Держдепартамент рекомендує «скласти заповіт», «залишити зразки ДНК у лікаря» і «розробити власний особистий план безпеки» перед поїздкою в Україну.

Раніше цього місяця МЗС Ізраїлю попередило своїх громадян не їздити в Україну.

Посольство України в Ізраїлі також просить прочан залишитися цього року вдома. У своєму дописі у Facebook від 11-го вересня посольство попередило, що російська армія продовжує обстрілювати густонаселені райони, а одну з ракет було збито неподалік Умані.

«Росія може все втратити і нічого не виграє». Західні аналітики про російські погрози ядерною зброєю

Україна та її партнери «не поступилися минулим ядерним загрозам Путіна» і, ймовірно, не схиляться перед новими», кажуть аналітики.  Фото: міжконтинентальна балістична ракета в Росії (Russian Defense Ministry Press Service via AP)

Українська армія продовжує контрнаступ на північному сході та півдні, щоб звільнити території, контрольовані росіянами, незважаючи на так звані «референдуми», організовані російською окупаційною владою.

«Україна відкидає погрози Москви анексувати територію та захищати її як російську землю», – пише кореспондент газети New York Times (NYT).

Газета цитує президента України Володимира Зеленського, який заявив, що не має наміру сповільнювати контрнаступ проти російської армії.

NYT повідомляє, що в суботу, коли російська окупаційна влада проводила другий день голосування в чотирьох регіонах України, бої тривали у Луганській, Донецькій, Запорізькій і Херсонській областях.

Українська армія заявила в суботу, що за минулу добу українські військові підірвали російські танки і артилерійські установки, збили літак і гелікоптер, повідомляє NYT. Газета посилається на повідомленняукраїнського штабу, в яких йдеться, що у п'ятницю та вранці суботи українські військові знищили 8 танків, 11 одиниць бронетехніки та 6 артилерійських систем. Газета зазначає, що власні втрати українська армія не розголошує, а її заяви неможливо було незалежно перевірити в умовах бойових дій.

Референдуми, як очікується, завершаться спробою анексії території, більшої за Португалію, пише NYT. Газета нагадує, що західні офіційні особи назвали ці референдуми «фіктивними», але сам факт їхнього проведення, викликав занепокоєння в західних країнах.

Оглядачі пояснюють, що анексувавши цю територію, Москва могла б твердити, що напад на Херсонщину, чи Донеччину є рівносильним нападу на саму Росію, для захисту якої керівництво Росії, за словами президента Росії Володимира Путіна, готово використати усі засоби, включно з ядерною зброєю.

Президент Росії Володимир Путін наполягав, що загроза захистити те, що можна назвати російською землею після анексії, «не є блефом».

NYT посилається на слова аналітиків, які кажуть, що Кремль піднімає ставки перед обличчям програшу в останньому українському контрнаступі.

«Путін зробив багато ставок», – каже в інтерв’ю газеті Кліфф Купчан, голова вашингтонської компанії Eurasia Group, що займається оцінками політичних ризиків. Якщо Росія анексує територію, яку вона лише частково контролює в чотирьох українських провінціях, і Україна продовжить просуватися, «ми опинимося в абсолютно новому світі», –вважає експерт.

Брюссельські аналітики з міжнародної Crisis Group погоджуються, що війна проти України входить у нову фазу. «Після значних перемог українських військ на півдні Херсонської та північному сході Харківської областей Москва дала зрозуміти, що у відповідь піде на ескалацію, а не на компроміс», – мовиться у статті, опублікованій на сайті організації у п’ятницю.

Аналітики наголошують, що мобілізація та погрози застосування ядерної зброї, на думку Путіна, «можуть підкорити Україну його волі та змусити Захід відступити». Але розрахунок явно не виправдовується, кажуть вони.

«Війська, які мобілізуються, навряд чи зможуть змінити хід битви, особливо враховуючи час, потрібний армії, щоб їх належним чином підготувати», – кажуть вони. А Україна та її західні прихильники «не поступилися минулим ядерним загрозам Путіна і не виявляють жодних ознак схилитися перед новими».

Ця позиція, на думку аналітиків, є правильною. Вони вважають, що країни НАТО повинні і надалі балансувати між підтримкою України зброєю та коштами та уникненням ескалації через риторику чи практичні кроки, які живлять наратив Путіна про те, що він воює зі Заходом.

Таким чином, у Росії залишиться простір для пошуку врегулювання, «якщо вона зрозуміє, що зазнала невдачі і в цій останній спробі отримати перевагу».

Аналізуючи можливість використання ядерної зброї, європейські аналітики кажуть, що у «небезпека ядерної ескалації реальна», але у випадку завдання ядерного удару, «Росія може все втратити і нічого не виграє».

«Ядерні удари у відповідь на українські контратаки не мають військового сенсу. Вони також створили б радіаційний ризик для російських військ і самої Росії», – пояснюють аналітики.

Ба більше, ядерний удар, на їхню думку, ймовірно, є єдиною дією, яка могла викликати «пряму відповідь Заходу».

Кремль може піти на такий сценарій, якщо бачитиме загрозу своєму існуванню, вважають аналітики. «За відсутності такої загрози Москва, схоже, усвідомлює, як такі кроки обернуться для неї катастрофічними наслідками».

Європейські експерти з безпекових питань кажуть, що навіть у відсутності гострої ядерної загрози зараз, «наступні тижні та місяці будуть небезпечними».

Рішення Кремля піти на ескалацію, а не шукати угоди, у поєднанні з продовженням риторики Путіна про конфлікт із Заходом і неонацистами в Києві вказують на те, що він готовий йти далі, «намагаючись запобігти військовому провалу, якого він явно боїться». Але, чим довше триватиме війна без пропивів для Росії, тим важче буде Кремлю підтримувати наратив про те, що він досяг своїх цілей, кажуть дослідники.

Якщо Росія дійсно анексує окуповані території, захід, на думку аналітиків, реагуватиме швидко – дипломати готові шукати підтримки територіальній цілісності України в ООН, і розраховують «отримати більшість для резолюції в Генеральній Асамблеї», навіть попри вето Росії в Раді Безпеки.

«Додаткові військові невдачі можуть зрештою змінити розрахунки Москви та зробити її більш відкритою для врегулювання, прийнятного для України», – сподіваються аналітики.

Більше

Відео - найголовніше

Голос Америки в Ізюмі. Відео
please wait

No media source currently available

0:00 0:01:38 0:00
XS
SM
MD
LG